Этот дикий зверёныш, вечный двигатель, всегда врывается с нетерпением в офис и торопит своего космонавта. Мне кажется она уже знает любой город, в пространстве огромной карты. Вздёрнет свой походный рюкзак, расправит короткую юбку-плессировку и бросит на ходу - всё, поехали. Космонавту только и остается сделать огромные глаза, махнуть рукой и бежать догонять свою дочку. Мы привыкли к набегам сорванца-путешественницы за лето. 

Странное детство ей приготовила судьба, но в мире, где решают всё взрослые, ничего изменить нельзя. Мать ушла давно за своим счастьем. Может быть и нашла бы его, но случай развернул жизнь этого ребёнка на 180 градусов. Под воздействим приятных моментов, не подумала, видно, что за преступлением следует наказание, прибила своё счастье. Космонавт чуть тоже не умер, от разрыва язвы, однажды, но вернулся из поездки, с заштопанным животом. Повезло парню нарваться, в северной глухомани, на местного лесного доктора-виртуоза. Судьба, бьет всех, конечно, но за что, так сильно? Квартиру с долгами пытаются растащить риэлтеры. Но этот космонавт-предприниматель должен был получить ещё одну, очередную оплеуху. Не знаю, зачем мне хочется влезть в эту грязь, но поздно, уже влезла.  

Крошечные ангелы надежды

Воспарили над моей душой…

В этой жизни бестолково-грешной

Не найти, наверное, покой.

От опустошения – безлики,

А от страха – потеряли речь.

Вместо имени – затейливые ники,

Перебранка – вместо теплых встреч.

Дружба – утверждение понятий

И надменность взгляда с высока,

Сеть запутанных кармических влияний.

Жизнь течет, как бурная река.

Но вчера ты просто улыбнулся,

Ангелов надежды разбудил…

Мир уже давно перевернулся

Только лишь для тех, кто не любил…

Писатиму тільки те, свідком чого я був сам, або ті хлопці та дівчата, з якими я працюю в одній команді.

1) Перші ознаки того, що все буде "дуже весело", проявились ще півроку тому, коли вибори перенесли з квітня на кінець жовтня. При цьому, ті хто вклав гроші в білборди, афіши, листівки, орендував приміщення та площі для агітації, втратили дуже багато грошей. Звісно, втратили всі, крім Партії Регіонів, бо саме в цьому і була суть "маневру" з переносом дати виборів - зіпсувати передвиборчу кампанію, підірвати бюджет. Через те, що справжню дату знала тільки партія влади, вони змогли зайняти найвигідніші рекламні місця якнайменш ще за півроку до початку теперішнього ажиотажу. Інші ж такої можливості не мали.

2) Зловживання адміністративним ресурсом межить (а якщо зовсім чесно, то і зовсім співпадає) з порушенням чинної конституції, бо членам Партії Регіонів ніде нема черг, всюди їм у всьому допомогають, сприяють, проводять, проштовхують та таке інше. Коли приходить будь-яка інша людина - її ставлять в чергу, в кабінеті на всі запитання одна відповідь - "ВИВЧАЙТЕ ЗАКОНИ". Тобто, замість того, щоб допомогати бажаючим подати свої кандидатури, Виборчі комісії всіма можливими (схожими на законні) засобами намагались цей процес ускладнити. Відповідно, конкурентів "рубали під корінь", просто не давали їм заявити про себе.

3) Схожа ситуація зараз з реєстрацією агітаційних матеріалів, довірених осіб, спостерегачів, місць та часу проведення агіт-зборів. Перевага віддається партії влади, всім іншим потім не залишається ані часу, ані місця... Ось така "демократія"

Це те, що стосується часу ДО реєстрації кандидатів. Тепер те, що відбувається прямо зараз:

4) ПР заспамила всі під"їзди, всі поштові скриньки, всі стовби і взагалі все-все-все, де можна і де не можна (до речі, як виявляється, партії влади можна всюди, заборон для них не існує...). Вільного місця для розміщення своєї агітації практично не залишилось. Чудовий хід.. Почали ліпити одне на інше, захламляти скриньки так, що туди вже газети нема куди класти - самісенька агітація людям надходить... Звісно, цей приклад дав "зелене світло" всім іншим партіям та їх найманим агітаторам - тепер всі вони безсоромно розповсюджують свої плакати та листівки як їм тільки надумається. Цікаво, чому досі будинки не перефарбували в агітаційні кольори?...

5) Практично так само, як до цього Загід Габібулаєв (Краснов) робив дитячі майданчики та під"їзди за бюджетні гроші а видавав за своє, тепер всі полізли в гаманці та наймають всіх підряд - рубають дерева, перефарбовують під"їзди, вставляють стекла. Все те, чим вони мали займатись 5 років, зараз робиться протягом двох агітаційних тижнів, щоб підкупити бідолашних людей...

Найкуметніше та найсумніше:

6) Стали свідками того, як Комуністична Партія саботує діяльність служб, найнятих депутатами від Партії Регіонів - найманим бригадам тупо дають гроші зверху, щоб ті зробили свою роботу неякісно - чи щось одне зламали під час ремонту іншого, чи щоб сміття за собою не прибрали, чи щоб робили це тоді, коли люди відпочивають... Навіть побачив, як на джипах приїхали депутати від обох партій із своїми "братками", та проводили "терки" на тему, хто з них козел, і хто за що та як буде відповідати...

7) Стали свідками того, як Інші партії копіювали собі тексти листівок та плакатів, які готували ми зі своїми командами. В нашу листівку просто ставилась інша фотографія, міняли прізвище, і вивішували замість наших... Мабуть свого розуму не мають, або наш настільки цінують... не знаю, чи радіти, чи сумувати...

8) Був свідками того, як в штабах партій кандидати в депутати сидять та ділять майбутню владу, вимірюючі свої шанси кількістю закинутого бабла в агітацію... Хто кому скільки дав грошей, хто кому яких хабарів, хто потім на чому буде відшкодовувати "вимушені збитки" - ось найголовніші теми їх бесід. Якщо хтось і згадував про свої обов"язки перед виборцями, то тільки в тому плані - як би ще хитріше їх всіх обманути, щоб більше голосів отримати. Про виконання обіцянок - мовчання.

9) Під час знайомства з людьми на своїму районі, отримав багато різних відгуків. Хтось захищає владу і підтримує, хтось вже втомився від старих, і хоче бачити нових. Особисто мене декілька разів посилали відверто, прямим текстом, трохи частіше - просто вічливо закінчували бесіду, але частіше я бачив доброзичливу посмішку та чув побажання підтримати мене на цих виборах.

Висновкі вже зараз можу зробити такі:

10) Як би там не склалось, тепер я буду ще більш активним громадянином, і якщо не пройду сам, то вимагатиму від діючої влади виконання всього того, що наобіцяли, а на додаток - ще й те, що людям в нашому районі буде потрібно. Тепер у мене нема сумніву, що це можливо, і він або мусить відповідати перед законом та робити все що від нього вимагається, або залишати посаду і не псувати людям життя своїм паразитництвом. Просто мало хто знає, як туди звертатись, як вимагати, як наполягати... А я візьму, і всіх навчу... Хай всі відчують справжній смак депутатства.

11) Треба дивитись не на те, що обіцяють, а ХТО це обіцяє. І не слід розраховувати, що хтось буде робити все на благо інших зі своєї доброї волі. Навіть якщо він цього хоче в душі (десь не дуже глибоко), то йому в цьому все-одно потрібні поради, допомога та контроль з боку жителів. Інакше він робитиме все на свій розсуд, і тоді це наврядчи буде дуже корисно всім іншим (-:

12) Добрі, активні, ініціативні люди ще існують. Вони готові об"єднуватись заради добрих справ. А якщо ще й навчити їх як свої прагнення реалізувати в сучасних умовах, то будь-яке лихо посунеться. Зпочатку трішки, а потім більше і більше. З часом можна зробити життя дійсно приємним та радісним, і починати завжди треба з себе самого.

P. S. По чуткам, склад виборчіх комісій на 80-100% з членів Партії Регіонів на всіх рівнях - від голови кожної з виборчих комісій до секретарів... З того ж джерела почув, що на вищих рівнях вже є дублікати всіх печаток комісій нижчих рівнів, відповідно, будь-які протоколи можуть бути підроблені, фальсифіковані або відредаговані, а печтаку поставлять вже на місці яку потрібно. Моя думка - дуже жаль, якщо це правда. Єдина можливість захиститись - зібрати копії оригінальних звітів з районних виборчих ділянок, і при першіх же ознаках фальсифікацій подавати оскарження, з доданням всіх необхідних свідчень. Якщо вже й на цьому рівні влада проігнорує демократичні права народу, то скоріш за все, без страйкувань, забастовок та мітингів далі справа не піде. Або влада працює з нами чесно, або ми не працюємо з ними зовсім.

Рука с сигаретой коснулась стакана Пытаюсь я грусть свою «Виски» залить В душе понимаю, тревога напрасна Прошу Вас за это, меня извинить. Я все понимаю - Все дело в разлуке, Ведь так тяжело без любимой прожить И если кто скажет, виртуал, это-муки, Мы всеж продолжаем, друг друга любить. Я по тебе, постоянно скучаю, Готов подарить тебе, закат и рассвет…  Люблю тебя очень, постоянно мечтаю Ведь ты моя жизнь, без тебя жизни нет! gutentag6

Мелитта:
О, Сапфо!

Сапфо:
                Но я лишь обманулась,
это правда?

Мелитта:
                    В чём?

Сапфо:
                                Как смеешь ты?
Не знаешь, что ли? Нет?!

Мелитта:
                                            Что ,госпожа, ах!

Сапфо:
Ты смеешь... Прочь! Сними вначале эти
уборы праздные с себя! Я не могу
их видеть! Прочь иди! Переоденься!
Украсы пёстрые мне ранят око!
Всегда простая Мелитта в убранстве
простом ходила-- множество покровов
на скрытность намекают. Прочь поди!
В иные платья быстро обрядись,
я говорю тебе! Быстрее прочь!..
Куда уходишь? Стой, погодь! Взгляни
в глаза мне! Отчего твой взгляд
к земле стремится? Ока госпожи
страшишься ты? тупой не притворяйся!
Тогда, как Фаон...
                              А, ты покраснела?
Изменница, ты выдала себя!
И ты солга`ла? Я желаю верить
не языку лишь одному, он лжёт,
но также и щекам твоим, что кажут
сиянье дикое сполохов злодейских,
что жгут тебя из глубины груди!
Неблагодатная, вот почему
за трапезой сеодняшнею ты
столь странно выглядела? То, что я
сочла за выражение стыда
тупого твоего, являлось только
нелепою проделкой ухажорки
хитрящей шелкопрядки, что добычу
обматывала нитью, мельтеша;
ты смолоду хитра, столь горяча,
во злой груди твоей-- отрава, гниль?
Не стой, немея! Слов недостаёт?
Язык что жало, зашипеть не может?
Ответь мне!

Мелитта:
                    Я не знаю, ты о чём
мне говоришь.

Сапфо:
Не знаешь? Бедное дитя! Вновь слёзы!
Не плачь! Слеза-- святое право боли,
словами отвечай мне, ведь они
давно осквернены, хотя невинность
не требует немого языка!
Ты мило так украсилась, невестой
ты вырядилась! Прочь цветы твои,
негодные, они не в силах скрыть
змеи`, что плохо спряталась! Сбрось розы!
(Мелита молча скидывает венок.)

Сапфо:
Дай мне венок, я сберегу его,
чьи лепестки падут увянув рано,
а я припомню твою верность, счастье
моё. Что прячешь розу на груди?
Сними её с себя!
(Мелитта отступает.)

Сапфо:
                           Залог любовный,
на то похоже? Прочь его, долой!

Мелитта (быстро сложив руки на груди, укрывает розу) :
Ах, ни за что и никогда!
Сапфо:
                                          Напрасно
твоё упорство! Розу!

Мелитта (держась обеими руками за розу, умоляет хозяйку) :
                                  Жизнь отбери!

Сапфо:
Фальшивая змея! И я способна
тебя ужалить!
(Доставая стилет.)
                         Розу мне!

Мелитта:
                                         О, боги,
и вы меня не защитите! Небо!

 
Сцена шестая

Фаон. Предыдущие.

Фаон:
Кто звал меня?.. Ты, Мелитта? прочь нож!
(Пауза.)
Фаон:
Что здесь стряслось? Ответь ты, Сапфо!

Сапфо:
Вот эту расспроси!

Фаон:
                                Ты Мелитта...?
Мелитта:
Вина моя, я говорила так, как
рабыне не дозволено!

Сапфо:
                                      Тебе
не следует винить себя облыжно,
проступком настояшим ты уже
угнетена. Увы мне, испытавшей
твоё великодушие тогда!
(Твёрдо.)
Я пожелала розу прочь с груди--
раба свою строптивость показала!

Фаон:
Она осмелилась? Узрите, боги,
она по праву воспротивилась, ещё б:
никто не смеет с ней цветы срывать!
Я сам дал розу ей , чтоб вспоминала
о добром часе нашем, в знак того, что
в сердцах людей сочувствие горит
к несправедливо оскорблённым долей--
что каплю мёду во сосуд, который
чужая спесь к её устам прижала,
подарок мой, что башня убежденья
глубинного в том, что погожий нрав--
прекраснейшее украшенье бабам,
и что невинности благой венец
дороже ла`вровой короны славы...
Мелитточка, не плачь, моё дитя!
Купила ты её на рынке со слезами
впридачу, их торговец подарил?
Твоё лишь тело,-- подходи-- коли,--
но выжать из него слезы не смеешь ты!
Взираешь добрыми очами на меня,
ты просишь сожаленья для неё,
не ведающей жалости? Не знаешь,
хозяйку ты свою, она гордячка!
Смотри, в её руке стилет не блещет,
но два иных таятся глубоко?
(Ч т о   С а п ф о   в ы п у с т и л а,  п о д ы м а ю т .)
Мне эту сталь?!.. носить угодно
на этой теплой, преданной груди?
а коль хоть раз картина дней минувших
душе в печали сладостной яви`тся,
то взляд стальной вмиг исцелит меня!

Сапфо (пристально взирая на Фаона):
Фао`н!
Фаон: О, речи сладкие претят мне,
они тайком влекут к ножу тебя.
Наслушался я голоска. Давненько,
ещё я не видал её, издалека
она забрасывала петли песен,
что мягко путали меня, златыми
подтягивала нитями к себе--
и мне желалось к ней приблизиться:
теснее. всё тесней меня томили
очарованья нежные арканы.
Как увидал её, мой страстный разум
постигла лихоманка-трясови`ца--
и я без воли, связанный, упал
к стопам гордячки. Мелитта,  т в о й  взгляд
впервые мне одуматься позволил--
я , содрогаясь, вдруг обрёл себя
в Цирцеиной свинарне, ощутил
затылок свой, обросший складкой жира!
А если б не очнулся я, она б
едва ль сняла с меня своё заклятье!

Сапфо (засмотревшись на Фаона):
Фао`н!
Фаон: Ей не внимай! И не смотри:
её глаза казнят что два стилета.
Мелитта:
Она расплакалась!
Фаон:
                                Бежим, она
слезами чары новые прядёт!
Мелитта:
Могу ли видеть я её, когда
в печали Сапфо дорогая мне?
Фаон:
Да и меня она влечёт, а потому
скорее прочь, пока она петлёй
тебя не уловила новой.
(Уводит её.)
Мелитта:
                                        Сапфо!..
Не в силах я!..
Сапфо (сквозь слёзы) : Мелитта, ты меня
звала?
Мелитта (оборачивается, возвращается, падает на колени перед нею) :
           Да, Сапфо, это я! Прими
вот эту розу от меня! Возьми
её, и жизнь пою возьми впридачу!
Где твой стилет?
Фаон (спеша назад, вырывает розу из двух, Сапфо и Мелитты, рук, подымает с коленей Мелитту) :
Она  т в о я ,  т в о я , не в силах боги
вас силой разлучить! (Влечёт за собой Мелитту.)
Идём! Скорее прочь от этой!
(Уводит её.)
Сапфо (воздев руки, на выдохе стонет) : Фаон!

Занавес падает.

Четвёртое действие

Открытая местность, та же. Лунная ночь.

Действие первое

Сапфо (входит, погужена в раздумья. Замирает стоя... Пауза... ) :
Пока  ж и в а , и есть ли  ч т о   в о к р у г?
Простор был мой, он рухнул в одночасье,
в тот миг ужасный для меня? Ты, Тьма,
меня окру`жившая Ночь-наседка--
нет, не могила, только темнота!
А говорят ещё, мучительная боль
мол убивает... Ах, на деле-- нет!..

Вокруг меня здесь тишь, ни ветерка,
веселья жизни звуки приумолкли,
недвижимые листья не шумят--
и одинок, что заблудивший странник,
сквозь Ночь уныло тащится мой плач.

Кому б заснуть, как птице, только
надолго, насовсем-- и не проснуться;
в утробе развесёлой, сладкой Дрёмы,
где всё, сердцебиенья -- также, спит,
и луч зари не пробудит к страданьям,
неблагодарных... стой! не тронь змею!

(Глухим голосом.)
Убийство-- преступление пожутче,
Измена да Грабёж, и остальные--
суть головы набухшей ядом Гидры,
что на перине пламени в Аду
вскормившись, брызгами слюны
чумою заразила этот мир--
вот корень злодеяний всех,
постыдных, ядовитых, мерзких!
Но есть одно из них, повадка чья
темна,-- все прочие белы лилейно--
Н е б л а г о д а р н о с т ь ю  оно зовётся!
Ему даётся то, что остальным
поодиночке можется едва:
оно ворует, лжёт, творит измены,
клянётся лживо, причиняет смерть!
Неблагодарность! Трижды Преступленье!
Меня храните, боги, защитите
меня от произвола моего!
Проснулись духи мрачные Нутра,
трясут тюрьмы железную ограду!

Е г о  я вымолила у Судьбы,
из смертных всех лишь одного его,
его я возжелала водрузить
на выси человеческой, над всеми,
над гробом, смертью, бренностью людской,
его снести на крыльцах Славы вдаль,
в Замирья дали светлые. Желала
изо всего ,чем есть я, что смогла,
что одолела, сплесть ему венок,
за все дары лишь добрых слов возжаждав,
а он... о ,боги праведные, вы
аль живы?! (Словно содрогаясь от внезапного воспоминания.)
                  ...Здравствуете! Мне послали
мысль, что явилась, молнией сверкнув,
мгновенно слёзы осушив на сердце.
Позволь мне, вестник божий, перенять
из уст твоих словцо-отраду! Хиос,
ты молвишь, мне сослать Мелитту
на Хиос, где, изменника вдали,
её оборотится сердце от соблазна
к раска`янью, а дерзости любовной
разлука муками любви воздаст?
Быть может, Рамн, ах, Рамн... да, точно он!
Бессмертные, благодарю за знак!
Спешу указ ваш в дело претворить!

перевод с немецкого Терджимана Кырымлы    
Текст оригинала см. по ссылке: http://projekt.gutenberg.de/index.php?id=12&xid=957&kapitel=2&cHash=f8b4e33b702
(там первая страница, дальше листайте)