Погано висловлююсь, краще напишу.
- 31.03.24, 08:10
Кохання. Кохання буває перше та останнє. Іншого не буває! Іноді у людей, яким пощастило, ці поняття об'єднані і їм важко зрозуміти різницю. Їм справді пощастило! Життя у людей складається по-різному, але не знаю жодної людини, яка б сказала, що у неї було легке життя.
У інших ці поняття різняться та існують у часі окремо. Серед цих двох можуть існувати, а можуть і ні, тимчасові захоплення. Але це лише захоплення. Це як гарна квітка на сусідній клумбі. Повз неї проходиш, можеш зірвати, а можеш просто отримати задоволення. Якщо ти її зірвеш, то вона зів'яне, на неї буде прикро дивитися та згадувати. Так що, краще помилуватися, пройти мимо і залишити приємні спогади. Захоплення потім будуть згадуватися як щось чудове, зворушливе, але пройдене і залишене позаду.
Кохання – це щось інше. Воно не залишається позаду. Мимо нього пройти не можна навіть якщо дуже цього бажаєш. Воно пускає в душі таке коріння, що витравити його неможливо. Розумієш це вже потім, через багато років, коли активне життя вже пройдене і все, що накопичилося в душі за цей період, починає випливати назовні. Коли суєта повсякденного життя заспокоюється і є можливість оцінити весь пройдений у часі шлях. Коли змінити вже нічого неможливо і значення всього, що сталося, займає своє місце на шкалі життєвих цінностей. Ось тоді розумієш різницю між справжнім почуттям та тимчасовим захопленням, розумієш, що життя склалося саме так, а не інакше, і що скластися інакше воно просто не могло. І розумієш, чому саме. І, як би ти не намагався, змінити в цьому нічого не міг тоді, а зараз і поготів.
І тебе охоплює сум про ті можливості, яких у реальності насправді й не було, і ти це добре вже розумієш, і цей сум розпливається в тобі приємністю спогадів про те, що відбулося, що проросло у твоїй душі могутнім корінням, з яким ти зрісся і, не помічаючи цього, прожив всі свої роки.
8
