Віршик

Дід приїхав із села, ходить по столиці. Має гроші - не мина жодної крамниці. Попросив він: - Покажіть кухлик той, що з краю.- Продавщиця: - Что? Чево? Я нє панімаю. Кухлик люба покажіть, той, що з боку смужка. - Да какой же кухлік здесь, єслі ето кружка.- Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови: - На Вкраїні живете й не знаєте мови.- Продавщиця теж була гостра та бідова. - У меня єсть свой язик, ні к чему мне мова.- І сказав їй мудрий дід: - Цим пишатися не слід, Бо якраз така біда в моєї корови: Має, бідна, язика і не знає мови.

                                                   П. Глазовий

Навіяне ось цим    взято звідси

Відома французька журналістка і режисер документального кіно Манон Луазо про війни, розв’язані Росією на Кавказі, та про уроки своєї подруги Анни Політковской.

Вона схожа на сполохану екзотичну пташку. Мініатюрна, яскрава, рухлива. У неї сяючі очі й така сама усмішка. Її важко, майже неможливо уявити в підвалах знищеного Грозного, в роздовбаному автобусі, що втікає від куль російських снайперів, у натовпі демонстрантів, яких розганяє московський спецназ. Проте вже 15 років Манон Луазо фільмує злочини кремлівської влади. До України вона приїхала як член журі 8-го Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA, який нещодавно відбувся в Києві.
На Заході здебільшого воліють не знати правду про Росію. У цьому виявляється і страх перед нею, перед її військовою міццю, що відроджується. Неабияке значення має і величезна пропаганда іміджу РФ, у який вкладають безмежну кількість нафтодоларів. Мене у Франції навіть звинуватили в тому, що я перекручую позитивний образ Росії. А потім були отруєння та смерть Алєксандра Літвінєнка. І телекомпанія, для якої я працюю, запропонувала мені розширити стрічку про Анну, зробивши фільм про путінську систему. Я погодилася, але сказала, що він буде не лише про систему, а й про людей, завдяки яким я люблю Росію, про тих, із ким ця система розправилася. Дуже важко бачити у своєму записнику імена людей, яких уже немає. Тому моїм завданням було показати Заходу, хто такий Путін. Щоб там розуміли, що в Росії нічого не змінилося, що жорстокі й криваві традиції СРСР і КДБ живі. Я це знаю на власному досвіді: коли знімали стрічку «Серійні вбивства в країні Путіна», за нами велося цілодобове стеження.


Читати повністю



http://www.ut.net.ua/World/20638

Миттєвий візит Президента Україна Віктора Януковича у Львів для львів*ян був помітним хіба що ускладненням проїзду - отого і всього. Розмов і пліток мінімальна кількість - своєрідна демонстративна неповага вже тим, що ми до цієї влади байдужі! Поки що... Терпимо...
Але по телебаченню традиційно показують матеріали протестів у Львові, де на лаву міліціянітв-спецназівців пре-напирає згуртована лава молодиків яко протестувальників. Я зумисно кажу "яко", бо для мене давно не дивно, що ось такі групи згуртованих молодчиків у шкірянках чи спортивних куртках раптово з*являються у значній кількості в конкретній конфліктній точці, дружно вчиняють бучу і потім дивно миттєво розчиняються безслідно, наче їх не існує взагалі ні до - ні після інцинденту.



В мене є товариш як і я з "динозаврів-контреволюціонерів", що в межах можливого проявляли свою незгоду з владою ще за радянських часів. Тож коли я тільки почав говорити йому: "Ми з тобою досвідченні контрики, тому знаємо, що скакати на ментів без зайвої потреби не варто, а роблять це з легкістю тільки ті...", - мій товариш мене перебив і докінчив мою думку: "...хто наперед знає, що їм за це нічого не буде" І тоді я з іронізував: "Точніше: їм буде, якщо нічого не буде!"



Не раз про це писав, що дивуюсь: навіщо показують відеоролики про тренування спецназу МВС України, а особливо протистояння-масовки зі значною кількістю спецназвців у екіпіровці та "неконтрольованою товпою", яку відтворюють ті самі спецназівці, перевдягненні в "гражданське" вбрання. Коли я порівнюю людей, що приймали участь у навчаннях МВС з товпами протестуючих, які в різних противладних протестах починають бійку з міліцією, то майже на сто відсотків бачу однаковісіньки обличя і методи. Кадри "протестуючих" свободівців у Львові яскраве тому свідчення - цілком прозора режесура команди Могильова. Та львів*яни - народ загартованний і на примітивні провокації не йдуть...
Якщо у когось виникають сумніви у моїх словах, то прошу віднайти відео Майдану і ви пабачите чітку різницю: на Майдані всі від малого до старого, а тут все калібровані молодики-качки! Придивіться уважніше. І обдумайте добре, навіщо це робиться, бо як я вже казав: вдумливий протестувальник зайве міліціанта не зачепить, бо то тільки дурний пес гризе палку, якою його луплять, а розумний вже хапає руку, яка ту палку тримає, а надрозумний пес - скаче і вгризається в горлянку тій сволоті, що його палкою б*є!
Для антинародної влади надважливим завданням стає створення атмосфери ненависті і зневаги у силових структурах стосовно народу. В наших теперішніх українських ЗМІ вперто твориться негативний образ міліціонерів, що мимоволі примушує їх гуртуватись у своєрідну замкнуту касту, цілком відірвану від мас народу, озлоблену і направлену проти народу. Дуже і дуже небезпечне явище, тотожне до протистояння в тюрмі наглядачів та зеків, але це тоді абсурдне життя, якщо вільне життя стає аналогічне тюремному!
Я постіно наголошую, що вся українська міліція, і СБУ, і прокуратура, і митники, і судді - це все наші люди! Нам не з Африки чи Китаю їх привезли, а вони вийшли з нашого загального людського масиву, нашого соціуму! Тому якщо ці люди із ПРАВОзахистників закону для народу стають протиправними захистниками сил антинародного характеру - то в цьому і наша спільна проблема як суспільства вцілому: що ми за середовище, якщо породжуємо монстрів замість гуманоїдів?
Технології розпалювання ненависті в громадянському середовищі не нові, особливо якщо пригадати яскраві "совецькі" взірці замученого "банедрівцями" червоноармійця-зв*язківця з вирізаними на тілі зіркою або навіть тризубом не знати задля чого, або як "бандерівці" залишали забиті трупами криниці, з яких самі ж бандерівці і набирали воду... Одним словом не можна дати теперішній владі натравити силовиків, що є частиною нашого народу, на весь народ - і напаки: не можна дозволити навіювати народу сприймати простих службовців-силовиків як ворогів.
Майбутнє зароджуєть сьогодні - давайте не забувати про це.

Богдан Гордасевич
м.Львів-Рясне