Взяла я памперс, розпатрошила йому нутрощі і дістала всі тельбухи наружу. Памперс брала новий, не починайте бекати. Вклала все на дно, полила водою, зверху насипала земельки, насіяла семена і знову притрусила земелькою. Все робила, як писали гуру петрушки і селери. Я звичайно читала і негативні відгуки, що то все фігня і все таке...але дуже вже кортіло спробувати на собі. По задумці гідрогель зберігає вологу і не треба потім часто поливати. 

Отже. Я все зробила по інструкції, поклала тепличку для чистоти опиту на сонячне підвіконня і чухнула в село. Коли приїхала, то першим ділом рванула до експерементальної станції і... нічого там не побачила. Земля порепалася за тиждень, а той гель і не думав щось віддавати. Він собі набубнявив від вологи, ще й підозрюю, що паразит ввібрав всю вологу з землі. Семена навіть не проклюнулися. Я все полила і на ранок з'явилися перші всходи. Бідосі чекали вологи і як її отримали, то дружно полізли до сонечка.

Висновок: Гель вбирає і не віддає. Може якщо садити прямо в гель і корінці проростуть в ньому, то схема спрацює, а так НІ-ФІ-ГА. Колись, як буде натхнення, я ще щось спробую виростити прямо в гельові, але поки натхнення зникло, а без нього я не працюю. Та немає експерементів, що не вдаються. Є або позитивний, або негативний результат і той і інший цінні для науки.

Фото робилося з телефону, то сорі... які є

Це набубнявив гель

Це семена насіяла

Це "сендвіч", як його назвали ті кулібіни.

Це бідосі, що почали вилазити одразу після поливу. 

Їх вже більше, може колись ще викладу фотку готових рослинок.

А тепер улюблена рубрика населення "Ліпим пульку із какульки". Це я була в селі і поки йшли дощі, я собі переводила гвозді і вибивала злість, бо ті дощі забембали. Як їх тре, то нема, а як вже не тре, то йдуть і йдуть. 

Це я зробила лавку з колоди, що залишилася від старого сараю. Колода пролежала років сто і все ще "мироточила" смолою. Для того, щоб закрити ту смолу, я цілий рік поїла чоловіка пивом, а дітей шкідливими газованими напоями, подумали ви? Ну щось типу того. Тільки не рік, а чотири. Почала збирати кришечки давно, то для такого терміну не дуже я й потравила дітей, до того там ще кришечки від молока і всього типу корисного. Лавка вийшла не фонтан, але дурне з голови я вибила точно, бо чоловік дозволив брати тільки старі іржаві цвяхи з відра, що теж простояли в тому сараї 100 років, нові не дав... Нічого, я за це його бритвою ноги побрию.

А це я приспособила старий вєлік для вазонів.

А це ми ще встигли сходити по гриби. Гриби є... часу трясця нема. 

Як завжди всіх люблю. Окрема подяка всім, хто пише в товаристві і ходить читати замітки.

Кошенята, гроші і секретики не рахуються. Вони не ростуть...я перевіряла (кошенята, якщо що були вже мертві, може того й не проросли).

А тепер трохи моїх фоточок на тему: Робимо пулю з гімна. 

Це щоб вам не було нудно читати замітку.

Паркан обіцяю перефарбувати... чесслово.

А це я розфарбувала колись камінець, він у мене тепер на клумбі.

А це жучидло.

А це квіточки

А це я зробила отаку доріжку. Виклала плиточками.

Тут видно краще, але це старі фотки

Це рози-мімози

Ото я фоток навикладала, прямо як Ганя Броварська. 

Привіт, мої сестри і брати по земельних питаннях.

Стаж городника у мене всього 4 роки, з них самостійного городництва всього 2. Ні, раніше я гралася квіточками, іноді навіть вирощувала розсаду, але так щоб всім одразу раніше ніколи не займалася. І ось цей час настав! Я не почала різко голодувати і через те займатись городом. Просто в один момент в голові щось перемкнуло і так зачесалися руки, що стримувати я себе вже не змогла. Про свій тернистий шлях буду писати дозовано. Сьогодні хочу розповісти про дуги. Ті роки розсаду капусти я більш-менш нормальну виростити не могла. То вона витягувалась, як зелена сопля, то ламалася, як цнотливе дівча...коротше, росло гімно, а не розсада. Цього року я випадково натрапила на рекламу дуг. Спочатку звісно очкувала, та за підтримки коханого придбали через інтернет дві 8-ми метрові теплички, а потім ще дві. Встановити іх на городі можуть навіть рукосракі, а я жіночка вперта і досить розумна... ще я, як нафарбуюся і зроблю причесон, посиджу півроку на дієті і вищипаю брови, досить гарна...Вибачте, трохи забалакалась. Про що я писала? А, про дуги! Отже, щоб встановити дуги треба або одна вперта гарна жінка, або максимум дві людини.

В квітні я підготувала землю, встановила тепличку і посіяла у лунки капусту, десь по 10 насінин...на всяк випадок, щоб не пролетіти з капустою. Дуже швидко все повилазило. Все! Капусти вилізло і на мене, і на сусідів, і на сусідів навпроти через дорогу. В певний момент я розсадила капусту ще в одну теплицю, де до того у мене під дугами виросла пречудова редиска! Фото пречудовоі редиски нема, бо того...бо нема. Але повірте редиска була гарна, соковита і досить крупна. Ну не як яблука, а як крупна слива, о! Так само я посіяла огірки. Все повиходило гарно і швидко пішло у ріст.

Це фото моїх огірків і капусти. Якщо що, то та хата не моя, а сусідська. Ну то на всяк випадок, щоб ви дурно не збільшували зображення.

Це наш дитячий куточок. Так фалюся, генди яка в мене крупна мальва сама насіялася.

А це фото для тих, хто спочатку хтів померти у 100 років з ніжними рожевими п'ятами, а потім передумав і захтів бути землеробом...то ви того, передумуйте назад поки не вступили на цей шлях.

Це поза собачки.

День другий:http://blog.i.ua/user/6314888/2052567/

День третій:http://blog.i.ua/community/6156/2052779/

День четвертий: http://blog.i.ua/community/6156/2052954/

День шостий http://blog.i.ua/community/6156/2053310/

День сьомий http://blog.i.ua/community/6156/2053554/

День восьмий http://blog.i.ua/community/6156/2053790/

  Берег моря. 

По берегу, розсікаючи волни біжить Допа, волосся розвивається на вітру, на обличчі блажена посмішка, очі повні сліз. Допа голосно кричить і маше кедами. 

 Допа: Я тут, я здесь. Забери меня. Я больше не могу терпеть эти муки.

 Сало: Нічого собі швидкість! Біжить, як Усейн Болт на піку кар'єри.

 МиЛа: Так феєрично ще з острова нікого не забирали.

 Помадка: Може це акція для пенсіонерів?

 Йолка: Ага. Ниєш тиждень - отримуєш тур під парусами.

Острів.

Допа сидить під пальмою і шось бурмоче під ніс. Від буркотіння прокидається МиЛа.

Острів.

На березі моря сидить Йолка і дивиться в далечінь.

Сало і Йолка дивляться у небо. Там летить Андрій1961 на дельтаплані. За дельтапланом розвивається довга стрічка з написом "Броварський алюмінієвий завод"

Після незапланованих подій, що сталися на острові, в табір нарешті повернулася звична атмосфера. Сало намагається звабити Помадку. Помадка вдає вигляду, що вона "ще подумає". Йолка починає вся лупитися від засмаги. МіЛа прикрашає Допу тропічними квітами. Кіт лиже яйці.

Острів.

  Над сплячими аборигенами нахилилася фігура.

 Сало, відкривши одне око: Йосип на кобилі...а ти якого хрена тут?