хочу сюди!
 

іРуся

51 рік, рак, познайомиться з хлопцем у віці 40-58 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Сюрреализм кошмаров от HUGUES GILLET.

Hugues Gillet родился во Франции в 1968, и с 1992 он полностью посвятил себя живописи, с преданностью и вдохновением отдавшись этому увлечению.

[ Читать дальше ]

D30

D30

Скучаю…

  • 27.09.10, 12:43

Скучаю

Скучаю без тебя,
Ты не представляешь, как без тебя
Скучаю, Скучаю.

Вдохну я дым сигарет, и так захочется
Увидеть, услышать и почувствовать тебя.
Одна проблема
- ты не любишь меня
И все так просто, но мне очень, очень плохо без тебя.

Знаю забуду-буду, и закрашу тучи белым, белым цветом.
Знаю забуду-буду, но сейчас хочу смотреть в твои глаза.

припев:
Скучаю без тебя,
Ты не представляешь, как без тебя
Скучаю, Скучаю.

Мой ангел смеется надо мной,
И как специально сталкивает меня с тобой.
Ночные улицы излечат меня,
И унесут с собой далеко, далеко.

Знаю забуду-буду, и закрашу тучи белым, белым цветом.
Знаю забуду-буду, но сейчас хочу смотреть в твои глаза.

припев:

Стих для любимой

Я жду тебя, как ждут рассвета,
Как дожидаются весны!
Мечты мои с тобою где-то,
И о тебе мне снятся сны…
Ты мне нужна, как чудо Божье,
Как запах летнего дождя!..
Боюсь, что долго без тебя,
Душа моя прожить не сможет…
Ты так прекрасна и чиста,
И многих радостей достойна!
К тебе летит моя мечта,
И сердце бьётся неспокойно…
Хоть не умею тосковать,
Но без тебя в сердечной муке,
В унынье, грусти и разлуке,
Мне мир пустыней может стать…

100%, 2 голоси

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

БЛ............ +Я

СКОЛЬКО ЕЩЕ НАС БУДЕТ ТЕРПЕТЬ ПЛАНЕТА ? И ВСЕГДА НАЙДУТСЯ ДОВОДЫ В СВОЮ ЗАЩИТУ -- ВЫСОКИЕ ЦЕЛИ ГЛОБАЛЬНЫЕ ИДЕИ -- МЫ ЖЕ ХОРОШИЕ НЕ ПРАВДА ЛИ?А ПЛОХОЙ КТО ТО ДРУГОЙ -- МЫ ЖЕ ЗА НЕГО НЕ В ОТВЕТЕ -- СКОЛЬКО МОЖНО СЕБЕ ВРАТЬ ? ВРАТЬ СЕБЕ И ДРУГИМ И НЕСТИ ЭТУ КРУГОВУЮ ПОРУКУ ВСЕ ДАЛЬШЕ И ДАЛЬШЕ ОТ ПОКОЛЕНИЯ В ПОКОЛЕНИЯ ВЕРЯ В СВОЮ ПРОВОТУ А ПОЧЕМУ ЖЕ И НЕТ ВЕДЬ Я ТАК ХОЧУ Я СДЕЛАЮ ЭТО А ЗНАЧИТ Я ПРАВ -- ЛУЧШЕ  ПРОСТО  НЕЗАМЕЧАТЬ  ТАКОЕ НЕ УДОБНОЕ ДА  И НЕ НУЖНОЕ ВОВСЕ ДЕЙСТВИТЕЛЬНО ХОД НАЧАТ НЕ НАМИ СТЕРЕОТЫПЫ ПРИВЫЧНЫ И ДЕЙСТВЕННЫ А НЕДОВОЛЬНЫЕ ВСЕМ ВСЕГДА НАЙДУТСЯ ТАК ЖЕ КАК И ДОВОЛЬНЫЕ ВСЕМ НУ ЗАЧЕМ ЧТО ТО МЕНЯТЬ ЕСЛИ И ТАК ВСЕ ХОРОШО ТЕМ БОЛЕЕ ЕСЛИ ПОМЕНЯТЬ ТО БУДЕТ НАМНОГО ХУЖЕ -- ДА А ДЕЙСТВИТЕЛЬНО ЗАЧЕМ -- ПОТОМУ ЧТО У ЗАЧЕМ ЕСТЬ НЕОПРЕДИЛЕННЫЕ ПОСЛЕДСТВИЯ С НЕОДНОЗНАЧНЫМИ ДАТАМИ ТАК ЭТО МОЖЕТ И НЕ ФАКТ ЕЩЕ И НЕ НАШЕ ЭТО ДЕЛО ВОВСЕ -- ТУТ И ТАК ПРОБЛЕМ ХВАТАЕТ ДОМ РАБОТА


0%, 0 голосів

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Моей невесте (теперь уже жене)

Ты заточенье моих снов,
Темница всех моих мечтаний, -
Одна лишь ты моя любовь
И грусть, разлук и расставаний.
Ты лучик радости моей –
На свете нет тебя любимей!
Тебя люблю всего сильней
И обожаю твоё имя.
И всех скорее скоростей
К тебе душа моя летит,
И только у твоих дверей
Все сходятся мои пути,
И только для тебя одной
Цветы и песни всей земли:
Там, где я быть хочу с тобой
Они звучат, и расцвели!

100%, 1 голос

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Во Львове запретили продажу алкоголя ночью

17.58 КБ

Городские власти Львова ввели запрет на продажу алкоголя с 22:00 вечера до 10:00 утра.

Соответствующее решение  принял исполнительный комитет мэрии 24 сентября по инициативе городского  председателя Львова Андрея Садового, сообщили в пресс-центре Львовского городского совета.

Так, алкоголь не будут продавать с 22:00 до 10:00 во всех супермаркетах и киосках, за исключением ресторанов.

"Мы принципиально стоим на  своей позиции. Ночью незачем, чтобы работали магазины, киоски, которые  торгуют алкоголем", - заявил Андрей Садовой. Отсюда

Садовой умничка, ящитаю. Во всём.

Збараж - древне місто зі складною історією.

Збараж- древне місто на річці Гнізна, в літописах вперше згадується у 1211 році, але і до цього часу тут було одне з укріплених поселень Галицько-Волинського кнізівства. У 1241 році його, як і більшість Руських міст, було
зруйновано татаро-монгальською навалою. До 1393 року, поки Новгород-сіверський князь Дмитро Корибут не почав будувати тут замок, про місто згадок немає. У 15 ст Збараж знаходиться у центрі литовсько-польських сутичок, у 1474 та 1598 роках замок штурмом здобували татари, після чого старий замок вирішили не відбудовувати. Новий Збараж у 1583-му почали будувати брати Кшиштоф та Юрій Збаразькі. У 1649 війська Богдана Хмельницького 7 тижнів тримали у збаразькій фортеці у облозі польські війська Яреми Вишневецького. Ці події висвітлені у творі та фільмі "Вогнем та мечем". З 1772 року місто входить до Австро-Угорської імперії, у 1809-1815 роках він належав Російській імперії, потім знову австрійцям. У 1918-му році він є частиною молодої Західноукраїнської Народної Республіки. У 1921-1939 роках це територія Польщі, а з 1939-го тут панує Радянська влада. Ось така цікава та неоднозначна історія міста, цілого краю, та і всієї України...
За 20-25 хвилин поїздки подрімати толком не вдалося. Недалеко від автостанції стоїть танк - пам'ятник битви у Другій світовій, трохи далі на площі перед міськрадою - пам'ятник Хмельницькому. Майнула чудна думка: чому тут стоять пам"ятники тим, хто руйнував це місто, а не тим, хто його будував, захищав і відбудовував?
Хоч у нас і була карта міста, але вона не досить точна і виявилося, що ми вже йдемо до замку довшою дорогою... Поки йшли, ще одне цікаве спостереження: у Західній Україні живуть більш щирі та відкриті люди, тут нема жодного суцільного паркану, а тим більше паркану вище 1,5 метра; практично у кожному дворі ростуть квіти, не те що дачі у підкиєвських жлобів...
Сам замок приємно вразив: його гарно відреставрували, але при цьому він не втратив свого середньвічного шарму.

Дівчина-касир запропонувала нам квитки у замок по 12 грн та окремі квитки до виставки знаряддя тортур по 5 грн. Взяли все! У центральному корпусі ще ведуться роботи, хоча на першому поверсі вже відкито зал козацької слави та туалет smile , на 2-му - музей церкви та іконопису, а також макет замку. У бокових флігелях відкрита тимчасова виставка сучасного скульптора

,
музей зброї та народних промислів.

А також  дерев"яні скульптури В.Ліпейчука, яка мене найбільше вразила - кожен експонат висвітлює певні персонажі та події у житті українського народу, кожен вірізьблений з одного суцільного шматка дерева.
Виставка знаряддя тортур, що знаходиться у підвальному приміщенні, невелика, але тішить свом добрим описом кожного з експонатів...
І якщо у палаці у Батурині за групою ще слідує 1-2 охоронця, що слідкують щоб ніхто ні до чого не торкнувся і не сфотографував beat , то тут повна свобода дій та демократія dance . З мурів замку відкривається чудова панорама на весь палац та парк навколо нього. Парк теж дуже охайний, розкинувся на пагорбі навколо замку. Звідси відкривається чудова панорама на місто та костел Бернардинів.


 Як тільки ми вирішили продовжувати свою прогулянку містом, тут же з'явилася "спеціальна тьотя" (хто читав Фрая, той зрозуміє), яка провела нас короткою дорогою до річки. Взагалі, багато міст Тернопілля побудовані на берегах річок, які перегорожені дамбою, внаслідок чого у північній частині міста утворюється невелике водосховище.
На правому березі Гнізни знаходиться центральна площа Збаража ім. Івана Франка з пам"ятником йому ж та торгові центри.

 Трохи далі, за адміністративною будівлею височать купола церкви Воскресіння Господнего XVIII ст.


Синагогу середини 16-того сторіччя я так і не знайшов, зате помилувалися чудовими архітектурними витвірами костелу Бернардинців
та Феліціянок, де зараз церква церква Успіння Пресвятої Богородиці.
Монастир Бернардинців виступав також і оборонною спорудою, про що і досі нагадують стіни над Гнізною.
 А ще, випадково знайшли гарний дворик, що належав симпатичній кафешці "Витребеньки", де ми і осіли попоїсти.


Перекусили салатами, про які раніше і не чули (вірменський та англійський) та порцією дерунів з грибною підливою.

Запивали кожен на свій смак: Микулинецьким пивом та зеленим чаєм. Ввечері втомлені і задоволені повернулися додому... Назавтра запланували поїздку в Бучач та Язлівець.

Оценщики и диагносты.

Как всё-таки это мило.

СтОит только написать,что мне не понравилось или я не согласна с автором,и в ответ можно запросто прочитать такое :

" Все потому, что вы злобная неудовлетворенная женщина,вы ненавидите всех у кого, все хорошо, или просто налаживается, так как у вас давно уже этого нету в жизни и уже даже и не предвидится."(с)

(не буду ссылить ник и заметку)

Да-да-да.Всё именно так.Вот сижу и ненавижу прям.Извелась ужо от ненависти к чужому счастию.От зависти слюной изошла.

Товарисчи.Ставьте внизу своих поразительно талантливых опусов сноску: "приветствуются_комментарии_только_от_восторгающихся".

Это оградит меня и таких как я от очередных разочарований в людях,а вам,авторам,поднимет самооценку ввиду отсутствия неприятных камментов.

И не нужно играть в психологов по одному комментарию.Эта так смешно,что аж грустно за вас.))

С избирательной любовью ко всему человечеству,vialera.:)

Баклажаны для любителей "острых ощущений".

Эта закуска очень острая - для истинных любителей "острых ощущений", я очевидно отношусь к этой категории.

[ Читать рецепт ]