Поспілкуватися зі мною ви зможете через скайп - process57

Бесіда 7  Думка з листування: судити про інший світ нам складніше, ніж уявити четвертий вимір.

ЯК УЯВИТИ ЧЕТВЕРТИЙ ВИМІР?

Що ж, спробуємо уявити четвертий вимір.
Давайте у нашому пояснені, матеріальний світ будемо вважати двомірною площиною, а духовний світ – тримірним простором.

Якщо ми вважаємо себе матеріальними істотами, то будемо мати вигляд точки, або плями на площині. У такому випадку нам важко уявити тримірний простір тому, що наша свідомість налаштована на існування у площині. Щоб відірватися від неї та злетіти у простір духовної
реальності необхідно змінити налаштування нашого сприйняття та мислення.

НАЛАШТУВАННЯ СПРИЙНЯТТЯ.

Знаєте, чому дітям подобаються казки? Тому що вони відображають містичну сторону світу, до якої діти є ближчими, ніж дорослі. Діти цілісно та більш безпосередньо сприймають оточуючий світ, вони вміють занурюватися у процес життя та переживати його повноцінно, вони інтуїтивні у спілкуванні, що дозволяє їм безпомилково відчуваючи ставлення дорослих до себе. Але, найбільша відмінність від дорослих проявляється у дітей в емоціях, адже їхнє життя вщерть наповнене радістю.

Діти сприймають світ, як велику загадку. Це відбувається не тому, що вони нічого не знають про фізичні закони, а тому, що вони бачать загадкову сторону реальності, відчувають її всім своїм тілом. Адже сприйняття дітей є цілісним. Воно не обмежується п’ятьма органами
чуття, все тіло дитини є органом, який сприймає енергетичну та духовну сторону світу .

В процесі соціалізації, дорослі всіляко заохочують дітей до інтелектуального розвитку:

Пам’ятаю маленького хлопчика років п’яти, який безперестанку говорив. Він говорив, задавав запитання, не слухаючи відповіді продовжував говорити. Він не замовкав ні на хвилину, а дорослі, які опікувалися ним, безперестанку вихваляли його – який розумний.  Дитина втрачала інтерес до звичайних дитячих забав, адже їй сподобалося бути в центрі уваги дорослих та отримувати схвальні відгуки про себе.

Дитина, успішна в інтелектуальній діяльності, втрачає здібність до розуміння світу через тілесне сприйняття. Її увага витісняється з тіла та концентрується в голові. Тіло дитини
перестає бути органом сприйняття та розуміння оточуючого світу.
Внаслідок цього реальність втрачає свою містичну сторону та набуває рис матеріального, обумовленого раціональними поясненнями, світу.

НАЛАШТУВАННЯ МИСЛЕННЯ.

Існує два принципово різних методи пізнання : цілісний та інтелектуальний.

Про інтелектуальний метод пізнання ми знаємо все, адже користувалися ним у школі. Його суть є у тому, що кожний об’єкт та явище світу розглядається через посередництво інтелекту.
Нам пояснили, що світ складається з окремих матеріальних об’єктів. Їх можна бачити, торкатися руками, але зрозуміти їх можна тільки через інтелектуальне мислення.
В основі інтелектуального методу пізнання покладене припущення, що людина є істотою, відокремленою від явищ світу.

Уявіть собі людину, яка знаходиться у скляній колбі та розглядає дерево, що росте на вулиці. Для того, щоб зрозуміти якесь явище, наприклад – дерево, ця людина вимушена спочатку створити абстрактний образ-поняття дерева, а потім через це поняття вона може зрозуміти, що саме вона бачить перед собою.
Виглядає це приблизно так: людина щось бачить, знаходить в своїй голові підходяще поняття та говорить про себе: - ага, дерево. Наліпка приклеєна, пізнання завершилося. Але, чи зрозуміла людина суть саме цього конкретного дерева?
 
Інтелектуальний метод пізнання відокремлює нас від світу. Між нами та світом виникає штучно створений бар’єр. Він не дозволяє нам розчинятися у явищах світу та відчувати їх
сутність. Крім того, вся наша увага постійно зайнята інтелектом, який весь час, всі двадцять чотири години на добу говорить нам що є що.
Внаслідок цієї внутрішньої зайнятості ми стаємо неспроможними відчути особливість та неповторність кожної миті життя та відчути його справжність так, як ми робили це у дитинстві. Ми відчуваємо, що життя проходить повз нас, та нічого не можемо вдіяти.

Інтелектуальний метод пізнання є громіздкий та важкий у використані. Він потребує довготривалих процедур навчання, які забирають у нас роки життя.

Але, найбільша особливість інтелектуального пізнання є у тому, що воно має обмежене коло застосування. Воно є відповідним у галузі технічної цивілізації. У царині живої природи та людини, інтелектуальне пізнання спрощує та спотворює світ до простих механічних уявлень, які не відповідають складній природі реальності. Людина вимушена перебувати у штучно
створеному світі механічних уявлень, які підміняють собою реальність.

Іншими словами: між людиною та реальність виникає прошарок, що складається з інтелектуальнообумовленого сприйняття та мислення, який ізолює нас від реальності.
Таким чином, саме завдяки інтелектуальному методу пізнання, ми сприймаємо себе матеріальними істотами та перебуваємо у двомірній площині матеріального світу.

Перейдемо до розгляду цілісного пізнання.

Людина має здатність до цілісного пізнання, до такого, коли необхідне знання приходить саме собою без обтяжливого інтелектуального навчання. Слід зауважити, що це знання є особливим. Воно не є інтелектуальним чи технічним. Воно завжди стосується реальної потреби людини в конкретній життєвій ситуації, в даний момент часу. Різницю між
інтелектуальним та цілісним пізнанням можна побачити на прикладі. Інтелектуальне пізнання нагадує собою процес будівництва. Спочатку закладають фундамент, потім, цеглина за цеглиною, будують стіни та дах. Кожна цеглина є частиною інтелектуального знання. Зведення будинку, як процес інтелектуального пізнання, є досить довготривалий та потребує
значних зусиль.

Цілісне пізнання нагадує собою політ у повітрі. Ви пливете у небі та бачите ліси, поля, будинки. Ви бачите їх одразу цілими. Ви можете спуститись нижче та роздивитися все більш детально. Будинок, як символ інтелектуальної науки ви бачите вже збудованим. Тобто, цілісне пізнання, приходить миттєво, спочатку як загальне бачення, потім проясняються деталі. Цілісне знання пізнається не інтелектом, а всім тілом. Воно схоже на вміння плавати, або їздити на велосипеді. Ти схоплюєш це миттєво і тепер користуєшся ним все життя.

Ще один цікавий момент. Коли людині відкривається цілісне знання, вона нерідко говорить, що завжди знала це. Вона усвідомлює, що володіла цілісним знанням завжди, але не вміла, точніше – забула, як їм користуватися.

Інтелектуальне пізнання опирається на інтелектуальне, раціональне мислення. Перехід до цілісного пізнання змінює якість мислення. Відбувається вихід мислення за рамки буденності та загально прийнятих значень. Цей процес називається трансценденція мислення. Розповім про психологічне дослідження, яке проводилося в одній з шкіл нашого міста.

Дослідження було направлене на вивчення трансценденції мислення школярів. У ньому приймали участь учні сьомого, дев’ятого та одинадцятого класів. Учням запропонували тест, що складався з коанів дзен та даоського вислову. Потрібно було прочитати ці вислови та
написати, як вони їх зрозуміли. Пояснимо на прикладі.

Перший коан у тесті був такий: “Одна стріла збиває одного орла. Дві стріли – це вже занадто.” Розуміння цього вислову поділялося на три рівні:
- буквальне розуміння;
- розуміння на рівні переносного смислу;
- трансцендентне розуміння.
На перший коан учні відповідали приблизно так – „Не можна вбивати птахів.” Це була сама проста відповідь, яка означала буквальне розуміння коану.. Більш складна відповідь була такою – „Все треба робити добре з першого разу”. У цьому випадку учень розумів коан, як прислів’я, яке має переносний смисл.
Перша та друга відповіді були показником буденного, або раціонального мислення. Але самими цікавими виявилися прояви трансценцентного мислення. Під час обробки тестових матеріалів необхідно було прочитати відповіді учнів та віднести їх певної категорії. Спочатку попадалися звичайні відповіді. Але, коли зустрічалися трансцендентні відповіді, кожний раз
відбувався енергетичний та емоційний поштовх - відчувався сплеск радості та бадьорості. Адже трансцендентна відповідь учня несла у собі енергію самого коану: - „Жодної стріли не треба. Орел, що кружляє у вишині, дарує мені свободу”.

Дослідження виявило найвищий рівень трансценденції мислення в учнів сьомого класу (середнє арифметичне кількості трансцендентних висловів - 0.3), нижчий рівень у дев’ятикласників (середнє арифметичне - 0.25) та ще нижчий у одинадцятикласників (середнє арифметичне - 0.15). Тобто, у семикласників виявлено трансцендентних висловів в два рази більше, ніж у одинадцятикласників. Це підтверджує те, що в процесі шкільного навчання містичний компонент свідомості дітей зменшується а раціональний - збільшується.

Виникає питання, чи можна повернути цей процес в зворотному напрямку? Так, але спочатку необхідно:

- усвідомити обмеженість раціональне мислення;

- відмовитися від спроб осягнути містичну сторону реальності за допомогою свого інтелекту (цей крок є найважчим)

Тільки після цього можна розпочинати пошук методів досягнення трансцендентного мислення.

Для того, щоб відірватися від площини матеріального світу та злетіти у простір духовної реальності слід зробити дві речі:

- розширити сприйняття реальності;

- досягти трансценденції мислення.

Тільки після цього перед нами відкриються двері у справжню реальність, символом якої є третій або четвертий вимір.

З повагою,...                  ПЕРЕХІД НА БЕСІДУ 8

Бесіда 6

ЯК СТАТИ ЩАСЛИВИМ?

Відповідь на це запитання шукає кожна людина. Але, незалежно від того, як ми на нього відповідаємо, ми розуміємо, що досягти щастя нам заважають певні обставини.

Мова йде про обставини нашого життя, тобто, такі умови, в яких ми знаходимося, які є об’єктивними, незалежними від нашої волі. Такими обставинами можуть бути: скрутне матеріальне становище, хвороба, відсутність цікавої роботи, друзів, кохання. Ми прагнемо змінити обставини життя на кращі: працюємо, навчаємося, намагаємося проявляти свої кращі сторони, ми можемо навіть стати трудоголіками, але з часом помічаємо, що обставини нашого життя незмінні, або міняються надто повільно. З часом ми можемо прийти до думки про те, що умови нашого життя сильніші за наші бажання.

Так буде тривати, поки ми вважаємо обставини свого життя існуючими незалежно від нашої свідомості.

Чи є об’єктивними обставини нашого життя? На перший погляд, до якого нас привчили – так. Адже ми народжуємося, дорослішаємо, навчаємося та продовжуємо своє життя у певних матеріальних та соціальних умовах, до яких ми призвичаєні, як до ярма.
Хочу тепер сказати дуже важливу річ:

Змінити обставини важко, але їх можна обійти.

Спробую розтлумачити: вам доводилося грати у комп’ютерні ігри? Спочатку, гра відбувається на першому рівні, потім на наступному. Щось подібне відбувається у соціальному житті, де кожна людина прагне перейти на рівень з кращими матеріальними та соціальними умовами. Ми присвячуємо цій грі все своє життя, не підозрюючи, що потрапили у пастку.

У комп’ютерних іграх існують пастки. Ми мусимо зрозуміти їх суть, подолати їх, та рухатись далі. Наведемо приклад.
Припустимо, що ми знаходимося у комп’ютерній грі. Особливість цієї гри є у тому, що всі рівні ми бачимо одночасно. На кожному рівні живуть люди: на першому – малозабезпечені, на другому вони мають свої будинки та недорогі автомобілі, на третьому – будинки та автомобілі вже дорожчі.
Ми граємо, іноді переходимо на вищий рівень, іноді падаємо вниз, і весь час відчуваємо що ніяк не можемо виграти. На цю гру ми витрачаємо все своє життя, так і не зрозумівши, що весь час блукаємо у пастці. Те, що ми вважали рівнями гри (рівні соціального життя), були несправжніми рівнями. Переходячи з одного соціального прошарку до іншого, ми все одно залишаємося в тій самій площині. Покращуючи свій матеріальний стан ми все одно не відчуваємо, що стаємо по-справжньому щасливими.
Суть цієї пастки, є у тому, що наша увага та життєва сила прикуті до площини буденного життя.
Ми впевнені, що ця площина містить у собі все життя, саме тут (на площині) ми шукаємо його сенс, та намагаємося реалізувати свої найглибші бажання, адже ми впевнені, що перед нами є вся реальність.

Насправді, площина буденного життя є штучною реальністю, вона є породженням сучасної псевдоцивілізації. Зосередженість на цій площині не дозволяє нам подивитися вгору та побачити там справжній рівень реальності.

В те, що я зараз скажу, важко повірити, а усвідомлення цього змінить ваше життя:

ІСНУЄ ДУХОВНИЙ РІВЕНЬ РЕАЛЬНОСТІ.

Так, дійсно, існує вимір реальності, про який ми щось чули, та ніколи не ставилися серйозно. Але, якщо зробити крок, та прийняти це близько до серця, то можна відчути внутрішній поштовх. Ви можете „згадати”, що завжди „знали” про існування духовної реальності. Можливо, вам пригадається відчуття, що залишилися з дитинства, коли світ був ще яскравим та справжнім.  В цей момент ви можете відчути, що саме тут, на духовному рівні, криється таємниця вашого щастя.

Усвідомлення того, що існує духовний вимір, відкриває перед нами нарешті, можливість реально впливати на своє життя. Адже матеріальний план буття є наслідковим, тобто залежним від духовного плану.

Причини всіх подій у матеріальному світі знаходяться на духовному рівні.

З цього моменту, обставини нашого буденного життя, які завжди здавалися такими сталими та незмінними, втрачають свою самодостатню об’єктивність. Вони породжувалися та підтримувалися оманою. Тепер обставини життя будуть мінятися самі собою в процесі усвідомлення нами духовної природи реальності.

Вітаю вас з тим, що зараз у вас з"явилася можливість зробити усвідомлений крок у досягненні свого справжнього щастя.

Бажаю вам успіху, ...

Запитання: Олег, Ви їсти хочете? Коли так, то підіть перекусіть. Але коли будете жувати хліб, задумайтесь на мить про можливість існування об'єктивної реальності, яка не залежить від Вашої волі та свідомості. Подумайте над тим, що можливо Ваша ідея є тільки відображенням якоїсь іншої ідеї, що не залежить або дуже слабо залежить від конкретної людини.

ВІдповідь: Постулат про те, що об"єктивна реальність існує незалежно від нас - ілюзія. І я зараз це доведу.
Сучасна людина сприймає світ за допомогою п"яти органів сприйняття - зір, слух ... . На основі цих органів існує інтелект. Інтелект плюс органи чуття сприймають світ таким, яким ми звикли його бачити. Тепер додаємо ще два органи сприйняття - третє око та Серце. Інтелект тут вже не впорається, замість нього виникає новий об'єднувальний центр - духовна мудрість. Разом вони "бачать" такі грані світу, які до цього моменту нібито не існували, але тепер існують.
Маємо нову, розширену картину світу, тобто, нову реальність. І це ще не кінець. Можна йти далі.

Те, про що я пишу, не є пустою теорією. Це - спроба пояснити свій емпіричний досвід.

Запитання: Ага! Значить людина таки сприймає щось, що лежить поза нею - тобто об'єктивну реальність!!!

Відповідь: Те, що ми сприймаємо є нашою ІНТЕРПРЕТАЦІЄЮ реальності. Якщо людина
незряча, об"єктивна реальність для неї - темрява. А для нас з вами, темрява відносна.
То, чи залежить від нас об'єктивна реальність?
Безумовно, поза людиною дещо існує. Але це "дещо", зовсім не таке, яке нам намалювали у школі.

Раніше людське тіло було для мене непрозорою твердою субстанцією. Зараз я можу сприйняти його, як середовище, яке може міняти свою густину, містити у собі певні потоки. Орієнтуючись на ці процеси, я розумію, що відбувається з людиною, та як їй допомогти. Я ідеаліст, чи прагматик?

Запитання: Що таке:"прагматично ор"єнтована людина" бо обов"язкової прямої залежності з кількістю грошей я не вбачаю, точніше : знаю й дещо інші приклади, зокрема щоденно бачу велику кількість явно небагатих людей, з дуже жорсткими тілами.

Відповідь: Прагматично-орієнтована людина впевнена, що найважливіше у житті - заробити грошей. Відпочинок, заняття улюбленими речами, радість життям - все потім. Зараз  необхідно напружити всі сили та добігти до фінішу першим. У досягненні цілі ми мусимо перемагати супротив світу, конкурувати з людьми. Опір світу та людей ми починаємо відчувати, як ворожий. Ми напружуємося ще більше, ворожість світу зростає.
Тіла прагматичних людей - перенапружені, емоції холодні, або агресивні.
Боротьба за особисте щастя перетворюється у війну проти всього світу, але ми завжди можемо ЗУПИНИТИСЯ.

З повагою, вдячний за діалог.

  Поспілкуватися зі мною ви зможете через скайп - process57

Бесіда 5

ХТО ТАКІ Є МИ САМІ?

З дитинства запам"яталось суворе потрясіння, яке сталося, коли я вперше дізнався, що люди живуть один раз, а потім помирають НА-ЗАВЖ-ДИ! Пам’ятаю пронизливий страх, який заповнив тоді все моє тіло.

Пізніше, в школі, я пережив ще одне розчарування, яке виникло на уроці географії. Нам показали карту світу, та сказали, що всі географічні відкриття закінчились, і на Землі більше не лишилося білих плям. Вчителька промовила це, чомусь, з гордістю. Пам’ятаю, я відчув себе ошуканим: адже найцікавіше на світі вже відбулося, але потім втішився – ще залишилася далека та загадкова Африка.

Так у своєму житті, я вперше зустрівся з двома глобальними істинами про себе, та про навколишній світ:

- ми, люди, є істотами, які помирають;

- ми живемо у матеріальному світі, і все цікаве у ньому вже відбулося.

Ці істини принесли у собі непозбутню печаль і нудьгу, які тінню лягли на серце.
Так, чи приблизно так, кожна дитина у нашому раціональному світі стає частинкою сучасного світобачення.
Хто ми насправді: - люди, які живуть один раз та щезають назавжди, чи істоти з вічною душею?

Матеріалістична психологія розглядає людину, як біосоціальну істоту. Біологічна частина – тіло людини, а соціальна – її свідомість.
Одночасно, свідомість є продуктом головного мозку. Вона „виділяється” мозком так, як наприклад, жовч виділяється печінкою. Відповідно, коли людина вмирає, свідомість вмирає разом з нею. Звернемося до сучасної психології.

З точки зору трансперсональної психології, свідомість існує незалежно від людини та її мозку. С.Гроф пояснює зв’язок між мозком та свідомістю на прикладі телебачення:
Всім відомо, що телевізійна передача записується на студії, потім транслюється в ефір у формі електромагнітних хвиль, і тільки після цього її можна подивитися по телевізору. У наведеному прикладі, свідомість аналогічна електромагнітним хвилям, які існують у просторі
незалежно від приймача, тобто, мозку. А мозок людини і є приймачем свідомості.
Природа реальності у С.Грофа розширюється – поруч з матеріальним світом існує поле свідомості.

З позицій процесуальної психології, світ, у якому ми живемо є потоком. Цей потік складається з матеріальних об’єктів, живих істот та подій. Кожна людина здатна бачити світ, як потік, та керуватися його течією.
Сутністю людини є життєвий потік.
Його можна уявити у вигляді джерела, або струмка. Якщо життєвий потік тече, людина відчуває себе наповненою радістю та щастям. Всі ми переживали цей стан у дитинстві, а потім поступово втрачали, коли наш життєвий потік блокували в процесі нашого виховання.

З позиції тілесно-орієнтованої психології, тіло людини можна розглядати, як проекцію свідомості на матеріальний план, як затверділу думку, думку людини про себе саму та про зовнішній світ. Взаємодіючи з тілом людини, можна здійснити вплив на свідомість.

З точки зору психології духовності, людина є духовною істотою. Всі проблеми людського буття вкорінені у духовній площині, і саме тут вони мають повне та гармонійне вирішення.

Ми люди, є духовними істотами. У дитинстві ми є цілісними та живемо повноцінним життям. У процесі виховання нас „розрізують” навпіл: блокують та відкидають духовну частину, та створюють у тілі новий (ворожий до людської сутності) центр свідомості – інтелект. Дитина
поступово втрачає відчуття занурюваності, розчинення у бутті. З’являється внутрішній спостерігач, який не живе повноцінним життям, а тільки спостерігає за ним. З цього моменту ми відчуваємо, що живемо не по-справжньому, що нам невистачає чогось важливого. Залишаються спогади про яскраве та радісне життя у дитинстві, які перетворюються у мрії про майбутнє щастя. Щастя же нам обіцяють, тільки після успішного соціального  самоствердження. Так ми стаємо невід’ємною частинкою соціальної машини.

З  погляду тілесно-орієнтованого психолога, люди виглядають непривабливо: блоки на горлі, на руках, внизу живота, панцир на Серці, в очах нескінчений буденний діалог з самим собою, голова „від’єднана” від тіла.  Така тілесно - енергетична форма суперечить людській природі.

У нашому тілі, там, де повинен горіти вогник радості, тепер маємо відчуття холоду та порожнечі .

Шукати істину нас примушує відчуття того, що ми живемо несправжнім життям.

Але, найголовнішим є те, що кожний з нас здатний повернутися до своєї істинної природи та стати щасливим. Варто тільки відкрити двері та вийти з матриці.

З повагою...

  Поспілкуватися зі мною ви зможете через скайп - process57

Бесіда 4

ЧИМ Є НАШ СВІТ?

МАТЕРІАЛІСТИЧНЕ СВІТОБАЧЕННЯ

Заглянувши у минуле, можна побачити, як створювалася сучасна форма матеріалістичного світобачення. Станіслав Грофф у книзі „За межами мозку” та Фритьоф Капрі "Дао фізики" пов”язують цей процес з науковими відкриттями у природничах науках дев’ятнадцятого сторіччя. Найбільший вплив на громадську свідомість набула тоді фізика Ньютона.
Саме вона своїми постулатами про непорушність матерії створила та кристалізувала картину матеріального світу, як завершеної реальності. З дев’ятнадцятого сторіччя уявлення про світ міцно увійшли в соціальну свідомість, обумовили напрямок розвитку сучасної науки та хід
цивілізації.

Саме на основі фізики Ньютона дітям у школі пояснюють, що вони живуть у матеріальному Всесвіті.
Виглядає він, як великий годинниковий механізм - планети обертаються на своїх орбітах, все діє на основі фізичних законів. Дітям легко уявити такий простий механічний Всесвіт, і вони погоджуються з своїми вчителями. Пояснення матеріалізму супроводжується подібними доказами: - бачиш перед собою стіл? - він існує, якщо не віриш, можеш доторкнутися до нього.

Реальність це те, що ми здатні побачити, відчути, до чого можна доторкнутися, -

пізніше це визначення трохи розширюють – реальністю вважається ще те, що можна зафіксувати фізичними приладами.

Так з дитинства, самі того не розуміючи, ми стаємо матеріалістами.
Тепер ми впевнені, що світ складається з мертвої матерії. Відчуття мертвості світу, пронизує нас страхом.
Ми боїмося пропасти у цьому великому, мертвому світі, тому нашою найголовнішою турботою стає прагнення до виживання.
Щоб вижити, ми маємо багато і важко працювати, накопичувати ресурси (запаси „на чорний день”), перемагати супротив навколишнього світу, конкурувати з людьми.
Життя перетворилося на нескінченну боротьбу за виживання.
Але, чи дійсно наш світ є мертвий?

РЕЛІГІЙНЕ СВІТОБАЧЕННЯ.

Наряду з матеріалістичним, існує релігійне світобачення.. Воно є напівматеріалістичним.
Його суть складається у тому, що в матеріалістичну картину світу вмонтована ідея Бога..

Тепер на тлі мертвого світу існує жива субстанція, що вносить в життя людини значні корективи (слід нагадати, що ми аналізуємо не інтелектуальний рівень людини, мова йде про глибинний рівень нашої свідомості (рівень світоглядних стрижнів) , на якому ідея перетворюється в акт сприйняття, переживання, життєвий досвід ).
Тепер людина відчуває наявність Бога, має з ним зв’язок, переживає Його присутність, як частину свого життя.
Виникає питання – Бог це ілюзія чи реальність? Для віруючої людини Він – АБСОЛЮТНО ОБ’ЄКТИВНА РЕАЛЬНІСТЬ!

Мова йде не про те, що людина створила собі ілюзію, вірить у неї та відчуває її. Йдеться про

істинну природу нашого світу, який має здатність відкриватися людині поступово
- настільки, наскільки вона (людина) готова його сприйняти..

По суті, релігійна свідомість на порядок вища, ніж матеріалістична, вона більш відповідає природі світу та людини.

МІСТИЧНЕ СВІТОБАЧЕННЯ.

Як матеріалістичне, так і релігійне світобачення є складовими сучасної культури та обслуговуються нею.
Йдеться про те, що кожній людині в рамках культури „вмонтовують” в глибинний рівень свідомості матеріалістичну, або релігійну ідею. Ця ідея виконує налаштування сприйняття відповідної реальності.

Містичне світобачення є ще ближчим до істинної природи світу. Воно є не матеріалістичним.

З чого складається містичне світобачення, та яка основна ідея відповідає його суті?

Тут є складності, адже основну, базову ідею містичного світобачення необхідно шукати: а) за межами культури, б) за межами інтелектуального пізнання..

Індійці вважають наш матеріальний світ - ілюзією, у тибетському буддизмі він відноситься до двох (світ людей та світ тварин) з шести існуючих світів, толтекі вважають нашу планету Земля живою істотою, що має свідомість.

Для матеріаліста наведені погляди є маячнею, або, як сформулював би науковець – уявленнями та віруваннями примітивних народів, адже вони суперечать нашому здоровому глузду.
Між матеріалістичним та містичними світами – прірва.
Ми можемо спробувати подолати її, але що спонукає нас до такого кроку?

Людина розпочинає духовний пошук з якоїсь своєї причини.
Для одних поштовхом до пошуку стає глибокий зв’язок із своєю внутрішньою сутністю, для других - неподолана життєва проблема, або хвороба, для третіх - бажання змінити своє життя та щирий інтерес до всього незвичайного.
Інтерес до містичного виводить нас за межі нашої обізнаності. Ми потребуємо нових знань, але де їх знайти? Культура технічної цивілізації ігнорує існування духовної реальності, тому знання ми маємо шукати за її межами.

Наступна складність у розумінні містичного світобачення є у тому, що його неможливо осягнути за допомогою інтелекту. Адже логічне, раціональне мислення є чинником техногенного буття.
Для передачі духовних знань, необхідно спочатку зупинити інтелект людини, потім вказати напрямок пошуку істини.
На цьому принципі побудовані християнські притчі, дзен-буддійські коани.

Містичне світобачення має принципову особливість - воно не може бути доповненням до існуючої матеріалістичної картини світу тому, що основане на іншому сприйнятті,
розумінні та переживанні реальності.

Замість того, щоб наводити інтелектуальні кальки з базових ідей містичного світобачення, запропоную вам спробувати осягнути ці істини безпосередньо.
Поставтеся до цього завдання легко - так, як до гри.

Прочитайте наступні вислови, обдумайте їх, визначте, чи сподобалися вони вам.
Було би цікаво довідатися, як ви зрозуміли ці вислови.

1. Одна стріла збиває одного орла. Дві стріли — це вже занадто.

2 У літню місячну ніч кумкання жаб пронизує Всесвіт і поєднує усіх в одну велику родину.

3. Прогулюючи до півночі від Червоних вод, Жовтий Предок піднявся на вершину гори, а повертаючи, задивився на південь і втратив свою Чорну Перлину. Він послав Знання відшукати її, але воно не знайшло; послав Того, Хто Бачить Павутину Здалека, і той не знайшов; послав Сперечальника, і той не знайшов; послав Подібного до Небуття, і Подібний до Небуття її відшукав.
— Як дивно, — викликнув Жовтий Предок, — що відшукати її зумів саме Подібний до Небуття !

Бесіда 3

Природним станом Серця є відкритість, а ми закриті. Чому таке сталося з нами і зараз відбувається з нашими дітьми? Хто у цьому винний?

У попередній бесіді ми зазначили, що саме у школі закривається Серце дитини. Але ж до школи дитина жила з батьками, перебувала в оточенні різних людей, і всі ці люди ставали для неї вчителями. І переважна більшість з них передавала досвід життя з закритим Серцем. А потім дитина стає дорослою і передає свій досвід закритості в майбутнє.
Виходить замкнене коло. Щоб розірвати це коло необхідно знайти причину такого стану речей. Ця причина має назву - КУЛЬТУРА.

КУЛЬТУРА.
  Ми всі знаємо із школи, що культура це добре, а бути культурним дуже гарно, тобто в нас виховано ставлення до культури, як до незаперечної цінності.. Не будемо шукати особливо влучне визначення культури, скажемо просто - культура це інформаційне середовище, в якому ми перебуваємо все своє життя, подібно до того, як рибки плавають в акваріумі. Вода у цьому акваріумі і є культура.
Що же відбувається з нами у цьому акваріумі? Ми засвоюємо культуру.

Першими її носіями виступають для нас батьки. Показуючи: - цей колір жовтий, а цей зелений, - вони допомагають нам настроїти стандарти сприйняття та інтерпретації навколишнього світу, розказуючи: - що собачка каже гав-гав, а котик - няв-няв, нас вводять в мовне середовище. Додамо ще навички спілкування та емоційного реагування і маємо початкове введення в культуру.
Але, найголовніше, що передають нам батьки, свою позицію. Позицією людини є ставлення до себе, до оточуючих людей, до світу.
Далі нами починають займатися соціальні організації – дитячий садок, школа. Там продовжується процес засвоєння соціального досвіду, який в психології називається соціалізацією. Якщо дитина слухняно приймає соціальні норми та знання, її підтримують, якщо вона опирається соціалізації, її намагаються зламати.

Істинна проблема школи не у тому, що бувають нездібні діти, а у тому, що вона
(школа) виступає носієм культури, яка суперечить самій природі дитини.
 
Деякі діти інтуїтивно сприймають процес навчання, як насильство над своєю природою і намагаються себе захистити. В результаті одинадцятирічного протистояння, дитина залишає школу, маючи у своїй голові готовий соціальний продукт – свідомість. Вона закінчує школу, поділяючи основи культурних цінностей, і навіть не здогадується про штучність своєї свідомості.
Свідомість - ще щось на зразок невеличкої комп"ютерної програми, яка керує нами, на протязі життя. Ця програма має ще одну підпрограмку, яка захищає незмінність свідомості, відкидає інформацію, що суперечить її основам. У висновку маємо:

- велика супер програма, що називається культурою;
- програма - індивідуальна свідомість людини;
- підпрограмка, що захищає дві попередні програми від змін (нагадує фільм "Матриця", чи не так?).
 
Знову маємо замкнене коло - ми продукти культури, через нас вона передається нашим дітям, які в свою чергу стають продуктами культури. Такий стан речей нагадує навіть не замкнене коло, а конвеєр (раджу почитати Виктора Пелевина "Затворник и Шестипалый"). Як розірвати замкнене коло, як зійти з конвеєра, чи можливо це? Адже все впирається в нашу свідомість.

СВІДОМІСТЬ
Уявіть собі трьох літровий слоїк. Це буде наша свідомість. Але слоїк не порожній, він наповнений. На протязі життя ми наповнювали його уявленнями, знаннями, досвідом. Вся інформація у слоїку не перемішана безладно, вона строго впорядкована.
Пам"ятаєте дитячу іграшку пірамідку? Це був стрижень на який надівалися дерев"яні кругляшки від великого розміру до маленького. Так от, у нашій свідомості вся інформація нанизана на два таких стрижені. Розуміння суті свідомості криється саме в цих стрижнях: - два основних стрижня (світоглядних фактора) нашої свідомості є дві
глобальні ідеї: - ЧИМ Є НАШ СВІТ, в якому ми живемо, і ХТО ТАКІ МИ САМІ.

- Все, що ми бачимо навколо, та сприймаємо, як реальність;
- Все, що ми знаємо, і що готові пізнати;
- Все, до чого ми прагнемо –
Визначається двома простими питаннями: - чим є наш світ, і хто є ми самі.

А тепер найголовніше: ЦІ ДВІ ІДЕЇ, ЯКІ ЛЕЖАТЬ В ОСНОВІ НАШОЇ КУЛЬТУРИ ТА ІНДИВІДУАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ НАПРАВЛЕНІ ПРОТИ НАШОЇ ЛЮДСЬКОЇ СУТНОСТІ!!!.

З повагою,...

---

  Поспілкуватися зі мною ви зможете через скайп - process57

---

Бесіда 2

Істинним, справжнім центром людини є Серце. У сучасної людини воно нерідко закрите. Чому?

У Серці кожної дитини палає вогник. Цей вогник є відчуттям радості, він наповнює собою руки, ноги, тіло дитини, примушуючи її бігати, стрибати - віддаватися життю та насолоджуватися ним.
Доки вогник Серця є головним у нашому тілі, світ навколо - яскравий та радісний.

Потім ми йдемо у школу, підскакуючи від радості та нетерпіння.
Перше, чого від нас вимагають вчителі - нерухомо сидіти та утримувати руки на парті. Для дитини це важка, неприродна вимога. Щоб її виконати, потрібно контролювати, стримувати вогник радості спочатку в руках, потім у грудях і нарешті, коли нам це вдається, ми
відчуваємо, що руки та Серце нібито захололи та заніміли.
Енергія Серця витісняється з рук, а Серце поступово закривається та заморожується
(щось подібне сталося з хлопчиком Кеєм у казці "Снігова королева").
З цього моменту в нашій голові запалюють новий холодний вогонь інтелектуального мислення (два на два - чотири, і далі по шкільній програмі).
Чим холодніший вогонь у голові, тим більше заморожується Серце дитини.

Тілесно-орієнтована психологія показала, що Серце дорослої людини,
як правило, заблоковане та вкрито панциром.
Ми відчуваємо це, як втрату безпосередньості переживання життя.
 Нам здається, що ми живемо не по-справжньому, а "на чернетку", що ось, нарешті, ми досягнемо чогось такого, чого дійсно бракує для повного щастя, і тільки після того ми почнемо жити повноцінно.
Панцир на Серці позначається на родинних, дружніх, ділових стосунках, як нестача любові, тепла, розуміння, негативно впливає на наше здоров’я, впливає на всі психологічні проблеми. Розглянемо це більш детально. 

В першу чергу панцир на Серці впливає на стосунки батьків і дітей.
Батьки не надають дітям належної тілесної уваги – не обіймають їх. Але, тільки через тілесний контакт можна передати дитині досвід та розуміння емоційної близькості. Діти з таких сімей мають проблеми стосунків з навколишніми. Як сказала одна жінка – моя мама ніколи не обнімала мене, а тепер я не обнімаю свою дитину.

В ділових стосунках панцир на Серці проявляється, як формальність, відстороненість та поверховість у спілкуванні. Він блокує інтуїцію людини, яка стає нездатною відчувати тонкості стосунків та передбачати їх розвиток.

Панцир погіршує емоційний стан та здоров’я людини. Нам всім знайома ситуація, коли образа чи якась неприємність захоплює всі наші думки. Ми переживаємо неприємну ситуацію, знову і знову повертаємося до неї в думках, і вже хотіли би переключитися на щось інше, але відчуття важкості в грудях знову й знову нагадує нам про це.
 
Негативні переживання застрягають у нашому тілі та породжують психосоматичні захворювання саме "завдяки" панцирю.
 
Але найбільше панцир на Серці впливає на наше особисте життя. Людина з панциром, незалежно від своєї зовнішності, завжди менш приваблива для навколишніх. Саме панциром породжені проблеми, пов’язані з пошуком близької людини. Адже наше Серце є центром близькості та кохання.

Але, найголовніше у Серці те, що воно є органом сприйняття та розуміння світу (у християнській традиції саме серце є центром духовної мудрості).
 
Коли розповідаю про відкрите Серце, мене часто запитують - як бути, якщо я відкриюсь, а мені наплюють в душу?
Не варто думати, що відкрите Серце, це така установка - відкриватися людям, довірятися всім підряд і все про себе розказувати. Відкрите Серце - це глибоке бачення та розуміння людей. Воно миттєво показує - чиста чи брудна людина перед нами.
Для того щоб Серце працювало в режимі бачення, необхідно перебувати в стані внутрішньої рівноваги.

Бажаю, Вам відкрити своє Серце,...

Звертанняня ВИ створює навколо нашого тіла суцільну енергетичну оболонку. Тепер спілкування з світом та людьми відбувається через тоненьке скло,а сила нашого впливу на світ та на людей зменшена. Крім того, ми можемо відчути, що живемо в оболонці: - життя вже не таке яскраве, нам не так весело, як раніше......

---

  Поспілкуватися зі мною ви зможете через скайп - process57

---

 Звертання на "ви"є етична норма, призвана підтримувати серед людей стриманість та взаємоповагу. Це прекрасна норма, необхідна при спілкуванні з вульгарними та агресивними людьми. Ця етична норма відіграє роль енергетичного бар'єру, який захищає нас таких людей.

Нібито все правильно - ми, підкреслено звертаємося до хама на "ви" і тим самим відокремлюємо його від себе. Певно, і такий захист має право на існування. Проблема в тому, що цей захист, замість того, щоб бути бар'єрчиком між тобою та хамом,  перетворюється у суцільну енергетичну оболонку навколо нашого тіла. Тепер спілкування з світом та людьми відбувається через тоненьке скло, а сила нашого впливу на світ та на людей зменшена. Крім того, ми можемо відчути, що живемо в оболонці: - життя вже не таке яскраве, нам не так весело, як раніше. Уяви собі бурхливу та повноводну річку. Але ось, вона впирається у греблю і зупиняється. За греблею лишається тільки тоненький, спокійнісінький: такий собі соціально дозволений струмочок. Струмок це теж прекрасно. Але, ми самі, усвідомлено, маємо право вибирати, якими бути - рікою чи струмочком, і для цього слід спробувати бути рікою.   Обговоримо звертання на "ти". Цим звертанням у соціумі часто маніпулюють. Примушують до себе звертатися на "ви", а самі, кажуть "ти". Внаслідок такої енергетичної маніпуляції нас підкорюють. Тепер нас можна примусити до того, чого ми не бажаємо, нас легше образити (наша сила скована і нам важче себе відстояти). Звертання на "ти" має сенс тільки, як двостороннє. Енергетична взаємодія з світом підвищується в декілька раз. Звертання на "ти" дозволяє глибоко і тонко відчути та зрозуміти іншу людину та більш ефективно взаємодіяти з нею. Якщо ви вирішите перейти з світом на "ти" не робіть цього поквапливо. Спочатку перейдіть на "ти" з тими, з ким ви хотіли би мати більш відкриті стосунки. Цей перехід завжди можна обговорити. Спілкуючись з "офіційними" людьми, приймайте їх правила гри та не намагайтеся нічого міняти. Але тепер, заводячи нове знайомство зразу пропонуйте більш рівні стосунки. Після того, як ви перейдете на "ти", спочатку змін буде небагато. Причина у тому, що тривале перебування у позиції нерівності залишило на нашому тілі сліди - енергетичні блоки, які продовжують сковувати нашу енергію. Ці блоки розташовані на обличчі та на Серці. Блоки будуть існувати до тих пір, поки ви не досягнете відчуття справжньої рівності зі Світом та людьми..

Коли люди обіймаються, від Серця однієї людини до Серця іншої перетікає особлива  енергія, яка називається ЕНЕРГІЯ БЛИЗЬКОСТІ. ЕНЕРГІЯ БЛИЗЬКОСТІ МОЖЕ ПЕРЕДАВАТИСЯ ЧЕРЕЗ ДОТИК, ЧЕРЕЗ МОВУ ЛЮДИНИ, ЧЕРЕЗ ПРОСТІР. На шляху цієї енергії можуть виникати бар'єри - блоки. Ці блоки можна усвідомити та подолати.

---

  Поспілкуватися зі мною ви зможете через скайп - process57

---

 Бесіда 1 Психологія духовності складається з декількох напрямків сучасної психології. На початок пропоную вам невеличку розповідь про тілесно-орієнтовану психологію, присвячену теорії американського психолога Олександра Лоуена.

Перше положення, з якого ми розпочнемо, є надбанням гуманістичної психології. Воно стосується питання найважливішої, найголовнішої психологічної потреби людини. Вважається, що такою потребою є потреба у близькості . На жаль, ця капітальна істина не усвідомлена більшістю людей, що є перешкодою в її досягненні.

О.Лоуєн називає близькістю передачу енергії від Серця однієї людини до іншої. Розглянемо це більш детально.

У тілесно-орієнтованій психології, Серцем називають не анатомічне серце, розташоване з лівого боку грудної клітини, а всю ділянку верхньої частини грудної клітини вище сонячного сплетіння. Це і є центр близькості.

Ви ніколи не замислювалися, чому рідні люди обнімаються, притуляючись одне до одного саме цією частиною тіла? Тому, що саме тут ми відчуваємо Сердечну радість.

О. Лоуен вказує три шляхи передачі енергії від одного серця до іншого.

Перший - енергія близькості піднімається вгору і ми своєю мовою висловлюємо її.Ми говоримо: - я тебе кохаю, ти мені подобаєшся, ти - чудова, я захоплююся тобою. Правда прекрасні слова? Вони наповнені радістю,тому їх хочеться говорити безупинно. Тепер, ці слова чує близька нам людина, таенергія слів потрапляє їй у серце. Правда чудово? Але у нашій культурі не прийнято виражати близькість прямо. Ми соромимося цього. У такому випадку шлях протікання енергії перекривається, блокується у ділянці горла. Маємо блок, який відчуваємо, як грудку у горлі. Особливо яскраво ми відчуваємо цю грудку в ситуації сентиментального характеру. Наприклад: - переглядаємо емоційно насичений фільм, у якому дорослі, а ще ліпше - діти: обнімаються. У нас очі навертаються сльози, ми їх стримуємо і в цей момент відчуваємо грудку у горлі.

Йдемо далі. Другий шлях: енергія близькості із нашого Серця перетікає в плече та в руку та передається через дотик.  Ми торкаємося близької людини. Енергія потрапляє в її тіло, досягає Серця і ми (сердечну близькість обоє відчувають однаково) відчуваємо радість.

Культурні заборони проявляються і в цьому випадку. Ми частенько соромимося виражати почуття через дотик, або обійми. Маємо блок на руці в області зап'ястка. Цей блок заважає перетіканню через руку також життєво важливої енергії.

Заблоковану руку іншої людини можна відчути. Необхідно взяти її за руку і прислухатися до своїх відчуттів. Бажано при цьому сконцентрувати всю свою увагу. Якщо рука заблокована сильно (це означає, що цій людині важко, або неприємно торкатися інших людей) ви зможете відчути ніби торкаєтеся руки манекена. Але подібне яскраво виражене відчуття буває нечасто, тому слід прислухатися та вловити менш виразне відчуття.

Третій шлях: - енергія серця тече вниз живота та розкривається у вигляді сексуальної близькості. Подібне неперевершене відчуття ви можете отримати тільки у випадку справжнього кохання. Але, при тому наше тіло не повинно бути заблокованим. І тут на жаль, ми маємо найбільшу проблему – у суспільстві тема статевих стосунків є найбільш спотвореною.

О. Лоуен показує три шляхи реалізації близькості. Додаємо четвертий - обійми та п'ятий - передача близькості на відстані.

Згадайте, як ви іноді спілкуєтесь з друзями, та отримуєте легке радісне відчуття у ділянці грудної клітини. У цей момент енергія від вашого Серці через простір (відстань тут не має значення) передається іншій людині та повертається знову до вас.

Що стосується обіймів, то тут існують певні прості правила, які допомагають відчути близькість. Про це поговоримо далі.

Тема близькості не завершилася. Наступного разу, якщо буде на те ваше бажання, ми продовжимо її темою Серця. Ви взнаєте, що Серце може бути відкритим, або заблокованим, як і коли закривають нам Серце, та чи можна його відкрити.

Тема Серця позначається на всіх психологічних проблемах: особистісних, сімейних, проблемах спілкування та діяльності. Буду дуже радий вашим запитанням.

Маю особисте прохання: - звертайтесь до мене на "ти" та дозвольте при нагоді так само звертатися до вас.

Обіймайте своїх дітей, близьких та друзів.

З повагою,...