У Китаї величезні населення та економіка.

 А як виглядає ситуація в окремих провінціях?

1. Гуандун (південь)

ВВП (ПКС): $3,3 трлн | Населення: 127 млн осіб

Економічний еквівалент: Німеччина

Спеціалізація: високотехнологічне виробництво, експорт

2. Цзянсу (поруч із Шанхаєм)

ВВП (ПКС): $2,9 трлн | Населення: 85 млн осіб

Економічний еквівалент: Велика Британія

Спеціалізація: промисловість, інновації

3. Шаньдун (прибережна провінція між Пекіном і Шанхаєм)

ВВП (ПКС): $2,4 трлн | Населення: 102 млн осіб

Економічний еквівалент: Франція

Спеціалізація: важка промисловість, сільське господарство

4. Чжецзян (поруч із Шанхаєм)

ВВП (ПКС): $2,0 трлн | Населення: 66 млн осіб

Економічний еквівалент: Італія

Спеціалізація: приватний сектор, електронна комерція

5. Хенань (схід центральної частини)

ВВП (ПКС): $1,8 трлн | Населення: 99 млн осіб

Економічний еквівалент: Іспанія

Спеціалізація: агропромисловий комплекс

6. Сичуань (південь центральної частини)

ВВП (ПКС): $1,6 трлн | Населення: 84 млн осіб

Економічний еквівалент: Австралія

7. Хубей (схід центральної частини)

ВВП (ПКС): $1,4 трлн | Населення: 58 млн осіб

Економічний еквівалент: Нідерланди

8. Фуцзянь (південь, навпроти Тайваню)

ВВП (ПКС): $1,3 трлн | Населення: 42 млн осіб

Економічний еквівалент: Туреччина

Міста центрального підпорядкування:

Шанхай: $1,3 трлн (25 млн) – фінансовий центр

Пекін: $1,2 трлн (22 млн) – політичний і технологічний хаб

Чунцін: $0,9 трлн (32 млн) – промисловий мегаполіс

Тяньцзінь: $0,7 трлн (14 млн) – портова економіка

• Паритет купівельної спроможності (ПКС): – це концепція, яка визначає фіктивний валютний курс, що дозволяє порівнювати ціни на товари та послуги в різних країнах. Він допомагає зрозуміти, скільки можна купити за певну суму грошей в одній країні порівняно з іншою, ігноруючи курсові коливання.

Як цікаво таки виходить.

Сьогодні була дивна зустріч і розмова у мене з одною людиною в автобусі. І мене це змусило задуматися. (Хоча я й так знаю. що не змінилася.)

На зупинці "Технікум" я сіла в автобус, яким мала доїхати до "Стадіона". Оскільки їхати було не далеко, то я й сіла на перше ліпше вільне сидіння. Навпроти мене сиділа жінка десь мого віку. Симпатична. І вона заговорила до мене, почавши з того, що спитала чи не Ольга мене звати. Я відповіла "Так". І трохи в розгубленості перебирала в голові варіанти звідки вона мене знає. Одна з ідей - може через мої вироби з бісеру? Адже я роблю прикраси і часто виставляю їх в інтернеті, а в профілі стоїть моя світлина. Але ні, не через це. В ході розмови виявилося, що вона жила в сусідньому будинку і в дитинстві ми грали в одному дворі. (Мій будинок стоїть перпендикулярно до її будинку, тому діти з цього будинку частенько тусувалися в нашому дворі.) Але я її зовсім не впізнала. Навіть зараз, коли пишу замітку, й досі не згадала.

От я й задумалася - я зовсім не змінилася зовнішньо. Лише подорослішала і все. А риси обличчя залишилися ті самі. Та й колір волосся я не дуже змінювала. А як когось побачу з однокласників чи одногрупниць - не впізнаю, доки до мене не заговорять. От і думаю - чи добре, що я геть не змінилася? Чи як?..