Фотопрогулки. Осень в Лавре. (часть 1)
- 01.11.24, 11:07
- Фотопрогулки с Алексеем
З розвалом Союзу в Україні створюються українські православні церкви. З часом - у 1992 році - одна з найбільших православних святинь України потрапляє до УПЦ Московського патріархату. Чому так склалося?
Єпископ Євстратій (Зоря), Речник Української православної церкви Київського патріархату:
--- У 1992 році митрополит Філарет був священноархімандритом
Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври. У нього досі зберігаються всі
оригінали документів про передачу у користування корпусів
Києво-Печерської лаври у 1988 році (на той час в Україні існувала лише
одна православна церква – Авт.). І корпус митрополичий у Лаврі – це була
його офіційна резиденція. Після Харківського собору УПЦ (організованим
КДБ), де був обраний предстоятелем митрополит Володимир, за
розпорядженнями Івана Салія (тодішній голова Київської міської
держадміністрації – Авт.) охоронців резиденції митрополита Філарета було
викинуто. Насправді, це було захопленням Лаври з боку Московського
патріархату. Це був бунт проти митрополита Філарета як проти
священноархімандрита Лаври. Я думаю, не Іван Салій приймав це рішення,
його приймали вище, але він був посередником-виконавцем, і він дав
розпорядження надіслати ОМОН, який став на захист Московського
патріархату, а прихильників митрополита Філарета звідти вигнали.
Якби влада Кравчука тоді не стала на сторону Московського патріархату,
то Лавра залишилася б за митрополитом Філаретом і належала б Київському
патріархату.
Дмитро Степовик, доктор філософії, мистецтвознавства, богослов’я:
--- 1988 року за клопотанням тодішнього керівника київської митрополії
Блаженнішого митрополита Філарета (Денисенка) тодішня влада у зв’язку з
1000-літтям Хрещення Русі дозволила відновити монастирське життя у
Лаврі. І це, звичайно, було українське православне життя. Хоча тодішня
митрополія перебувала у зв’язках із Москвою, але йшлося вже про
відродження справжньої української незалежної церкви. І це закінчилося у
1990-му році у червні місяці проголошенням незалежної церкви Київського
Патріархату і обранням Мстислава Скрипника Патріархом.
Спочатку
співіснували дві церкви, між ними був діалог, який закінчився
об’єднанням у червні 1992 року Української православної церкви на чолі з
Патріархом митрополитом Філаретом з українською автокефальною
православною церквою Патріарха Мстислава. Утворилася єдина УПЦ КП. Тож в
Лаврі було українське монастирське православне життя, до вторгнення з
Москви у 1992 році під залякуванням тодішнього президента Єльцина –
“перекроем краник”. Тоді Кравчук здався під тиском деяких міністрів,
голови СБУ і т.д. і вирішив їх пустити, мовляв, хай церковники самі
розбираються. Якби вони знали, чим це все закінчиться, вони б цього
необачного кроку не зробили. Тож 1992 року тодішнє політичне керівництво
України пустило цілий поїзд московських попів до Києва, багато з них
були на службі РФ і вони рейдерськими методами захопили Лавру,
Покровський жіночий монастир і Флорівський жіночий монастир на Подолі,
багато церков. Вони провели у Харкові церковний псевдособор, без згоди і
без присутності тодішнього керівника української православної церкви
Філарета, усунули його від влади і поставили свого ставленика,
митрополита Володимира Сабодана, досить старенького і хворого. І з того
часу у Лаврі запанував Московський Патріархат і сьогодні вони приймають
лютого ненависника України Кирила, який має при собі кілька сотень
особистої охорони. Він навіть говорить не як духовний пастор, а як
залякуючий лідер, якого наставили політики в Москві: “Раскольники,
присоединяйтесь к кораблю спасения”. І його колючий погляд, і його
оточення – це відродження порядків, які існували навіть не за Брежнєва, а
за Сталіна.
Відомо, як Кирило був введений у РПЦ. Коли він ставав
єпископом у 1976 році, то одним з тих, хто висвячував його, був нинішній
Патріарх Київський Філарет, який йому сказав: “Ви не по божому
благословенню стали єпископом, а по настоюванню влади і КДБ”. І тому
Кирило до цього часу його ненавидить.
Мене дивує наша влада, яка
схиляється і влаштовує відвертому неприятелеві України майже царський
прийом. Була у нас державний секретар США, все пройшло тихо,
приїхала-поїхала. А тут ледь не квіти йому під ноги кидають. Це рабський
синдром з боку нашої влади перед Москвою і такі дії викликають
неприязнь і огиду з боку українського народу.
Людмила Филипович, доктор філософських наук, професор, заввідділом релігійних процесів в Україні Інституту філософії НАНУ:
--- 1992 року з Москви були завезені представники силових структур, які
під виглядом монахів захопили Лавру. Московська челядь на соборі у
Харкові утворили УПЦ МП, яка почала існувати як автономна, але ця
автономність тільки на словах, а насправді РПЦ.