хочу сюди!
 

Дария

36 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 25-45 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Нація вмирає та народжується в цій війні – Олег Володарський

Акафіст преподобному Серафиму Саровському

Ікос 3

Маючи стремління до подвигу чернечого рівно-ангельського життя, у святий град Київ заради поклоніння преподобним Печерським прийшов ти, і з уст преподобного Досифея прийняв повеління йти у Саровську пустинь, вірою здалека поцілував ти це святе місце і, там оселившись, закінчив своє богоугодне житіє. Богові ж зі зворушливістю взиваємо так:

Радуйся, бо ти відмовився від мирської суєти; радуйся, бо ти зажадав Небесної Вітчизни.

Радуйся, бо ти Христа полюбив усім серцем; радуйся, бо ти благе ярмо Христове на себе взяв.

Радуйся, бо ти був сповнений досконалим послухом; радуйся, бо ти був виконавцем заповідей Божих.

Радуйся, бо ти розум свій і серце молитовно утвердив у Бозі; радуйся, стовпе благочестя непохитний.

Радуйся, преподобний Серафиме, Саровський чудотворцю.

Митрофорний протоієрей Олександр Токарчук, настоятель храму св. прп. Серафима Саровського чудотворця

Засіяні безжальною рукою ворога кулі сходять хрестами над могилами найкращих. Нація вмирає та народжується в цій війні. Усвідомлюючи це, неможливо залишатися байдужим. Душа прагне допомогти, підтримати…

Серце крається, коли бачиш сльози в очах батьків, вдів, дітей, побратимів… Та разом з цим болем приходить усвідомлення того, яка відповідальність лежить на тих, хто залишився жити під мирним небом. Ми маємо жити! Жити так, щоб ті, хто спостерігають за нами з небес, відчували, що віддали життя не даремно.

Посеред гостинного міста стоїть затишний храм, на порозі якого привітною посмішкою зустрічає священик рідної Української Церкви. Ти дивишся йому в очі та розумієш, що перед тобою людина, котра не звертаючи увагу на форму, одразу бачить суть людей, речей та подій. В цьому і є Божа любов – коли люблять не за те, як ти вбраний чи як виглядаєш, і навіть не за те, що ти робиш, а просто за те, що ти є, за те, ким ти є.

Господь навчає любити ближнього, як самого себе. Та чи усвідомлюємо ми те, ким ми є? Коли востаннє відчували любов до себе та світу не за здобутки та досягнення, а просто, прокинувшись вранці, вітаєш своєю любов’ю новий день? Щоразу дивлячись в очі священику, наповнюючись храмовою тишею, я знов і знов знаходжу себе. Приходить усвідомлення того, що є по справжньому цінним, а що примарним та другорядним. Й водночас стає навіть моторошно від того, скільки нашого життя ми втрачаємо на гонитву за примарами.

Ми були зачаровані розписом храму і тим більшою радістю для нас стала можливість познайомитися з автором цього розпису – Іваном Петровичем Грищуком. Отець Олександр в той день поспішав та не мав змоги приділити нам багато часу, проте не квапився сам та не квапив нас.

Коли людина перебуває в гармонії з собою та Богом, така обмеженість в часі не створює незручностей, а лише підкреслює цінність кожної хвилини, кожного сказаного слова. Навпроти мене сиділа людина, котру Господь покликав до себе ще змалечку. Отець Олександр, бувши ще маленьким хлопчиком Сашком, пробирався крізь щілину в огорожі в зачинений тоді храм і міг пропадати там годинами.

А сьогодні він на прикладі своєї парафії доводить, що «церква не повинна обмежуватися воротами храму» і розбудував цілий храмовий комплекс, де навчає маленьких українців творчості, наукам, любові до ближнього, до Бога і України. Священики нашої рідної церкви завжди поруч із кожним з нас й так само поруч з Нацією.

Вони хрестять наших дітей, допомагають їх виховувати у недільних школах, вінчають закоханих, проводжають в останню путь, а потім стають пліч-о-пліч з Нацією на Майдані, на фронті, збирають волонтерську допомогу тут, в тилу. Кожен з них не тільки словами, а й власним прикладом проповідує любов до Бога й України. Справжня віра, справжня любов не обмежуються воротами храму. Вони завжди поруч з нами, як і ті, хто несуть їх Нації.

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Герой програми – Митрофорний протоієрей Олександр Токарчук, настоятель храму св. прп. Серафима Саровського чудотворця

За істєріку нє уплочено

  • 21.02.21, 00:09
ДБР заявляє, що Міністерство оборони минулого року закупило за 11 млн. гривень непридатні для використання апарати штучної вентиляції легень (ШВЛ) для військовослужбовців.

ДБР я в принципі не вірю і вірити не рекомендую, і сказати хотів про інше.

Розумієте, я фактично живу в інформаційному просторі. Соцмережі, новинарні сайти, моніторинги, радіо, телеканали, чутки та плітки про політику – це значна частина мого життя. Ноблес, як то кажуть, обліж.
І я розумію, що українському суспільству після весни 2019 року цілком може здатися, що зі звільненням «Свинарчуків» корупція в оборонці тупо скінчилася. Красти, мабуть, перестали повністю. Тиша у соцмережах, тиша у медіа. Новини про корупцію є – і їх багато. Але немає скандалу. Немає вуличних акцій протесту. Немає істерики телеведучих. Навіть у фейсбуці чомусь немає інформаційних хвиль. Просто тиша.

От чергова новина, яка пройде непомітно.

Ну, апарати штучної вентиляції легень. Ну, для військових. Ну, під час війни. Ну, не працюють. Ну, 11 мільйонів. Ну, може хто й помер без цього апарату. Ну-ну.

Буде просто тиша. Як у палаті, де помер військовий.

Юрій Гудименко

Але-оп! Друга стрибнула!))



  От дрібниця, а приємно - купа днів пройшла, а одну баришню, с етой її работой, й досі третій місяць крутить в носі від того, що я не погодилась з її думкою, що істина можлива тільки в її думці lol. Замітку он написала, яка я бяка... Тільки ця замітка більше розповідає про її власні думки і бажання, які сильно відстають від можливостей. А хотілось би... lol
  Ну що я скажу... З поганої вівці хоч куделі пучок, яке не яке, а визнання, в певному розумінні, мого довгого і незговірливого язика. 

Поцілуй

  • 20.02.21, 22:05
  • ас



Обнімай жадібно жінку,
Поцілуй ніжно, гаряче.
Пригорни лагідно, стрімко,
Най вона чуйне побаче.
І кохання нехай загориться,
І цвіте квіткою завжди.
І тобі щиро озветься,
Незважаючи на  холоди





Памяти Андрея Мягкова

  • 20.02.21, 21:33
Интеллигентность - это когда вам топчут ноги, 
а вы уступаете всем им место, чтоб они потоптались друг на друге.

Уходят последние, из предержащих достоинство человеческое.

"У меня двое - мальчик... и мальчик".
Имя твое, как и мягкость человеческая, уходят в прошлое.

Знаете, с вами было хорошо, с вами ВСЕМ можно было чувствовать себя людьми.
И даже, если вы незначимый, и не супергерой, - можно было утонуть в заводях нашей внутренней глуби.
и радоваться этому.

Доброта.

Такое , нынче ненужное чувство. Которого до беспамятства, болезненно, ищут все супергерои.
А вот она, здесь.

"со мною вот что
происходит
ко мне мой старый друг
не ходит
а ходят в праздной
суете
разнообразные
не те"

Умение найти среди человеков, Человека. 
Того, к которому стремиться душа. Которому не жалко, и не страшно доверить самое-самое.
И никогда не пожалеть о том.
Быть таким Человеком.

Выигрывать бои нужные, проигрывать бои нужные.... и не сражаться в боях не нужных.

"только крыши.
снег.
и кроме
Крыш и снега
никого."

Не завидовать. Не страдать.
Быть счастливым тем, что тебе отпустила судьба.

О сколько. 
Сколько чувств ненужных, 
дыханьем вдохновляет жизнь.
Тебе лишь видятся наружными.
Но ты - держись.
души держись.

"Ребята. ребята. Люди!
у меня родился очень важный тост.
Давайте выпьем за нашу дружбу!"

А давайте. Давайте выпьем, хоть это и вредно. Но за наличие дружбы - можно и рискнуть.
Ведь вы еще не забыли, какая она - дружба настоящая? нет, не забыли?
и ЧТО вы готовы за нее отдать, чем пожертвуете?

Андрей, вы один из последних людей, что не только смог признать свою ошибку, но и создать из нее любовь.

Мы теперь будем мерятся по вам.
И как признавать ошибки, и как создавать любовь.

Спасибо вам за это.

Пусть будет друзей единицы...

.
Друзей у меня – единицы,
Зато настоящих друзей,
Кто радостью может делиться,
Не только моей, а своей!

Кто искренне, честно, без лести,
Поздравить с успехом спешит.
И плачет над бедами вместе...
И дружбой, как я, дорожит.

Кто подло в беде не бросает,
Снимая намордник с лица,
Как злобный шакал не кусает,
Нутро проявив до конца...

[ Читать дальше ]

Перукар - самоучка...

Вперше дівчинка Мілена вирішила зробити незвичайну зачіску ляльці, коли їй було всього шість років. З тих пір, а нині дівчині 17 років, створення чудес з волосся на голові у людей стало її головним хобі. Мілена (hairstylist.dream) самоучка, а тому вільна від забобонів і шаблонів, вона творить настільки хитромудрі конструкції, що професійні перукарі тільки руками розводять. Талант, що сказати, саме такі люди і придумують розкішні зачіски, які потім приміряють на принцес Діснея, щоб про них дізнався весь світ!

1.

  [ Читати далі ]