Дмитро Вовнянко (Dmitro Vovnyanko)

Про звернення Зеленського. 

Ще ЖОДЕН президент України не додумався після року провалів сховатися за дітей. 

ЖОДЕН! 

Навіть Янукович не додумався. 

Зміст звернення - окрема тема. 

Настільки цинічна брехня на тлі дитячої мі-мі-мішності - тема для дисертацій психіатрів. 

Герр Геббельс з того світу аплодував.

ЗЕботва звісно, не здивувала. Почала вилизувати до блиску - і чхати що смердить лайном.

Ні, я не буду казати ніби "дивитися не треба". 

Навпаки! 

Обов'язково подивіться! Кілька разів подивіться! І знайомим порадьте. І будь ласка - не забудьте відчуття, які у вас виникнуть. 

Коли зелена влада повалиться - аби пригадали. 

А що повалиться - я вже бачу.

Віктор Уколов:
Ну я так розумію це прозорий натяк режисера, що дорослі уже в його казки не вірять? Залишається розповідати тільки дітям - не президент, а якийсь «зелений нянь».
Ну нянь, можливо, він і непоганий, але президент - нікудишній.
І ще мене вразила помпезність. 

Ніколи жоден президент України не підкреслював свого статусу, не проходив на Новий рік через ряди почесного караулу. 

Це тому, що він в армії не служив?

Валерій Прозапас

Ця пастельна картинка, "Зеленський в дитячому садочку", має прикрити собою весь бруд реваншу та міліцейського свавілля, відвертого пограбування та повернення схематозів, нехтування передвибочими обіцянками, відкат реформ та загальну деградацію держави - щоби дезорієнтовані громадяни якнайдовше не усвідомили, як насправді з ними вчиняють потворні конструктори паралельної реальності.

Проте ця медаль має і зворотній бік.

Захопившись ідеями безкарних маніпуляцій, колективний клоун сам відірвався від реальності, в якій буде абсолютно безсилим уникнути відповідальності за вчинені не телевізійні, а справжні злочини.

Їхній натхненник та спонсор Коломойський потрапив під прес американського правосуддя, яке не контролює Портнов з суддями-вовками.

Про злив справи "вагнерівців" дізнається весь світ через серіал від "Netflix", і цікаво виглядатимуть українські посадовці, які опираються створенню ТСК з цього злочину.

Поїздка до Оману, "брифінг" по "справі Шеремета", проведення антиконституційного опитування в день виборів, бездіяльність під час кількадобової загибелі сержанта Журавля, узурпаторський указ про відсторонення судді КС тощо - готові справи для розслідувань, і вигадувати нічого не треба, як біґусу-портнову у випадку з Порошенком.

І звичайно, загіпнотизований народ не зможе не відчути на собі наслідки відвертого соціального геноциду, та буде змушений відірватися від телевізора.

Насправді цього акціонери проекту "Голобородько" бояться найбільше, а від страху і опускаються до примітивних пропагандиських засобів часів пізнього СРСР - і цей рік стане для них вироком.

  Чтобы завести будильник на утро 1 января, да ещё на субботу, нужно слишком много доверять автоматизму подсознания, а подсознание иметь безалаберное.  Петрович же и сознанию своему не очень-то доверял, и после бурной встречи Нового года хотел от души отоспаться, ибо ранние подъемы на работу его давно достали. А тут такая возможность даже целый день проспать.

  Но будильник в 6-00 зазвонил громко и убедительно, нарушив сладкий сон Петровича.  За эту непозволительную наглость будильник получил хорошего подзатыльника и был жестоко заброшен под кровать.

  Но сладкому сну, видимо, не суждено было продолжаться.

– Серёжа, подымайся, а то на работу опоздаешь.

  Бодрый, и явно не первоянварский голос жены, резанул по сонному сознанию Петровича больно и нервно.

– Наташа, эти твои шуточки ни в какие ворота не лезут! Ты перепутала апрель с январём.

– Я понимаю, что первое апреля и всё такое, но я не шучу. Да и твой шеф опоздание на работу за шутку не примет. Так что подымайся и иди на работу. Шутник мне нашелся.

  Остатки сна после этих глюков будильника и дурной шутки жены окончательно улетучились. К тому же сильно хотелось пить. И Петрович удрученно поплелся на кухню.     Голова гудела, и он решил прогуляться по свежему воздуху на работу. Конечно не для того, чтобы поработать, а чтобы разбудить совесть жены, и чтобы потом она её мучила. Ибо это не шутки, а жестокость какая-то.

  На удивления Петровича все его сотрудники уже были на рабочем месте

– Петрович, у тебя вся спина мелом запачкана.

  Молодая секретарша шефа весело засмеялась и побежала по своим делам. А Петровичем овладела колючая тревога. Он до мельчайшей подробности помнил вчерашний день, и сном это никак не могло быть.

  Весь этот день прошел в каком-то тумане. И к вечеру Петрович уже смирился с тем, что он сошел с ума. А вечером по привычке завёл будильник и от усталости сразу уснул.

  В 6-00 привычно зазвонил будильник.

– Какого лешего ты завёл будильник на 1 января!

  Злой голос жены никогда ещё не звучал так сладко для Петровича. Ведь всё вернулось на свои места. Петрович поцеловал жену, ласково погладил будильник, и заснул сладким первоянварским сном.