хочу сюди!
-
-
59 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 56-62 років
Пошук
Стрічка заміток за місяць
Про партнерство/сто
- 22.03.26, 10:10
Пам’ятаєте фразу «Чоловік потрібен, щоб жити добре. Погано жити я й сама можу»? У ній немає ні краплі цинізму — лише тверезе розуміння, що будь-який союз має підносити обох, а не тягнути вниз. Сьогодні жінка (так само, як і чоловік) здатна сама себе забезпечити, замовити продукти в пару кліків, здати сорочку в хімчистку й знайти компанію для кави за десять хвилин. Тож «бути разом заради побуту» перестало бути вагомим аргументом.
[ Читати далі ]
1
Внутрішнє горнятко щастя
- 22.03.26, 10:00
Наш стан рідко змінюється від чогось великого, так, ми чекаємо на великі події: нову роботу, подорож, нові стосунки, якісь сильні зміни. Нам здається, що саме вони принесуть відчуття радості або полегшення.
0
бабуся
- 22.03.26, 00:23
Ми пройдемо дорогою смутку через наше колишнє подвір'я, якого давно не існує в тому вигляді, що залишився в нашій пам'яті. Ти нестимеш повні кишені спогадів, а я тягтиму їх цілу гору на спині, як мішок каміння, дедалі важчий. Відтепер частина твоїх стала моїми. Я намагатимусь їх зберегти. Ми підемо вниз, до Берега, де так само безглуздо несе свої каламутні води Рівчак, який мені так хотілося називати каналом, бо ж краще мати на краю двору справжній канал, а не якийсь там Рівчак.
Над нами стелитиметься надвечір'я, густе й напівпрозоре, тепле як свіже козяче молоко. Ми будемо йти понад акуратними доглянутими грядками, де рівними рядами проросли втома і смуток. Стільки зусиль було вкладено в ті грядки, в козу, одну, другу, чотири одночасно, і значною мірою заради того, що мені б ніколи не хотілося озвучувати, бо то так нечесно. Заради мене.
Я обіцяв собі запам'ятати в деталях наш дім і двір, гуляючи там подумки та відтворюючи у голові всі деталі, але сам собі давно зрадив. Тепер це тільки фрагменти, що виринають у тумані. Я скільки разів бачив у найстрашніших маревах, як іду до Берега назустріч твоїй низенькій постаті, аби обійняти ще раз, але знаючи наперед, що цього більше не буде. Найгірший день мого життя, який уже настав. Як же я хотів просто побачити тебе ще раз і обійняти.
Я надто давно й добре усвідомлював, що мені б не вистачило ні всього свого життя, ні цілої вічності, аби хоч на крихту віддячити за все добро, що ти дала мені. Іноді я намагався, кострубато, не завжди вдало, та хотів би, щоб у твоїй неосяжно світлій душі залишилося щось із того. Бабусю, моя найкраща у світі бабусю, я ніколи не повірю, що тебе може не бути у цьому нескінченно самотньому світі, який навіщось продовжує існувати, гучно сміючись. Хай би ліпше зникли вони усі, тільки не ти. Твоя домівка, останнє місце на землі, де я міг почувати себе дитиною, тепер порожня. Там живуть лише речі та спогади.
Я ніколи собі не пробачу цих майже двох років, що не міг приїхати, сотень наших банальних телефонних розмов з дня, коли ми бачилися востаннє. Ніхто не забороняв мені в якійсь із них без всякого приводу просто зайвий раз нагадати, що я тебе люблю і скучив, поки не стало надто пізно. Хоча ти говорила щоразу по-щирому банальний перелік побажань, наче щоразу прощаючись, не знаючи, чи буде наступний дзвінок. Я знаю, як ти сама хотіла сказати, що скучила, але так і не сказала ні разу, щоб я не зірвався в небезпеку.
Я ніколи собі не пробачу, що так і не познайомив тебе наживо з правнучкою, хай ти хоча б знала, що вона є, а ще той спонтанний відеодзвінок недавно був таким доречним, аби ти глянула на неї хоч через екран. Тоді я побачив тебе востаннє, ще здивувавшись, як ти постаріла. Здавалося б, між 93 і 95 роками у зовнішності людини вже не буде значних змін, але ж ні. Коли мала підросте і все розумітиме, я обіцяю розказати їй, як ти її любила і чекала. Я бачу, що в ній точно є щось від тебе, і це єдина втіха в пустоті. Я дуже вдячний тобі, що ти намагалася нас дочекатися, хоча навіть не уявляю, як то було важко.
Колись, коли я був малою, тупою і жорстокою дитиною, я грався на нашому подвір'ї й побачив невеликого жука, що чимчикував кудись у своїх справах. Його спина була надійно захищена бронею двох складених крилець, що не завадило мені взяти сухий стручок з-під квасолі та встромити йому гострою стороною у незахищену щілину між тими половинками. Ти побачила це і з гіркотою в голосі спитала, навіщо я скривдив жучка. Та проста гіркота, без злості, просто з нерозумінням, так різонула мені душу, що я пам'ятаю той момент до сьогодні.
Я вийняв стручок, і жук поповз далі, хоча я не певен, чи не завдав йому смертельної травми. Здається, десь із того часу я намагався не зашкодити жодній живій істоті без явної причини. Майже все добре, що є в моїй нікчемній чорній душі, є там завдяки тобі. Тепер значна його частина також відмерла.
Найгірше мені зараз усвідомлювати, що незалежно від того, чи існує тільки це життя, чи є рай або пекло, у жодному варіанті майбутнього я більше ніколи не почую твій голос. Сподіваюся, там, де ти тепер, немає ні втоми, ні болю. Сподіваюся, ти знову зустрінеш там дідуся. Я ніколи вас не забуду. Ніщо не заповнить цю порожнечу всередині мене.
5
Софіївка або Історія одного кохання
- 21.03.26, 20:00
Коли краса змінює долю. Історія кохання Софії Потоцької.У XVIII столітті Європа знала багато красивих жінок.
Але про Софію Потоцьку говорили інакше — ніби про легенду.
Вона народилась далеко від польських маєтків — у Стамбулі. Кажуть, її краса була такою, що коли вона входила до зали, розмови стихали.
0
ЗЕ-лені вас знову пошивають в дурні
- 21.03.26, 17:51
Валерій Чалий: Кешбек на пальне - вас знову пошивають в дурні
Якщо громадяни не будуть критично мислити і будуть мовчазно погоджуватися навіть на те, що виймають гроші з їх власної кишені – то така країна навряд чи буде мати економічний розвиток і зможе наздогнати лідерів Європи.
Подивиться на цей кешбек з пальним. В народі його вже окрестили: "Є-Бачок" чи "Є-Бак".
Я би сказав, що це програма: "Є-Лох".
Чому? Бо ви заплатите тричі!
Перший раз у підвищену ціну включать безвідсотковий кредит від вас продавцю пального (вибору - не буде) для того, щоб за ваші гроші (а не, скажімо гроші банку) закупити наступну партію.
Другий раз ви заплатите податками в бюджет, з якого комусь віддадуть кешбек.
І третій раз ви заплатите, бо віддасте наперед свої гроші в умовах інфляції і девальвації гривні. Тобто сто гривень зараз і через місяць - це різні за купівельною спроможністю сто гривень.
Крім того, вас ще заганяють в "цифрове стойло", не даючи жодного вибору.
І в підсумку, ви ще раз заплатите … заплатите найбільшу ціну: вашу долю вирішать за вас на виборах ідеологи та "схематозники" кешбеку, а не ті, хто, буде готовий поставити на розвиток економічно незалежного від влади середнього класу.
Відчуйте майстерність владних політтехнологів: береш в цьому участь - ти учасник програми "Є-Лох". Не береш кешбек - ти просто лох.
А щоб так не було, треба в Верховній Раді уточнити, звідки гроші з державного бюджету на це все?!
Може все ж таки направимо додаткові ресурси (бачимо, що вони є) на потреби Збройних Сил України, а не на ці "лохівські програми"?
автор: Валерій Чалий, екс-посол України в США; сторінка автора у Фейсбук
9
Фотозарисовка. Обед на набережной
- 21.03.26, 12:05
- Фотопрогулки с Алексеем
Начало марта выдались теплым.
Температура с минусов сразу подскочила до 12-15 градусов.
В один из свободных дней я решил пообедать где-то на природе.
Вышел на набережную и взял путь к дачам. Но дорожка была вся в грязи и проход был нереальный.
Поэтому я решил пройти на старый рыбацкий причал, который запрятался между камышами и первыми прибрежными деревьями.
Прохожу камыши, которые уже покрылись пухом
[ Читать дальше ]
Температура с минусов сразу подскочила до 12-15 градусов.
В один из свободных дней я решил пообедать где-то на природе.
Вышел на набережную и взял путь к дачам. Но дорожка была вся в грязи и проход был нереальный.
Поэтому я решил пройти на старый рыбацкий причал, который запрятался между камышами и первыми прибрежными деревьями.
Прохожу камыши, которые уже покрылись пухом
[ Читать дальше ]
4
"все є ліками і все є отрутою" продовжуючи тему...(не про каву)
- 20.03.26, 19:30
слідами публікацій
https://blog.i.ua/user/12928833/2434071/
Не треба нічого "винаходити".
Все вже винайшли "до нас"...
Я тільки знайшла підтвердження цьому.
«Ваші клітини чують ваші думки за 50 кілометрів: Ви досі впевнені, що хворієте "випадково"?»
1
Рідкісний універсал Volvo
- 20.03.26, 19:05
Ютубчик іноді підкидає цікаві відео від зарубіжних блогерів. Наприклад, як це. Про рідкісний універсал з високим дахом від Volvo. Я про існування такого навіть і не здогадувався.
За допомогою автоматичної озвучки відео можна послухати на українській.
4
