Один старинный текст из интернета про иерархию понтов.

«Понты первого порядка:
купить большую дорогую машину и Rolex, читать Коэльо, презирать Донцову, любить худую блондинку с сиськами.

Понты второго порядка:
купить маленькую стильную машинку и Ланжин. Читать Умберто Эко. Презирать Коэльо, любить ироничную брюнетку.

Понты третьего порядка:
ездить на метро и такси, потому что так быстрее и дешевле, носить Свотч, читать Анну Гавальду, выключать воду, когда чистишь зубы. Никого не презирать, потому что это разрушает карму. Никого не любить, потому что ты еще не встретил своего человека.

Понты четвертого порядка:
продать квартиру, машину и Ланжин. Поехать в Тибет, достичь нирваны, любить всех.

Понты высшего порядка:
вернуться из Тибета, никому ничего не рассказывать, купить большую дорогую машину, на досуге читать Донцову, время смотреть на телефоне, любить маму своего ребенка. Осознавать, что любое быдло с Коэльо может оказаться достигшим нирваны Буддой.»

  Молодій дівчині Олені час від часу снився один і той же хлопець. Ніби нічого дивного в цьому не було, якби не його вбрання. Було враження, ніби він приготувався зніматися у фільмі про середньовіччя.

  Снився він весь час на лузі, де стоїть великий пагорб, і де вікові вітри видувають на піску залишки старовинного глиняного посуду. Хлопець завжди сидів на схилі того пагорбу і чекав, коли на луговій дорозі з’явиться постать Олени. А при наближенні її, піднімався і йшов назустріч.

  З часом хлопець Олені став настільки близьким, що поза сном їй здавалося, ніби він справді сидить за річкою на тому пагорбі і терпляче на неї чекає. Та й сама вона вже чекала, коли він знову їй присниться.

  Якось під час чергової зустрічі уві сні хлопець подарував Олені неймовірно красивий золотий перстень з великим прозорим каменем, що грав на сонці всіма кольорами веселки. Ледь помітне його рожеве забарвлення змінювалося на блакитне, якщо змінити кут погляду на нього. А якщо швидко змінювати погляд через його грані, то було видно, як в ньому по пустелі скаче в латах вершник на коні.

– Ти ж розумієш, що все це сон. І що прокинувшись, я не матиму твого подарунку.

– Наші зустрічі не випадкові. Ти просто загубилася в часі. Пройдуть століття, і ми с тобою ще прогуляємося цим лугом. Але вже не уві сні. А зараз цей перстень я покладу у пісок ось під цим кущиком. Прийдеш вдень і забереш його. Він буде для тебе і талісманом, і як  оберіг, а також нагадуванням, що я на тебе чекаю десь у віках.

  Олена проснулася з приємними відчуттями і усмішкою на обличчі. Присниться ж таке. Хоч бери та йди на пагорб. Звісно, що вона туди в той день не пішла, бо сни є сни, і з них в реальність нічого не візьмеш.

  Після того сну хлопець перестав Олені снитися. Але спогади про нього не полишали дівчину. А щоб їх поновити, вона вирішила одного дня сходити за річку до того пагорба. І коли вона йшла луговою дорогою, було відчуття, що хловець дивиться здалеку на неї.

  Присівши на те саме місце, де колись вона сиділа уві сні з хлопцем, їй впав в око знайомий кущик. Олена обережно розгребла пісок під ним і…обімліла. На сонці засяяв той самий перстень, який був їй подарований.

  Першою думкою Олени було те, що і зараз це лише сон. Але отямившись, вона зрозуміла, що це реальність. Дівчина наділа перстень на свій палець і їй здалося, що на неї дивиться той хлопець і усміхається. Але поруч нікого не було.

  Життя Олени склалося найкращим чином. І вона не сумнівалася, що оберіг її вдалої долі  є подарований крізь віки перстень. Оскільки хлопець більше їй не снився, то про нього залишилися лише теплі спогади. Та красивий перстень на її пальці.

  Одного разу, купуючи в ювелірному магазині подарунок для своєї дочки, на перстень Олі звернув увагу сивочолий продавець-ювелір.

– Ви не бажаєте продати свій перстень? Я вам за нього заплачу великі гроші.

  І продавець запропонував таку суму, що від подиву у Олі округлились очі.

– Ого! Я стільки гривень не те, що не тримала в руках, а й не бачила.

– Ви мене не правильно зрозуміли. Я пропоную вам суму в доларах.

  Олена від такої фрази впала в оціпеніння і не могла нічого сказати. А коли опам’яталась, то подумки в пам’яті перебрала все своє життя. І в ньому найвищою цінністю ніколи не були гроші.

– Знаєте, є речі, які не продаються. Особливо подарунки від дорогих людей.

  Вже в глибокій старості, коли в вічну подорож був зібраний букет найкращих спогадів із життя, Олена з усмішкою і вдячністю долі, тримаючи в руках дивним чином подарований колись перстень,  повільно закрила очі…

  Вже через мить Олена відчула на собі подих свіжого літнього вітру, наповненого запахами лугових трав. Вона відкрила очі і побачила перед собою лугову дорогу, якою йшла. А поруч з нею йшов хлопець з її давніх снів. І вони були такі молоді і такі щасливі.

   

 

Який президент України позбувся найбільшої кількості ЗРК і ракет, — дослідження (інфографіка)

Грех – это всякое осознанное или неосознанное непослушание и несоответствие Божьим законам и стандартам, проявляемое в падшей природе, мыслях, чувствах, желаниях, словах и действиях всякой личности (Быт. 6:5; Пс. 18:34-37; Мф. 12:34-37; Иак. 1:14-15; 1Ин. 3:4; Еф. 2:3).

Искушенный сатаной, человек впал в грех и лишился славы Божьей (Рим. 3:23). Каждый человек – грешник по унаследованной от Адама природе и вследствие своих личных грехов и преступлений (Пс. 13:1-3; Иер. 17:9; Рим. 3:10-12,23, 5:12, 5:15-19; Еф. 2:1:5). Разум и совесть его осквернены, и он является рабом греха (Иер. 13:23; Рим. 6:17-18), и поэтому нуждается в искуплении (Еф. 2:1-3; Тит. 1:15). Грех разделил человека с Богом (Ис. 59:2), и человек стал объектом Божьего гнева (Пс. 89:7-9; Рим. 1:18; Еф. 2:3) и подвергся наказанию в виде духовной и физической смерти (Быт. 2:16-17; 5:5; Рим. 6:23; 1Кор. 15:21-22), а также вечной погибели (2Фес. 1:8-9).

Грехопадение человека повлекло за собой проклятие на все творение (Рим. 8:22; Быт. 3:18).

[ Читати далі ]

[ Читати далі ]