хочу сюди!
 

Дария

36 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 25-45 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Ожидание.


    Домовой Фёдор сидел на краю крыши и задумчиво смотрел на заснеженный лес. Редкий, но пушистый снег ложился на голову и плечи домового, отчего тот больше смахивал на снежного человечка, но только маленького и приземленного. Фёдору казалось, что он уже слышит звон колокольчиков оленьей упряжки где-то за дальним лесом.

   Привидение по прозвищу Облачко с ног сбилось в поисках своего друга домового. Надо отметить, что это прозвище не нравилось привидению. Но когда оно отдыхало, свернувшись клубочком, то и вправду напоминало облачный комочек .

– Так вот ты где. И чего это ты забрался на крышу? От тебя скоро один сугроб останется.

– Не мешай мне ожидать.

– И что же ты ожидаешь этим сумрачным вечером? Кругом одна снежная пустыня. Никто в такую погоду никуда не идет.

– Может и не идет. Но то, что я ожидаю, очень даже идет. И даже уже приближается.

  Облачко из всех сил пыталось хоть что-то разглядеть движущееся, но кругом царило одно  зимнее спокойствие.

– Я никого не вижу.

– А и не нужно видеть. Нужно просто ощущать это приближение. Это же приближение Нового года.  

– И ради этого ты здесь мёрзнешь? Хозяин давно растопил камин, пойдем погреемся.

Нет, я буду ожидать.

– Да что ты нашёл в этом Новом годе? Очередной простой праздник.

– Ничего ты не понимаешь. Это не простой праздник. Это праздник чуда и надежд. Это когда дети и взрослые оказываются в одном мире весёлого детства. Никакой другой праздник не дает такого трепетного ощущения фантазии. В доме на Новый год творится настоящее волшебство. Такой праздник нужно заранее и с нетерпением ожидать.

– Тогда давай его вместе ожидать.

  Если посмотреть на крышу издалека, то может показаться, что на её краю образовались два маленьких сугроба. Но благодаря их ожиданию и вправду где-то далеко уже был слышен звон колокольчиков оленьей упряжки.

Всему своё время.

  • 26.12.21, 18:05
  

Всему своё время, и время всякой вещи под небом:
время рождаться, и время умирать; время насаждать, и время вырывать посаженное;
время разрушать, и время строить; время плакать, и время смеяться; время сетовать, и время плясать;  время разбрасывать камни, и время собирать камни; время обнимать, и время уклоняться от объятий;   время искать, и время терять; время сберегать, и время бросать;  время раздирать, и время сшивать; время молчать, и время говорить;  время любить, и время ненавидеть; время войне, и время миру. 

У Китаї виявили яйце динозавра з ембріоном...

У Китаї виявили яйце динозавра з ембріоном, що добре зберігся...

Група дослідників, у складі якої вчені з Китаю, Великобританії та Канади зробила сенсаційне відкриття. Вони з’ясували, що понад двадцять років тому, фонди музею міста Гуаньчжоуд, поповнила стародавня скам’янілість.

Експонату приблизно від 65 до 72 мільйонів років і весь цей час його вважали шматком породи зі скам’янілою частиною скелета динозавра. Але нещодавні дослідження вразили археологів, виявилося, що 17-ти сантиметровий «камінчик» насправді скам’яніле яйце, з повністю сформованим ембріоном.

Цінність знахідки величезна, адже донедавна виявити неушкоджений скелет динозавра не вдавалося, що вже говорити про тендітні кістки молодняку. Що найцікавіше, вчені вже ідентифікували вигляд стародавньої тварини – це предок сучасних птахів, всеїдний овіраптозавр.

У динозавра є дзьоб і будова його тіла не тільки нагадує предків пернатих, а й сама поза зародка ідентична пренатальній позі пташенят. Усередині яйця застиг ембріон із довжиною тіла близько 27 сантиметрів, як і його сучасні колеги, він згорнувся і поклав голову під крило. Поза обумовлена роботою нервової системи пернатих напередодні прокльовування і називається «підкручуванням».

[ Читати далі ]

Споруди з усього світу

Незважаючи на всю одноманітність і сірість бетонний джунглів, зустрічаються справді приголомшливі споруди. Талановиті люди не перестають робити цей світ трохи цікавішим, саме їхнім витворам і присвячена ця добірка.

Торговий центр Polygone Riviera, Франція Велосипедний міст, Копенгаген, Данія...[ Читати далі ]

Завдяки батьку Олена з самого дитинства відчувала Україну

Олег Володарський: «Ми разом з Оленою Василівною пережили яскраві спогади про її батька — Полевика Василя Івановича» (відео)Народні таланти Чернігівщини презентували свій творчий доробок на обласному фольклорному фестивалі-конкурсі імені Василя Полевика

У День Святої Трійці, який гостинна Сновщина згуртовує кращі народні колективи Чернігово-Сіверщини, які демонструють свій талант на обласному фольклорному фестивалі-конкурсі імені відомого фольклориста, лауреата обласних премій ім. Г. Верьовки, Б. Грінченка і премії Фонду культури, заслуженого працівника культури України Василя Полевика.

І це не дивно, адже фундатор фольклорного мистецтва Василь Полевик записав близько чотирьох з половиною тисяч народних пісень і обробив величезну кількість з них, значно збагативши їх звучання. Під його невтомною опікою в області діяли близько 500 різних співочих колективів, більшість з яких співають і досі, тим самим продовжуючи справу Сновського маестро народного музичного мистецтва.

Десятки років свого життя він присвятив збиранню безцінних і унікальних скарбів народного фольклору не тільки у рідному Сновському районі, а й в різних куточках області.

Джерело: https://chor.gov.ua/nasha-diyalnist/novini/item/3961-narodni-talanty-chernihivshchyny-prezentuvaly-svii-tvorchyi-dorob

Полевик Василь Іванович (1925-1999рр) — заслужений діяч культури, фольклорист, музикант, керівник багатьох самодіяльних художніх колективів. Уродженець с. Займища Василь Полевик присвятив українській пісні майже все своє життя. Він записав близько чотирьох з половиною тисяч народних пісень і обробив значну частину з них, збагативши звучання. Під його опікою на Чернігівщині діяли близько 500 співочих колективів. Більшість із них збереглися до сьогодні. До останнього дня (помер В.І. Полевик у 1999 р.) не поривав зв’язків з рідним селом, де створив фольклорний колектив «Спадщина»

Джерело: https://shrr.gov.ua/nash-kray/adm-ter-ustriy/item/51-vydatni-diiachi-raionu

Сотнікова Олена Василівна, провідний методист з питань розвитку та збереження народної творчості та аматорського мистецтва Чернігівського обласного центру народної творчості

Олена Василівна помітно хвилювалася. Для неї ця програма стала згадкою про батька. Василя Полевика вже давно немає, але його донька і досі з величезною любов’ю, шаною та повагою ставиться до його пам’яті. Саме особистість батька і допомогла їй відшукати свій шлях у житті, і знайти себе в тій справі, котра так припала до душі.

Ми зустрілися в центрі народної творчості, де у нас був запланований насичений знімальний день. «Сповідь» з пані Оленою була першою з тих цікавих діалогів, котрі нам пощастило зафільмувати в цьому дивовижному місці.

Олені Василівні було досить не просто налаштуватися та подолати хвилювання, а камери не додавали їй спокою. Але ми все ж таки зуміли знайти спільну мову, впоратися з емоціями та побудувати цікаву бесіду.

Завдяки батьку Олена з самого дитинства відчувала Україну. Він їздив по селах, їздив до людей і бережно збирав наш український фольклор. Рідна Україна говорила з його душею рядками та нотами народних пісень, а тоді ще маленька донечка постійно чула український спів та розповіді про українство. Вона зростала в цьому. Відчувала своєю дитячою душею. Душею, в якій з дитинства закарбована любов до батька і до України.

Як же це прекрасно, коли батьки власним прикладом змалечку навчають дітей любові до України. На прикладі Олени Василівни ми бачимо, що подорослішавши, такі діти продовжують жити з Україною в серці. Наша країна для неї — це щось глибоко рідне. Те що має аромат дитинства та щастя. Те, що неможливо забути. Те, де живе її душа. Дивовижно ніжна і красива душа.

Я щасливий тим, що мав змогу доторкнутися у «Сповіді» до цієї української душі. Я був радий тому, що ми разом з Оленою Василівною пережили ці яскраві спогади про яскраву людину — її батька, котрий так багато зробив для України і українства, котрий залишиться в нашій пам’яті на віки.

Сила душі та мужність Олени Василівни викликали в мене глибоку повагу. Адже як багато потрібно сил, праці та любові, щоб по крихтах збирати нашу величезну, красиву країну та відроджувати нашу таку глибинну культуру. Люди в яких вистачає на це душі — справжні діаманти Нації. І я щоразу дякую Господу за зустріч з такими людьми.

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Герой програми — Сотнікова Олена Василівна, провідний методист з питань розвитку та збереження народної творчості та аматорського мистецтва Чернігівського обласного центру народної творчості

https://youtu.be/bLQmdCOD8rI

Раннє цвітіння

Зігокактус зацвів передчасно. Зазвичай, він квітує з січня, але цього разу квітки з'явились ще на початку грудня, якщо не раніше. Причому, квітнуть рясно.


Україною керує кротоферма.

Дмитро Вовнянко

КРОТИ, ЗЕЛЕНСЬКИЙ І «ВАГНЕРІВЦІ»

Колишній офіцер ГУР Роман Червінський дав інтерв’ю журналістці Христині Бондаренко і розповів вельми цікаву версію провалу операції по «вагнерівцях». З поправкою на все що ми знаємо зараз, версія Червінського – справжня інформаційна бомба.

Знаєте, я все намагався збагнути, навіщо в Офісі президента попросили Бурбу не відмінити, а відтермінувати операцію з затримання «вагнерівців» на тиждень? От що цей тиждень вирішив би? Зараз ми знаємо, що протягом цього тижня операція була провалена. Але. Тоді в ОПУ говорили, що проведення операції саме зараз, зірве, мовляв, перемир’я. А через тиждень перемир’я не було б зірване? Щось тут не так.

Це «не так» пояснив Роман Червінський. Справа в тому, що метою перенесення операції по "вагнерівцях" було не дати провести затримання «вагнерівців» генералу Василю Бурбі. Червінський говорить чітко – Зеленському не подобався Бурба. Бурба був ледь не останнім керівником-силовиком якого призначив президент Порошенко. Бурба не приховував невдоволення тим, що росіянам віддали Цемаха. Червінський відверто сказав, Єрмак обдурив розвідників коли віддав Цемаха. Цемах готовий був давати показання голландцям, але його терміново віддали Росії – Москва навіть повернула моряків захоплених у керченській протоці, і тим додала рейтингу Єрмаку. Хоча насправді…

В Офісі президента з’явилася карколомна ідея – повідомити Лукашенку, що в Білорусь приїхали росіяни з метою здійснити переворот під час виборів. Так, аби білоруси їх затримали, а потім Зеленський би домовився б з Лукашенко про їхню видачу Україні.

Ідея була не такою вже й божевільною. Це тільки на перший погляд між Лукашенко і Путіним завжди були «мир-дружба-жуйка». Але, по-перше, події відбувалися ще до білоруських масових протестів. По-друге, експертам дуже гарно відомо, що між Лукашенко и Путіним конфлікти відбуваються постійно. Росія мінімум пару разів намагалася замінити Лукашенка на президента більш лояльного до Москви. Лукашенко це феодальний царьок, готовий дружити з Москвою лише в обмін на дешевий газ. А Москві потрібен не царьок а «губернатор Руси Белыя». Якщо ми згадаємо, першою реакцією Мінська були як раз звинувачення в спробі здійснити переворот на адресу Москви.

Червінський розповів, як Єрмак у відповідь на збурення Бурби заявив йому: «Та чого ти хвилюєшся? Ми посварили два братські народи!» Маються на увазі білоруси і росіяни.

Звісно нам сама ідея, що Лукашенко напередодні виборів був здатен віддати Україні російських і українських громадян, що були свідками державного тероризму російського керівництва (в самій Росії військове найманство – кримінальний злочин) виглядає повною нісенітницею. Які б там не було стосунки Лукашенка і Путіна, але Білорусь залежить від російських нафти й газу. Лукашенко може з Путіним сваритися, але на прямий конфлікт не піде ніколи. Проте.

Це відомо нам. Але це може не бути відомим шоумену Зеленському, який все життя не політикою займався, а кривлявся зі сцени. Два великих профі (Єрмак і Демченко) розповіли йому, що можна завершити операцію самим і позбутися осоружного Бурби. А ще про те саме президенту явно нашептала Марія Левченко, одружена з колишнім помічником депутата Держдуми. У Левченко в будинку (що належить громадянам Росії) як раз проживав офіцер ГУР, який після провалу «вагнерівців» зайняв місце Бурби. Теж явно не без допомоги Левченко. І не тільки. Виграли всі – крім України.

От чому Зеленський ДВІЧИ сказав в інтерв’ю, що він попередив Лукашенка. Очевидно, в Офісі президента були люди готові заявити: «Ми намагалися зробити аби «вагнерівців» затримати білоруси, але Лукашенко нас обдурив». Але тоді Зеленському пояснили, до яких результатів приведе така заява, і…

Я вже писав, що для Зеленського особисто, «вагнерівці» - це Рубікон. Після «вагнерівців» він міцно сидить на гачку у Москви, навіть якщо не сидів до того. Червінський по суті підтвердив те, що стало відомо щойно.

Україною керує не Зеленський. Україною керує кротоферма.








Українська музика 1711



 





0%, 0 голосів

50%, 1 голос

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

50%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.