Дожився - балотуюсь в депутати міської ради... а навіщо це все мені взагалі? Що я сам з цього отримаю, що зможу дати людям, як це вплине на моє життя?

Зараз відчуваю сум та хвилювання... Хвилююсь, бо не знаю, наскільки добре мені вдастся робити те, заради чого я балотуюсь... і сумно, бо не відчуваю впевненості в тім, що мені взагалі вдастся перемогти на виборах... Точніше, сумно не через те, що я щось втрачу, а через те, що якщо мене не буде, то наврядчи інший кандидат стане робити те, що міг би зробити я на його місці...

Більш ніж 10 років тому я познайомився з військовою системою, і міг би мати там чудову кар"єру, не дивлячись на те, що навіть коли поступив - не розбирався в званнях і не мав жодного знайомого серед військових. Тоді це мені не завадило організувати КВК, стати сержантом та командиром взводу, отримати повноваження секретчика, налагодити стосунки з курсовими офіцерами та старшокурсниками...

Зараз історія дуже схожа - я іду туди, де мало з чим знайомий. Все що у мене є - сильний намір та чітка мета. З них я отримую впевненість, сили, натхнення... Я здогадуюсь, якою є "офіційна ціна політичної кар"єри". І точно знаю, що не хочу погоджуватись на неї.

Тоді я пішов в конфронтацію з системою та був змушений вийти з неї. Цього разу я, напевно, до останнього шукатиму можливість альтернативних вариантів - буду спробую знайти якнайбільш однодумців, розвиватиму спільні ідеї, постараюсь бути таким зразком для інших, за яким захочуть іти інші... І тоді життя покаже, яка "валюта" краща - гроші та зв"язки, чи наполегливість, вірність своїм принципам, працьовитість та підтримка справжніх друзів.

Що я сам з цього отримаю? Перш за все - надзвичайний життєвий досвід участі в виборах в якості учасника, а не спостерігача. Вже зараз світ починає мінятись перед очима. Що ж далі буде?! А якщо пройду, то ще й досвід керування життям цілого району з позиції влади... В будь-якому разі я отримаю досвід спілкування з людьми різного віку та соціального статусу, з органами влади (ЦВК, ДВК, ТВК, міліцією тощо). Буду більш впевнений в своєму майбутньому, бо якщо зараз я вже роблю такі речі, то далі будь-які інші мені вже точно не здаватимуться неймовірними чи складними. Точно зміниться моє світосприйняття та розуміння сенсу життя (в котрий вже раз...).

Що зможу дати людям? Напевно, кожен з мешканців мого району отримає для себе саме те, на що очикує. Хто вважає депутатів ледачім лайном - так і буде на мене дивитись, що б я не зробив, і скоріш за все навіть не спробує зі мною зустрітись та поспілкуватись. Ті, хто вважатиме мене помічником, прийдуть до мене з проханнями та напевно отримають все, що я зможу надати їм зі своїми можливостями. А також залишуться ті, кому просто буде байдуже, вони навіть про моє існування не знатимуть (-:

В різних регіонах Дніпропетровська балотується ще декілька десятків таких ідейних людей, в яких я впевнений майже як в собі самому... Тому я вже буду не сам, якщо пройду - думаю, це вдастся зробити ще хоча б декільком з нас...Разом ми вже будемо набагато міцнішими до впливу з боку тієї системи у владі, що склалась зараз. Аби тільки в нас дійсно повірили. Ух!

... багато букав знову вийшло... треба вчитись викладати свої думки коротко та зрозуміло (-:

Бажаю всім спокійної ночі та солодких снів. Микола Калакуцький.

О чём писать ? !

Слушайте !

Бидло з ксивою Верховної Ради

Це сталося днями в центрі Києва.

"Верховна Рада України. Перепустка. Всюди. 2010 рік".

На перепустці – підпис керівника апарату Верховної Ради Зайчука.

Цікаво, скільки така зараз коштує?

І що повинен зробити ДАІшник, коли побачить таку прикрасу лобового скла? Проковтнути свій жезл і побажати щасливої дороги? Поклонитися в пояс? Поцілувати бампер?

У нас же за новою-старою Конституцією всі мають бути рівними, правда? Тобто право їздити "всюди" не дає навіть підпис голови Верховної Ради.

Тому "Українська правда" звернулася до Зайчука з вимогою повідомити, кому він видав цей всюдихід? І, тим більше, якщо це не депутат, то на якій підставі він роздає "ксиви" Верховної Ради людям з вулиці?

Продолжу тему 

В этой серии - непарадный, но не менее захватывающий вид прекрасного города на воде.

BLUE BISTRO [ Читать дальше ]

Sorin Sorin родился 29 ноября 1966 года в Кишиневе, Молдова.
На его счету свыше 800 картин. Его поэтические пейзажи стали
частью персональных коллекций во многих странах.
Рисует с фотореалистичной четкостью,
используя традиционные методы живописи.

САЙТ:::  http://www.sgallery.net/

 Великолепные пейзажи --морские. городские. все времена года.  Зайдите--не пожалеете. Выложу здесь всего понемногу. Жаль. что картинки в заметки грузятся маленького размера-- пейзажи  Sorin Sorin  нужно смотреть в большом разрешении. На его сайте это возможно.