Знаєте вислів: "Як не з'їм, то понадкушую"? Так от, є декілька незавершених тем для фотозвітів. І не знаю, що з цим робити? Постити "некоплектні" звіти не хочеться. А назбирати матеріал поки не вдається. "Для звіту цього явно недостатньо".

Але ще більше дивує, що навіть теми, на які вистачило матеріалів, не вдавалося відфоткати за один раз. А частіше буває: приїхав — подивився — і поїхав додому. Якесь невезіння.

Щоправда, вже напрацювався блогерський пофігізм. Нема про що писати — значить не буде нових записів.

Пройшовся біля музею транспорту. Краєвид той самий — сумне видовище. Здається, машини "Київпастрансу" ніхто ремонтувати не збирається — приватники не мають права чіпати чужу техніку, а "Київпастрансу" на музейні експонати наплювати.

Щоправда, машини посовали. Розкомплектовані екземпляри відсунули подпалі від туристів, під паркан.



Дивне відчуття: підприємство (територія) діюче. А техніка виглядає закинутою.
[ Читати далі ]

В Києві травають ремонти дорог. Жесть! Ні проїхати, ні пройти — тротуари перериті, дороги перекриті.

Он, скільки плитки!


[ Іще столичного ремонту! ]

Перефразую Zmeelove: «щось машинка сподобалась».

Взагалі-то, азіатські авто не подобаються. Але кросовери обожнюю. Особливо, красиві кросовери.
Тим паче, цю машину спроектували в Європі. Так що дизайн без китайсько-японського акценту.

Отак буває... Як тільки знайдеш цікаву заброшку — виявляється, там або сторожа, або бомжі.
А я думаю: чого звідти нема жодного звіту про полазку?

Причому навіть не довелося перевіряти: он людина у кадрі.


Кажуть, що тих бомжів навіть поліція не змогла виселити. Так, бомжі — то страшна сила! Заводяться у покинутих будинках без охорони.

P.S.: Це в Києві, якщо що.

До цього пісні Monatik'a не подобались. Деякі навіть дратували. Але ця пісня «зайшла». Хоча і «неформат».



«Я не устал ещё ничуть.
Ещё успеем отдохнуть.»

Могилевська що, кожного разу, як приймає участь у танцювальному шоу «Танцюють всі», створює нову пісню про танці?



Пісня гарна. Танцювальна. Але невже кожному сезону «Танцюють всі» присвячує пісню?
[ Це ж не перша пісня про танець... ]

Вперше побачив величезний номер лісового кварталу. Причому трьохзначний! І не сотий, а з трьохсотих номерів. 324 квартал.

Можете подумати, що це такий величезний ліс, що в ньому понад 300 кварталів (квартал по площі 0,5х0,5 км.). Насправді, така величезна нумерація кварталів через те, що нумерація лісових угідь йде не по лісництвам, а по лісгоспам (які можуть складатися з багатьох лісництв).



Який же це такий величезний лісгосп? Вгадаєте?

Для кожного гриба є свій час. Ось наприклад, маслюків на дачах все менше і менше. Хоча і виростають нові. Зате з'явились мухомори.

Мухомор, як на картинці — перестиглий: шляпка тріснула і білі лусочки частково осипались.


[ Читати далі ]

Вчора святкували День міста. Точніше, дно міста.   Думав піти, подивитись. А потім передумав. По-перше, пішов дощ — а від дощу там сховатись ніде. По-друге, банальне місце проведення і традиційна програма (концерт і все таке). Нецікаво! Нє, можна було б сходити. Але все одно було б нецікаво. По-третє, програму святкувань розтягнули на півдня. А слухати півдня самодіяльність, заради того, щоб вкінці послухати популярних музикантів — то не дуже прикольно. Коротше, так і не пішов на святкування.

От за це я себе люблю.

Потім захотілося полазити по заброшці. Є на прикметі одне місце. Минулого тижня розвідали залаз, але залізти не насмілились. Запланував вилазку на вчора, вже з іншою людиною. Але напередодні вилазки передумав. По-перше, не факт, що об'єкт цікавий. По-друге, висока ймовірність «спалитися» — якщо не сторожем заброшки, то перехожими. Згодом, знайшов підтвердження своїм засторогам — одних «лазятелів» схопили. Одразу лізти на ту будівлю перехотілося.

Знову передумав. А що тут такого? Для мене це нормально.

Чого я тільки про розваги? З роботою те ж саме. Знаходжу підходящу вакансію. А потім — то немає контактного телефону. А якщо є, то все одно думаєш: а якщо фірма розташована далеко? А якщо довго їхати — на роботу не візьмуть? А якщо ще якісь придирки? А навіщо шукати роботу, якщо все одно не візьмуть працуювати??! І в результаті «забиваю болт» на таку вакансію.

Люблю передумувати.

До речі, мама теж любить змінювати плани. Так що це у нас сімейне.