Запитання: якщо програму з комп'ютера видаляють
шляхом деінсталяції, то як видалити обмежуючу свідомість "програму"?

Відповідь: під дією обмежувальної програми, нашу свідомість починає "глючити".
Спочатку ми втрачаємо радість життя, потім виникають розчарування, потім:
депресії, чи хвороби. Люди думають, що і розчарування і хвороби є нормальними, природними явищами, що, так і має бути, що  це і є справжнє доросле життя.

Насправді: і втрати радості життя, і  хвороб - можна запобігти.
Як?
Зрозумівши, що проблеми, депресії та хвороби несуть у собі можливість змінити життя, і у цьому сенсі вони є дарунками Живого Світу кожній людині.

Для де-інсталяції обмежувальної програми у нашій свідомості, необхідно зробити три кроки.

Перший - взнати що це можливо, та захотіти цього. Щось всередині нашої свідомості опирається визнанню духовної природи реальності. Так діє сама обмежувальна програма.

Наступний крок - пошук нових знань. Більшість людей, зацікавившись духовною стороною світу, поринають в езотерику. Насправді, езотерика є досить бурхливим потоком, у якому дуже важко зорієнтуватися, та виплисти на чистий
простір духовної реальності.

Останній крок найважливіший:  зайняти чисту позицію очікування (нагадаю, що позицією називається ставлення людини до світу, до інших людей, до самої себе):

В одній з попередніх бесід ми наводили приклад людини, яка сидить на березі річки та дивиться на воду.
Ця людина знає, що по воді пливуть до неї подарунки - все, чого вона бажає для себе від життя.
Вона знає, що подарунки вже існують, що вони вже належать їй так само, як і ріка,
адже це річка є її життям.
Не потрібно переживати, метушитися, пришвидшувати хід часу, штовхати річку.

МАЄМО ПРОСТО ДОВІРИТИСЯ.

Таке очікування само по собі дарує радість та наповненість, і в якусь мить ви, можливо, помітите, що вже не існує ні вас ні берега, а тільки спокійний та чистий потік життя.

З Повагою,...

Запитання: Людина сприймає реальність через себе. Це як промінь світла, який проходить скрізь скло.

Але як бачити реальність безпосередньо? Може це є неможливим?

Наприклад: усі ми бачимо, чуємо, відчуваємо запах, смак, наша шкіра
відчуває температуру та дотик... але насправді чи сприймаємо ми все це
безпосередньо?

Цей процес можна порівняти зі скануванням зображення. Щоб комп'ютер
"побачив" зображення, воно повинно пройти кілька етапів. І тільки
перетворившись на цифрову копію, комп'ютер "побачить" зображення.

Тож чи можемо ми бачити, сприймати та відчувати реальність безпосередньо?

Відповідь:Давайте залишимося в межах комп'ютерної аналогії та подивимося, що далі відбувається, з інформацією, яка потрапила у наш мозок-комп'ютер.

Є така комп'ютерна програма "Файнрідер", вона розпізнає текст.
Не знаю, чи відомо вам це, але Файнрідер - абсолютно безжальна та безкомпромісна програма. Вона поділяє всю інформацію, яка потрапляє до неї через сканер на дві категорії: текст, або зображення. Якщо ви захочете за допомогою цієї програми послухати музику, або передивитися улюблений фільм - ви будете розчаровані. Ні музики ні кіно для файнрідер не існує. Подібна програма закладена у у нашу свідомість, вона розпізнає тільки те, що потрапляє через фізичні органи чуття (фізичний сканер).

Те, чого не здатний сприйняти наш сканер - просто не існує.

А тепер, важливе:: людина, яка підкорилася програмі, закладеній у її свідомості перетворюється в істоту, яку можна назвати Файнрідером:

-   світ, з точки зору Файнрідера керується науковими законами та 
складається з матеріальних об"єктів.

-   кожний Файнрідер має дивну властивість, ПЕРЕБУВАЮЧИ СЕРЕД ЖИВОГО СВІТУ, НЕ ПОМІЧАТИ ДУХОВНОЇ ПРИРОДИ РЕАЛЬНОСТІ.

Живий Світ чинить супротив діяльності Файнрідерів, створюючи перешкоди у реалізації їх неприродних бажань, та ослаблюючи їх тіла чисельними хворобами.

Вчиняючи так, Живий Світ допомагає Файнрідерам вилікуватися від чужої, нав"язаної програми.

Тільки позбавившись від обмежувальної програми, що керує нашою свідомістю, ми набуваємо здатності сприймати Живий Світ у його повноті.

Це і буде безпосереднє сприйняття та розуміння світу.

Бажаю вам цього,...

Єдиним важливим питанням тут є наступне: наскільки наша індивідуальна реальність співпадає з справжньою реальністю?
Чим більше це неспівпадання, тим більше проблем виникає у людини: чи з
самою собою, чи з іншими людьми, чи з навколишнім світом.

Для того, щоб одужати, або не хворіти зовсім, необхідно навчитися бути здоровим.
Цьому присвячені психологічні бесіди, які були написані у процесі спілкування на одному з українських форумів.
Суть бесід є у тому, що ми хворіємо тільки тому, що у нашу свідомість закладена руйнівна інформація. Звільнившись від неї, ми одужуємо.

ПОЧИНАТИ ЧИТАТИ КРАЩЕ СПОЧАТКУ: з Бесіди 1.

---

Запитання : чим на твою думку визначаються світогляд та свідомість людини ?

ВІдповідь:  СВІТОГЛЯД ТА ЇЇ СВІДОМІСТЬ: ПОВНІСТЮ ВИЗНАЧАЮТЬСЯ СТАВЛЕННЯМ ЛЮДИНИ ДО СВОЄЇ САМОСТІ.

Матеріалістичний світогляд, оснований на від’єднані людини від самості, не є світоглядом у справжньому розумінні цього слова, яке означає бачення та розуміння людиною світу навколо себе.
У даному випадку, людина бачить та розуміє тільки те, що їй нав’язано.
Уявіть собі дитину, яку примусити постійно дивитися у калейдоскоп, пояснивши, що це і є реальність. Чи буде бачення світу цією дитиною справжнім світоглядом?

Матеріалістичний світогляд є штучним віддзеркаленням реальності (пам’ятаєте, ми говорили про заблокованість у людини тонких центрів сприйняття та розуміння світу, та створення штучного центру – інтелекту?). Він нагадує собою оболонку комп’ютерної програми, яку, аналогічно „Вікнам”, можна було би назвати „Матеріальні об’єкти”.

ЛЮДИНА, З МАТЕРІАЛІСТИЧНИМ СВІТОГЛЯДОМ ІСНУЄ У ШТУЧНО–СТВОРЕНІЙ ВІРТУАЛЬНІЙ РЕАЛЬНОСТІ, ЯК В СЕРЕДИНІ КОМП’ЮТЕРНОЇ ГРИ.

Нагадує Матрицю, чи не так?

Та навпаки, глибока людина, поєднана з самістю, сама керує собою. Вона має містичний світогляд та здатна сприймати як матеріальний, так і духовний вимір реальності. Матеріальний світ втрачає для неї свою цілковиту твердість, та набуває
рис умовності та вторинності. Зате вона починає бачити та розуміти духовні причини всьго, що відбувається на матеріальному плані. Людина з містичним світоглядом також існує в матеріальній реальності, вона може приймати участь у комп’ютерній грі, але вона не розчиняється в ній повністю, адже пам’ятає, що це – тільки гра. Вона усвідомлює себе духовною істотою та пам’ятає, що в усяку мить може „виключити комп’ютер та вийти на вулицю”.

Як ви бачите, світогляд людини не є абстрактно теоретичним поняттям. Це практичне явище, що реально впливає на тканину нашого життя, „підтасовуючи” зовнішні події та внутрішні переживання людини під певну картину світу.

Саме тому кожна людина щиро впевнена, що ЇЇ СВІТОГЛЯД ВІДДЗЕРКАЛЮЄ РЕАЛЬНІСТЬ, А САМА ВОНА ЖИВЕ У РЕАЛЬНОМУ СВІТІ!

А насправді, кожна людина живе у своїй індивідуальній реальності. Єдиним важливим питанням тут є наступне: наскільки наша індивідуальна реальність співпадає з справжньою реальністю?
Чим більше це неспівпадання, тим більше проблем виникає у людини: чи з
самою собою, чи з іншими людьми, чи з навколишнім світом.

З Повагою,...

Запитання:Чи здатні люди, які займаються точними науками,  "відкрити" собі аджну?

Відповідь: Свідомість сучасної людини, а особливо тієї, що займається  інтелектуальною працею, локалізована у  голові. Виглядає це так: голова людини наповнена енергією, вона нібито збільшена у розмірі на фоні енергетично ослабленого тіла. Концентрація енергії в голові забезпечує роботу інтелекту, що є необхідною умовою для розвитку технічної цивілізації. Необхідною, але недостатньою. Потрібна ще мотивація. У попередніх бесідах я розповідав про те, як дітям закривають Серце. Блокування та закриття сердечного центру необхідно для того, щоб зсунути свідомість дитини з Серця в голову. Тут досягається дві цілі: Серце залишається без живлячої енергії та виключається "розум" Серця. Лишається ще Аджна - центр тонкого бачення та розуміння Світу. Енергетику від неї не відключиш, бо вона знаходиться в енергетично насиченій голові. Аджна закривається енергетичними сплесками агресії та ненависті, направленими на дитину. Якщо Серце нам енергетично виключають, то Аджну енергетично забруднюють. Тільки після закриття Серця та Аджни можна прищеплювати дитині штучну мотивацію. необхідну для життєдіяльності в умовах технічної цивілізації. Тепер по суті  запитання. У людини, що займається точними науками, енергія більше сконцентрована у голові, ніж у інших. Такій людині важче відірватися від матеріалізму, але коли крок вже зроблено, у неї з'являється перевага: їй легше втримати концентрацію уваги на Аджні та очистити її способом, вказаним у 9 бесіді. Ви зможете відкрити Аджну та займатися точними науками, правда з'являться нові інтереси, нова життєва мотивація, і це прекрасно. З Повагою,...

Кілька днів назад я відкрив  блог на i.ua, та почав спілкуватися з блогерами. Люди навколо виявилися зацікавленими, писали добрі коментарі, усе йшло прекрасно, аж доки я за щось не зачепився. Оце щось було важким та неприємним. Я потрапив на блог людини, у якої, усе: від аватару до змісту блогу, було наповнене енергетично негативною інформацією. Одночасно я відчував, що дана людина не є озлобленою на весь світ. Очевидно вона веде свій блог з якихось причин. З яких?. Перша думка була, що це підліток 10 - 12 років, який намагається видаватися дорослим, вважаючи, що інформація, яку він позбирав є ознакою «крутості». Потім, зрозумів що це, насправді,  доросла людина, досить інтелігентна та поміркована у своєму житті. А «придурюється» тільки заради розваги.

Це розуміння мене вразило, тому я захотів поговорити з цією людиною.

Поговорити не вийшло, замість цього я потрапив у коло блогерів з подібними інтересами, та нарешті, зрозумів, що йдеться не про окрему людину, а про соціальне явище.

Тоді прийшло розуміння, що про це необхідно написати.

Спочатку, хочу пояснити, чому я так перейнявся. Ну от дійсно, яке мені діло до зовсім чужих людей, які займаються дурницями?

По перше, я відчуваю, що це нормальні, хороші люди (не хотів би щоб ці слова хтось розцінив, як дешеве загравання). Я дійсно так відчуваю.

По друге, і це основне: я знаю, що з ними відбувається, а вони – ні. З цього й почнемо.

Так от, блогери, про яких йдеться впевнені, що знайшли цікавий та неординарний спосіб проводити час. Ну дійсно, що тут поганого, порозважалися, постібалися один з одного, та розійшлися.

А що ж відбувається насправді?

Негативна інформація, накопичена на блогах та спосіб спілкування проявляється як на тонко енергетичному, так і на духовному рівні. 

На тонко енергетичному рівні, молоді люди руйнують свою ауру. Це може проявлятися, як затемнення у голові, або на Серці.

Шкода проявляється також на духовному плані людини. Про це я писати не буду, оскільки тут можливі варіанти. Скажу тільки, що тут людина закриває собі та своїй родині шлях духовного розвитку.  Іншими словами, блогери чинять собі шкоду, яка здатна проявиться не тільки в особистому житті, але й у житті близьких. Виникає запитання: звідки з’явилося це явище?

Впевнений що маємо справу з цілеспрямованою маніпуляцією свідомістю молоді через ЗМІ, зокрема через телебачення.

Ви звернули увагу, що переважна більшість фільмів віддзеркалює патологічні прояви життя? З однієї сторони це має свій попит, а з іншою: розмивається нормальна позиція людини та зміщується у напрямку до патології.

Подібне відбувається іноді з психіатрами. Перебуваючи в оточені психічно хворих людей, психіатри (дорослі, сформовані люди) самі починають ставати «дивними». Схоже, що подібні механізми тепер відбуваються й у нашому суспільстві.

З Повагою,…

Запитання:  Але у мене от таке питання: як відомо погляд має не меншу силу ніж
слово або жест, тож яку роль грає погляд у енергетичних "наїздах"?
Буду вдячний за відповідь.

Бесіда 11

НАШІ ОЧІ - ВІКНА.

Наші очі це вікна. З цих вікон ми дивимося на світ. Але інша людина також може зазирнути у ті вікна, але тільки ззовні. Що вона побачить у нас всередині залежить від того, хто живе у нашому домі – тілі.
 
ХТО ЖИВЕ У НАШОМУ ТІЛІ?

Намалюйте у своїй уяві хатку. Намалюйте її так, як малюють діти: рисочка, рисочка – стіни, ще дві похилі рисочки зверху – дах, рисочка знизу – підлога. Тепер намалюйте чоловічка.

Цей чоловічок є той, ким ви себе вважаєте, а хатка – ваше тіло.

Ми звикли ототожнювати себе зі своїм тілом. Але, іноді ми відчуваємо, що самі не є цим тілом, а тільки живемо всередині його. Так хто ж живе у нашому тілі?

В тілі кожної людини живе дві істоти. Перша істота має назву особистість.

Особистість є соціальною істотою. У назві „соціальна” мається на увазі те, що вона є результатом соціального впливу, по-суті - соціальним продуктом. Кажучи строго,
особистість взагалі не є істотою. Вона є чимось несправжнім, віртуальним – на зразок комп’ютерної програми.

Існують комп’ютерні програми, які називаються драйверами. Вони узгоджують роботу „заліза”, тобто будь-якого обладнання, з комп’ютером. Так от:

Особистість і є такою програмою - драйвером, яка перетворює людину у „залізо”, та підключає її до технічної цивілізації. Суть цієї програми є у тому, що вона:

1- захоплює частку нашої свідомості;

2- відрізує її зв’язки з струменем життя;

3- обплутує цінностями технічної цивілізації;

4- робить її штучним центром нашої свідомості.

Пам’ятаєте, як у школі всім нам весь час повторювали: ВИ ПОВИННІ БУТИ ОСОБИСТІСТЮ! Але особистість є тільки половиною програми – драйвера. Друга половина – прагнення до соціального самоствердження, яке реалізується за допомогою освіти людини.

Шкільне навчання є процесом установки програми – драйвера, призначеної зробити нас гвинтиками технічної цивілізації.

В УСІХ НАБУТИХ ШКІЛЬНИХ ЗНАННЯХ ВИ НЕ ЗНАЙДЕТЕ НАВІТЬ НАТЯКУ НА ТЕ, ХТО МИ Є НАСПРАВДІ.

Тепер давайте повернемося до нашого малюнка. Нагадую, що хатка це наше тіло, а чоловічок у ній те, ким ми себе вважаємо.

Наш малюнок має таємницю – підземелля. Давайте під хаткою намалюємо прямокутничок. Це підземелля. В ньому намалюємо ще чоловічка, але маленького. Це - дитина. Вона сидить в темряві та плаче.

Так от, ця дитина - реально існуюча істота, яка і є справжнім власником тіла, адже це – МИ САМІ!
На психологічній мові ця істота називається самість, сутність.

Самість це є та частка нашої свідомості, яку не змогли заточити в рамки особистості. Вона є носієм життєвого потоку людини, засадою творчості, містить у собі наші справжні бажання.

У дитинстві ми були близькими до своєї самості, а потім нас від’єднали від неї.

Кожен має свої стосунки з самістю.

Одні відчувають її та прислухаються до неї, тому живуть справжнім життям.

Другі не знають про її існування та живуть керовані особистістю. Це звичайні люди, і таких більшість.

Треті наглухо замурували самість у підземіллі, та живуть, озлоблені на увесь світ.

Тепер знову повертаємося до малюнка. Давайте у хатинці намалюємо два віконечка, але не звичайні, а у вигляді очей. Від того, хто дивиться з цих віконечок на світ, залежить вираз наших очей.

Якщо ми маємо зв’язок з сутністю, наш погляд є глибоким та спокійним, а з очей лине м’яка енергія сутності. Така людина є глибокою тому, що коли дивишся в її очі, поринаєш у внутрішній простір людини. Відчувається це так, нібито ти заглядаєш у вікно, за яким мерехтить нічне неосяжне небо.

Напроти, коли дивишся в очі людини, відокремленої від сутності, твій погляд не проникає в глибину, а зупиняється у площині „вікна”. Доводилося вам бачити, коли  будь-яка людина, знаходячись всередині будинку, стоїть біля вікна та дивиться на вулицю? Іноді вона навіть
притуляється носом до шибки, тому ніс стає плаский та великий. Ця людина затуляє своєю постаттю кімнату позаду себе. Це враження виникає, коли дивишся в очі звичайної людини з буденною свідомістю, адже її очі заблоковані псевдоістотою – „особистістю”. Саме
тому в очах такої людини відбиваються буденні думки та почуття „особистості”, яка занурена у нескінченну виснажливу розмову з самою собою. Під час такого внутрішнього діалогу очі залишаються пустими, і тільки під час спілкування вони оживають та випромінюють емоції. Цих людей я бачу неглибокими, а іноді пласкими, схожими на фігури вирізані з картону. Але найбільш неприємні очі озлоблених людей – пусті, напружені, колючі.

Найбільш привабливим є погляд глибокої людини, її очі випромінюють містичну енергію самості.

Такий погляд здатний пробудити самість іншої людини та допомогти їй розпочати наводити лад у своєму домі – тілі.

Спробуйте відчути те, про що тут написано, а далі буде.

З повагою,...

Бесіда 10

АДЖНА (продовження).
На телевізійному шоу Савіка Шустера відбувався діалог Олени Лукаш та Віктора Пинзеника. Політики емоційно висловлювали свої думки, захищаючи свої позиції, та намагалися спростувати аргументи опонента. Все відбувалося, як звичайно до того моменту, коли Олена Лукаш здійснила енергетичний „наїзд” на Віктора Пинзеника. Вона виплеснула на нього
виражену негативну емоцію, яку можна описати, як презирство та ненависть. У Віктора Пинзеника миттєво заблокувалася аджна. На протязі кількох хвилин він ніяк не міг оговтатись: йому важко було сконцентрувати увагу на темі обговорення, та спонтанно висловлювати
свої думки. Після цієї агресивної подачі Олена Лукаш показала аркуш з намальованою пикою та надписом: „смішнючий”. Демонстрація малюнка виглядала нерозумно, хоча мала намір дотиснути опонента. Можна зазначити, що цей факт вказує на те, що сама атака була заготовленою заздалегідь.
Подібна енергетична атака найбільш ефективна, коли вона направлена проти людини з чутливою аджною, тобто, проти не агресивної людини.

Навіть, якщо ви нічого не знаєте про існування тонких енергетичних центрів на своєму тілі, ви однаково можете стати об’єктом енергетичної атаки чи маніпулювання вашою свідомістю.
 
Пізнання своєї енергетичної природи дозволить вам побачити підводні течії
людських стосунків та соціальних процесів, та захиститися від негативного впливу.

У випадку, подібному на атаку на Віктора Пинзеника, потрібно одночасно зробити декілька дій:  необхідно торкнутися рукою аджни, на мить закрити очі, здійснити сплеск концентрації уваги на аджні, опустити руку та відкрити очі. На всі ці дії достатньо однієї секунди (якщо відпрацювати цей прийом). Ззовні це буде виглядати природно: нібито ви, не відриваючись від процесу спілкування, спонтанно торкнулися обличчя та моргнули очима.
 
Якщо цей спосіб видасться вам не коректним, використайте інший: великим пальцем правої руки сильно натисніть на больову точку на лівій руці, яка знаходиться між великим та вказівним пальцями, та зробіть сплеск концентрації уваги на больовому відчутті. Ви навіть можете не відводити очі від співрозмовника, тому він нічого не помітить. У даному випадку спрацьовують інші механізми (відтягується енергія від аджни), але ефект буде трохи слабший – аджна частково розблокується, відчуття розгубленості зменшиться, ви швидше опануєте себе.

Як ви певно вже зрозуміли, рівень розблокованості (чистоти) аджни обумовлює гармонійність процесу спілкування, адже:

на психологічному рівні аджна відповідає за чистоту спілкування.

Це дозволяє зробити декілька практичних висновків: - під час спілкування необхідно слідкувати за відчуттями в ділянці лоба.
Якщо ви відчуваєте, що в аджні виникає напруження, та вам важко дивитися в очі опонента, значить ви спілкуєтесь з нещирою людиною. Якщо відчуття напруження виникає в якийсь момент спілкування, значить починається енергетична атака.
- усвідомлення відчуттів в аджні, як повноцінного компонента спілкування, дозволить вам точно та ефективно взаємодіяти з людьми.

У попередній бесіді ми в тільки загальних рисах описали місцезнаходження аджни. Це не випадково. Кожна людина відчуває цей центр індивідуально, тому не має потреби визначати його положення точно. Важливим є не анатомічне розташування аджни, а сам процес пошуку нових тілесних відчуттів, намагання зрозуміти їх значення. та визначення зон напруження або затерплості, на яких потрібно утримувати свою увагу.

Також, у попередній бесіді описані відчуття, пов’язані з заблокованістю центра аджни (напруження у нижній частині лоба та в очах). Описано також напруження аджни, яке може поширюватися вниз (перенісся, ділянка під очима та вилиці). Слід додати, що напруження аджни може рухатися вгору, поширюючись на середину та верх лоба та охоплювати всю ділянку лоба. У цьому випадку знімати напруження потрібно також за допомогою концентрації на відчутті затерплості, повільно погладжуючи лоб від скроні до скроні.

Також у попередній бесіді ми розглянули варіант забруднення аджни негативною енергією іншої людини.

Насправді, більшість людей має напружену аджну тому, що вони забруднюють її самі – своїми думками.

Пам’ятаєте, у восьмій бесіді мова йшла про закритих відгороджених людей? Основою такої відгородженості є недовіра людини, яка проявляється в негативних думках про себе, про людей, про світ. Так от: негативними думками людина забруднює собі аджну, що робить її обличчя напруженим, відштовхуючим та песимістичним.

Ви ніколи не замислювалися: чому песимізм є таким стійким явищем? Коли людина приймає ідеї песимізму, вона надовго застрягає на них.
Відповідь можна знайти в особливостях аджни. Песимістичні ідеї блокують аджну, відбувається енергетична фіксація думок людини. В свою чергу, заблокована аджна спотворює сприйняття людини, яка бачить світ у сірому кольорі, а це знову підживлює песимізм. Отримуємо замкнене коло, з якого людині вирватися важко.

Найпоширеніша філософія песимізму є наступна: від майбутнього потрібно очікувати тільки поганого. Тоді, коли це відбувається, ти уникаєш розчарування, та говориш собі – я так і знав. Зате, тоді, коли трапляється щось хороше, ти дозволяєш собі
радіти. Так ти не розчаровуєшся та ще й отримуєш радість.
Погодьтеся – звучить логічно.

АЛЕ, ЦЯ ФІЛОСОФІЯ ПЕРЕТВОРЮЄ ЖИТТЯ У ПОСЛІДОВНІСТЬ ПРОГНОЗОВАНИХ НЕВДАЧ, ЩО З ЛЮДИНОЮ І ВІДБУВАЄТЬСЯ.

Ще раз повторюю: думки людини фіксуються не тільки на аджні. Все тіло людини: внутрішні органи, м’язи, суглоби, поверхня шкіри реагують на її думки, змінюють свій енергетичний та фізіологічний стан та фіксують їх. Так відбувається тому, що:

ТІЛО ЛЮДИНИ Є ЗАТВЕРДІЛОЮ ДУМКОЮ – СВОЄЮ ДУМКОЮ ПРО СЕБЕ САМУ ТА ПРО НАВКОЛИШНІЙ СВІТ.

Якщо ти передаєш людині свої думки, ти всеодно не можеш їй допомогти. НЕОБХІДНО ВПЛИНУТИ НА ЇЇ ТІЛО.

З повагою,...

Бесіда 9

СТРЕС.

ПОЧАТОК РУХУ ЕНЕРГІЇ СТРЕСУ В ТІЛІ ЛЮДИНИ (спадний струмінь)
У житті кожної людини є безліч подій, які залишили свій негативний відбиток у її пам’яті. З дитинства нас часто ображали, залякували, намагалися підкорити, іноді – зламати.
Це тільки гарна ілюзія, що бути дитиною легко. Але, незважаючи на це все, нам все-таки вдається вирости та зберегти життєрадісність.
А іноді ми іноді чуємо дурниці, на кшталт: "Від стресу - не втечеш"

Що відбувається з нами в ситуації стресу та як нам в ній діяти?

Уявіть, що ви прочитали текст, який містить у собі образу в вашу адресу. Змоделюйте цю ситуацію: складіть уявний текст та повільно прочитайте його. А тепер прислухайтесь до своїх тілесних відчуттів.

Вийшло? Так от, якщо ви все це зробили, ви маєте відчути дискомфорт у ділянці лоба та очей. Чому саме тут?

У момент стресу в наше тіло потрапляє негативна емоційна енергія. Спочатку вона потрапляє в енергетичний центр, який знаходиться у нижній ділянці лоба посередині, трохи вище точки між бровами. Ми миттєво відчуваємо тут напруження та ломоту. Далі ця енергія може рухатися у напрямку Серця та застрягати у верхній частині грудної клітини (верхнє Серце),. ми починаємо відчувати важкість в грудях, погіршується наш настрій, міняється хід думок.

Сталося енергетичне забруднення, щоб очиститися івд нього, необхідно зрозуміти наступні пояснення.
Тільки спочатку давайтк домовимся : нехай вас не дивує поєднання психології з елементами східних знань, адже справді сучасна психологія (гештальттерапія, трансперсональна психологія, НЛП) побудована на знаннях, запозичених з давніх східних духовних практик.

Отже :  Енергетичний центр у нижній ділянці лоба має назву „аджна” що у перекладі з санскриту означає „та, що керує”

Ми, як правило, не відчуваємо цей центр тому, що кожний раз, коли нас ображали, або коли ми чогось боялися, аджна приймала на себе перший удар та с кожним разом все більше та більше закривалася. Тому, майже у всіх людей, аджна заблокована.
 
Насправді, аджна є органом сприйняття та розуміння світу, тобто, додатковим
органом бачення, але розвиток сучасної технічної цивілізації можливий тільки при умові „засліпленої” аджни.
( Саме тому сучасна культура, наука та освіта ігнорують та не розвивають цю сторону людської природи, а засоби масової інформації допомагають їм у цьому.)

Якщо яка небудь людина зберігає природну здатність до тонкого бачення, вона опиняється у культурному та інформаціїному вакуумі, та не знає, як цю свою здатність використовувати.

Давайте повернемося до наведеного вище прикладу з текстом, який містить образу в вашу адресу. Якщо заряд негативної енергії невеликий, енергетичне забруднення залишиться на аджні та не піде далі. Ми зауважили, що в цей момент ми відчуваємо дискомфорт та напруження в аджні та в очах. Якщо подібна образа відбудеться в момент реального спілкування з людиною, ми можемо відчути також, що нам неприємно та важко дивитися в очі цієї людини. Це також є ознакою забруднення аджни. Як діяти у цьому випадку?
Тут є одна особливість: кожний раз, коли чужа негативна енергія забруднює частину нашого тіла, або внутрішній орган, ця частина тіла стає ніби то замороженою, затерплою.

У нашому випадку, на поверхні шкіри в ділянці аджни ми маємо відчути цю обмороженість.

Потрібно закрити очі, щоб сконцентрувати свою увагу, та кінчиками пальців торкнутися лоба в ділянці аджни. Ми можемо відчути, нібито тут знизилася чутливість шкіри, нібито вона затерпла. Далі потрібно, не відкриваючи очей, всю свою увагу сконцентрувати на цьому відчутті затерплості, обмороженості. Увагу потрібно сконцентрувати настільки сильно, щоб ви відчували тільки це (в ідеалі повинні зникнути сторонні думки). Для того, щоб утримувати концентрацію на аджні, ви можете робити кругові рухи: „приклейте” кінчик вказівного пальця в центрі аджни та рухайте ним навколо цього центра з зоні розтягнення шкіри. Вся дія має відбуватися двадцять – тридцять секунд, не більше хвилини. В результаті маємо відчути, що затерплість знизилася, відновилася чутливість шкіри, ділянка лоба ніби то ожила, в голові прояснило, також може відчутися потреба в повному глибокому вдиху, або позіханні. Це -
нормальна, очікувана реакція.
Коли чужа енергія вилучена з тіла, ми відчуваємо значне полегшення.

Подібне „очищення” аджни є корисним також в ситуаціях, коли ви відчуваєте, що
починаєте нервуватися, переживати з якогось приводу, коли вам потрібно увійти в емоційно напружену, або значиму ситуацію, тобто тоді, коли виникає загроза стресу.

Якщо жити або працювати в умовах стресу, енергетичне забруднення аджни поширюється на очі, на вилиці, на обличчя людини, яке набирає виразу напруженості та жорсткості. Все обличчя заморожується. У цьому випадку, після очищення аджни, слід зняти напруження з обличчя. Для цього потрібно провести повільним ковзним рухом пальців від аджни вниз до
перенісся, під очима до верхньої частини вилиць, потім до нижньої частини вилиць. Діяти потрібно так само, як при очищені аджни: слід закрити очі, сконцентрувати та утримувати увагу у місці дотику, відчути затерплість, обмороженість тіла у цьому місці, намагаючись „заповнити” цим відчуттям всю свою свідомість, та утримувати відчуття затерплості
протягом усієї дії. Слід повторити цей рух декілька раз поки ви не відчуєте хвилю полегшення.
Іноді з першого разу вам не вдається відчути заблокованість аджни. Це пов’язано з тим, що у вас знижена чутливість, адже ваше тіло звикло та адаптувалося до відчуття
дискомфорту в тілі. 
У такому випадку продовжуйте діяти так, ніби ви відчуваєте заблокованість аджни і, досить скоро чутливість відновиться.

Якщо енергія стресу не вичерпується забрудненням аджни, вона рухається вниз, застрягаючи у внутрішніх органах, у м’язах, в суглобах, на поверхні шкіри. Цій темі будуть присвячені наступні бесіди. До наступної зустрічі, маю надію, що це буде скоро.

Очищення аджни є також методом енергетичного очищення свого тіла та пробудження свідомості.

З повагою,...

---

Запитання: Чи можна змінити свідомість вже дорослої людини?
Відповідь: Змінити свідомість означає змінити зміст своєї свідомості.
"Стара" свідомість закріплена у нашому тілі тілесними блоками, тому нова інформація відторгається. Спробую це пояснити..

Свідомість дитини не є чистим аркушем. Свідомість є зв'язком із світом.

Цей зв'язок можна уявити, як пучок ниточок.
Одна ниточка виходить з тім"я, це зв'язок із Всесвітом; друга - з лоба, ще зв'язок з тонким світом, четверта ниточка - з Серця, тут притягальна сила любові до всього, що містить у собі свідомість, та глибокий центр бачення та розуміння (духовна мудрість). Далі йде міцний канал з живота.  Далі: сексуальний зв'язок з іншими людьми, та нарешті найнижча ниточка - зв'язок з Землею.

Дитина у дошкільному віці, а іноді і старша, відчуває та розуміє деякі канали та користується ними. Але потім дорослі відрізують усі канали дитини. В цей момент ми вперше починаємо відчувати внутрішню порожнечу та нудьгу та нарешті стаємо "чистим аркушем". Образ чистого аркушу, як свідомості з відрізаними каналами мені не подобається тому, що написане пером ... Більш підходящим є образ склянки. Адже її завжди можна вивільнити.

Уявіть, будь ласка, чистий трьох літровий слоїк. Це буде свідомість людини з відрізаними каналами. Тепер цей слоїк наповнюють вигідною для соціуму інформацією. Цим займаються навчальні заклади та засоби масової інформації. Той, хто володіє ЗМІ, а особливо  телебаченням, той володіє людством.
Іронія є у тому, що люди самі, добровільно купують собі телевізори. Але, повернемося до свідомості.
Наша свідомість перетворилася у банальне вмістилище, нав'язаної нам інформації. Потім нас навчають пишатися цим інформаційним місивом, називаючи його гарним словом - інтелект. Нас привчають пишатися своїми "думками", хоча ці думки є просто випарами інформаційного місива в наші голові, та захищати їх.
Даруйте мені те, що змалював таку непривабливу картину людської свідомості. Це було важко та неприємно.

Додам найголовніше: усі ниточки - зв'язки зі Світом можна відновити. Для цього достатньо перестати вірити та захищати брехливі ідеї, які на сьогодні є змістом нашої свідомості.

Коли відновляються реальні зв"язки зі Світом, наша свідомість із примітивного слоїка
перетворюється на МІСТИЧНИЙ ВХІД У СПРАВЖНЮ РЕАЛЬНІСТЬ.

Бажаю Вам усім відкрити свою свідомість.

З повагою,...

  Поспілкуватися зі мною ви зможете через скайп - process57

Бесіда 8

Людина, яка відчуває себе окремою істотою, називається закритою.
Щоб стати відкритою, вона має усвідомити свою єдність зі Світом, та досягти переживання єдності.

ЗАКРИТІ ТА ВІДКРИТІ ЛЮДИ.

Ця тема є однією з найважливіших, адже стосується кожної людини.

Всі ми є закритими людьми. Що це означає?

Кожному з нас у дитинстві пояснюють, що ми є окремими істотами. Це не відбувається так, нібито хтось з дорослих говорить нам це прямо. Розуміння відокремленості від світу прищеплюється нам поступово настільки, наскільки ми засвоюємо ставлення дорослих до світу, як своє особисте. Адже спочатку всі ми є відкритими.

Світ для дітей яскравий та радісний саме тому, що вони є відкритими істотами.

Ностальгія за дитинством, яку іноді відчувають дорослі, породжена спогадами про стан радості в якому вони перебували у дитинстві.

Свідомість дорослих наповнена страхом, який має різні прояви. Страх за дитину примушує їх вчити своїх дітей боятися реальних та уявних небезпек. Страх за здоров’я дитини закладає у дитини пагінці недовіри до свого тіла, яке може захворіти.

Страх, що хтось з людей причинить дитині шкоду, передається дітям та навчає їх остерігатися чужих людей. Страх дорослих перед природними стихіями примушує дітей боятися навколишнього світу.

Процес засвоєння дитиною страхів дорослих буває настільки вираженим, що діти іноді починають бояться самостійно виходити на вулицю.

Закритість це відгородженість людини від свого тіла, від людей, від світу.

ЗАКРИТІСТЬ.

ВІДГОРОДЖЕНІСТЬ ВІД ТІЛА.

Людина не усвідомлює відгородженості від свого тіла, адже своє ставлення до нього здається їй цілком природнім
Вона може усвідомлювати тільки деякі психологічні прояви відгородженості, коли:

- соромиться свого тіла, або його окремих частин;

- соромиться своєї сексуальності та своїх тілесних бажань;

- тримає своє тіло та свої бажання під контролем.

Але, якщо людина не соромиться свого тіла та вважає його цілком прийнятним, чи навіть більше – пишається ним, відгородженість проявляється на неусвідомленому енергетичному рівні.

У попередніх бесідах ми розглядали, як відбувається енергетичне блокування серця (вся ділянка грудної клітини) та рук людини. В наступних бесідах будемо розглядати механізми накопичення тілом людини негативної енергії, яка залишилася від емоційно насичених життєвих подій. Це – енергія стресів, вона застрягає у внутрішніх органах, м’язах, суглобах людини та на поверхні шкіри, створюючи внутрішні напруження. Енергія стресів найбільше накопичується в ділянці шлунка, живота, серця. У наступних бесідах будемо розглядати також енергетичне блокування ділянки статевих органів людини.

Тіло сучасної людини, як правило, є заблокованим, але окремі тілесні центри можуть бути розблокованими: емоційний центр (ділянка грудної клітини, яку можна назвати „верхнє серце” на відміну від „глибокого серця”, яке є центром духовної мудрості) та сексуальний
центр. Але, є один центр, який розблокований майже завжди – центр інтелектуального мислення, розміщений в голові.  На енергетичному рівні все це виглядає так: тулуб, руки, ноги є енергетично зниженими (блідими), голова - енергетично насичена, яскрава. Нерідко створюється враження, що голова від’єднана від тіла та живе своїм окремим життям. Такий вигляд мають люди з вираженою відгородженістю від свого тіла.

Чим більше розвинений інтелект, тим більше заблокованим є тіло людини. Адже наш інтелектуальний розум жорстко блокує та контролює тіло. Надмірна інтелектуальність проявляється, як відірваність від реальності, внаслідок занурення людини у світ своїх думок.

Людина живе у світі думок про реальність, які підміняють саму реальність.

В цілому, відірваність від тіла проявляється в тому, що людина не розуміє свого тіла. Це має не тільки психологічні, але й фізіологічні наслідки, адже природа людського тіла починає протестувати. Так виникають хвороби.

Хвороба, це сигнал про те що людина порушила гармонію відносин зі своїм тілом, та оточуючим світом.
Не розуміючи цього, ми лікуємо хворобу та приглушуємо цей сигнал. Ми відключаємо сигналізацію, але причина хвороби залишається.

Найкращим лікуванням є відновлення втраченої гармонії через усвідомлення людиною єдності зі своїм тілом та світом.

Для того, щоб одужати від хвороби, достатньо зробити кілька кроків у напрямку усвідомлення своєї єдності зі світом.

ВІДГОРОДЖЕНІСТЬ ВІД ЛЮДЕЙ.

Нас привчили до думки, що кожна людина є окремою істотою, яка має окреме тіло та окрему свідомість. Інших людей ми також сприймаємо та відчуваємо, як окремих чужих істот. Але чи є такий стан речей природним?

Кожна людина має у своєму тілі центр, який поєднує всіх нас в одне ціле. Мова йде про серце (вся ділянка грудної клітини). Якщо цей центр відкритий, людина може обмінюватися енергетичним потоком з іншими людьми, відчуваючи стан іншої людини та їх тіло, як своє особисте. Але, таке стає можливим тільки після того, як людина руйнує бар’єр між собою
та іншими людьми. Саме цей бар’єр і робить нас закритими. З чого він складається?

Бар’єр між нами та людьми є психологічною та енергетичною реальністю. Він породжений нашою свідомістю, точніше – нашими думками.

Першу складова бар’єру ми вже назвали, це нав’язана нам думка про те, що людина є окремою істотою.

Другою складовою є недовіра до людей. Якщо ми вважаємо, що оточуючим не варто довіряти, ми захищаємося від них, тримаючи дистанцію. Бар’єр між нами та людьми зростає. Якщо ми довіряємо людям, бар’єр зменшується.  На перший погляд може видатися, що довіра є найкращим варіантом стосунків з людьми. Це не так, адже довіра дійсно краща за недовіру, але і перше і друге є формою уставленої поведінки, тобто такої, коли в ситуацію спілкування привноситься надуманий неприродний елемент, який може не відповідати реальності. Уставлення довіри чи недовіри до людей виникає саме тоді, коли ми не здатні реально оцінювати та розуміти іншу людину, іншими словами – „бачити” її. У нашій свідомості реальна людина підміняється нашими уявленнями про неї, як про таку, який можна чи не
можна довіряти.

Подолання бар’єру між собою та людьми, відкриває перед нами якісно нову форму спілкування: ми енергетично поєднуємося з іншою людиною та починаємо реально „бачити” та розуміти її. „Бачення” відкидає необхідність вірити чи не вірити людям.

Третя складова бар’єру між нами та людьми, це негативні думки про себе. Починаючи з нашого дитинства нам нерідко нав’язують думки про те, що ми неслухняні, ліниві, неохайні, нерозумні. Тиск негативного оцінювання направлений на те, щоб зламати нашу природність та обмежити її соціальними стереотипами сприйняття, емоційного реагування, мислення.
Якщо дитина опирається соціальному тиску, негативне ставлення до неї посилюється, а згодом воно перетворюється в негативне ставлення дитини до себе самої. Відчуття своєї неповноцінності нерідко супроводжує нас протягом усього життя.

ВІДГОРОДЖЕНІСТЬ ВІД СВІТУ.

Чи відчуваємо ми світ по-справжньому? Ми дивимося на нього, чуємо, пробуємо на смак, торкаємося руками. Але всеїдно залишається відчуття, ніби то ми знаходимося осторонь, що все, що є навколо нас, знаходиться за тонким прозорим склом.

Нас привчити дивитися на світ, спостерігати за ним, але не відчувати. Ми сидимо у своїй голові, як у вежі та спостерігаємо за світом через два віконечка – ока. Саме цими віконечками ми відгороджені від світу, адже зір залишається ведучим органом сприйняття.

Щоб навчитися відчувати світ, необхідно переміститися з голови в серце. Ми маємо вийти з тісної кімнатки у вежі та увійти в безмежний простір серця. Звідси світ виглядає зовсім іншим: радісним та тотальним. Спробуємо це пояснити.

Уявіть, що ви сидите на березі річки та дивитесь на воду, яка повільно рухається повз вас.

Ви сидите, дивитесь і знаєте, що десь вище по течії до вас пливуть по воді подарунки: те, чого ви найбільше бажаєте для себе. Ви точно знаєте: подарунки вже пливуть, вони існують, і їх потрібно просто дочекатися. По-суті ви вже володієте всім чого бажаєте, адже ця річка
та подарунки належать тільки вам. Розуміння цього наповнює вас тихою радістю та спокоєм.
Так можна відчути сердечну радість. Перейдемо до пояснення тотальності.

Тепер уявіть собі, що ви стрімко пливете на човні по швидкій гірській річці. Ви тримаєте весло, вправно керуючи човном, та лише краєм ока помічаєте дикі гірські краєвиди, повз які мчите далі. Краплі води на обличчі, гуркіт водоспаду, що наближається: ніщо не відволікає вашої уваги, яка прикута до течії, що несе ваш човен скрізь пороги. Перебуваючи у серці, ми сприймаємо світ тотально. Ми повністю розчиняємося у потоці подій, які захоплюють всю нашу увагу, не залишаючи місця для того, щоб оцінювати себе зі сторони. Так можна
уявити тотальність переживання світу через призму Серця.

Пояснюючи бачення світу з позиції серця, в обох випадках ми використовували образ річки. Це не випадково, адже Серце сприймає світ процесуально, як потік речей, подій, живих істот. Ми стаємо часткою цього живого потоку, довіряємося йому, розчиняємося у ньому та та пливемо за його течією.

З позиції голови (інтелекту) ми сприймаємо і далекий Всесвіт, і навколишнє середовище тільки, як матеріальні об’єкти, окремі від нас. Керовані раціональними ідеями, ми протиставляємо себе життєвому потоку та намагаємося пливти проти нього. Тому у реалізації своїх бажань ми стикаємося з опором світу. Ми відчуваємо опір: зовнішніх обставин
нашого життя, людей, з якими ми вимушені конкурувати, подій які розвиваються у небажаному для нас напрямку. Відгородженість від світу приводить нас до протистояння та боротьби з усім Всесвітом. У спробі перемогти Всесвіт ми марно витрачаємо життя, виснажуємо себе та своє тіло.

Природнім станом кожного з нас є відкритість. Для того, щоб досягти її потрібно зрозуміти це, та за захотіти змінитися. Варто тільки захотіти.

З повагою...