На порваних струнах Не зіграти оду любові. Зраджене серце не вміє Та й не хоче співати... То не правда, що воно Вже не покохає нікого й ніколи... На зранених крилах Тяжко, але можна літати... Час - вірний пес. Всі рани залиже. Загоїть. Пробачаю. Звик пробачати. В одну ріку, говорять, що вдруге Не входять ніколи. Та й тебе. Ту що знав. Тяжко назвати.

Свято день закоханих придумали жінки, щоб споїти своїх чоловіків. Давно це було, але Радянського Союзу вже не було, а секс був. Правда секс хоча й був, але ще не серед білого дня, а всі тоді кохалися в ночі. Тобто коли на Україні свято День Закоханих тільки започатковувалось й про нього, ніхто ще ні разу толком нічого не чув. «Знали» тільки, що десь за кордоном в це свято любий чоловік міг підійти до любої жінки з однією лише ціллю «полюбити» один одного. Отже , прихожу на роботу, й...

Читати далі...

Золотая листва, Мне окутывает ноги. Я по парку иду, Никуда не спеша. Все смотрю звездопад. Жаль, он виден не многим. На небе тучи, Звездный дождь Показать не спешат. Золотая листва, Мне окутывает ноги. Ветер хлещет в лицо, Словно в дом, загоняя меня. Я ушел в листопад. Я открыт, но не многим. Наслажусь и вернусь. Не тревожьте меня. Я ушел в листопад. В осень я растворился. Весь промок и прозяб, По алее идя. Пусть там где-то вдали, Костер искрится. Лишь домашний...

Читати далі...

[Приєднана картинка]12 листопада в місті Малин було відкрито пам’ятний знак жертвам нацизму. Пам’ятний знак встановлений поблизу місця де в роки фашистської окупації було знищено 1312 жителів нашого міста, серед яких були зовсім маленькі діти та дорослі. Представники різних конфесій та національностей. Практично в ті трагічні роки на цьому місті фашистами було розстріляно кожного 10 жителя нашого міста. джерело Місто Мала

Можливо хтось іще й досі вважає цю дату значущою, а саму революцію називає не інакше, як Великою Жовтневою. Але прихильників такої термінології все менше і менше. Не даром говорять, що час ставить всі крапки над «і». Так. Час ставить всі крапки над «і», бо саме с часом погляд на історію, звільняється від емоцій й стає об’єктивним. Сьогодні, їдучи в київській «підземці», не взявши з собою нічого почитати, постійно дивлюсь на монітор. Після якоїсь зупинки на моніторі з’являється перелік видатних ...

Читати далі...

За мотивами Ю. Шевчука "Последняя осень" Последняя осень Стать первою может. И пусть Господь нам В этом поможет. ПОЭТЫ, мы все – Божии дети. За каждое слово, Пред Ним мы в ответе. У всех в нас в душе Весна играет. И пусть она нас Всегда вдохновляет. Последняя осень Не скоро настанет И каждый из нас Свой след оставит. Мы на вершину Возносим слова. И пишем стихи Все снова и снова. Ведь лучшие песни Еще не допеты. Значить есть стимул. ПИШИТЕ ПОЭТЫ. Последняя...

Читати далі...

Последняя осень поэта. Або мій щоденник за вересень 2008 року.1 вересня. Приїзд до міста Тернополя. Прогулянки містом, зустріч з друзями. [Приєднана картинка] 2 вересня. Іду до Української Лютеранської Богословської Семінарії Святої Софії, де мав честь навчатись останні 4 роки. Зустрічаюсь з ректором семінарії Джоном Вогтом та єпископом Української Лютеранської Церкви В’ячеславом Горпинчуком. Де під час співбесіди мені повідомляють місця мого проходження після дипломної практики. (Київ, ...

Читати далі...

Дощ. Немов сльози. Покриває обличчя землі. ...

Читати далі...

Вечір, темніє на дворі. Осінь листям стукає в двері. У кімнаті нас лише двоє, Я і новий вірш на папері. А на дворі осінь гуляє, У саду цвітуть хризантеми. Сліпий старець у хлопця питає: - Іванку, де ми? Із дерев листя спадає, Вітер віє не знає втоми. Хлопець в старця старого питає: - Діду, хто ми. - Українці ми сину, Ми українці. Ми мов ті хризантеми осінні, Дуже довго за волю боролись, Та навіки ми стали вільні. Ранок, на дворі світає, Вірш читаю, зміст не можу збагнути...

Читати далі...

Краще вітер в обличчя, Чим постріл в спину. Краще гірка правда, Чим зла брехня. Хай троянди колють руки, Чим злі погляди колють серця. Краще з другом ділити останнє. Гірше коли друзів нема. Краще бути самим собою, Чи то літо, осінь, зима. Всі пори року хороші, Але краще хай буде весна. Дмитро Дідківський. 03.02.1999 рік.