хочу сюди!
 

Дария

36 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 25-45 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Погляд збоку....

....Якщо в коробку покласти недогризок яблука, коробка стане урною. 
Якщо в коробку покласти алмаз, вона стане шкатулкою. 
Ми є тим, що ми вкладаємо в свою голову. 

Те, чим ми наповнюємо свій розум, визначає нашу цінність і наше майбутнє. 
Сміття всередині перетворює нас на звалище, а шляхетні думки — на скарбницю...



*  *  *

[ Читати далі ]

__Може у всьому винен швидкісний інтернет?

  • 05.09.26, 18:09
 В давні времена було забацаєш допис в лєнту. На другий день заходиш - а він уже на десятій сторінці.. Ото були времена, ото була движуха, ото кипіло життя.. А зараз шо?! Здається шо мене забагато в лєнті, але це тільки іллюзія - просто вас замало. І де ви всі?! Хто дасть аналіз проізошедших змін? Отчєго і почєму сіє сталося? Люди знайшли альтернативу? Чи просто забили? Уйшли в себе? Дуже зайняті? Чи розбіглися по своїх комірках(співтовариствах)?
 А ви памятаєте часом просто космічну кількість комментів і вподобайок?!(особливо в порівнянні з нонішніми скудними временами). 
 Чому обмілів істочнік, видохнулося джерело, завяли помідори, оазис перетворився на пустелю?! Чиїх це справа рук?! Хто тот злодєй?! Мєрзавєц?!Молох?! Кат?!

 ПСИ
 Це може ще од того, шо всі перейшли на ґаджети-смартфони - а на них в епістолярному жанрі сильно не розженешся.

Українська музика 3382







17%, 1 голос

17%, 1 голос

17%, 1 голос

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

33%, 2 голоси

17%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

росіяни - ядерні ідіоти

  • 05.09.26, 11:40
Японські самураї були люди честі
і для збереження своєї гідності
йшли на власне самогубство.
не забираючи чужого життя...
російські безумці їх переплюнули...
І, дохнучи самі, прагнуть знищити
якомога більше навколо себе...

Осяяні сонцем, овіяні вітром

  • 04.09.26, 23:39
Іди тією самою дорогою, яку витягнеш із чужих спогадів, як нитку. Як усяка дорога, вона має початок, який ти побачиш чужими очима і впізнаєш з обрисів чужого смутного болю. Як ніяка інша дорога, вона не має кінця, і йти нею можна б нескінченно, якби не повільне осипання піску обабіч у прірву, що не має дна.

Здійми руки, й над прірвою зростуть дерева й квіти, тинки й хатки, білені стіни, глечики на призьбі, галас півнів із садка під пекучим червневим сонцем. Просунь руку крізь невидиму желейну стіну, що колихнеться, як перегріте літнє повітря, й обвалиться, зробивши все перед тобою справжнім. Більше не треба спогадів і болю, ось той справжній загублений рай у всіх вимірах та запахах, як він виглядав, коли тут ходив той, хто його так любив, але все одно давно помер.

Ти йтимеш дорогою, що звабливо звивається вниз ген до підніжжя перламутрових гір, рівних та безкрайніх, таких, що на плато можна помітити рух справжнього потяга, хай куди він іде, так ніхто й не знає. Гори плавитимуться в повітрі недосяжним хитким міражем, над яким то спливатиме, то ховатиметься за краєм короткий тупоносий закопчений до кольору одвічної пітьми локомотив.

[ розгорнути ]

Стихи народные...

Нет зрелища прекраснее на свете,
чем фильм о том, как делаются дети.



Где водка, граф жену пытает.
В графине - говорит жена.  
И граф всмотревшись понимает
Она пьяна...



Он пел ей про черные дыры,
Где космы галактик еще не потухли.
Она же сидела, зевая от скуки,
И думала - раком сейчас бы на кухне!


Українська музика 3381







0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

40%, 2 голоси

20%, 1 голос

20%, 1 голос

0%, 0 голосів

20%, 1 голос

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.