Про співтовариство

Український Віртуальний Опір - це добровільна, аполітична організація, що бореться з українофобськими настроями в інтернеті та підтримує українську ідею, що поширюється через світову мережу.

Наш офсайт www.uvo.cv.ua

ПРИЄДНУЙСЯ ДО НАС!

«Сьогодні міліція і СБУ виконують функції КҐБ — гестапо»

  • 30.05.10, 23:54
Організація Міжнародна амністія у доповіді про дотримання прав людини в країнах світу в 2009 стверджує, що в Україні з'явилася нова тенденція — загроза свободи мітингів і зборів.

 

«Ми бачимо це на прикладі Львова. Коли з ректорами вишів спецслужби провели «профілактичну роботу», попередивши про наслідки, якщо їхні студенти братимуть участь у протестах проти Януковича»,  — зазначив директор Інституту трансформації суспільства Олег Соскін.

 

На думку експерта, також посилена політична складова тиску міліції на громадян. З політичними лідерами розправляються шляхом підведення їх під кримінальні діяння. Активістам, які хочуть організувати страйки чи інші акції, влаштовують бійку, підкидають наркотики чи зброю, провокують на скандал. Потім відкривають карну справу.

 

«Наразі бачимо, що лідери акції проти Табачника у Львові нейтралізовані, хоча вони казали, що створюватимуть страйкоми і будуть продовжувати протести», — заявив Олег Соскін.

 

«Подібні механізми застосували до перевізників, які мали надати транспорт для поїздок мітингувальників до Києва. Міліція погрожувала, що їх позбавлять ліцензій. Це прямий політичний тиск».

 

На думку Олега Соскіна не властиву їй функцію почала виконувати Служба безпеки України на чолі з Валерієм Хорошковським. Співробітники СБУ проводять залякувальні акції.

 

«Учора я брав участь у передачі на Львівському телебаченні про приїзд Януковича. Сьогодні її не показали у повторі на 12-му каналі. З людиною, яка робила цю передачу, есбеушники провели «розмову»,  — розповів Олег Соскін.

 

«Таким чином сьогодні міліція і СБУ виконують функції КҐБ — гестапо. Наступним етапом буде поява «чорних» бригад чи ескадронів, які розправлятимуться з лідерами політичних сил. Видно також, що ведеться серйозна робота по залякуванню лідерів робітничого руху. Бо у нас зовсім нема страйків. У жодній країні не буває, щоб за жебрацької зарплати робітники мовчали. Усе це свідчить про спроби встановити в Україні диктатуру, ще страшнішу, ніж за часів Кучми, — сталінсько-гітлерівського зразка».

 

Джерело: ГазетаУа

Заява ректора УКУ

Меморандум
ректора Українського Католицького Університету
про
відвідини УКУ представником Служби безпеки України –
відповідальним
за стосунки з Церквами
Львів, 18 травня 2010 р., кабінет ректора,
9:50-10:34

Вранці 18 травня о 9:27 я отримав дзвінок на свій
приватний мобільний телефон від представника СБУ, який попросив про
зустріч. Ми домовилися зустрітися через двадцять хвилин у приміщенні
ректорату УКУ. Цей співробітник вже контактував з ректоратом рік тому,
під час візиту до університету тодішнього Президента України Віктора
Ющенка. Він також відвідав ректорат пізнього пообіддя 11 травня 2010 р. в
справі запиту Інституту екуменічних студій та Інституту історії Церкви
про підписання угоди щодо опрацювання архівів СБУ. У цей час
представників ректорату вже не було в кабінетах, і він мав, за висловом
директора Інституту екуменічних студій д-ра Антуана Аржаковського, з ним
«дуже добру зустріч».
Після свого прибуття 18 травня, цей
співробітник у ввічливий спосіб повідомив про те, що деякі політичні
партії планують протести та демонстрації з приводу суперечливої (а в
деяких випадках обурливої) політики нової української влади. Студенти
будуть задіяні у цих протестах. Існує небезпека, що деякі з цих акцій
можуть супроводжуватися провокаціями. Він ствердив, що студенти,
звичайно, мають право протестувати, однак адміністрація університету
повинна їх застерегти, що ті, хто візьме участь у будь-якій протиправній
діяльності, будуть притягнуті до відповідальності перед законом.
Протиправна діяльність включає в себе не тільки акти насильства, а й,
наприклад, пікети, що блокують доступ до робочих місць урядових
службовців (або будь-які інші протести, не санкціоновані владою).
Після
усного представлення справи співробітник поклав на стіл розкритого
листа на аркуші паперу, що був адресований мені. Він попросив мене
прочитати листа, а тоді підтвердити підписом, що я ознайомився з його
змістом. Відвідувач ствердив, що після того, як я прочитаю і підпишу цей
лист, він повинен забрати його з собою. Оскільки я зміг побачити, що
документ був адресований мені як ректорові (я також зауважив, що на
ньому було два підписи, які надавали йому особливо офіційного
характеру), я спокійно відповів, що всякий лист, адресований мені, стає
моєю власністю і повинен залишатися у мене, принаймні у формі копії.
Лише за цих умов я міг погодитися прочитати цей лист (не говорячи вже
про те, щоб його підписувати).
Співробітник був явно збентежений моєю
відповіддю. Видавалося, що він не мав подібних прецедентів, тому що у
моїй присутності зателефонував по мобільному зв’язку до свого
(місцевого) керівництва, запитуючи про інструкції, що робити далі.
Начальник відмовив у дозволі лишити мені чи то оригінал, чи копію листа,
сказавши, що СБУ побоюється, що я «можу опублікувати його в інтернеті».
Я поставив запитання про доцільність всієї цієї процедури та про
необхідність такої секретності й відмовився навіть дивитися на листа і
читати його зміст. Молодий співробітник був розчарований і частково
збентежений, однак не чинив додаткового тиску і не сперечався з моєю
аргументацією.
Наша розмова мала й душпастирський момент. Я нагадав
співробітнику той факт, що СБУ як нащадок колишнього КДБ, у якій
залишається багато працівників ще з радянських часів, обтяжена спадщиною
фізичного й морального ламання і калічення людей, та що він, як молода
одружена особа, повинен бути обережним, аби не допуститися вчинків, які
можуть завдати непоправної шкоди йому особисто та осоромити його перед
дітьми та онуками. Як священик я почувався зобов’язаним вказати на цю
душпастирську перспективу. До його честі, він відмежувався від спадщини
минулого й заявив про своє прагнення служити потребам українських
громадян. Він також попросив звернути йому увагу, якщо я вважаю, що він
чинить неналежний тиск.
Врешті, я виразив моє особисте й назагал
поширене в народі глибоке розчарування тим, що праця СБУ така
непослідовна, що офіцери безпеки й міліції живуть розкішно, хоч
отримують мізерні зарплати, що їхня діяльність просякнута корупцією та
що нехтуються законні права громадян і їхня рівність перед законом. Я
навів свіжий приклад з моїм двоюрідним братом Теодором Ґудзяком, мером
міста Винники, який у лютому 2010 р. (три дні після обрання нового
Президента) був арештований на підставі сфабрикованого звинувачення в
хабарництві, організованого відомим корупціонером – політичним
конкурентом й колишнім міліціонером – та за допомогою обласної й міської
міліції. Незважаючи на те, що за два місяці до сфабрикованої справи
мер, спираючись на голоси міської ради, надав СБУ відео, на якому
переодягнені у цивільний одяг міліціонери серед ночі безперешкодно
вриваються в його офіс у міській раді, дістають із сейфу міську печатку і
ставлять її на різних документах, СБУ не вжила жодних заходів.
(Предстоятелі Церкви, зокрема Блаженніший Любомир (Гузар), висловили
занепокоєння, що внаслідок маніпульованих асоціацій цей випадок може
бути використаний як привід, аби скомпрометувати ректора УКУ і цілу
інституцію, яка має виняткову репутацію вільної від корупції). Я також
повідомив, що маю достовірні свідчення та аудіодокази того, що мій
телефон прослуховується, і то вже протягом багатьох місяців.
Народ
України продовжує побоюватися й не довіряти як Службі безпеки, так і
міліції через систематичні зловживання законом; через поширену практику
залякування чесних політиків, журналістів, активних громадян; через
зухвалий шантаж і здирства, здійснювані силовими структурами щодо
середнього та малого бізнесу. Я попросив молодого співробітника передати
мою стурбованість такими фактами своєму начальству. Я мав враження, що
він особисто готовий дослухатися до етичних аргументів, але й,
водночас, виконує свою звичну роботу. Мені було ясно, що він старанно
«дотримується інструкцій».
Під час нашої розмови співробітник СБУ
запитав мене про Генеральну асамблею Федерації європейських католицьких
університетів (FUCE), що мала відбутися 20-22 травня в стінах УКУ у
Львові. Він охарактеризував її як важливу подію (вона отримала серйозний
розголос) і спитав про програму, та про те, чи зустріч відкрита для
широкого загалу. Стало зрозуміло, що він був би зацікавлений взяти у ній
участь. Я сказав, що головна тема: «Діяльність католицьких
університетів задля гуманізації суспільства» була оголошена в засобах
масової інформації і що результати обговорень також будуть оприлюднені.
Однак робочі засідання ректорів університетів не є загальнодоступними. Я
пояснив, що 211 членів Міжнародної федерації католицьких університетів
(IFCU) та 49 членів FUCE ретельно слідкують за розвитком єдиного
католицького університету на території колишнього Радянського Союзу.
Вони особливо зацікавились обставинами діяльності УКУ після того, як у
березні на щорічній зустрічі Ради консульторів IFCU в Японії, я мав
нагоду описати деякі наші суспільно-політичні перипетії та загрози
свободі інтелектуального дискурсу (нав’язування радянського бачення
історії; реабілітацію сталінізму і Сталіна, якому 5 травня 2010 р. в
Запоріжжі відкрили новий пам’ятник; відновлення цензури у пресі й на
телебаченні), які несумісні з нормальним університетським життям.
Тоді,
як це й було домовлено на початку зустрічі, я запросив до розмови
першого проректора УКУ д-ра Тараса Добка, якому співробітник повторив
побажання СБУ.
Розуміючи стурбованість СБУ збереженням стабільності
українського супільства, слід зробити декілька висновків з цієї зустрічі
та пропозицій, які на ній були висловлені:
1. Підписання такого
документа, як цей лист, що був мені запропонований до підпису,
рівнозначне зі згодою на співпрацю з СБУ. Особа, яка його підписує,
властиво, погоджується зі змістом листа та з можливими його наслідками. У
практиці радянських спецслужб поставлення підпису на документі, який
був написаний КДБ і зберігався там, було основним методом вербування
таємних інформаторів (сексотів).
2. Такі методи не мають відомих
(мені) прецедентів у незалежній Україні в досвіді УКУ та Львівського
Національного Університету, чийого довголітнього ректора (і колишнього
міністра освіти і науки 2008-2010 рр.) Івана Вакарчука я спитався
безпосередньо після цієї зустрічі. Ці методи були добре відомі в
радянські часи.
3. Конфіскація листа після підписання робить його і
підпис інструментами для використання СБУ на власний розсуд.
4.
Можливі сценарії використання подібного документа включають таке:
a)
У випадку арешту студента, СБУ може звернутися до ректорату з
оскарженням, що університет був поінформований про небезпеку для
студентів, але не вжив необхідних заходів, щоб вберегти їх від
протиправних вчинків чи насилля щодо них. У такому випадку адміністрації
університету може бути висунуте звинувачення з подальшою моральною та
юридичною відповідальністю. Звинувачення з юридичними наслідками може
стати інструментом змусити університет піти на компроміс стосовно своїх
засадничих принципів (свободи слова, форм суспільної діяльності та
критики, навіть релігійних практик – все це має свої прецеденти в
недавній історії). Більше того, влада може використовувати такий
претекст, аби здійснювати потужний тиск на університет з метою
приборкати будь-які студентські протести.
б) Після гіпотетичного
арешту студента чи студентів, їхнім колегам і батькам, як і іншим членам
університетської спільноти можуть показати документ, яким адміністрація
була попереджена, і їй порадили приборкати прояви студентської
активності. Оскільки адміністрація не відвернула студентів від
незаконної діяльності, яка стала приводом для арешту, батьки й інші
особи можуть зробити висновок, що університет недостатньо (неадекватно)
піклується безпекою своїх студентів. Це був би найефективніший спосіб
поділити університетську спільноту та підірвати репутацію університету
серед його найважливіших членів – студентів.
5. Явний та справжній
сюрприз, яким стала для співробітника моя відмова вчинити так, як
вимагалося, може означати, що він не часто зустрічається з подібною
реакцією. Він пояснив мені, що регулярно працює з духовенством. Можна
припускати, що подібним чином зверталися або будуть звертатися і до
інших душпастирів (які працюють з молоддю, студентами і т.д.), та що
хтось не міг або не зможе відмовитися підписати такий документ.
6.
Заходи такого типу породжують острах і тривогу. Вони й задумані для
того, аби залякати адміністрації університетів та студентів. Вони є
елементом методології, добре знаної українському народові. Відродження
таких практик є свідомою спробою відродити методи радянського
тоталітарного минулого та наново посіяти страх у суспільстві, яке тільки
почало відчувати свою свободу.
7. Оскільки лише декілька з приблизно
170 українських університетів заявили протест проти недавніх змін у
політиці та освіті, а багатьох ректорів спонукакли і/або змусили
висловитися на їхню підтримку, то зрозуміло, що останнім часом у вищу
освіту швидкою ходою повертаються страх і пристосуванство. Можна
очікувати, що УКУ буде об’єктом особливої уваги й можливого тиску в
наступні місяці. Солідарність міжнародної спільноти і, особливо,
академічного світу буде важливою допомогою для УКУ, аби університет
відстояв свою принципову позицію стосовно інтелектуальної і суспільної
свободи.
8. Відкриті висловлювання і публікації на ці теми є мирним і
найбільш ефективним способом протидії секретному контролю та
залякуванню студентів і громадян. Як стало очевидним під час згаданого
випадку, представники владних структур є особливо чутливими до винесення
їхніх дій на публіку. Інформація може відігравати запобіжну, коригуючу й
зцілюючу роль, якщо вона виявляє заплановані дії, які мають на меті
обмежити громадянську свободу, демократію та людську гідність.
Слід
зазначити, що 11 травня 2010 р., коли українські студенти організовували
протести у Львові та Києві, представник апарату Ігоря Держка,
заступника Голови ЛОДА, відповідального за гуманітарні питання,
зателефонував до ректорату й запитав про статистику – кількість
студентів, які беруть участь у демонстраціях. В УКУ відповіли, що не
знають, яким чином вести такі підрахунки.
Прошу пам’ятати про УКУ,
про всіх студентів та громадян України у Ваших думках і молитвах.

о.
Борис Ґудзяк
Ректор
Українського Католицького Університету
19
травня 2010 р.Б.

Ялинковий спротив

  • 26.05.10, 09:00
Утиски нового режиму перейшли людські межі - Ялинку (в народі – Йолка), яка впала на нашого Гаранта Конституції, була  затримана правоохоронними органами. Йолку  допитують і катують в застінках СБУ, вимагаючи свідчень щодо організаторів замаху.

Ми розуміємо, що однією Ялинкою-героїнею все не закінчиться. Руки каральних органів дійдуть до Карпат і Полісся, знищуючи всі ялинки та смереки на захист Гаранта Конституції від майбутніх замахів.

В Адміністрації Президента вже підготовлено указ, який заборонить встановлювати ялинки на Новорічні та Різдвяні свята. На Майдані Незалежності вже за 2 тижні почнеться спорудження найбільшої в світі пальми Мєрцалова – нового символу Новорічних свят.

У зв‘язку з цим закликаємо весь чесний люд приєднатись до порятунку Ялинки. Сьогодні знищать одну, а завтра підуть під ніж всі інші! Здамо її – здамо всі наші ліси.

Що ти можеш зробити вже сьогодні:
- посади Йолку в своєму подвір‘ї
- купи ялинкову гірлянду, і вистав в себе на балконі чи у вікні
- посипай ялинковою хвоєю шлях Президентського кортежу
- принеси до Адміністрації президента гірлянду, і прив‘яжи до огорожі
- прив‘яжи ялинкову гірлянду до антени автомобіля
- пришпиль гілочку ялини до свого одягу, постав вазон з ялинкою на вікні
- домалюй до свого аватара (юзерпікчі) гілочку ялинки чи цілу ялинку
- придумай свою цікаву акцію в захист Ялинки

Збережемо Карпати і Полісся від перетворення на донецькі степи!

Вся країна повинна сказати: «НІ КРИВАВОМУ РЕЖИМУ! НІ КАТУВАННЮ ЯЛИНКИ»!



Будемо вдячні за перепости, ретвіти та іншу інформаційну допомогу

Юрий Нестеренко. Государство абсолютной мрази

Государство абсолютной мрази,
Слепленное из кровавой грязи,
Оскорбляющее мирозданье
Фактом своего существованья.

Подлость, воплощенная в граните,
Лжи всеоплетающие нити,
Хамство, закрепленное в законах,
Упыри и воры на иконах.

Царство безысходности и мрака,
Душный пафос рабского барака,
Наглые раскормленные морды,
Злобные завистливые орды.

Кровь и плесень, цепи и затворы,
Сверху — нравы шелудивой своры,
Снизу — тупо блеющее стадо,
Коему другого и не надо…

Зря вздымают дряхлые химеры
Липкие знамена тухлой веры -
Нет тебе ни веры, ни прощенья,
Только ужас, стыд и отвращенье.

Защищать? Тебя?! Любить?! Тебя же?!!
И на анекдот не тянет даже.
Я благословляю все напасти -
Те, что разорвут тебя на части!

Не зови меня — резона нету:
Ты не мать мне. Ты — болезнь планеты.
Я приду — чтоб поддержать ту силу,
Что вколотит кол в твою могилу

Юрий Леонидович Нестеренко — российский писатель и поэт.
Родился 9 октября 1972 в Москве. Окончил факультет кибернетики МИФИ с красным дипломом.
Открыто позиционирует себя в качестве непримиримого противника
политической системы, сложившейся при президентах В.Путине и
Д.Медведеве; автор ряда политических стихов, получивших широкую
известность в русскоязычном интернете («Глядя в телевизор-1 и 2»,
«Московия», «Парадный марш», «Держава», «Государство — твой враг» и др.)
Радикальный антикоммунист, сторонник пересмотра итогов Второй мировой войны и «развенчания
культа так называемой Победы»

Додано 24 травня:
Декларация о непризнании Российской Федерации
Я, Нестеренко Юрий Леонидович, этнически русский, родившийся и
проживающий в Москве, исходя из того, что:

- Российская Федерация (Россия, РФ) на протяжении многих лет
нарушает основные положения собственной Конституции, фактически не
являясь ни демократическим, ни правовым государством, не обеспечивая
верховенства и вообще соблюдения прав и свобод человека и гражданина (в
том числе свободы слова, совести, собраний и шествий), сделав
невозможным на практике проведение как свободных выборов, так и
референдумов, и превратив их в имитационное прикрытие для присвоения и
узурпации власти, не будучи социальным государством, обеспечивающим
достойную жизнь и свободное развитие человека, не гарантируя поддержки
конкуренции и свободы экономической деятельности и т.д. и т.п.;

- вследствие ликвидации честных и равных выборов с декабря 2007 г.
Российская Федерация не имеет легитимного парламента, а с мая 2008 г. -
легитимного президента; при этом все попытки граждан и
общественно-политических организаций остановить беззаконие блокируются
судами (тот факт, что судебная система РФ руководствуется не законом, а
интересами правящей верхушки, подтверждается также количеством исков
против России, выигранных в международных судах) - то есть, таким
образом, в настоящее время в Российской Федерации отстутствуют и
законодательная, и исполнительная, и судебная власть в их легитимных
формах и, в рамках сложившейся системы, нет никакой надежды на
восстановление таковых;

- в результате строительства т.н. "вертикали власти", и в
особенности после отмены прямых выборов глав субъектов Федерации, РФ
более не является федеративным государством, не соответствуя, таким
образом, не только своей Конституции, но даже своему названию;

- на международной арене Российская Федерация проводит
последовательную политику эскалации напряженности, разжигания
конфликтов, поощрения и защиты тоталитарных и агрессивных режимов,
вмешательства во внутренние дела суверенных государств, а в последнее
время, грубо поправ международное право, собственные договорные
обязательства, свое же законодательство, регламентирующее применение
вооруженных сил, и элементарный здравый смысл, без объявления войны
развязало прямую военную агрессию против Грузии, сопровождающуюся
этническими чистками, массовым разрушением гражданских объектов,
грабежами и иными военными преступлениями -

заявляю о НЕПРИЗНАНИИ самопровозглашенного образования "Российская
Федерация" (далее - «так называемая "Российская Федерация"») суверенным
государством, субъектом международного права и вообще носителем
какой-либо легитимности.


В связи с этим я считаю себя свободным от любых обязательств перед
так называемой "Российской Федерацией" и рассматриваю ее территорию как
оккупированную нелегитимным режимом. В случае военного или иного
конфликта между так называемой "Российской Федерацией" и любой
страной-членом НАТО, любой страной-союзницей НАТО или иной страной (за
исключением тех, чьей официальной идеологией/религией является коммунизм
или ислам), я обязуюсь оказывать противнику(-ам) так называемой
"Российской Федерации" моральную, политическую и иную поддержку
доступными мне способами, не выходящими за рамки международного
законодательства. В случае моего призыва в вооруженные формирования так
называемой "Российской Федерации" для участия в подобном конфликте, я
при первой возможности перейду на сторону противника так называемой
"Российской Федерации".

Непризнание мною так называемой "Российской Федерации" ни в коей
мере не означает отрицания права на самоопределение русского и других
народов, проживающих на территории этого псевдогосударственного
образования. Напротив, руководствуясь положениями Устава ООН, я всячески
приветствую и поддерживаю любое движение означенных народов к обретению
их собственной государственности, основанной на подлинной демократии,
верховенстве законов и соблюдении принципов международного права.

Я призываю всех физических и юридических лиц, все государства
последовать моему примеру. Это нелегкий выбор, но это единственная
возможность сохранить жизни и свободу людей как на территории так
называемой "Российской Федерации", так и за ее пределами.

Декларация вступает в силу с момента опубликования. Опубликованием
считается размещение текста Декларации в сети Интернет.

26.08.2008
Ю.Нестеренко, Москва.


Bandits of Yanukovich and freedom

   Прошу ознайомитися з листом, що прийшов на адресу УВО. Це офіційна заява ректора Українського Католицького Університету до міжнародної спільноти з приводу політичних репресій нової антиукраїнської влади - якщо часто буваєте на іноземних сайтах, дуже прошу поширити.

   Найближчими годинами з"явиться українська версія заяви.

   Memorandum Regarding the
Visit to UCU of a representative of the
Security
Service of Ukraine (SBU) (former KGB)
(responsible for contacts with
Churches)
18 May 2010, office of the rector, 9:50-10:34

At
9:27 in the morning Fr. Borys Gudziak received a call on his private
mobile phone from a representative of the Security Service of Ukraine
requesting a meeting. The meeting was scheduled for 20 minutes later at
the rectorate of UCU. This official had had contacts with the UCU
rectorate a year ago at the time of the visit to the university of the
then President of Ukraine Viktor Yushchenko. He had made a visit to the
rectorate in the late afternoon on May 11 with regard to a request of
the Ecumenical and Church History Institutes to sign an agreement to use
the SBU archives. At that time members of the rectorate were away from
the office. He had, what Dr. Antoine Arjakovsky, director of the
Institute of Ecumenical Studies, called a “very good meeting.”

Upon
arrival on May 18 in a polite manner the agent related that certain
political parties are planning protests and demonstrations regarding the
controversial (and in some cases inflammatory) policies of the new
Ukrainian authorities. Students are to be engaged in these protests.
There is a danger that some of these manifestations may be marred by
provocations. He stated that, of course, students are allowed to protest
but that they should be warned by the university administration that
those involved in any illegal activities will be prosecuted. Illegal
activities include not only violent acts but also, for example, pickets
blocking access to the work place of government officials (or any
protests that are not sanctioned by authorities).

After his oral
presentation the agent put on the table between us an unfolded one-page
letter that was addressed to me. He asked me to read the letter and then
acknowledge with a signature my familiarity with its contents. He
stated that after I had read and signed the letter it would be necessary
for him to take the letter back. Since I could see that the document
was properly addressed to me as rector (I also noticed that it had two
signatures giving it a particularly official character) I replied calmly
that any letter addressed to me becomes my property and should stay
with me -- at least in copy form. Only under these conditions could I
agree to even read the letter (much less sign).

The agent was
evidently taken back by my response. It seemed that the situation for
him was without precedent because in my presence using his mobile phone
he called his (local) superiors to ask for instructions on how to
proceed. The superior refused permission to leave me either the original
letter or a copy, saying that the SBU fears I “might publish it in the
internet.” I questioned this entire procedure and the need for secrecy
and refused to look at the letter and read its contents. The young
official was disappointed and somewhat confused but did not exert
additional pressure and did not dispute my argumentation.
Our
conversation also had a pastoral moment. I cautioned the agent of the
fact that the SBU as the former KGB, with many employees remaining from
the Soviet times, has a heavy legacy of breaking and crippling people
physically and morally and that he as a young married person should be
careful not to fall into any actions that would cause lasting damage to
his own identity and shame his children and grandchildren. I sought to
express this pastorally as a priest. To his credit he both acknowledged
the past and declared his desire to serve the needs of Ukrainian
citizens. He also asked that I indicate to him if I feel that he is
exercising improper pressure.

Finally, I expressed my and the
general population’s profound disappointment that the work of the SBU is
so uneven, that security and police officers live lavishly on low
salaries because they are involved in corrupt activities, and that the
legal rights of citizens and equal application of the law are severely
neglected. I gave the recent example of my cousin, Teodor Gudziak mayor
of Vynnyky, who in February 2010 (three days after the election of the
new president) was arrested in a fabricated case of bribery that was set
up by a notoriously corrupt political rival and former policemen
through the regional and city police. Despite the fact that two weeks
before the fabricated affair the mayor, based on a vote of the town
council, had given the SBU a video of plainclothes policemen breaking
into his office and safe in city hall in the middle of the night and
using town seals on various documents the SBU took no action. (The
leadership of the Church, specifically Cardinal Lubomyr Husar, fears
that by manipulated association this case may be used as a devise to
compromise the rector of UCU and the whole institution which has a
unique reputation of being free from corruption.) I also related that I
had reliable testimony and audible evidence that my phone is tapped and
has been for many months.

The population of Ukraine continues to
fear and distrust both state security and police personnel because of
the woeful track record of law enforcement and because of the diffuse
practice of police intimidation of honest politicians, journalist,
common citizens and the wonton extortion practiced by security
institutions and police with respect to middle and small business. I
asked the young agent to convey these concerns to his superiors. I had
the impression that personally he is open to moral argument but that he
also was simply doing his job. It was clear to me that he was dutifully
“following orders.”

During our conversation the agent asked me
about the imminent (May 20-22) General Assembly of the Federation of
European Catholic Universities (FUCE) that will be hosted by UCU in
Lviv. He characterized it as an important event (it has received
considerable publicity) and asked about the program and whether it is
open to the public. It was clear that he would have been interested in
participating in the proceedings. I said that the main theme,
“Humanization of society through the work of Catholic universities,” was
announced in a press release as will be the outcome of the
deliberations. The working sessions of the university rectors, however,
are not open to the public. I explained that the 211 members of the
International Federation of Catholic Universities (IFCU) and the 45
members of FUCE follow closely the development of the only Catholic
university in the former Soviet Union. They will be monitoring the
welfare of UCU, especially since in Japan in March at the annual meeting
of the Board of Consultors of IFCU I had the opportunity to describe
some of our socio-political concerns and the threats to the freedom of
intellectual discourse (imposition of Soviet historical views,
rehabilitation of Stalin and Stalinism, to whom a new monument was
unveiled in Zaporizhzhia 5 May 2010) and new censorship of the press and
television that are incompatible with normal university life.

Subsequently,
as had been arranged at the beginning of the meeting, I called in the
UCU Senior Vice Rector Dr. Taras Dobko to whom the official repeated the
SBU’s concerns.

Besides noting the SBU’s solicitude for
stability in Ukrainian society there are a few conclusions to be drawn
from the encounter and the proposals that were expressed:

1.
Signing a document such as the letter that was presented for signature
to me is tantamount to agreeing to cooperate (collaborate) with the SBU.
The person signing in effect agrees with the contents of the letter and
their implication. In KGB practice getting a signature on a document
that was drafted and kept by the KGB was a primary method of recruiting
secret collaborators.
2. Such methods have no known (to me) precedent
in independent Ukraine in the experience of UCU and of the Lviv
National University whose longtime rector (and former Minister of
Education, 2008–10) Ivan Vakarchuk I consulted immediately after the
meeting. These methods were well known in the Soviet times.
3. The
confiscation of the letter after signature makes the letter and
signature instruments to be used at the complete discretion of the SBU
4.
The possible scenarios for the exploitation of such a document include
the following:
a.) In case of the arrest of a student the SBU could
confront the rectorate and charge that the university was informed of
the danger to students and did not take necessary measures to protect
them from violence or legal harm. In this case the university
administration could be charged with both moral and legal
responsibility. A charge with legal ramifications could become an
instrument to try to force the university to compromise on some
important principle (freedom of expression, forms of social engagement
and critique, even religious practice, all of which have precedent in
recent history). Furthermore, the authorities could use such a pretext
to exert a high degree of pressure on the university to curb any and all
protest by students.
b.) After a hypothetical arrest of a student
or students the students and their parents as well as other members of
the university community could be shown the document with which the
administration was warned and counseled to curb student activities.
Since the administration did not stop the students from the activities
that became the pretext for the arrest, parents or others could draw the
conclusion that the university does not have adequate concern for the
welfare of its students. This would be a most effective way of dividing
the university community and undermining the university’s reputation
among its most important constituents–students.
5. The apparent
genuine surprise of the agent at my refusal to do as requested could
mean that he is not used to such a reaction. He had explained to me that
he works with clergy on a regular basis. It could be assumed that other
clergy (who work with youth, students, etc.) have been approached and
that they have not refused to sign such documents.
6. Measures of
this nature create apprehension and unease. They are meant to intimidate
university administrations and students. They are part of a whole
pattern of practice that is well known to the Ukrainian population. The
revival of such practices is a conscious attempt to revive the methods
of the Soviet totalitarian past and to re-instill fear in a society that
was only beginning to feel its freedom.
7. Since only two of the
approximately 170 universities of Ukraine have been voicing there
protest regarding recent political and educational developments and many
rectors have been marshaled/pressured to express their support
regarding the turn of events, it is clear that in recent months fear and
accommodation are returning to higher education at a rapid pace. It can
be expected that UCU will be subject to particular attention and
possible pressure in the coming months. The solidarity of the
international community, especially the academic world, will be
important in helping UCU maintain a position of principle regarding
intellectual and social freedom.
8. Speaking and writing openly about
these issues is the most peaceful and effective manner of counteracting
efforts to secretly control and intimidate students and citizens. As
was apparent during this incident, state authorities are particularly
sensitive about publicity regarding their activity. Information can have
a preemptory, corrective and curing role when it comes to planned
actions to circumscribe civic freedom, democracy, and the basic dignity
of human beings.

It should be noted that on 11 May 2010, when
Ukrainian students were organizing protest activity in Lviv as well as
Kyiv, a representative of the office of Ihor Derzhko, the Deputy Head of
the Lviv Regional Administration responsible for humanitarian affairs
called the rectorate and asked for statistics on the number of students
participating in the demonstrations. UCU's response was that the
uniersity does not know how to count in that way.

Please keep UCU
and all the students and citizens of Ukraine in your thoughts and
prayers.

Fr. Borys Gudziak
Rector, Ukrainian Catholic
University
19 May 2010

Українські паразити

   У природи усе схоплено і кожна тварина має своє призначення і служить для чогось. Але ось є такі тварюки, які звуться тарганами. Особливо ці тварі люблять жити за наш з вами рахунок і нагло шкодити нормальному життю.
   Є такі тварюки, яких в Україні повбивали-б як і тарганів і звуть їх українські політики. Навіщо їх створила природа науці невідомо, адже (як і у випадку з тарганами) окрім того аби жити за наш з вами рахунок і постійно шкодити нормальному життю вони теж не можуть нічого робити.
ДАЛІ ПОПЕРЕДЖУЮ: НЕЗАЛЕЖНО ВІД ВАШИХ ПОЛІТИЧНИХ ПЕРЕКОНАНЬ - ОБІЛЛЮ БРУДОМ УСІХ ПРОВІДНИХ ПОЛІТИКІВ ОСНОВНИХ ПОЛІТСИЛ УКРАЇНИ.
Почну найдемократичнішим методом - "методом тика":
Targanus litvinus, або prostitutos
"Targanus-litvinus", або просто "prostitutos" - найживучіший тарган, який виживає практично у будь-якому середовищі. Основною ознакою цього виду являється унікальна можливість міняти колір, залежно від зовнішнього політичного середовища і... заробляти найбільшу кількість грошей (мало хто з тарганів заробляє мільярдик-другий за зміну кольору).
Країні потрібен "litvinus". Саме під таким гаслом виступив ряд профспілок України...
Targanus krolikus (arseniy)
"Targanus krolikus" - відносно молодий вид, що прагне до домінації серед інших тарганів не дивлячись на те що тільки недавно з"явився. Дуже популярною э теза про те, що "krolikus" є переносчиком страшної хвороби.
Підчепи заразу від "krolikus"!
Tyagnipopos targanus
"Tyagnipopos targanus" - один із найагресивніших видів тарганів, ареал розповсюдження - Західна Україна, останнім часом з"явилися невеликі ареали розселення на Сході і в Центрі України. Головний природний ворог "soveticus-moskalikus" - обоє прагнуть знищити один одного будь-якими методами. 

Найдено тут: blog.artcubed.com.ua/?p=794

На зображенні ви бачите зустріч двох непримиримих ворогів "tyagnipopos targanus" i "soveticus-moskalikus"...

Soveticus targanus

"Soveticus targanus" - останнім часом популяції цього виду стрімко знижуються, а серед самого виду спостерігається стрімке старіння. Деякі дослідники вважають, що цьому виду незалежно від його кількості не може загрожувати вимирання, оскільки "Паразит жил, жив и будет жить!" (на думку самого "soveticus targanus"). 

Мета існвання і червоні мрії  "soveticus targanus"

"Bdjolikus targanus"

"Bdjolikus targanus" - тарган-мутант, що унаслідок додавання діоксину був схрещений з бджолами. Мабуть саме тому його жжужання йде надзвичайно довго і монотонно.

"Любі друзі", або сім"я "bdjolikus targanus" 

Marsianius targanus

"Marsianius targanus" - внеземний вид тарганів, що характерно на Землі водиться тільки в місті Києві. 

Контакт цивілізацій, або інтерв"ю з "Marsianius targanus"

"Vona targanus", або "julka"

Перемога - марихуана, наркоманы, плакаты, юля тимошенко

"Vona targanus" , або "julka" - найхитріший вид тарганів, що постійно працює (науковцям так і не вдалося дізнатися де і як).  Ходять слухи про те, що цей вид харчується бюджетними грошами.

Один із можливих варінтів діяльності виду "vona targanus "

"Donetskus targanus", або "proFFessor"

"Donetskus targanus", або "proFFessor" - найтупіший вид таргана. Тільки цей тарган може сплутати Косово з Черногорією, Ахматову з Ахмєтовою і Україну з Расією. Найбільша смертність цього виду зафіксована унаслідок попадання яєць та вінків. Після зустрічі з оними, зазвичай починається паніка і наступ на свободу слова.

донецк, партия регионов, янукович, уголовник, полицай, преступник, предатель

NO COMENTOS...

А ЧИ СПОДОБАЛАСЯ ВАМ ЗАМІТКА?..


82%, 23 голоси

18%, 5 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Вінок, що вдарив Януковича по голові, виставлений на продаж.

  • 22.05.10, 18:55
27 травня відбудеться аукціон, на якому буде проданий вінок, який вдарив Віктора Януковича на т.з. «могилі невідомого солдата» в Києві, яка є язичницьким символом російської окупації.

Торги організовує партія «Братство», повідомляє ТСН.

За інформацією організаторів аукціону стартова ціна незвичайного лота — 8 тисяч грн. На даний момент вже надійшло більше 30 заявок.

Як відомо, Януковича ледь не збило з ніг траурним вінком 17 травня в Києві, коли він разом з своїм російським колегою Дмитром Ведмежим покладав вінки до т.з. «пам'ятнику невідомому солдатові» під сильною зливою з градом.

Відео Януковича з вінком побило всі рекорди українського інтернету. Тільки за перші 18 годин відео на YouTube отримало більше 700 тисяч переглядів.

Тепер, як жартують автори листів і коментарів, через нещасливий траурний вінок Януковича майже напевно називатимуть Вінуковичем.



Український Віртуальний Опір - це добровільна, аполітична організація, що бореться з українофобськими настроями в інтернеті та підтримує українську ідею, що поширюється через світову мережу

ПРИЄДНУЙТЕСЬ ДО НАС!!!


Шевченко і пропаганда

Як умру, то поховайте

Мене на могилі

Серед степу широкого

На Вкраїні милій,

Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі

Було видно, було чути,

Як реве ревучий.

Як понесе з України

У синєє море

Кров ворожу... отойді я

І лани і гори —

Все покину, і полину

До самого Бога

Молитися... а до того

Я не знаю Бога.

Поховайте та вставайте,

Кайдани порвіте

І вражою злою кров’ю

Волю окропіте.

І мене в сем’ї великій,

В сем’ї вольній, новій,

Не забудьте пом’янути

Незлим тихим словом.

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Как умру, похороните На Украйне милой, Посреди широкой степи Выройте могилу, Чтоб лежать мне на кургане, Над рекой могучей, Чтобы слышать, как бушует Старый Днепр под кручей. И когда с полей Украйны Кровь врагов постылых Понесет он... вот тогда я Встану из могилы — Подымусь я и достигну Божьего порога, Помолюся... А покуда Я не знаю бога. Схороните и вставайте, Цепи разорвите, Злою вражескою кровью Волю окропите. И меня в семье великой, В семье вольной, новой, Не забудьте — помяните Добрым тихим словом.

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Цікаво а де хоч раз Шевченко згадав "Украйну" ?

Навіть простий переклад вірша, зроблений росіянами доказує (порівнюючи з українською версією) про їх прагнення знищити будь-яку згадку про Україну, або Вкраїну.

Назви "Вкраїна" і "Україна" понад кілька століть використовувалися, як синоніми задля позначення території Русі, "в країні", або "у країні". Але назва Вкраїна розвіює моментом міф про "Окраїну Русі", бо те що "У" можна сприйняти, як "О" це ще можливо - а от "В", як "О"... Тут російські пропагандисти не придумали нічого кращого аніж змінити переклад вірша, а текст на Украйну...