Тимошенко в суде (архив)

Александр Лукашенко

Владимир Путин

Ще один судовий процес над екс-міністром МВС Юрієм Луценком наблизився до кінця. До вироку – всього нічого. Між тим, очевидно, що справа шита не просто білими нитками, але й нитки ці гнилі.

Звинувачують екс-міністра, нагадаємо, в тому, що він нібито незаконно наказав стежити за громадянином Давиденком. Останній був водієм екс-заступника голови СБУ Володимира Сацюка, котрого підозрювали в співучасті в отруєнні Віктора Ющенка. Після Помаранчевої революції Сацюк утік в Росію.

Разом із Луценком під судом – двоє його колишніх підлеглих у МВС. Сам постраждалий, між тим, наполягає, що постраждалим не є, і не розуміє, за що судять цих трьох.

Засідання в Печерському суді, на которому Луценко має виголосити останнє слово, призначають на 8.15. Це означає, що підсудного в СІЗО можуть підняти о 5 ранку. Знущання над людиною є фундаментом існування режиму, що тягне свої хромосоми ще з совкових концтаборів.

Читайте також: Читайте також: Останнє слово Юрія Луценка у суді(повний текст)

Останнім часом в залі, де проходять судові засідання, відбулись певні зміни. Кудись зник бар’єр між суддями, прокурорами, адвокатами та глядачами. Можливо, комусь на дачі потрібно було відгородити свиней. Але не виключено також, що комусь стало соромно перед міжнародними спостерігачами, які частенько приходять подивитися на дива українського правосуддя. Бар’єром тепер слугують розвернуті лавки.

В клітці підсудного Луценка також зміни. З’явився письмовий стіл. Екс-міністр може почуватися вільніше і не писати свої нотатки на коліні.

О 8.15 ранку до зали заводять під конвоєм підсудного. Він традиційно вбраний в джинси і темну теніску з білим комірчиком. Виглядає відносно непогано. Після Луценка заходять адвокати, прокурори та всі бажаючі. Глядачів, включно з журналістами, набивається чоловік сорок. Частина сидить чи стоїть у проході, решта, кому не пощастило, стовбичить в коридорі. Присутні також шість захисників, троє прокурорів, з яких два в окулярах і один без, ще двоє підсудних, і вісім охоронців, що час від часу змінюються. Ну і, звичайно, одна суддя та стенографістка.

На вікнах за прокурорами фікус та кактуси, коло судді вазони з квітами. Деякі охоронці з «Грифону» вбрані в футболки з відзнаками, а деякі в стару потерту чорну форму.

Суддя починає засідання і повідомляє, що потерпілий Давиденко, через якого і влаштована вся ця катавасія, знову відмовляється брати участь в засіданні та свідчити. Він телеграмою просить не турбувати його, не вважає себе потерпілим, не має жодних претензій до Луценка і просить суд винести справедливе рішення. Правдивість особи Давиденка під телеграмою завірено телефонним оператором на прізвище Муха.

Теоретично, без потерпілого проводити засідання не можна, але суддя про всяк випадок цікавиться у присутніх, що робити. Більшості байдуже – особливо прокурорам. Підсудний екс-міністр іронізує, що, згідно із законом, Давиденко мусить бути присутній, але «в цьому суді вже ніщо не йде по закону, тому коли оператор Муха прислав телеграму, то суд може прийняти рішення і без постраждалого».

Луценка більше цікавить, щоб його «гості» не стояли в проході та мали змогу сісти, а журналісти могли фотографувати та знімати. Він просить суддю розвернути лавки, тим паче, що в залі суду перебуває помічник посла Швеції, і дозволити присутність теле- та фотожурналістів. Судді явно не до душі такі прохання, але після втручання депутатів лавки таки повертають.

Зі зйомкою складніше. «Я чітко пам’ятаю, що вашою постановою відео- і фотозйомка заборонена на чассудового слідства, - говорить Луценко. – Зараз судове слідство закінчилося. Чому відкритий процес не може бути відкритий? Чому ви мене півтора роки судите і боїтеся дати почути людям мої аргументи та аргументи недоумків з прокуратури? Це порушення Конституції та Кримінально-Процесуального кодексу. Я наполягаю, щоб, згідно закону і Конституції, ви дозволили ЗМІ знімати те, що зараз буде казати недоумок Лобань (представник державного звинувачення – Тиждень.ua). Якщо ви вирішили вести шоу, тоді в мені ви отримаєте гідного партнера. Якщо ви дозволите доступ ЗМІ, я буду абсолютно спокійний за закон, свої права і, між іншим, за вашу кримінальну відповідальність. Це не клопотання, це вимога».

Але аргументи Луценка на суддю не діють. На сцену виходить прокурор Дмитро Лобань. Розпочинаються дебати.

Прокурор бурмоче своє звинувачення досить нерозбірливо. Спочатку присутні намагаються вслухатись в текст, але це швидко починає дратувати. В якийсь момент обурений Луценко голосно цікавиться: «Тобі череп не заважає? Нє?». Прокурор затинається, а чийсь голос з залу конкретизує - «Лобань, не бреши». Коли прокурор продовжує бурмотіти, Луценко весело констатує: «Явно череп заважає, а от танцювати можеш спокійно». Голос з залу знову доповнює: «Пельку закрий». Втім, прокурор продовжує.

Поки він бурмотить, у залі, незважаючи на відкриті вікна, піднімається температура. Стає душно, хилить на сон. Час від часу Луценко кидає гостре слівце типу «брехня», і тоді дрімаючі гості пожвавлюються. Нарешті прокурор добирається до найважливішого: починає озвучувати бажані терміни покарання.

Всім по два з половиною роки, але Луценкові – в рахунок вже отриманих, а Тарасенку та Павленову – ще й з обмеженням права біймати відповідні посади на три роки, при випробувальному терміні в ті ж три роки. «О, нас випробують якраз до кінця строку Януковича», - реагує на це екс-міністр.

Вирок, якого просять прокурори, простою мовою означає «хімія» - примусові роботи на небезпечному для життя підприємстві. Але 6 серпня сплив термін давності по справі. Тому, визнають самі представники обвинувачення, Тарасенко й Павленов повинні лишитись на свободі.

Підтримати Луценка, окрім його прихильників та журналістів, прийшли народні депутати. Коло вікна на лавці зайняли місце Кармазін з Павловським, згодом підійшли Куликов, Доній та Гримчак. Кармазін тримає на витягнутій руці спрямованій в бік суду маленький томик Конституції України.

Захист до дебатів підготувався ґрунтовно. На відміну від прокурорів, що обмежились загальними фразами без жодних посилань, адвокати зважують кожне слово. Вони звинувачують прокурорів в халатності при підготовці обвинувачення, і один за одним розбивають версію слідства на дрібні осколки. Прокурори лише кліпають очицями. Судячи з виразу облич, совість їх не мучить.

Захисник обвинуваченого Тарасенка, виголосивши промову, просить дозволу покинути засідання. Ніхто не заперечує, а Луценко додає: «Не заперечую, і прошу після мого виступу мене також відпустити». Зал сміється.

«Слухаючи прокурора, хотілось ржать і плакать»,  - каже підсудний Павленов. Йому здається що це «брєд сумашедшого. Звинувачення перевернуте з ніг на голову». Зал знову вибухає сміхом. Суддя, яка до цього відсторонено дивилась кудись поміж присутніх, раптом оживає і погрожує вигнати хуліганів геть. «Дурачкам закон не писаний, - продовжує Павленов. - Звинувачуючи нас у незаконному прослуховуванні, прокуратура не подала жодних доказів, що воно насправді проводилось. Ані записів, ані розшифровок. Може, по Давиденку і не проводилось ніяке прослуховування? Адже нема нічого».

Двоє прокурорів роблять вигляд, що слова підсудного їх не стосуються, і колективно гортають Кримінальний кодекс. Щось вишукують в ньому і тицяють пальцем в сторінки. Їх третій  колега мішком сидить у кріслі, і вдає, що помер.

«Хочу оправдати звинувачення», - каже Павленов, і присутні активізуються, особливо прокурори. - «В них є одна заслуга. Тепер весь кримінальний розшук знає двох своїх зрадників. Тепер всі працівники-криміналісти мають за честь плюнути в їх бік».

Прокурори розчаровано відводять очі. «Докази прокуратури – це словоблуддя і підтасовка фактів, що межують з шахрайством, - підсумовує Павленов та сідає.

Хтось просить дати можливість сходити на перекур, і суддя оголошує перерву на десять хвилин. Всі виходять на вулицю. До ще збудженого після виступу опера Павленова підходить якась жінка і розповідає, що в Биківні поряд з невинними жертвами НКВС поховані прокурори, які судили ці жертви. Спочатку вони, а потім їх, - каже жінка. Думаю, з цими – показує на представників державного обвинувачення – буде те саме. «Відпрацьований матеріал знищують».

«Може, пресу запросимо, як Конституція вимагає», - пропонує депутат Кармазін, коли суддя знову з’являється в залі суду. –  «Там Портнов подзвонив, просив, щоб пресу пустили». Зал гигоче, а суддя незворушно оголошує наступного доповідача.

Слово надається адвокату Баганцю, і процес на дві години занурюється в глибини юриспруденції. Баганець скрупульозно вичитує кожне слово обвинувачення і розкладає його на запчастини. «Діяння Луценка не містить будь-якого складу злочину. Твердження обвинувачення є лише фантазією. Оперативно-розшукові заходи проводились на підставі рішення суду, а не на підставі дозволу Луценка. Луценко не був працівником міліції, а першим цивільним міністром МВС. Посада міністра політична. На неї не поширювалось навіть трудове законодавство».

Коли адвокат нарешті закінчує, всі зітхають з неймовірним полегшенням. Особливо суддя та прокурори. Витримати такий шквал розумних слів зможе не кожен. Слово бере другий адвокат. Тим часом Луценку вже явно набридло слухати, і він починає через голови охоронців спілкуватися з присутніми. Охоронці не перешкоджають. В залі всі потрохи засинають. Але Луценко враз пожвавлюється і, хапаючись за фразу захисника, викрикує: «Не кажіть «Лобань вважає», бо він збуджується. Це несумісні речі, думка і Лобань. Він запізнився на розподіл розуму!» Зал вкотре вибухає гучним сміхом, а чийсь жіночий голос звертається до судді: «Ваша честь, зробіть зауваження прокурорам, вони хіхікають, аж сало на спині трясеться!»

Після обіду суддя нарешті помітила, що Кармазін тримає щось в руках, і зробила висновок, що він знімає процес на камеру. «Опустіть свій мобільний телефон!» -  роздратовано реагує вона. «Це Конституція!», - відповідає Кармазін. «Опустіть свій мобільний телефон!» Зал починає сміятися.

«Юра, а ти хреста покажи, може, з неї ця нечисть вийде!», - гукає Луценко. «І покажу!», - відповідає Кармазін, і справді дістає хрестик та вішає його на Конституцію. Зал регоче. Суддя нарешті розуміє свою помилку і замовкає, втупившись в Ірину Луценко, яка починає свою промову.

«І тепер особисто Клименку, який постійно поправляє пальцем свої окуляри»,  - карбує кожне слово дружина екс-мінстра, звертаючись до одного з прокурорів. – «Я вам особисто обіцяю, за п’ять років перебування в парламенті я буду дуже старатись, щоб вас притягнули до кримінальної відповідальності за статтею 25 Кримінального кодексу. Побачимо, де ви тоді будете поправляти свої окуляри». Клименко втискається в крісло і намагається вдати, що його це не зачепило, але голос Ірини Луценко гримить як грім і весь зал тривожно вмовкає. Її виступ схожий не на промову захисника, а на гарчання вовчиці, яка от-от кинеться на свого ворога і, будьте певні, розірве його на кавалки.

Найфеєричнішу частину судового засідання, окрім, звісно, виступу підсудного екс-міністра, складає промова його адвоката Фоміна. «Ми що, працюємо в параолімпійських іграх? Кажемо прості доступні речі, а їх ніхто не чує. Може, вони глухі?» Суддя та прокурори тільки кліпають; їхня важка півторарічна праця розсипається на очах. Фомін відверто знущається: «Все можна було б провести за день-два і не мучити людей, а ще краще – взагалі не починати. Не вмієш, не берись!»

Лейтмотивом останнього слова Луценка стало Шевченкове «Борітеся – поборете». І хоч він його не цитував, все звелось саме до цієї аксіоми. Останнім же виступив опер Павленов.

«Зараз перед вами два невинних співробітники МВС і їх міністр», - звернувся до суду Павленов, - «Не берусь стверджувати, що ми болгарські комуністи, але навіть в нацистській Німеччині суд оправдав невинного Дімітрова»

Вирок оголосять 17 серпня. Швидше за все, екс-міністр лишиться досиджувати свій термін за першим вироком, а двоє його колег отримають свої випрбувальні терміни. Навіщо потрібно було влаштовувати тривалий процес задля такого «результату», лишається питанням.

tyzhden

В Москве чемпиона снова положат на лопатки вопросами об Украине, о политике, об истории... А могут ещё начать спрашивать об экономике. Этого он вообще не выдержит. Так что не рискуйте, господа, могут быть потерпевшие. Отсупать хедлайнеру т.наз. «третей силы» парламентских выборов-2012 года совершенно некуда. Отметелит и будет прав.

Ему позарез нужно спасать резко снижающийся рейтинг. Нужны новые спецэффекты, в т.ч. и в виде вашых расквашенных физиономий.

Буквально в начале лета УДАР держался в районе стабильных 10% популярности, специально нанятые аналитики трезвонили о 15%. Но к началу августа началось резкое снижение. Уровень доверия упал уже до 7-8%. Ещё немного и партейка превратится в самый обычный спойлер для оттяжки голосов в Западной и Центральной Украине. На востоке и юге сторонники Кличко почти не светятся, это зона ответственностиНаташи Королевской.

По поводу экономики. Спросите что-нибудь, не поленитесь. УДАР ведь позиионирует себя исключительно как ЛИБЕРАЛЬНУЮ политсилу. Правда в пакете предвыборных реформ таковых аж две (!) штуки ровно, и их никак нельзя назвать «либеральными»: упрощение процедуры регистрации предприятий и физических лиц-предпринимателей; уменьшение количества налогов. Впрочем, спорить с «ударовцами» или лично с Виталием о значении тех или слов и понятий дело изначально неблагодарное. В большинстве случаев Кличко, как уже не раз убежджались все желающие, и сам не понимает о чём говорит.

Кто же тогда что-либо прнимает в руководстве партии УДАР? Или там все спорстмены?

Группа Фирташа

Основное финансирование УДАР получает от мультимиллиардера Дмитрия Фирташа. Чего не скрывают и сами «ударовцы». Например, 6 августа 2012 года в программе «Сьогодні про головне» на TBi одно гламурное кисо по имени Оксана Продан вынуждена была признать факт своего кумовства с Юрием Борисовым, широко известным в узких кругах по связям с Group DF.

Чтобы разобраться что к чему наберите в Google словосочетание «Оксана Продан». Сразу возникнет подсказка «Оксана Продан муж». Очевидно, тема крайне популярная.

Набираем, сразу выдача:

«Муж Оксаны Продан - Василий Продан - натуральный рейдер. Он работает в команде «регионала» Виталия Михайлишина, которая по указке гендиректора «Укргазвидобування» Юрия Борисова (шестёра Фирташа) рейдерским способом захватили власть в Черновцах, устранив легитимно избранного мэра.Цель этой политической операции - взять под контроль коммунальные предприятия города , в первую очередь прибыльные - Калиновский рынок и аэропорт. Уже через несколько дней после политического переворота в горсовете за взятку в 250 тыс.дол ( вдумайтесь, услышав о размере взятке) задерживают гендиректора Калиновского рынка Ивана Рынжука, который имеет не одно предприятие с миллионным оборотом. Этим шагом стартует операция рейдерского захвата бизнесовой империи Рынжука. Один из претендентов на должность Рынжука - муж Оксаны Продан - Василь Продан, верный команде «регионалов». Кто после этого поверит, что Оксана Продан может противостоять нынешней власти и защищать бизнес?»

«Защищать бизнес» Оксана Продан обещает уже не первый год. На практике такая «защита» означает выгодную торговлю интересов предпринимателей под эгидой создаваемой группой Фирташа подставных «ассоциаций», «объединений» представителей малого и среднего бизнеса. Во время Налогового майдана 2010 года направленного против главы Федерации работодателей Украины Дмитрия Фирташа и заказанного им Кодекса Азарова-Тигипко (укр. КАТ) «защитница бизнеса» тупо кинула мерзнувшых в центре Киева далео не самых крупных, и вообще не крупных коммерсантов, заявив им что она «договорилась» с Януковичем, он «Кодекс не подпишет» и т.п. После чего запустила вместе с «регионалом» Надошей праздничный салют и сняла охрану палаточного городка. Пять минут и менты расчистили площадь.

Кодекс подписан. Фирташ доволен, Оксана в шоколаде.

Семья Ющенко

Понятно, что братва Фирташа не сидит на «текучке». Они дают деньги, и «решают дела». Их интересует прибыль и только прибыль.

Что же касается рутинной работы в центральном избирательном штабе и местных партийных организациях то здесь всё подчинено семье Виктора Ющенко. Семье как семье. Как команде управленцев и как общественно-политчиескому явлению.

Ющенко Катерина Михайловна контролирует процесс через своё доверенное лицо Марию Ионову, не так давно заменившей Кличко Старшему отправленную во Флориду законную супругу.

Ионова отдаёт указания ещё двоим людям из бывшего Секретариата президента, экс-вице-премьер-министру Роману Бессмертному и бывшему руководителю Главной аналитической службы Ростиславу Павленко. Бессмертный отвечает за оперативную часть работы штаба (списки, округа, комиссии и пр.), Павленко - за аппаратную (иделогия, зарубежные контакты, публикации в СМИ).

На проверенной годами троице Ионова-Бессмертный-Павленко держится вся избирательная кампания Кличко.

Ярослав СОБАЧНИК ya-sobachnik

Як результат – через критичні публікації у ЗМІ, щодо конкретних кандидатів відсіялося чимало одіозних персонажів. Насамперед це стосується соціаліста й відвертого українофоба Євгена Філіндаша та пов’язаного з Рінатом Ахметовим екс-голови Міненерго Івана Плачкова (голова спостережної ради підконтрольного олігархові Київенерго), які мали висуватися від УДАРу в мажоритарних округах Одеської області. З-поміж мажоритарників також усунуто Михайла Гичку, Максима Голосного, Ігоря Лихолета, Олексія Майбороду, Юрія Моравецького, а також списочників Юрія Литвиненка й Ігоря Тесленка. Загалом же порівняно з попередньо оприлюдненою версією списку УДАР замінив 48 кандидатів-мажори­тарників.

Підібрати колишніх

Однак і серед тих, хто лишився, в око впадають політичні колобки. Зокрема, у 71-му окрузі на Закарпатті балотуватиме­ться екс-заступник голови Мін­охо­рон­­здоров’я часів уряду Юлії Тимошенко Василь Лазоришинець. Широкій громадськості він запам’ятався активним мусуванням теми поширення в Україні свинячого грипу восени 2009-го. На Івано-Франківщині за 89-м округом висуватиметься екс-губернатор області Микола Палійчук, який багато років був членом «Нашої України», від неї ж і пройшов до обласної ради, але врешті-решт проміняв її на перспективнішого Кличка.

Привертає увагу й Кирило Поліщук, який проходитиме в 98-му окрузі у Київській області. Його цілком можна назвати професійною тушкою. Пройшовши 2002 року до парламенту як мажоритарник, він вступив до «Нашої України», потім перебіг до провладної «За Єдину Україну!», далі був членом груп «Народовладдя» та «Регіони України», зрештою увійшов до фракції Партії регіонів. Показовим є й факт у політичній біографії, що стосується його роботи в команді колишнього опонента Кличка в боротьбі за крісло мера Києва Лео­ніда Черновецького. У 2006-му Поліщук очолив Хрис­тиян­сько-демократичну партію, яка входила до іменного блоку одіозного колишнього очільника столиці.

У 212-му окрузі Києва балотуватиметься чинний нардеп Кирило Куликов. Пройшовши до Ради від НУ – НС за квотою «Народної самооборони», після перемоги Віктора Януковича на президентських перегонах 2010 року він пристав до лояльного до влади «Єдиного центру» Віктора Балоги, а з наближенням виборів вийшов із нього й почав дрейфувати в бік опозиції, інколи навіть приходячи на суди до свого колишнього партійного лідера Юрія Луценка. У 2010-му Куликов був затятим прихильником фактичного керівника столиці Олександра Попова, ставленика регіоналів, який нині є основним опонентом Кличка на посаду мера Києва. «Дай боже, щоб Попов виграв мерські вибори <…> Перед ним стоїть мета допомогти столиці», – цитата з інтерв’ю Куликова виданню «Главком» дворічної давності.

Добірка кандидатів від УДАРу за мажоритарними округами Києва та області, які традиційно є базовим для Кличка регіоном, видається, на диво, слабкою: окрім згаданого вище Куликова та телеведучої Рени Назарової (222-й округ), фактично відсутні відомі мешканцям столиці обличчя. На Київщині в 93-му окрузі балотується Костянтин Бриль – генерал міліції часів Кучми, за інформацією джерел Тижня, близький друг покійного керівника МВС Юрія Кравченка. Його свого часу звинувачували в організації контрабанди в портах Південної України. Дмитро Крейнін, колишній зять спікера Володимира Литвина та власник столичного ринку «Лісовий», є кандидатом за 96-м округом. У ЗМІ його часто звинувачують у влаштуванні рейдерських захоплень та «кришуванні» незаконно встановлених МАФів.

Є чимало кандидатів-мажо­ритарників від УДАРу, які дотепер торували собі шлях у політичну еліту в партіях владного табору («Сильна Україна», «Єди­­ний центр», КПУ і навіть ПР). На Львівщині в Раду йде колишній тігіпковець Андрій Кіт (126-й округ). Кандидатом у вінницькому 11-му окрузі лишилася Людмила Станіславенко – депутат міськради минулого скликання від КПУ. На Одещині – екс-член «Сильної України» Олександр Тімонін (138-й), у Запорізькій області – колишній місцевий депутат від Народного блоку Литвина та «Сильної України» Валерій Буцанов (81-й). На Рівненщині (155-й) – колишній член Партії промисловців та підприємців Микола Куш­нір.

Серед кандидатів у партійному списку УДАРу (прохідній частині) на звання найодіознішого претендує колишній представник Януковича в Криму Сергій Куніцин, який є депутатом кримського парламенту від проросійської партії «Союз». Він став жертвою розборок між місцевими та прийшлими донецькими регіоналами й потрапив в опалу до президента. У списку політсили Кличка він представлятиме ветеранів Афганістану, адже за сумісництвом є ще й заступником голови однойменної партії. Свою «опозиційність» Куніцин став демонструвати вже на останньому з’їзді УДАРу, заявивши, що «афганцям із «голубими» не по дорозі».

Після поразки на виборах мера Одеси в 2010 році у велику політику з допомогою Кличка хоче повернутися Едуард Гурвіц, який посів у списку УДАРу 17-те місце. Він тривалий час мав підтримку Яценюка і навіть є чинним депутатом Одеської міськ­ради від «Фронту змін», але місця в об’єднаній опозиції отримати не зміг.

Проте найбільша група списочників – безумовно, колишні помаранчеві політики різного штибу. Передовсім це стосується третього номера списку Валентина Наливайченка, який так і не зміг застовпити за собою мажоритарний округ від об’єднаної опозиції (або вибити прохідне місце в списку). Одразу за ним іде Оксана Продан, екс-голова Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України в уряді Тимошенко, одна з активісток податкового Майдану 2010 року, яка так і не змогла знайти спільну мову з об’єднаними.

Шостим номером від Кличка йде одна з головних спікерів партії, екс-прес-секретар Вік­тора Ющенка Ірина Геращенко, яка вже довгий час фактично відповідає за інформаційну політику. На 16-му місці Марія Іонова, яку вважають відповідальною за партійну касу. Вона виходець із Секретаріату президента Віктора Ющенка, подруга його дружини Катерини.

Вельми несподіваною є поява у списку під № 7 Віктора Пинзеника, який не раз обіймав посаду міністра фінансів, зокрема й в уряді Юлії Тимошенко. На парламентських виборах 2006 року він уже працював із Кличком у блоці «Пора» – ПРП, який не подолав прохідного бар’єра. Потенційно прохідне 26-те місце посідає Володимир Куренной, що був депутатом п’ятого скликання від БЮТ. У 2007-му до Ради вже не потрапив – тоді, до речі, він пішов проти партії, відмовившись добровільно складати мандат заради проведення позачергових виборів. Під досить сумнівним з погляду парламентських перспектив 40-м номером іде колишній спічрайтер Тимошенко і нинішній нардеп Віталій Чепинога.

Слід олігархів

Присутні в партійному списку і давні друзі Кличка Артур Палатний (№ 9) і Павло Рябікін (№ 28), яких часто називають вихідцями з оточення відомого в минулому кримінального авторитета «Рибки», що багато років тому займався розкруткою ще нікому невідомих боксерів. Рябікін має ще й буремне політичне минуле, змінивши за дві депутатські каденції у третьому та четвертому скликаннях Верховної Ради аж п’ять фракцій.

Натомість поява поміж кандидатів від УДАРу персонажів, яких пов’язують з олігархами, дали багатьом підстави говорити про фінансування політсили великим бізнесом. Зокре­­ма, № 23 у списку Роман Чернега кілька років працював в Укрнафті тоді, коли її контролював Ігор Коломойський. Ще одна людина, близька до останнього, – № 27 Юрій Савчук, віце-пре­зидент футбольного клубу «Волинь», якого пов’язують із наближеним до Коломойського нардепом Ігорем Палицею. А згадані вище Чепинога та Куніцин, за інформацією джерел Тижня, мають власну історію співпраці з групою Фірташа – Льовочкіна. Перший, за чутками, дружить із сім’єю голови Адміністрації президента Сергія Льовочкіна, а другий є президентом футбольного клубу «Таврія», основний спонсор якого – Дмитро Фірташ.

У цьому контексті виникає запитання: Кличко не раз публічно заявляв, що його депутати у Верховній Раді «не зрадять виборців», а фракція не співпрацюватиме з пропрезидентськими силами, які «втратили довіру громадян». Як він збирається забезпечити дотримання цих обіцянок за наявності поміж кандидатів названих вище персонажів – загадка. Хоча, можливо, тепер лідер політсили вже й не виключає такої співпраці – на останньому з’їзді УДАРу Кличко зазначив, що його партія може голосувати спільно з регіоналами, якщо «це буде на користь країні».

БЕЗ П’ЯТИ ХВИЛИН ТУШКИ

Костянтин Бриль

(балотуватиметься за 93-м округом – Київська область, Миронівка).

Генерал міліції кучмівських часів, близький друг покійного міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка. Підозрювався в організації контрабанди через порти півдня України.

Дмитро Крейнін (96-й округ – Київська область, Вишгород)

Колишній зять спікера Володимира Литвина. Його ім’я часто фігурує в скандалах, пов’язаних із рейдерством та «кришуванням» незаконних МАФів.

Кирило Поліщук (98-й округ – Київська область, Яготин)

У четвертому скликанні ВР змінив п’ять фракцій, пройшовши шлях від «Нашої України» до Партії регіонів. Підтримував екс-мера Києва Леоніда Черновецького.

Віталій Максимов (163-й округ – м. Тернопіль)

Екс-керівник УМВС у Тернопільській, Закарпатській та Львівській областях за часів Кучми та Ющенка. У ЗМІ повідомлялося про його причетність до корупційних схем.

Василь Фурман (199-й округ – Черкаська область, Жашків)

Має прізвисько «чорний банкір». Його вважають причетним до корупційних афер у Промінвестбанку, які розслідувала СБУ. Слідчі дії тривають і досі.

Кирило Куликов (212-й округ – м. Київ, Дарницький район)

Після приходу до влади Віктора Януковича перейшов із «Народної самооборони» до «Єдиного центру» нинішнього міністра з надзвичайних ситуацій Віктора Балоги. Підтримував голову КМДА, ставленика регіоналів Олександра Попова.

Сергій Куніцин 

(№ 15 номер партійного списку)

Колишній представник Януковича в Криму. Близький до олігарха Дмитра Фірташа.

Роман Чернега (№ 23)

Кілька років працював в Укрнафті, вважається людиною олігарха Ігоря Коломойського.

Юрій Савчук (№ 27)

Віце-президент футбольного клубу «Волинь», який пов’язують із наближеним до Коломойського нардепом Ігорем Палицею.

Павло Рябікін (№ 28)