Ноты, чувства и слова

На бумагу Ностальгия

Нежной песнею легла

Был спокойным мирный Киев

 

Без пугающей тревоги

В абрикосовых цветах

В парках скверах на дорогах

А теперь вдыхаю страх

 

Блокпосты и автоматы

Город в дзотах и ежах

Как зрачки внутри солдаты

Амбразуры как глаза

 

Добавляет силы Днепр

Лишь покой в его глубинах

Заряжая сотни лет

Дух свободной Украины

 

Воду талую в апреле

Зачерпнул в свои ладони

День крещения весенний

Освятил себя покоем

 

Из души моей ушло

Все что в Буче накопилось

Но не смыла мою злость

И прощать я разучился

 

В сердце милости не будет

Днепр водою остудил

Слово месть сменил на судим

Я бы каина убил

 

Но таким как он не буду

Знаю точно победим

Нюрнбергом станет Буча

А сейчас листва весны

 

В изумрудный красит цвет

Воскрешает Украину

Снова в белых абрикосах

Все такой же древний Киев   11.04. 2022 Володимир Київський

Макарів Буча і Ірпінь

Моя земля, дідів, батьківська

Злилась в ній сила поколінь

І не знайти такої більше

 

Земля од Дону і до Сяну

Самарський дух внизу Дніпра

В Тмутаракані і Херсоні

Здавен козацькая земля

 

Не меч тримає захисник

Стоїть Василь з хрестом на схилах

Тут стольний град Русі повік

З щитом Тризубом України

 

У котре пробує Орда

З часів недавніх захопити

Від Боголюбського й Петра

Брати підступно б’ють у спину

 

Та завжди буде, як колись
спочатку просим, потім б’ємо

Гниють здавен тут москалі

Уже набридло бути чемним

 

Вже  копняком не обійтись

Уже достатньо натерпілись

Ми вже страшніші за вовків

Зібравшись в зграю озвіріли

 

Уже мисливці наша ціль

На всіх покладено хрести

Живих не буде москалів

На цій землі їм не спастись

 

У нас вже діти хочуть помсти

Козацький  Дух став безпощадним

Безстрашний сплав, із болю й злості

За вбитих Сина, Дочку, Маму

 

В Душі і серці, я вже звір
У трибунали я не вірю

Бажаю крові москалів

Які ґвалтують Україну   Володимир Київський

2022

В моих стихах всё больше грусти

И радость бросила меня

В тоску по шею окунулся

В судьбе сплошная полоса

 

Всё как на фотке черно-белой

Теперь всё серое всегда

прошу но солнце не согрело

весна, сырые холода

 

пугает взрывами война

все содрогается в квартире

звучат протяжно ЗРК

весенний гром, от артиллерий

 

похоже так на новый год

но вместо криков восхищений

молчит испуганный народ

молясь и веря  и надеясь

 

стекло как блестки конфетти

волной ударной разбросало

я не молю меня спасти

бояться смерти все устали

 

и нет оружия в руках

меж двух огней посередине

свои и орки, после град

я так хочу вернуться в Киев

 

смешалась гарь и кровь в одно

железо с плотью обгорелой

забито шифером окно

смертей не видно и обстрелов

 

Россию проклял и войну

Но бог не слышит и не видит

На маме мертвой  грудничок

В крови губами тщетно ищет

 

Их взрыв развеял как туман

От них остался только образ

Лицо просолено в слезах

И дрожь бегущая по коже

 

Расплылись буквы на листке

Слова куплетов в белых пятнах

Я так хочу к своей реке

Всё смыть,  в Двуречье  Гидропарка    2022 Володимир Київський

Сонце сховалось назавжди за хмари

Наче боїться наруги війни

Маю надію та віриться мало

Що в цім житті зустрінемось ми

 

Трави пробились у місті в окопах

 Сморід тротилу змивають дощі

З присмаком крові в березовім соці

З написом міни поля і кущі

 

Пустка лякає у хаосі міста

Ходять і плачуть у пошуках люди

Мають надію знайдуться свої

Бучу накрило, горем і сумом

 

Кров запеклась і чорніє навкруг

Березень мокрий мрякою плаче

Навіть не крече зляканий крук

Посмішок хочу, та всюди нещастя

 

Трусить від злості пальчики рук

Хочеться помсти порвати живцем

Квіти в воронках віщують весну

Тільки не радість у серці пече

 

Стримую сльози а ті все течуть

В подумах просьби надіючись в Бога

Хочу по Вірі та я не прощу

В серці назавжди вселилась помста 2022 ВК

Апрель холодный как ноябрь

Не уставая  мучит грустью

Весны не будет. а зима

И не растают летом чувства

 

В себе не жалуясь, терплю

И всё в дальнейшем не понятно

Один я кажется люблю

Хочу поверить но напрасно

 

Её любви не вижу я

Ведь безразличие не спрячешь

Пусты бесчувственны глаза

Мои с надеждой и печалью

 

Наружу просятся слова

Но их в который не услышит

Забита грустью голова

И не дают покоя мысли


и грусть морозит изнутри

Апрель холодный  не согреет

Ни йоты шансов у любви

В её ответную не верю

Без розуміння хто я є

На дальній відстані відносин

Зневіра сильною стає

І схоже це уже назовсім

 

Самотня доля не мине

Залишить пам'ять дим любові

Війна  вже вибрала момент

В її рулетці тільки чорне

 

І кульок сотні не одна

Життя людей на чорних цифрах

І серед них лежить моє

До смерті й вибухів привикли

 

Сирени наче шум пташок

Які ще з півдня не вернулись

У круг, Бучанський ліг район

Можливість збігти у-нікуди

 

Любов підтримує мене
і що побачу сподіваюсь

Зневіра ніц не відстає

Коли від вибухів здригаюсь

 

Молюсь не Богу кожен день
щоб в очі глянути Любові

Душа у Людяність нейме

Крім олівця немаю зброї  1.03.2022 ВК

Весна пришла, а как же грустно

Война внезапно обокрала

В душе, словно талая чувство

Постепенно капель ото льда

 

Часто  слёзы ручьями текут

За чужих очень больно

За своих вечерами молюсь

И морщины  заполнены солью

 

По привычке уже не стыжусь

Не черствеет больная душа

Со слезами мужчина и пусть

Очень горько ели детство уносит война

 

Материнские слезы о детях

Мир не видел больнее утрат

Скорбно воет на кладбищах ветер

Нет цветов на коротких гробах

 

Очень горькие слёзы не спрятать

И не скрыть за ладонью руки

Крепко давят приклад автомата

Отирают глаза мужики

 

Очень горько ели детство уносит война

Як монотонний метроном

Війна привчила не боятись

Життя і смерть, але любов

Бажає кращого чекати

 

Ми просим спокою в молитві

Щоденно зичимо кінця

Нехай війна навіки зникне

А замість сліз нехай роса

 

На травах вранішніх блищить

Поля пожовкнуть від пшениці

Як герб у небі захисник

Тризубом сокіл у блакиті

 

На прапор схоже України

Яка здобуде Перемогу

І будуть сльози по причині

За всіх помолимося Богу

 

І шану вічну віддамо

І не забудемо нікого

Бо спонукала нас Любов

До Віри в нашу Перемогу

Війна шматує в клоччя долі

 перевіряючи любов

були здавалося готові

а вибір виявивсь не той

 

забувши кинувши пішла

зрадливо просто відцуралась

як з’ясувалося чужа

в кохання трошечки погралась

 

бо почуття  було не  справжнє

все перевірила війна

один залишився нещасним

її кохав, та не вона

 

пішла, а з ним не попрощалась

його неначе й не було

у невідомості й печалі

життя образливе прийшло

 

розбите серце не зцілиться

ніколи зраду не забуде

її не зможе розлюбити

прощає тільки та не судить

Убивати не гріх ворогів України



Не соромтеся сліз,

Закарбуйте у пам'ять,

Що рашист тут не гість,

А убивця загарбник,



Він нонграта у нас,

В своїй суті тварина.

Вам не буде гріха,

Їх кладіть в домовину.



Будьте суддями їм,

Бо ваш вирок від Бога,

Звіра вбити не гріх

І не невість чорна.



І не помста, а справа,

Дана Богом з небес,

Відстояти державу

Ваш супротив як меч,



Який змія притис

До землі України

Без жалю проштрикніть

Наскрізь серце вражини



Не соромтеся сліз

У вас чисте сумління

Убивати не гріх

Ворогів України.



Володимир Київский 2022