Два полюса по жизни...! Свет и Тьма,
Жизнь или Смерть, Лилит или Селена!
Хоть так различны - вместе все ж, всегда,
Начало и конец, как альфа и омега...!
Два полюса Любви, как Инь и Ян,
Как Свет и Тень, и пусть, несовместимы...!
Но только, без одной, другая может быть
Едва ль... Покуда существует мир, они едины!
Порожній звук - відлучені серця,
життя повз нас біжить, як пізній потяг,
і в нім осінніх днів останній потяг,
який ми не збагнули до кінця…" Angel W
http://blog.i.ua/community/2051/532952
Я думав ти мене давно забула... І серце оповило все журбою. І сум туманом хижим в душу прокрадався. Та голос, мов почув твій, і одразу схаменувся. Кричала то душа твоя... безгучно розідравши простір... Кричала із останніх сил, благала лиш зігріти... І кригу розтопити , шо на душі створилась. І враз... у мене відросли, немовби, крила... І сила вітру понесла мене до тебе. Далеку відстань подолав миттєво. І в ту ж секунду зміг я обійняти, Такую рідну ... та зеленооку, Що ніжно-ніжно на мене дивилась. І цілував вуста твої та очі, і пестив я такі ласкаві руки... І зігрівались від обіймів душі... Серця від поцілунків... запалали... Master
Дрожит жаркий воздух в ночи
Объятья твои горячи
И руки и губы твои
Меня ты к себе позови
Тема не на часі, але є яскравою ілюстрацією того, як народжуються мої вірші
.
Як і водиться, "дитина", себто вірш, народилась після 9 місяців виношування - доки "дозріли" правильні рими, і образи повністю сформувалися.
Вихор шалений сніжинок-валькірій!
Рвучко, синкопами дихає січень.
Світ захлинувся в імлі біло-сірій,
Щулиться, мружить засніжені вічі...
Небо схилилось, на землю упало.
Сніг ізгори вниз, навколо, усюди
Сипле, вирує... Зимова навала!
Білий полон, білий світ, білі люди!..
січень - 08.09.2010
© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11111060164
навіяно фантазіями донечки :)
Смішинки-реготушки
Будь ласка, мамо, кольоровий слоїк
Отой віддай мені! Смішинок
Барвистих усередину нарегочу я.
Їх даруватиму дорослим і малятам,
Всім тим, хто невеселий та сумний!
© Stepans’ka Marina (SMG)
Духи сонця
Сяє сонце призахідне сите –
Абрикос бурштиново-медовий.
Розлітаються сонячні діти
В надвечір’я терпке полинове -
Вогнедухи малі променисті.
Небо, води, земля – серпанкові,
І голівки малят золотисті –
Сонцепил, крихти світла чудові!
07.09.2010
© Stepans’ka Marina (SMG)
