Якщо вже завів розмову про уроки музики, пропоную продовжити музичну тему.От ви вже чули літній хіт від Дана Балана?
Ні, який там Діма Білан?! Це Dan Balan.

"Спо-о-г-ади...
Як без вас я жив?" (із пісні)

Пригадалися давні шкільні роки. На уроці музики, в молодших класах, вивчали пісню. Записували з голосу, тому що почулося, те й записав. А пісеньку вивчали з навою "Дівка Явдошка". Я такого імені не знав. От якби було б "Дівчина Євдокія", то здогадався , що це таке старовинне ім'я. А "Явдошка" — ну що це таке? Почулося: "Дівка, як дошка". А хіба таке можливо? Ну, може це дієта така, що схудла і стала пласкою, як дошка. Вдома батьки сміялися з такої інтерпретації. А весь зошит у виправленнях.

Друга історія про спів під фонограмму. Як роблять сучасні артисти — відкривають рота і роблять вигляд, наче співають. Не знаю чому — або соромився, або не хотів витрачати даремно сили, вирішив "розчинитися у натовпі" однокласників. Стою, всі співають. Хоча, як всі?! Хулігани-розбишаки замість слів пісні співають шо по пало. А я мовчки відкриваю рота. І тут знайшлася добра дівчина — "попалила". Довелося "а-а-а!" співати.

І ще декілька спогадів. Іноді, дуже зрідка, вчителька діставала патефон і старі платівки. А сама кудись ходила. Хуліган-розбишака не міг всидіти на місці (це був не я. В дитинстві був слухняним хлопцем) став крутити платівку туди-сюди. Виходило, як ді-джей на дискотеці. Треба було тільки вчасно зупинитись, до того як повернеться вчителька. Вона потім дивувалась, чому ми всі регочемо.

А у вас які спогади з музики?

Гарні краєвиди можна знайти і серед буденності. Наприклад, захід сонця на дачі.
Хоча, після сходу нежить і ангіна гарантовані)

Після поїздки на дачу привожу з собою нежить та запалення горла. Це або дача не відпускає. Або акліматизація. Цікаво, що це відбувається в день від'їзду.  От напередодні вранці було дуже холодно. Може в цьому річ? А може протяги в машині.

Сучасна вантажівка — як дім на колесах. Стільки наворотів. Радянські водії про таке навіть і мріяти не могли.

Нова пісня і кліп від Рокашу про дітей.

Декілька днів тому писав про резонансне замовне вбивство російського журналіста в Києві. Але того ж дня, ввечері, в новинах надійшло спростування — Бабченко живий і неушкоджений, замовника вбивства затримано. СБУ всіх переграли. Від українських правоохоронців цього, напевно, ніхто не очікував. Цього разу вітчизняні спецслужби пішли на випередження. В шоу "Право на владу" міністр МВС Юрій Луценко розповів, що є список з 30ти людей, яких могли вбити. Так що похвально. Однак експерти розповідають, що на цій справі можна було і не піаритись. Тим паче, нерозкритих замовних вбивств багато. Але в справі Бабченка перемога. Аби тільки слідство не застопорилося, як це буває у вітчизняних судах.

На фоні такої новини здивувало, що іноземні організації обурюються. Радіти треба, що запобігли вбивству. І збільшувати протидію російській пропаганді і спецслужбам.

Сьогодні весь день обговорюють вбивство опозиційного російського журналіста Аркадія Бабченко. Рашка вчергове показала: або сидіть в тюрьмі в Росії, або грохнуть за кордоном. Від російських спецслужб не сховаєшся. Он, Литвиненка і  Скрипаля навіть в Лондоні дістали. Жаль, що українські і зарубіжні спецслужби безсилі проти агентів Кремля.

Прикольна картина: Київ, порожнє місце поштової скриньки з прилагодженою проіржавілою табличкою з адресою найближчої поштової скриньки. Напередодні прочитав, що скорочується кількість абонентів стаціонарних телефонів і зменшується кількість встановлених таксофонів. Традиційні засоби зв'язку відходять в минуле. В новинах пишуть, що стаціонарний телефонний зв'язок залишиться у вигляді захищеного спецзв'язку. А вся інша телефонія буде мобільною.

Про наші поштові відділення: пошта ледь працює — комунальні платежі не приймають, працівників мало, телефонних переговорних для міжміських/закордонних дзвінків вже давно нема. Прогрес одним словом.
Цікаво тільки коли почнуть закидувати поштові відділення і АТС?

Думав, як назвати цей знімок: "Вечірнє сонце", чи "сонячний захід". Промені відблискуються від сріблястого профнастилу, чи як воно там називається, заводської будівлі. Краса!
Хоча такі краєвиди цікавіше спостерігати на природі, у подорожі. Ех... Ну, літо ще попереду.