хочу сюди!
 

Дария

36 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 25-45 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Євреї в Радивилові


Радивилів, синагога. Існувала до Другої світової війни на місці збудованого згодом кінотеатру імені П.Стрижака.
До початку Другої світової євреї становили значну частину населення Радивилова, тримали більшість місцевих крамниць, готелів, аптек та ремісничих майстерень. Уся ця багата культура була знищена під час Голокосту у 1941–1942 роках, коли німецькі нацисти створили в місті гетто та розстріляли понад 3000 місцевих євреїв на хуторі Пороховня.
Протягом багатьох століть Радивилів (у минулому – рос. Радзивилов) був прикордонним містечком із численною та духовно багатою єврейською громадою. Серед відомих євреїв, які народилися, жили або творили в місті, особливе місце посідають релігійні діячі, митці та літературні персонажі.
Ось факти про декотрих.
Один із найбільш знаних мешканців міста у XVIII – XIX століттях – рабі Іцхак з Радзивилова (Іцхак Голдман) (пом. 1825/1835). Відомий у єврейському світі хасидський цадик і мислитель. Він був сином Якова Йосифа (Магіда із Золочева), одного з перших учнів засновника хасидизму Бааль-Шем-Това. Рабі Іцхак заснував у Радзивилові власну хасидську династію, перетворивши містечко на важливий центр паломництва євреїв Волині та Галичини. Його духовна спадщина шанується хасидами по всьому світу й сьогодні.
Радянський письменник, поет та журналіст Семен Гехт (1903 – 1963) провів свої дитячі та підліткові роки у Радивилові. Належав до відомої «одеської південно-руської школи» (товаришував із Юрієм Олешею, Ісааком Бабелем, Іллею Ільфом). Радивилівські враження лягли в основу його автобіографічного роману «Повчальна історія» (1939), де детально описано побут, традиції, соціальний устрій та характери єврейської громади Радзивилова початку XX століття.
Відомий у єврейських колах громадський та культурний діяч кінця XIX - початку XX століття – Семіон (Шимон) Трейгер. Він активно займався розбудовою світської освіти та єврейських благодійних інституцій у Радивилові, а згодом його родина переїхала до Одеси та Західної Європи.
Згадаємо про Радзивилівського музиканта в творчості Йозефа Рота. Хоча видатний австрійський письменник народився у сусідніх Бродах, він часто приїздив до Радзивилова і мав тут родичів. У його відомому романі «Марш Радецького», а також у збірці есеїв «Дороги євреїв» одним із яскравих наскрізних образів є «радзивилівський музикант» – збірний образ талановитого клезмера (єврейського народного музиканта) з Радивилова, який здобув освіту у Відні, але залишився вірним традиціям своєї батьківщини.
У Радивилові народилися меценат і підприємець Мойсей Гінсбург (1851 – 1936), ізраїльський єврейський поет і перекладач Амір Гільбоа (Берл Фельдман) (1917 – 1984), професор медицини, завідувач кафедри Чернівецького медінституту Семен Кац (1907 – 1983). Про Радивилів згадували в своїх творах письменники Шолом Алейхем, Ісаак Бабель. Редактор і упорядник Яаков Адіні видав у 1966 році в Тель-Авіві книгу пам’яті Радзивилова («Radziwillow: sefer zikaron»). Написана на івриті та ідиші (існує англійський переклад). Вона містить величезний масив історичних нарисів, спогадів про штетл (єврейське містечко) та описів знищення єврейської громади під час Другої світової війни.
Підготував Володимир ЯЩУК.

__Мої слова як вода у пісок..

  • 27.09.26, 08:51
 А все через те, що не хватає ґоловної умови. Ключовоґо каменя. "П'ятоґо елемента". Основи й базиса лоґічної смислової конструкції.

 А суть в тому, що масси не оддупляють зв"язок між приходом зелених до влади і армаґеддоном.
 Вони всерйоз думають, я б навіть сказав, вони всірйоз думають, що війна носить імя "путін".
 Їм і в ґолову не приходить, що війна носить імя "зеленський".

 Дощ іде для всіх, але тільки дурні мокнуть. Бо недопетрали побудувати дах, або хоча-би взяти парасолю.

 У всіх країн є свої "путіни"(зовнішні вороги).
 Але не у всіх країн є свої "зеленські".
 "Путіних" для війни замало. Для війни потрібні ще й "зеленські".

 Чи в Ізраїля не хватає своїх "путіних"? Та хоч жопой жуй!
 Але ж ось незадача! При владі там компетентні, патріотичні, небайдужі люди!
 І Ізраїльські "путіни" можуть скільки завгодно скрипіть зубами, хоть до корнєй їх стерти, хоч удавиться жовчу від ненависті і злоби, але зась їм! Без ізраїльських "зеленських" діло массовоґо знищення Ізраїля і ізраїльтян не здвиґається з мертвої точки, ну хоть ти трєсні! 

__"Остання ґастроль Остапа.."

  • 27.09.26, 06:19
 Ну що Остапе. Тепер ти щасливий? Нарешті розправив крила? Задишав свободно? Країна нарешті зробила ривок? Стала реґіональним тиґром?
 Траґічна постать Остап Дроздов.
 Ні, він не аґітував за зелених.  Він просто топив Порошенка.
 Ну нарешті! Нарешті нема Порошенка!
 Ну як тобі Остапе? А ти де зараз? Як тобі зараз живеться в омріяній тобою райській країні Україні без Порошенка? 
 Важко переоцінити твою роль в тому, що зелені прийшли до влади. То чому ти так вз"єлся на зелених? Чому не на себе?
 Якщо ти не саме цього хотів, то для чоґо приводив їх до влади? Ти що, ідіот?
 Ти не просто пересічний ніхто, як я наприклад, ти відома медійна персона, тому до тебе дослухались мільйони і теж забили на Порошенка і цим розчистили дороґу зеленим до монобільшої влади.
 Тепер баґато з них в могилах, хтось в каліках, хтось воює, хтось ховається, хтось виїхав, хтось купив бронь, хтось задіяв зв"язки, хтось по закону.

 До речі, потапиінасті і масса подібних їм відомих медійних персон, які внесли, без перебільшення, ключову роль в прихід зелених до влади. Де ви зараз? На яких фронтах воюєте? 

 А може Остап Дроздов вовсє і не ідіот? Може він наймит узьких чи польських чи угорських спецслужб?
"Дроздов" - а може це його лічна вендетта Україні і українцям за ліквідованоґо упівцями діда енкаведиста?
 А може зеленський теж вовсє і не такий недолугий і тупуватий? Може це теж його особиста вендетта? Може ці його вельми странні важкооб"яснимі про йо би не випадкові? Може він теж чийсь наймит? 

 "Орєшєк знаній твьорд, но..."

Вот оно как!



С предварительной помывкой оных, естественно!

Гарна назва книжки:)

Гарна назва книжки:) Життєва.
"Живу на самоті і ненавиджу це".


Українська музика 3403







0%, 0 голосів

14%, 1 голос

14%, 1 голос

0%, 0 голосів

14%, 1 голос

14%, 1 голос

14%, 1 голос

29%, 2 голоси

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Это был выход

Как то мама сказала - сделаешь тату, домой не приходи. 
сначала тату сделал папа, а уж потом и я... 


З чернеток: iсторiя кохання

  • 25.09.26, 18:18
Когда то давно попало в черновики там и лежало. Сегодня публикую в память о Марине "Она была похожа на ангела! Золотые лoкoны, лучистые глаза, бледная кожа! Такая хрупкая, эмоциональная, нежная!"

Марина сразу пленила Робера своим умением постоять за себя и невероятной улыбкой... но вот беда: Роберу в то время был 21 год, а Марине всего 11 лет...

Робер Оссейн и Марина Влади. История любви.

Встретились Робер и Марина благодаря знакомой актрисе Оссейна. Девушка как-то попросила Робера сходить с ней за компанию в гости в один большой дружный дом, где проживало милое русское семейство Поляковых. Одиль уверяла: "Будет весело. Поляковы чудные люди..."

"Ну, я и пошел.., - вспоминал потом Робер Оссейн. - Марина сразу пленила своим умением постоять за себя и невероятной улыбкой.

Наша следующая встреча произошла через много лет. Всё та же подруга попросила меня оставить несколько билетов на мой спектакль для сестёр Поляковых. После спектакля они впорхнули ко мне в гримёрку - и я пропал! Марине было тогда 16, и я так в неё влюбился! Потом размышлял, чем бы её покорить. И придумал! Пригласил её сыграть в моём фильме. Это было абсолютное нахальство, потому что Марина была звездой, а я только начинал. Тем не менее она согласилась, и мы начали работу над фильмом «Негодяи попадают в ад».

Я устраивал романтические прогулки, мы много разговаривали. Но Марина мне как-то сказала: «Напрасно! Ты не в моём вкусе. Чтобы я стала твоей женой, вычерпай ложкой океан!»

Океан, к счастью, осушать не пришлось - через 2 года Марина стала моей женой.

В день свадьбы мы не снимались, но пришли с утра на съемочную площадку сообщить счастливую новость. Потом взялись за руки и побежали, смеясь, через весь Булонский лес — расписываться.

Мы жили в огромном доме Поляковых - чаепития у самовара, беседы, игры. Быт большой русской дворянской семьи, который они перенесли в Париж. Этот быт и погубил нашу с ней семью.

Марине не хотелось расставаться с сёстрами, родителями. А я больше не мог жить в колхозе! Мне порой казалось, что я женат сразу на всех четырёх сёстрах. Последовали годы скандалов и ссор..."

Этот брак продлился всего 4 года. Одни говорят, что Оссейн не мог смириться с растущей популярностью супруги.

Просто не мог простить красавице ее успеха и не мог забыть время, когда она его отвергала и смеялась над ним.
Фильм "Колдунья" сделала из Марины звезду мирового масштаба, а Робер продолжал играть сомнительных личностей и роли второго плана. Пока в его жизни не случилась культовая "Анжелика", где он сыграл Жофрея де Пейрака.
Другие утверждают, что Марина влюбилась в летчика, ради которого бросила супруга. В любом случае пара распалась, хотя на тот момент у них уже было двое сыновей: Игорь и Пётр.
"Мы расставались мучительно – даже двое маленьких сыновей не смогли удержать нас вместе. Скажу одно: я очень любил Марину. Любила ли она?
Спросите у неё..."
После развода Робер Оссейн дважды женился и дважды становился отцом. Марина Влади ещё трижды находила своё счастье. Сначала она вышла замуж за лётчика-испытателя, владельца авиакомпании, и родила третьего сына. Затем был Владимир Высоцкий, а после – Марина стала супругой врача-онколога.
Бывшие супруги сумели сохранить дружеские отношения и общались до самой смерти Робера в 2020 году.
"Мы дружим - нельзя ненавидеть бывших жён, - говорил Робер Оссейн в одном из интервью. - Я наблюдал, как она была счастлива с Высоцким, - мы несколько раз встречались в Париже. Фраза Чехова «Скучно жить на этом свете, господа!» не про Высоцкого - он был неуёмный, с огромной душой, харизматичный… Я видел, как Марина страдала, когда его не стало, поддерживал её, когда у неё на руках умирал от рака её второй муж… Сейчас мы переписываемся, наши сыновья разъехались: Игорь на Гаити занимается добычей и продажей жемчуга, Пётр стал музыкантом."
Говорят, Робер до самой смерти видел в ней ту юную девушку, которая его покорила, и так и не смог окончательно разлюбить...

Зеленський розповів про мрію, яка вже ніколи не збудеться:

  • 25.09.26, 18:11
https://argumentua.com/sites/default/files/1000-2-303938736534_46.png?1783867169

В інтервю для The Wall Street Journal Зеленський фактично розкрив свої страхи: "Хочу ходити вулицями, щоб ніхто не хотів мене вбити й не ненавидів".

Тобто Зеленський розуміє, що просто прогулятися Києвом чи будь-яким іншим містом без десятка бодігардів не вийде.

Обовязково хтось підійде й запитає про Вову з "Династії", про мегакорупцію, в якій замішане близьке оточення, про Єрмака, атаки на антикорів, заміну компетентних на лояльних через хвилювання за рейтинги.

А хто з хорошою памяттю — то ще й запитає про заспокійливі шашлики перед початком повномасштабної війни, Баканова і навіть Оман.

І як тут не згадати про нещодавно зареєстрований у Раді законопроєкт, який пропонує встановити довічну охорону для президента і його родини після завершення повноважень.

Ось звідки ноги ростуть — зі страхів.

Психологи радять долати свої страхи, дивитися їм у вічі.

Зеленському можна почати з пресконференції для українських журналістів. Їхня пропозиція все ще залишається в силі, запитання актуальні, а суспільство хоче почути відповіді на них від керманича держави.

Бо, може, якщо буде більше щирості й відкритості із суспільством, то й вулицями не страшно буде ходити.

Днями зясувалося, що Зеленський має ще один страх — вибори. Якщо вірити сказаному Федоровим для УП, Банкова всерйоз розглядала варіант експрес-виборів на тлі успішних ударів Сил оборони по нафтообєктах рф, завдяки чому рейтинг лідера дещо підріс.

От тільки ідея швидких перевиборів з тріском провалилася після того, як генерали Залужний та Буданов нібито відмовилися не балотуватися.

Виходить, що вибори під себе любимого можна, а в умовах чесної конкуренції — це "цунамі, яке розколе Україну"?!

Біда, коли людина стає заручником своїх страхів. Ще більша біда, коли інші стають заручниками чужих страхів. Коли інші — це вся країна.

автор: Ольга Гергелюк, журналістка видання Цензор.НЕТ

__Ви таки хорі(як сказав би Кузьма) люди

  • 25.09.26, 17:35
 Чому ви обрали шпану, гопніка з підворітні?! Чому ви не обрали Ліну Костенко президентом?! 
 Я знаю шо її не було в списках, а в другому турі було взаґалі тільки дві конкретики.  
 Але ж я не з ідіотами розмовляю, я сподіваюсь?
 Хто з двох ближчий по ментальності до Ліни Костенко - манкуртизована шпана з підворітні чи той, другий?!
 Власне навіть і без привязки до конкретної країни:
 Хто ближчий до худоби з цих двох?!
 Чи ви без ярликів, без табличок ні-ні?
 Хоч і на верблюді напиши "людина" - ви всі скопом - "О, дивись,  людина!"
 Хоч на людині напиши  "верблюд" - ви всі скопом такі - "О,  дивись, верблюд!"
 Аабсурд кажете, нісенітниця?
 Насправді ні. Це більш правда чим може здатися на перший погляд.
 В свій час, ще Монтень(чи Ларошфуко чи кто-то із етіх), влучно підмітив: "Помиляються ті, котрі вважають, що людский розум не може осягнути безкінечності - яскравим прикладом безкінечної величини являється людська глупость!" 

 Якби пронесло - просралися та й потому...
 То я б і не ґанджував вас так люто і упорно.
 Але не пронесло!
 Ціна ну занадто вже велика, дорога, висока, непомірна, неадекватна.
 
 Насправді в побуті таке іноді трапляється - каліцтва й леталки по глупості, необережності, легковажності.
 Це то же саме, тільки в масштабах всієї країни.

 Кто-то явно переплутав реальне життя з кіном, театром, цирком, перформенсом.

 Зеленський занадто старий, щоб вирватися з тенет професійної деформації.
 Він буде грати і гратися в президента до кінця каденції. А  після - в відставного президента. Він і не може і не уміє і у ньоґо і немає відповідних компетенцій на щось інше. Він не Ліна Костенко. Він не може стати Ліною Костенко.  Щоб стати Л.К. ттреба прожити життя Л.К.  А у вашоґо найвеличнішшоґо було інше життя. Ну радикально інше. У друґоґо претендента - ну хоч якісь співпадіння є. У цього ж - все-все-все радикально інше. Абсолютні антиподи. Антипод до високого, до красивого, зате цілком конґруентний до уродливого, до пошлого.
 
 
-------------------------------------------------------------------------
  Огляд від ШІ
        Це чудова й водночас іронічна думка, яка дуже влучно перегукується зі знаменитим висловом, який часто приписують Альберту Ейнштейну: «У світі є тільки дві безкінечні речі: Всесвіт і людська дурість, хоча щодо Всесвіту я не цілком упевнений».
--------------------------------------------------------------------------