5. Реалістичні сни
Іншопланетяни
Щось засвітило мені в очі. Це було дуже яскраве світло з вікна. Я зрозуміла, що сплю, що зараз ніч і що я у себе вдома. Джерелом світла виявилась летюча тарілка як в фільмах про іншопланетян і звідти вийшли істоти, крізь скло вікна пройшли наче його там і не було. Були сірими, в білих халатах. Я хотіла підвестись, але тіло було повністю паралізованим. Вони стали біля мене щось обговорювати, не розумію що, тоді дістали якісь вимірювальні прилади, визначали якісь мої показники. Один дістав трубку, засунув до рота, я навіть чула як вона стукала по зубам. Гей-гей-гей! Ми так не домовлялись. Я хотіла збунтуватись, але не зважаючи на всі зусилля не могла навіть на міліметр поворухнутись. Тоді вони сполохались:
- Вона прокидається.
Один кинувся і поклав мені руку на сонячне сплетіння. Навіть через ковдру відчувалось, що пальці в нього буди холодні, довгі і наче вогкі. При тому постійно повторював мені:
- Ти спиш. Ти спиш
Ага, так я й повірила! Це надто реально, щоб бути правдою. Добре, якщо я не можу нічого зробити, то принаймні запам’ятаю стільки скільки можна. Коли іншопланетяни повірили, що я сплю, то заспокоїлись і продовжили заміри. Другу трубку ввели мені через вухо і стали якось досліджувати мозок. Це мені теж не подобалось. Тоді їхній старший порадив поставити мені якийсь ролик. Той ввімкнув і я замість усього, що відбувалось бачила рекламу виконану через векторну анімацію, суть якої полягала в тому, як корисно зберігати мозок в чистоті і тому його треба регулярно прочищати, а також що сумно, що земляни не вміють таке робити, навіть не думають про таку необхідність, але я можу радіти, бо мені зроблять все так, як треба. Ролик закінчився, але я дуже захотіла звільнитись. Тоді інший знову поклав руку і вже без перестанку повторював, що я сплю, до самого кінця. Зробили виміри, витягли всі трубки, знову я чула той стук об зуби, вийшли через вікно, точніше пройшли крізь скло і полетіли. Тепер нарешті я вже змогла підвестись.
Дивлюсь, вікно зачинене, я посеред свого ліжка. Не скраю, тож мені в руку чи плече не міг ніхто упиратись, якби стояв впритул до ліжка. Зуби ще трохи зуділи від дотику, але одразу пройшло. З вікна світив повний місяць. Та ніхто тут не міг бути. Ну й сон!
ПС: пізніше, в наступних снах, я помічу, що вони тимчасово блокують відсіки пам’яті. З’ясувалось, що в такі моменти я не можу згадати загальновідомі популярні факти, такі як імена дуже знаменитих людей чи історичні події, наприклад, назву Другої світової війни. Здивуєтесь, як таке можна забути? А процес згадування виглядав так: «Не так давно в історії була якась подія. Дуже велика і значна. Було задіяно багато людей. Щось схоже як на… і в Середньовіччі люди таке робили, і до нашої ери [намагаюсь згадати слово «війна»]. Люди тоді були незадоволеними» При тому не можна не тільки згадати, але щось регулярно відводить мене від думок про те, що могло б нагадати, як воно зветься чи щось схоже. Важко в тому напрямку навіть думати (не думати про конкретну назву, а думати, про що думати), ніби блок який на дорозі ставлять і пам'яті, як машинам, заборонено їхати далі. Лише пам'ять цього блоку не бачить. Тільки прокинувшись уже одразу згадуєш, що то була Друга світова і дивуєшся як таке взагалі можна було забути, та ще й так міцно»
Наступне - http://blog.i.ua/user/2222714/2382607/
Жизнь в странном доме вошла для друзей в привычное русло. Он уже не проявлял никакого волшебства, но от этого стал только более родным. Друзья за ним ухаживали, а он дарил им домашний уют. Всё было просто великолепно, кроме одного – Рианна и Энтони по-прежнему не могли покинуть городок.
– Знаешь, Эн, я иногда скучаю по той жизни, которая была до переселения в этот городок. Да, там было порою сложно и не всё так гладко. Но ведь это была наша жизнь. А ещё мне хочется увидеть маму не только по скайпу.
– А если этот дом продать, может хоть тогда нас отпустит городок?
– Жалко его лишиться, Эн. Он для нас столько всего сделал. Он нам уже родной.
– Да, Риа, я тоже не хочу его лишиться. А давай спросим у продавца если другой выход из положения.
И друзья направились в магазин. Не успели они в магазине промолвить и слово, как за их спинами прозвучал вопрос.
– Вы хотите продать дом?
У входа в магазин стоял седой старик и вопросительно смотрел на друзей.
– Ну, мы, вообще-то, не хотим его продавать. Мы просто ищем возможность свободного посещения тех мест, которые мы оставили.
– Продажа дома не решит вашей проблемы. Судьба забросила вас в этот городок не просто так. Здесь ваша школа жизни. Каждое успешно пройденное задание приближает решение вашей проблемы. Вы заметили в гостиной вашего дома большую картину с цветком? На нём часть лепестков красные, а другая часть уже желтые. Вот когда все лепестки превратятся в жёлтые, это и будет означать, что миссия выполнена, и у вас будет полная свобода передвижения.
Только теперь друзья вспомнили, что действительно цветок на картине вначале имел почти все лепестки красные.
Кішка Мідас ще по суті кошеня, але вже відоме в соцмережах. Причину видно неозброєним поглядом — перед звичайними вухами у неї красується пара додаткових вух. І це лише початок!
Знайомтеся, кішечка Мідас. Так, у неї 4 вуха.
[ Читати далі ]Суб'єкт у сфері онлайн-медіа
Назва онлайн-медіа – «i.ua»
Адреса: 04050, місто Київ, вул. Мельникова, буд. 12
E-mail: [email protected]
Телефон: 044-205-43-00
Ідентифікатор медіа – R40-06580
Матеріали сайту i.ua призначені для осіб старше 21 року (21+). Участь в азартних іграх може викликати ігрову залежність. Дотримуйтесь правил (принципів) відповідальної гри. При виявленні перших ознак залежності негайно зверніться до спеціаліста. Пам'ятайте, що участь в азартних іграх не може бути джерелом доходів або альтернативою роботі. Інформаційний ресурс i.ua не проводить ігри на реальні та/або віртуальні гроші, також сайт не приймає ні в якій формі оплату ставок та інших платежів, які пов’язані/можуть бути пов’язані з азартними іграми, букмекерами чи тоталізаторами. Будь-які матеріали на інформаційному ресурсі i.ua публікуються виключно в інформаційних цілях.
