Лютий - найдепресивніший період року. Чому?! Тому що це найменш активний період в плані подорожей і вилазок. Тому що до цього часу зима набридає і хочеться нового антуражу. Тому що після місяця-півтора в новому році зрозуміло, що в житті навряд чи щось зміниться (у позитивному аспекті). Та й День народження наближається. А це чергове нагадування про вік і швидкоплинність часу. Хоча, я б може і не згадував про депресивний сезон, якби не з'явились нові приводи для засмучення.

Перше - це спонукання до відмови від давнього хоббі - фотографування автобусного транспорту. Неодмінним атрибутом такого захоплення є фотографування рухомого складу, тобто, автобусів і маршруток, і викладання їх на тематичні галереї. Але все частіше стикався з подвійними стандартами і зі збільшенням вимог. Останнім часом стали переоцінювати опубліковані матеріали. Просто дратує, коли завантажиш, наприклад, 10 нових знімків - а 4 старих видалять. Ну що ж, якщо сайту не потрібні фотки, то чому мені напружуватись?

Друга причина - дійшли чутки про заплановану зміну роботи співробітниці, яка курує мою працю з офісу. Так що фріланс накривається. Скоро буде майже рік, як працюю на віддаленці. Можливо, моя праця залишатиметься потрібною, але треба буде знову заводити контакти. А ще як отримувати зарплату? Не факт, що новий співробітник/співробітниця буде з мого міста. Хоча, якщо подумати, для отримання зарплати можна і їздити в офіс. Це додатковий клопіт, але зайвий привід навідатися до Києва.
А якщо в моїх послугах новий представник фірми не буде зацікавлений, доведеться шукати новий підробіток. Про роботу мови не йде( Та й паралельно працювати і шукати роботу незручно: ні на те, ні на інше не вистачить уваги.

От такі справи. Можливо, занадто відверто? Та, як кажуть, вибалакатися ні перед ким.

Ну а щоб не скиглити, ввечері буле другий півфінал вибору учасника на "Євробаченні".

Поки шукали як пробратись, поки виходили, стільки кіл намотали. Аж незручно. А з іншого боку: як лізти на закинуту територію навмання?!

Не люблю писати про політику. Вважаю, що диванних політологів і без мене вистачає. Та про грядущі вибори точиться стільки розмов, що важко втриматись від власних роздумів. Але оскільки я не експерт, то уникатиму прізвищ кандидатів. Думаю, ви й так зрозумієте про кого йтиме мова.

Схоже, на президентських виборах нас очікує величезний вибір. Вже на цей час зареєстровано 20 кандидатів у президенти, а кажуть, що бажаючих буде 40, а то й взагалі 50(!). Величезний вибір?! Ось тільки вибирати знову нема з кого. Начебто, серед такої кількості претендентів можна знайти достойного. Але у кожного є грішки.

Нинішній президент відзначився дипломатичністю у міжнародній політиці, сприяв визнанню автокефалії (самостійності) Української православної церкви, домовився про безвізовий режим з ЄС, реформи. Однак імітує боротьбу з корупцією, піариться "гастрольним туром" Томосу, просував на керівні посади "своїх" людей (чого тільки варта Гонтарєва), підозрювався в зв'язках з офшорними фірмами.

Які здобутки у Юльки взагалі незрозуміло. Хіба що, обіцянки знизити ціну на газ. Проте вона  відзначилася підписанням невигідного газового контракту з Росією, завірянням що світова економічна криза в 2008му році не зачепить країну, дивовижним "зціленням" після звільнення з колонії (пересувалась на колясці, а потім встала на підбори), підозрами в зв'язках з Росією. Також можна додати відсутність чіткої передвиборчої програми (під час агітації гасла дуже часто змінюються. Кажуть, що вже не обіцяє вдвічі дешевший газ).

В передвиборчі лідери вибився комік. Ну а шо - в політиці не заплямований, тому є аванс довіри. Ще й успішний бізнесмен і талановита людина. Однак погана реакція на провокаційні питання журналістів, відсутність передвиборчої програми, підозри у зв'язках з олігархом Коломойським, бажання шукати компроміс з Росією зіпсували його передвиборчий імідж. А ще деякі закидують, що відсутність політичного досвіду заважатиме керувати країною. І розповідають, що він навряд чи буде таким, як його кіно персонаж - вчитель історії.

Радикальний кандидат красиво говорить. Однак, на відміну від інших популістів, пропонує шляхи вирішення економічних питань. Скептики закидають, мовляв, задуми гарні, але навряд чи вони поліпшать добробут пересічних громадян. В мінус - багато "джинси" (рекламних новин) у пресі, мельтешіння на каналі олігарха Ахметича. Також пригадую, давно, був скандал з виявленням за ним гектарів землі під Києвом.

Регіональний нафтогазовий опозиціонер опинився в лідерах за рахунок підтримки проросійських виборців, яким пофіг на  нафтогазові вишки по завищеним цінам і на проросійські погляди.

Інші кандидати не потрапляють до прохідного бар'єру. Політологи розповідають, що багато кандидатів спеціально реєструються для відбирання голосів у головних кандидатів, для збільшення представлення у виборчих комісіях основних кандидатів (це коли від однієї політичної сили виставляється декілька завідомо непрохідних претендентів) і для піару на парламентських виборах, які теж очікуються в цьому році.

І ось до чого веду: як ви ввжаєте, є достойні кандидати в президенти, чи "вони всі однакові"?

Газзбути невиправні. Ходили наприкінці минулого року розбиратись і от знову — в платіжках аванс, дорахування по коеффіцієнтам, вигадані борги. Чи є на них якась управа?!