Моя поезія. Нарешті)

Перші рядки за роки і роки мовчанки. Надихнув чіткий речитатив красивого жіночого українського репу. Дякую, що розв"язали мій душевний вузлик.

Я хочу навчитись тебе чути

Торкатись твоїх душевних гамм

Резонувати, битися в такт і вміти

Зганяти дим дешевих, непотрібних драм.

Ти знаєш, я часто дивлюсь на тебе збоку

Ловлю ритм твоїх пальців і повік

І знаю кожну ноту, значення кожного дотику

Ти мур, який зберігає спокій не один вік.

Ти бережеш мене як ліс від повені

Караєш як пустотливу дитину

Кохаєш так голодно і нескорено

Що навіть, якщо я помру то не згину

Ти тінь від дерева в моїй холодній пустелі

Тебе створили прадавні з вогню і сили

Просіяли з вітром, зібрали в жмені

Й жбурнули на землю для великих цілей..

Автор - Я, якщо ви не зрозуміли)

Bartok