Про важливе....відверто

Тому я за думки. За врівноважені думки, за серйозний підхід до будь-якої справи. Я за те, щоб жити свідомо. Безтурботність… мені здається, вона притаманна блаженним.

В нашому світі не можна жити безтурботно. В нашому соціумі не можна жити безтурботно. Ми завжди під впливом когось або чогось. І у нас є певні обов’язки до цього життя.

А взагалі є чудова цитата. Життя наповнюється змістом, коли ти присвячуєш його служінню.

«У своєму житті ми можемо знайти виправдання, а можемо — здоров'я, кохання, розуміння, пригоди, багатство та щастя. Ми творимо своє життя силою свого вибору. Ми почуваємося абсолютно безпорадними, коли ухиляємось від можливості зробити вибір, коли не хочемо будувати своє життя самі.

Життя — це місце служіння, і людині треба винести чимало такого, що важко терпіти, але частіше — пережити чимало радості. Однак ця радість може бути справжньою лише тоді, коли люди ставляться до свого життя як до Служіння і мають певну життєву Мету, яка не зводиться до них самих та їхнього особистого щастя.»

Про легке і прекрасне життя, коли немає «важких» думок. Це інфантильність (вибачте за прямоту), егоїзм. Легковажність. Вона включає в себе відсутність усвідомлення наслідків своїх дій, а також схильність до змін у поглядах та захопленнях.

Про хвороби, образи, біль і невдачі. (повторно!)

Чому відмінним здоров’ям може похвалитися не кожен? Чи правда, що хвороби атакують з віком?

Куди зникає везіння? Чому не всім щастить у житті?

Біль – що це? І Навіщо він з’являється.

Такі різні питання, та насправді їх поєднує одне. Коріння виникнення однакове.

Давайте поміркуємо.

Здоров’я.

Звичайно, у батьків, що ведуть здоровий спосіб життя (цієї теми торкатися зараз не буду, маю надію, що все і так зрозуміло) може народитися здорова дитина і дитина з вадами розвитку. Різного ступеню тяжкості. Щоб зрозуміти чому трапляються відхилення треба зазирати далеко в генеалогію.

Одразу скажу, що за все відповідають наші думки, поведінка, стиль життя і рішення, які ми приймаємо. І на цьому зупинятися не буду. Нехай це буде завданням для власного переосмислення і усвідомлення.

(Користі від підказок немає. Втрачаючи здатність мислити мозок атрофується. А якщо простіше – відповідальність за своє життя треба брати на себе)

Отже хвороби. Не «чому»? А «навіщо»!

Біль. Не «чому»? А «навіщо»!

Невдачі. …. Ви вже здогадалися, що я напишу…..

Тобто, головними питаннями, відповідь на які ми мусимо знайти, є питання «для чого?», тобто «навіщо».

І тут уже розмаїття способів пошуку відповідей, розуміння і переосмислення.

Так, так, це розмаїття залежить від нас з вами, від кожного, від рівня розвитку. Від того, чи усвідомлюєте ви причину, чи дійсно вам потрібна відповідь, чи шукаєте її....

*   *   *

Я завжди думала, що найболючіше людина сприймає саме той факт, коли за неї приймають рішення…. Коли не дають самостійно вирішувати свою долю.

Так, малі діти не можуть бути самостійними, їм потрібна допомога й підказка старших - батьків, родичів, членів родини. Але без нав’язування особистого досвіду…. Кожна людина живе власним розумом в прийнятті рішень і несе за них відповідальність. Помилки нас вчать.

Це не означає, що потрібно «пускатися берега» і навмисно куштувати все найгірше в житті… Це про те, що рішення потрібно приймати виважено і усвідомлено. Усвідомлено жити. Брати відповідальність за власні думки, вчинки, …..

Думки, думки…. В найнеочікуваніший момент, найнесподіваніші і найбезглуздіші….. Ну чому б просто не жити і не насолоджуватися життям, а не вигадувати собі проблеми на пустому місці?! 

Риторичні питання. На які у мене немає відповіді. 

Кажуть, наше життя складається тільки  з 10 відсотків проблем, що ми самостійно собі створюємо. І з 90 відсотків того, як ми на ці проблеми реагуємо…