хочу сюди!
 

Дария

36 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 25-45 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Моя поезія. Нарешті)

  • 11.11.20, 05:32
Перші рядки за роки і роки мовчанки. Надихнув чіткий речитатив красивого жіночого українського репу. Дякую, що розв"язали мій душевний вузлик. 



Я хочу навчитись тебе чути

Торкатись твоїх душевних гамм

Резонувати, битися в такт і вміти

Зганяти дим дешевих, непотрібних драм.

 

Ти знаєш, я часто дивлюсь на тебе збоку

Ловлю ритм твоїх пальців і повік

І знаю кожну ноту, значення кожного дотику

Ти мур, який зберігає спокій не один вік.

 

Ти бережеш мене як ліс від повені

Караєш як пустотливу дитину

Кохаєш так голодно і нескорено

Що навіть, якщо я помру то не згину

 

Ти тінь від дерева в моїй холодній пустелі

Тебе створили прадавні з вогню і сили

Просіяли з вітром, зібрали в жмені

Й жбурнули на землю для великих цілей..

Автор - Я, якщо ви не зрозуміли)

Я люблю тебя...

  • 11.11.20, 01:41
Мне нравиться наблюдать за тобой, когда ты смотришь в окно, сидя на подоконнике. А еще люблю, когда ты прибегаешь меня встречать к двери, радуясь, что я, наконец-то дома. Люблю наблюдать за твоим поведением и за тем, как ты смотришь на меня - глаза в глаза. И слова не нужны, потому что мы понимаем друг друга без слов.
Ты не всегда была такой... Помню твою отрешенность, когда первый раз привела тебя домой... даже не привела, а принесла... У тебя в глазах была боль и отчаяние. Зато теперь все поменялось) Теперь у тебя во взгляде уверенность и преданность. Люблю, когда ты пытаешься обратить на себя мое внимание.
Ты всегда рядом и от этого я всегда чувствую такое теплое чувство неодиночества.
Люблю, когда ты спишь на моей подушке, потому что, просыпаясь, я всегда чувствую твое тепло.
Ты самый замечательный друг и ты всегда меня понимаешь.
Я люблю тебя, моя собака!)

***

  • 10.11.20, 22:22
ноябрьского вечера полотно
будто в подрамник вставив
отзывчиво смотрит собой в окно
с портрета товарищ сталин

по вечеру мир труд май
священными тройками зимнего
по вечеру дохнет зима
ему говорит увези меня

и слёзы как капли дождя
на щёки печатью причистой
в застенках портрета вождя
ломают кисти чекисты

Коронавірус закінчиться 31-го листопада!!?)))

  • 10.11.20, 20:56
Ось я писав 11-го травня. 
.
З астрологічного графіка видно, що напружений аспект Юпітер-Плутон (напруги в суспільстві, смерті) розійдеться (зникне остаточно) 31-го листопада - 1-го грудня.
.
Аспект з'єднання стане більше 2.2 градуса орбіса. Значить, вплив дії з'єднання планет перестане діяти на людей.
.
Значить, і коронавірус зникне.
.
Першого грудня ми забудем цей вірус, як страшний сон.
.
.
Так каже наука. Астрологія. А що буде насправді - побачимо.
.
.
Так має - Бути.
.
.
Випарується. Як він може зникнути? Але - Так Має Бути. 
.
Залишилось 21 день.)))
.
Цікаво, що буде.
.
.
як це він так - зникне. вмирати перестануть?

Фотопрогулка. Под ватным, грязным одеялом

Лето...Море....После обеда...
Налетел ветер..Прошел небольшой дождь...
И ушел в море...
Рисуя невероятную картину на небе..


[ Читать дальше ]

Сьогодні був чудовий день!


Я із своєю вірною супутницею вийшла на прогулянку









Рясно вродила горобина



"Какое небо голубое..."



Злі людиськи вкрали у Білого Кролика годинника, але Добрі Люди подарували йому Рудого Кролика smile



Аліса так і не повернулася ...



Я зазирнула в обличчя Капелюшника... мабуть я теж від такого тікала б світ за очі і не поверталась би... shock



А чаювання продовжується 



У лісосмузі вздовж лінії метро, там де росли сторічні сосни, там де вже не раз висаджували молоді сосни, а вони не приживалися, посадили інші дерева






Це наче глід? Чи щось декоративне?



А це взагалі не знаю... може чорноплідна горобина? Я її раніше ніколи не бачила, тільки знаю, що така існує.



Вельми файно сьогодні погуляла.


Те, як розташована Лінія Серця, визначає все...



На долонях розташовується безліч найрізноманітніших викривлених ліній. Однак існує три головних, які називають «шляхами»:  Шлях Життя, Шлях Здоров’я

і Шлях Душі.

[ Читати далі ]

Сон

Цей сон про Вас

І наче не про Вас:

То посміхнеться, то тихенько зникне.

Вже осені розтрачено запас,

І грудень загляда у сині вікна.

Іще душа не вицвіла моя.

Іще слова не загубили змісту.

І сон цей – я.

А може і не я

Із пам’яті розірваним намистом.