Я вже писав про політику тотальної дебілізації України, але час від часу задаю собі питання, а може це я якийсь не такий ? Тож вирішив запитати думку людей яким постійно й наполегливо показують туфту, як Ви боретесь з слаборозвиненими ЗМІ чи може Вам подобається слухати в кожному випуску новин про хуліганство, ДТП та грабежі ? Дивує як державу розкрадають та людей, так звана "влада" гвалтує, а більшість ЗМІ наче лайна в рот набрали, Отож питання для голосування:

Як вважаєте, потрібно ТБ в щоденних новинах розповідати про хуліганство, ДТП, грабежі та інші побутові злочини ?

Україно, Україно,
Ох ти, рідна мати,
Та чи довго над тобою
Будуть панувати?

Україно, Україно,
Як тобі здається:
Сидить ворог в твоїй хаті
Та з тебе сміється?

Хай сміється, хай сміється,
Довго він не буде –
Наша славна Україна
Самостійна буде!

Примітки: 
Записали 1995 року Т. Березницька і О. Варварич у с. Яворів Турківського району Львівської області від Синюги О.І.
Джерело:
Відлуння лісу / Упорядник І.О. Голубенко. – Київ: Інститут громадянського суспільства, 2000. – 197 с.

Рекомендую сайт патріотичних пісень: http://nashe.com.ua/song.htm?id=6238 

Пророчі слова !
Вояки УПА подолали совєцьких,
 і ми подолаємо дон...ких !

Слава Україні !

Язык – он не для творческой интеллигенции. Он для народа. А народ смотрит телевизор.

Нет, это не русский язык будет региональным, а украинский – после того, как Национальный совет по телевидению и радиовещанию принял решение о исключении  графы о языке из лицензионных документов телевизионных компаний это должно стать очевидным даже для тех, кто доказывает, что закон ничего не меняет, а  является лишь отвлекающим маневром Партии регионов, призванным мобилизовать ее потерявший надежды на лучшую жизнь электорат.
Еще как меняет! Представим себе, как будет выглядеть украинский телевизионный эфир спустя пару лет. По-украински будут вещать несколько телекомпаний из Львова, Ивано-Франковска и Тернополя – и маленькие оппозиционные каналы в Киеве, если они вообще останутся в эфире. Ведь украинский как язык вещания по
определению становится признаком неблагонадежности там, где говорят по-русски – а в Киеве, уж простите, говорят по-русски. Можно, конечно утверждать, что и это неважно, что телевидение – не показатель, что украинский язык был, есть и будет. Только где будет? В гетто?
Телевидение – это индикатор. Подавляющее большинство граждан нашей страны уделяет время именно телевизору, а не компьютеру. Люди только-только начали привыкать к украинскому телеэфиру – не только к новостям, но и фильмам, шоу, "мультикам". Они начали "впускать" в себя язык своих дедушек и бабушек,
бесжалостно вытесненный из их душ агоноизировавшей империей. И вот – всего этого скоро не будет. Не будет не только в тех регионах, областные советы которых поспешили расписаться в своем презрении к собственной стране. Не будет вообще. Украинский язык остается только там, где еще есть силы его защищать – надолго. ли? Ну а там, где по-украински только начали разговаривать – перестанут. Ведь язык – он не для творческой интеллигенции и непримиримых студентов. Он для народа. А народ смотрит телевизор.
Национальный совет по телевидению и радиовещанию давно уже превратился из регулятора в организованную группу лиц, уничтожающую свободу слова в украинском эфире по лекалам своего фактического куратора Валерия Хорошковского. Но это группировке показалось мало – и она решила избавить своих хозяев от неприличного языка – в точном соответствии с законом. "Регионалы" любят произносить красивые слова о том, как они будут помогать развитию государственного языка и как все  будут его знать. Но это слова – а вот дела. Ласково улыбаясь сладкой улыбкой Вадима Колесниченко, власть, как заправский садист, держит украинский язык за горло. И скоро додушит.

Виталий Портников

... у Вищому спеціалізованому суді з розгляду цивільних та кримінальних справ. Під час розгляду касації у «газовій справі» Юлії Тимошенко.

Сьогодні був в суді. Уважно слухав виступ представника Генеральної прокуратури України пані Дрогобицької .

Відразу скажу, що нічого спільного з процесуально-правовими реаліями цей спіч не мав.

Це був епос, новела, художнє оповідання… Все, що завгодно, тільки не виважений юридичний документ. Фікція. Жодних доказів, жодних доведених фактів, суцільне «масло-масляне».

Дуже відчувалося, що прокурор Дрогобицька читала це вперше. Хвилювалася, запиналася, плутала цифри, дати і т.д. Мабуть не встигла ознайомитись, бо скоріш за все, отримала його напередодні сьогоднішнього засідання. Переконаний, що як і минулорічні виступи продажних Кіреєєво-Фролових-Микитенків у Печерському суді, написаний він був в АП, під особистим патронатом головного «смотрящего» за українськими судами, паном Портновим.

Не буду вдаватися в подробиці та наповнення самого документу, нема про що говорити. Але зупинюся на кількох, на мій погляд, унікальних деталях цього «шедевру».

Так от, за словами пані Дрогобицької, в січні 2009-року, Юлія Тимошенко «змусила прем,єр- міністра РФ Путіна вийти на прес-конференцію» ( цитую дослівно)… ЗМУСИЛА ПУТІНА!!! Хтось може собі уявити як?

Особисто для мене, слово «змусила» має чіткий зміст, який може нести в собі ознаки певних насильницьких дій, шантажу, залякування і т.д. Тобто, за версією ГПУ, Путін не хотів йти, «відбивався, ховався», але Тимошенко, все-одно, його «дістала» і таки змусила вийти з нею на цю прес-конференцію. А як інакше це можна зрозуміти?

Якщо вірити українським прокурорам, то, виявилося, що російський «цар-батюшка» слабохарактерний і кволий. Повелителя величезної імперії дуже просто «обламала» тендітна, красива жінка. І дарма, що вона прем,єр-міністр сусідньої держави. Щоправда, ГПУ промовчала яким чином вона це зробила? Наприклад, я не уявляю як Путіна можна до чогось примусити? Батогом вона його гнала на цю прес-конференцію, чи що?

І сміх і гріх. На мій погляд, такою заявою ГПУ публічно принизила нинішнього президента Російської Федерації Володимира Путіна. Бо, як виявилося, не такий він вже й твердий і незламний. Не знаю, але щось мені підказує, що його реакція на такі дивні «заготовки» Януковича може бути неоднозначною…

Вразив ще один «перл» прокурора Дрогобицької . Під час виступу, вона 5!!! разів повторила, що адвокати Тимошенко усіляко намагалися уникнути кримінальної відповідальності… Поясніть, а як це? Це ж нонсенс. Адвокати не були підсудними, проти них не було порушено будь-яких кримінальних справ. То від якої відповідальності вони намагалися ухилитися? Маячня та й годі. Власне, як і весь цей судовий фарс.

Одним словом, фантазіям прокурорів немає межі. І це вже давно нікого не дивує. Прикро те, що з кожним днем поняття дотримання професійної процесуально-юридичної етики в Україні знищується. Саме завдяки ось таким продажним прокурорам і суддям.

Наразі, суд, на не визначений термін, взяв паузу для написання рішення. Я переконаний, що оголошено воно буде після 11 вересня. Саме в цей день повинно відбутися чергове засідання в Харкові у «справі ЄЕСУ». За результатами цього дійства і буде прописано їхній вирок. Втім, нічого хорошого і схожого на реальне дотримання законності очікувати не варто. Судово-правовий шабаш відносно лідера української опозиції продовжується і набуває нових негативних ознак.

Зупинити це свавілля і визволити Юлію Тимошенко, Юрія Луценка та всіх політв,язнів можливо тільки після нашої перемоги на парламентських виборах в жовтні. Саме це зможе гарантувати українському народу остаточне звільнення від окупаційного, кримінального режиму Януковича.

Закупівля поїздів Hyundai кримінально провалилась йдучи по гарячих слідах Укрзалізниці, одразу захотілось добавити декілька цікавих тем. Першою безболісною темою: є цікавий огляд найбільших й найпотужніших вантажівок світу, потужністю близько 4000 к.с. та витратою пального (дизеля) близько 90-100 літрів на 100 км.пробігу.

Другою темою: є проблема витрат Укрзалізниці, якщо детальніше то зацікавило питання скільки витрачають палива магістральні дизель-поїзди на 100 км., виявляється типовий дизель-поїзд 2ТЕ121 при тій ж потужності 4000 к.с. витрачає десь 600 кг.дизеля на годину роботи  ( http://ua-referat.com/Розрахунок_тягово-енергетичних_характеристик_тепловоза_2ТЕ121 ). Умовно вважатимемо що за годину роботи дизель-поїзд проїжджає 100 км, тобто витрачає 600кг дизеля на 100км., щоб перевести в тони чи кілограми в літри, поділимо 600кг / 0,8 (густина дизеля) = 750 літрів на 100 км. виявляється Укрзалізниця тільки на паливі, за рахунок нових моторів, може досягти семикратної економії. 

Наприклад: якщо дизель-поїзд  Київ-Львів проїжджає 500 км. та спалює 5х750=3750т. дизеля, що при ціні дизеля 10 грн.за літр (для зручності розрахунку) становить в грошовому еквіваленті 37,5 тис.грн. то при заміні старих моторів вартість палива витраченого дизель-поїздом на 500 км. становитиме  5х100=500 літрів, 500 х 10 грн. = 5 тис.грн. різниця затрат колосальна !

Третьою темою: є витрати електропоїздів Укрзалізниці, на ті ж 100 км пробігу, й порівняння витрат. Візьмемо з Вікіпедії типовий магістральний електропоїзд ВЛ80, роки будування 1961-1994, годинна потужність  восьми тягових електродвигунів якого становлять  8 х (610-800) кВт, візьмемо мінімальні значення щоб наблизитись до потужності в 4000 к.с. дизельних двигунів, отож 8 двигунів х 600 кВт. - 4800 кВт/година - годинна потужність нашого електропоїзда. Щоб легко (не думаючи) перетворити кВт в кінські сили (к.с.) слід поділити кіловати на 0,735 отримаємо 4800 / 0,735 = 6530 к.с. мінімальна потужність восьми електродвигунів. Для співставлення розрахунків приведемо потужність електродвигунів (може не всі працюють) до 4000 к.с. що в кіловатах становитиме 4000 х 0,735 = 2940 кВт/година, також вважатимемо що за годину роботи електропоїзд проїде 100км. Як відомо, за останній рік (з лютого 2011 року по березень 2012 року) вартість електроенергії для промислових споживачів I класса зросла на 17%, до 0,73 грн кВт • год, II класу - на 19%, до 0,93 грн кВт • год. У той же час вартість електроенергії для населення не змінилася і становить 0,28-0,36 грн кВт • год. При вартості   0,93 грн кВт • годдля промислових споживачів II класу, якою є Укрзалізниця, неважко порахувати скільки коштуватиме година роботи електродвигунів з потужністю 4000 к.с. при пробігу 100 км. отож: 2940 кВт/година х 0,93 грн кВт =  2735 грн., а при пробігу електропоїздом Київ-Львів 500 км, слід цю суму помножити на 5, отож 2735 грн.х 5 = 13, 675 тис.грн.

Висновок. Витрати пального та струму, в грошовому еквіваленті, на проїзд 500 км. при потужності двигуна 4000 к.с. в напрямку Київ-Львів будуть наступні:

                    ТИП                           витрати на 100 км        витрати на 500 км        економія на 500 км (в %)
типовий дизель-поїзд 2ТЕ121 -         7,5  тис.грн.                37,5  тис.грн.                0,0 грн.        (0%)
типовий електропоїзд  ВЛ80   -       2,74 тис.грн.               13,68 тис.грн               23,82 тис.грн ( 274%)
модернізований дизель-поїзд -         1,0  тис.грн.                 5,0  тис.грн.               32,5  тис.грн  ( 750%)

Така ж жахлива ситуація і в інших галузях промисловості, видобуванні, енергетиці, ... Корупцією, відкатами, кумівством та протекціонізмом, бездумними закупівлями та низькими зарплатами майже знищено або нищаться цілі галузі економіки з висококваліфікованими спеціалістами, а найстрашніше у цій ПРостій стабільній руйнації України це підміна понять, нам намагаються доказати що чорне це біле, розкрадання це вдалий бізнес, неосвіченість і тупість що межує з слабоумством це нетрадиційний організаторський підхід ... чого варті такі видатні команди кризових менеджерів як - молода команда черновецького чи вся голуба команда районів ... (ліричний відступ).

Україна більше не буде закуповувати поїзди Hyundai, а буде купувати поїзди виробництва Крюківського вагонобудівного заводу (КВБЗ). Про це заявив прем'єр-міністр України Микола Азаров в четвер, фактично добровільно признавшись у значній розтраті коштів. Таким чином голова уряду поставив крапку в питанні закупівлі десяти корейських поїздів, які обійшлися Україні сумарно в $307 млн. (1 поїзд = $30 млн.) 

Цікаво коли суд поставить крапку в допущеній службовій халатності та значних матеріальних розтратах умисно завданих Державі Україна групою посадових осіб згідно ч. 3 ст. 365 КК України при зловживанні владою  і перевищенні  службових повноважень ?

* Якщо Тимошенко покарана за купівлю 1000 авто по 12.5тис. € за шт. (нижче ринкової на декілька тис. €), то як покарати азарова за купівлю одного непридатного поїзда вартістю $30 млн.шт. чи колесникова за покупку 20 швидких за $1 млн.шт.

Смертна кара скасована, що може суттєво завадити адекватності покарання.

Одне з моїх перших київських вражень — тридцятилітньої давнини — стосується мови. Я заходжу до ліфта, яким їде молода пара. Вони розмовляють між собою українською, я їх запитую — також українською — "котра година?" — і вони відповідають: "Половіна второго".

Згодом я став свідком безлічі подібних ситуацій. Ось колега-письменник каже ірпінській офіціантці: "Два кохвє, пожалуста!". Ось поважний чиновник, який розмовляє зі мною українською, просить свою обухівську секретарку "нє бєспокоїть". Ось знайомий українолюбний нардеп наказує своєму суржикомовному шоферу "ждать возлє міністєрства".

Чужинець подумав би, що всі ці люди ламають навзаєм якусь комедію, тобто — придурюються. Але я знаю, що вони поводяться раціонально. Як собаки. Ті, що академік Павлов виховував електричним струмом. Струму може й не бути, головне — аби собака знав, що він є. І що може вдарити. А тому краще деяких дротиків не чіпати.

Я їх запитую українською — "котра година?" — і вони відповідають: "Половіна второго"

Українських собак відучували від мови не лише репресіями й систематичними нагінками на так званих буржуазних націоналістів — себто всіх більш-менш національно притомних. Їх відучували насамперед на побутовому рівні — глузуваннями, гримасами, вдаваним нерозумінням. І зовсім не конче, щоб струмом било кожного дня і на кожному кроці. Кмітливому собаці досить одного удару, аби запам'ятати назавше, від якого саме дротика слід триматись подалі.

Сьогодні дресирування триває — і в школі, і на вулиці, і в так званому українському війську. Собака знає, що кожен лайнюк при посаді може безкарно обізвати його мову "телячою", а його самого — "недорасою". Собака знає, в чиїх руках електроди в цій країні. А тому й далі на моє підступне запитання відповідає: "Половіна второго".

http://gazeta.ua/ru/articles/ryabchuk/_sobaki-pavlova/451633

Народ, который не может заставить своих депутатов работать на его благо, рано или поздно не сможет заставить работать чужих.

Народ, который не может заставить своих депутатов работать на его благо, рано или поздно не сможет заставить работать чужих.
Регистрация кандидатов в депутаты будущего украинского парламента завершена– и это может стать поводом для общественного разочарования еще до выборов в Верховную Раду. Никаких особых открытий, никаких новых лиц – в ольшинстве своем политические партии предлагают избирателю людей, давно "засветившихся" в большой политике и явно не пользующихся большим доверием. Избиратель, как и прежде, будет голосовать либо за меньшее зло, либо за "денежный мешок" - если речь идет о выборах мажоритарщиков. Имеет ли все это большое значение? Я думаю, что нет. В Украине, как и в любом постсоветском образовании, традиционно преувеличивается значимость депутатского статуса и роли – прежде всего потому, что для рядового
гражданина депутатский мандат - это вершина жизненного успеха. Рядовой гражданин проклинает депутатов всех уровней и мастей, но когда оказывается волею судьбы на месте кого-нибудь из них, зачастую отлично вписывается в систему. Дело именно в ней – в системе, которая все перевернула с ног на голову,
которая остается феодально-крепостнической и неэффективой. В стране с развитой демократией законодатель – это просто профессия, и не самая доходная. Если человеку нравится заниматься усовершенствованием аконодательной базы своей страны, контролем над исполнительной властью, если он задумывается о министерском портфеле, чтобы что-то изменить в ой или иной отрасли, если он хочет защищать свои политические взгляды

– он идет в депутаты. Никакой иной мотивации для получения депутатского мандата быть не может, все остальные мотивации – извращение. Но разве мы не живем в извращенном обществе? Если сегодня избрать депутатами украинского парламента 450 ангелов, завтра по меньшей мере 400 их них станут чертями. Система побуждает к лоббированию собственных интересов, кумовству, коррупции, презрительному тношению к тем "лохам", кому не удалось добраться до корыта. Если даже какие-нибудь полсотни удержатся от такого превращения, а один депутат е будет отдавать другим своей карточки для голосования, это ничего не
изменит. Те, кто в нашей стране не подстраиваются под систему, маргинализируются и перестают быть интересны для избирателя. А потом гражданин опять перечитывает списки и вздыхает: ангелов нет. А нам не нужны ангелы. Нам нужны те, кто готов разрушить еодально-крепостническое государство, вырвать власть из цепких рук "шариковых" из Партии Регионов и ее союзников. Если гражданин хочет зменений, он обязан голосовать за оппозицию

– но с четким пониманием своей контролирующей роли после ее победы. Место украинского гражданина – е перед телевизором, а на улице, на митинге, на демонстрации протеста.
Майдан – это единственное место, где он еще может спастись сам и спасти трану. И времени у этого гражданина осталось мало. Те, кому он завидует, в годину кризиса и краха просто сбегут – и останут его наедине  остановившимся государством и своими проблемами. Граждане Украины обязаны заставить власть покончить с коррупционными возможностями иновников, засильем "силовиков" всех мастей, "смотрящими" и прочими атрибутами выстроенного Виктором Януковичем криминального государства. 

Народ, который не может заставить своих депутатов работать на его благо, рано или поздно не сможет заставить работать чужих.

newsru