Опрацював Володимир ЯЩУК (вірші, переклади, переспіви)
БОРИСЬ
Не плач. Не бійся. Не проси.
Не зазирай благально в вічі.
Свій хрест із гордістю неси
І не вчиняй помилку двічі.
Прости вовкам, пробач ослам,
Залиш образи за порогом.
Дай гідну відсіч ворогам,
Вони блюзніри перед Богом.
Твоїм сльозам ціни нема.
На лайку гідний не зважає.
Не слухай, що кричить юрма,
Вона веде себе – як зграя.
А ти ж – ЛЮДИНА. Не забудь!
І не ставай на звіра схожим.
Борись! Торуй щасливу путь!
І день твій видасться погожим.
І пил осяде на ногах,
Пришерхнуть рани на колінах.
Твоєї сили вимага
Від тебе рідна Україна.
СИЛА ДУХУ
Піддатися обставинам, зневірі ,
Забувши дерзновенний поклик мрій, –
То ніби учинити харакірі –
Химерний ритуал, для нас чужий.
Звичайно, це непросто – підійматись,
Коли коліна збиті від падінь,
Та треба йти й нові шляхи долати –
Й скорИться щонайдальша далечінь.
Нехай себе проявить Божа сила,
Здолати треба все, що б не було…
І Україна розпросторить крила,
І сила духу переможе зло.
ПОЗИЦІЯ УКРАЇНЦЯ
Не падай ницьма перед королями,
Лишайся чесним, ідучи в народ.
І непохитним будь із ворогами,
Не прагнучи визнань і нагород.
Цінуй людей не за скарбами,
Цінуй за мудрістю й добром.
Багатство робить нас рабами,
А мудрий не стає рабом.
Не треба життя відкладати «на потім»,
Не наше це кредо: «Що доля дала…»
Іди до мети, умиваючись потом,
Не знавши зневіри, утоми і зла.
ЗАПИТАННЯ
-Ти накрий мене,
матусю,
Чуєш десь у
димарі
Вій регоче. Я
боюся.
Що ж він хоче в
цій порі?
-Добре, я тебе
накрию,
Загорну з усіх
сторін, –
Не змогти старому
Вію
Налякати твій
спочин.
-Сядь, матусю,
трішки ближче
І зі мною
поділись:
Народився я
навіщо?
Щоб померти десь
колись?
-Бог на те
створив людину,
Щоб раділа день
при дню…
Те, про що
питаєш, сину,
Я й сама не
поясню.
І лишилась при
постелі…
Дощ і град
дзвенів у скло…
Сон не йшов… З
тієї ночі
Кілька сотень літ
пройшло.
***
Нехлюї ми у власній хаті,
Нездарні і швидкі на гнів.
А власні хиби – гидкуваті,
Коли ти в інших їх зустрів.
***
Десь нагорі формують течіЮ,
Нас не питаючи, чого і хто бажа.
Дарують долю – кожному свою,
А нас чомусь принаджує чужа.
***
Дивує розум мій контрастом,
Коли він з честю в боротьбі:
Ніколи не брешу так часто
Й правдоподібно, як собі.
***
Ти напрочуд гарна,
Честь тобі й хвала!
Та мене бентежать
Ступа і мітла.
***
У житті ми всі, по суті, рівні,
Але є й прикметні «причандали»:
Декому в житті ми не потрібні,
А комусь у душу ми запали.
***
До кави гіркої дістань шоколадку,
До хвильки гіркої – приємних думок.
Скажи собі твердо: ВСЕ БУДЕ В ПОРЯДКУ!
Бо ж просто в житті є й невдалий деньок.
***
Наші мами, на жаль, не вічні –
Негаразди їх б’ють навідліг…
Ти зненацька згадаєш стрічі –
І прийдеш на Її поріг…
Але годі чекати чуда,
Лиш сльоза торкнеться повік.
І збагнеш: вороття не буде,
Бо Її не стало навік.
***
Життя складне, слабинок не прощає.
Здається, вже не вирватись з оков,
Але в жадану мить нас виручають
І віра, і надія, і любов.
***
Я просто витрачу ще мить,
Нехай невдало й незугарно,
Зате душа не защемить,
Що я життя прожив намарно.
***
А цю присвяту адресую мрії,
Яка мені сіяє день при дні.
Якщо вважаєш: втратив я надії,
То знай, що помиляєшся в мені.
***
Гріхи за кожним водяться,
А дехто цьому й рад,
Бо серед нас знаходяться
Стукач, суддя і кат.
***
Став старим. Упав без ніг.
А куди ж я, власне, біг?
**
Встану зрана сп’яна,
подивлюсь на пику…
Скільки ж треба пити
тому чоловіку?
***
Ви не махайте кулаками –
ви тут на рингу не один!
***
Ти ще малий, куди ти лізеш…
Вже застарий, то не для вас…
І скажуть в поминальнім слові:
“Не зміг. І хто ж бо заважав?”
***
Ще – як уникнути халепи,
мене сусід повчає.
Однак же досвід недотепи
і сам я маю.
***
Я мислю – значить, я існую.
А ось зворотне – ще не факт!
***
Ви дуже сковані, панянко,
дозвольте я зніму ланцюг.
***
А я в житті так мало знаю
Із знань, що знають всі кругом.
Зі знань же тих, що не потрібні,
Я вчора захистив диплом.
***
Багато в світі дуп, що прагнуть трону,
Щоб диктувати нам свої права.
Одне рятує: право на корону
Не дупа здобула, а голова.
***
Все те, що нас іще не вбило,
дає прибутки лікарям.
***
А для жінок нема проблеми,
котру створити б не вдалось.
***
За тебе я переживаю –
а раптом в тебе все “окей”!
***
Знайдіть мені якусь роботу,
та не зациклену на труд.
***
Ми це життям важким зовемо, –
а це ж бо просто список справ.
***
Я попросив би вас лишитись.
Та ви ж залишитесь, боюсь.
***
Та ж має Всесвіт
справжній розум,
якщо не йде він на контакт.
***
Я розумію, що вам нічим,
та все ж –
силкуйтеся збагнуть!
***
У мене наміри прекрасні –
ходімо, тут вже недалеко…
***
“Ми вже прийшли”, –
сказав Сусанін,
кокос зірвавши на ходу.
***
Завдати кривду може кожен,
однак не кожен утече…
***
Та не робіть мені “як краще” –
залиште “добре так, як є”.
***
Коли грошей нема на плани,
їх переносимо до мрій.
***
Ти опинився в мишоловці?
Ну, доїдай вже хоч би сир.
***
Діла ідуть – ну просто супер,
бо ще до них не приступав.
***
Жонатий двічі, та невдало:
одна пішла, а друга – ні.
***
Я зневажаю владу й гроші,
коли вони в чужих руках.
***
Хай в телевізор
вірять бідні –
й обсядуть їх
ще більші злидні.
***
Я про фігуру дбаю,
та, на жаль,
відволічусь на мить –
вона жує.
***
Не говори, що світ – безодня,
Не нарікай, що сил нема.
Якщо не здужаєш сьогодні,
Так і не вирвешся з ярма.
***
Іди вперед наздогад,
Усім невдачам на зло.
Не здумай піти назад,
Бо що було – відбуло…
Далі – вперед і ввись,
Вітру підстав чоло.
Тільки іди і борись.
А що було – відбуло.
***
Не плач. Не бійся. Не проси.
Не зазирай благально в вічі.
Свій хрест із гордістю неси
І не вчиняй помилку двічі.
Не шли прокляття ворогам,
Вони постануть перед Богом.
Прости вовкам, пробач ослам,
Залиш образи за порогом.
Твоїм сльозам ціни нема.
На лайку гідний не зважає.
Не слухай, що кричить юрма,
Вона веде себе – як зграя.
Борись! Торуй щасливу путь!
І день твій видасться погожим.
Бо ти – ЛЮДИНА. Не забудь!
І не ставай на звіра схожим.
***
Минає день, неначе мить,
Спливають дні, немовби ріки.
Життя щодня нещадно вчить,
Що час іде від нас навіки.
Однак ця мить – іще для нас!
Лиш нам, лиш нам вона дається…
Та знай: життя – як та струна,
Яка в звучанні раптом рветься.
