Останній герой. День другий

  • 08.12.17, 05:30

По результатам першого дня голосування, нас покинув Хоббіт.

День другий.
Ранок.Тихо. 
На березі розкидані кокосові горіхи. МиЛа ніжкою торкається одного горіха.
 Сало: Чаю сьогодні не буде, я так розумію. 
 МиЛа: Чого це не буде? Я щас такого чаю тобі зроблю на екзотичних травах, що закачаєшся. 
 Сало: Добра ти жінка, не то шо Памадка.
Сало дивиться у бік табору, звідки лунає голосний сміх Помадки і Йолки. Ті відчувають погляд Сала.
 Помадка Салуfuck
Сало глибоко вдихає повітря.
- Бадяж, МиЛо, свій успокоітєльний чай, бо у мене зараз розірве у трусах.

Табір.
 Йолка: Та наче нормальний мужик, чо тобі жалко? І тобі для здоров'я полєзно.
 Помадка: А може я його завожу. Щоб не думав, що я лєгкодоступна і лєгковажна.
 Йолка: Ну диви, а то я можу і своє здоров'я підправить. Чого добру пропадать?
 Помадка Йолці: fuck

Десь в джунглях.
 Міс Марпл: Допоможіііть!!!!! Люююююди, людоньки!!!! Я не шучу!!!!
На крик знову збігаються всі, крім Допи. 
На пальмі знову сидить Міс Марпл. Під деревом змія.
Сало бере змію за хвоста і вже привичним прийомом лупить головою об пальму. Німа сцена.
 Міс Марпл тихо: Вона померла?
 Олег: А ти Марпл ніхерова така приманка. Якби не ти, так ми може б тут від голоду попухли. А то ті банани вже поперек горла.
 Міс Марпл: А я банани люблю.
 Сало: А я від бананів пердю.
 Міс Марпл злізаючи з пальми: Хамло ти. Якби не ці обставини, так я би з тобою на одному гектарі би... ну короче ми з тобою із  
  різних світів.
 Олег: Світи іноді перетинаються. І все в цьому житті відбувається не просто так. Може, Марпл, це твоя карма навчити Сало гарним манерам і все таке.
 Міс Марпл: Я відмовляюся від такої карми.
  З джунглів лунає голос Допи:
- Предлагаю приготовить суп с фрикадельками.
Сало: А фаршу я вам нажую? Да?

Табір.
Міс Марпл дістає з наплічника Нello Kitty прапор України.
 Міс Марпл гордо: Взагалі в таборі першим вивішують прапор, але вчора для мене був такий стрес, що я про нього забула. 
 Олег: Ти що взяла з собою прапор!!!??? Дозволили ж взяти одну саму необхідну річ, а ти взяла прапор!!??? От я, наприклад, взяв трактат Сенеки "Про спокій душі", а ти прапор!!!?????
 Сало: Добре, що взяв трактат, бо у мене від листя вже на сраці алергія.
 Йолка: Так, давайте подивимось, що у нас є. Марпл взяла прапор, Олег - Сенеку, я - зарядку для мобілки... о-о-от я кульома.
 Помадка: Я взяла шубу. А чо???!!! Я ж не думала, що тут тепло.
 Сало гордо: Зацініть, придурки!!!! Я взяв спінінг. 
 Допа тихо: Я взял зажигалку и семена помидоров. 
 Йолка: Нє поняла. А чого це ти два предмети взяв?
 Допа: Никто не проверял.
Всі дивляться на МиЛу.
 МиЛа: Я взяла рису.
 Сало: От розумна ти жінка. Тут взагалі з розумних тілько ти і я... і Допа трохи. А багато взяла?
  Німа сцена.

Вечір. Всі понаїдалися рису, запеченого з м'ясом змії у кокосах.
 Допа оптимістично: А ничего, жизнь налаживается. Вот ещё выращу помидоры....
 Олег: Для того, щоб щось виросло, його ще треба посадити.
 Допа: А я уже посадил, только место я вам показывать не намерен.

На березі моря сидять і голосно ржуть...ні, регочуть, як коні, Сало і МиЛа.
 Сало: Я ж казав, що твій чай краще курити. Тримайся мене, мала, і будуть з тебе люди!



32%, 9 голосов

29%, 8 голосов

7%, 2 голоса

7%, 2 голоса

11%, 3 голоса

4%, 1 голос

11%, 3 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Додаток до правил. Останнього героя

  • 07.12.17, 10:45
1. Я маю право на імунітет, якщо герой, на мою думку, ще не виконав свою місію. Тоді буду прибирати наступного у рейтингу.
2. Я маю право ввести Джокера. 
3. Я маю право мати право.
4. Голосування діє до 15.00 поточного дня. Потім мені треба писати сценарій на наступний день.
5. Я всіх люблю, незалежно від моєї писанини.
6. Якщо є думки по сценарію, то пишіть у приват.
7. Я багіня sila


Ками тут закриваю, бо це просто інформація.

Останній герой. Залишиться тільки один.

Люди, пропоную реалітішоу "Останній герой". Я пишу, а ви голосуєте, хто покидатиме острів першим. 
Висадка на острів.

На безлюдному острові зібрались відчайдухи і романтики, що вирішили перевірити свої силі в екстремальних умовах. Щотижня острів буде покидати один з героїв і залишиться лише один! Знайомимось:

Міс Марпл - політичний діяч і автогонщик. Має алергію на вату.
Олег - Філософ у пошуках гарненької філософині. Через переслідування примушений бути обережним.
Сало - Будує образ розбишаки і гумориста. На ділі керівник крупної логістичної компанії.
Помадка - власниця магазину шуб зі штучного хутра. Таємна коханка Сала.
Йолка - полюбляє тусовки і зіркові вечірки. В екстремальних ситуаціях зібрана і корисна.
Хоббіт - маловідомий блогер, вважає себе розумним. Думає, що має авторитет у команді.
МиЛа - відома письменниця і знавець 40-ка мов. Розумна. Має авторитет у команді.
Допа - лікар. Взяли у команду, щоб злити при першій можливості, але не так сталося, як гадалося...

  Йолка: Народ, нам нужен огонь и крыша. Мужчины за дровами, женщины раскладывают вещи.
  Допа: Я не пойду. У меня суставы.
  Йолка: Хорошо. Все мужчины за дровами, кроме Допы. Допа раскладывает с женщинами вещи.
  Допа: Я не могу. У меня давление.
  Йолка: Хорошо. Все работают. А Допа пусть присмотрит место для лагеря.
  Допа: Я не могу. У меня плохое зрение.
  Йолка: Хорошо. Все....
  Йолку перебиває Сало.
- Так, трястя, ми все зрозуміли. 

Через годину хлопці назбирали купу мотлоху, що горить і склали те все у здоровенну піраміду. Хоббіт знаходить дві сухи палки і починає терти одна об одну. 
Минає ще година. 
Вечоріє...
Нарешті у Допи здають нерви, він не витримує, дістає з карману запальничку і підпалює дрова. Німа сцена. Ніхто від втоми не починає сварку, але Допа, наче в оправдання каже:
- Никто не спрашивал.
Вогонь миттю спалахує і починає приємно потріскувати. У всіх піднімається настрій. 
Спати лягають гуртом хто де і на кого впав. Допа лежить окремо бубличком, під головою сині кеди. 

День перший.
Ранок.
Хоббіт сидить на березі, кругом розкидані кокосові горіхи. Хоббіт вже годину лупить горіхом по піску. Підходить МиЛа, ніжкою обережно підсовує камінець. На обличчі Хоббіта з'являється прояснення і хитра посмішка.
Хоббіт: Сало! Сало, смотри, что я придумал! В камнях есть кальций, давай наварим чаю из камней и мы тогда не умрём от потери кальция в организме. 
Через годину.
Сало і Хобіт сьорбають чай із каміння.
Сало: Сука, блять, нахуй. Дома щас зелений борсч.
Хоббіт протяжно: Агаааа.
Сало: А ну не постягай руки до мого борсчу! Їш мацу.

Пляж.
Вздовж берега ідуть Олег і Помадка.
 Олег: Розумієш, острів - це ми. Що ми на нього принесли, то і будемо мати. Якщо ми будемо любити острів, то і острів полюбить нас.
 Помадка: Ага. Ясно. Якщо ми поімєєм остров, то і он поімєєт нас...
 Олег: Ну типу того.

Десь в джунглях.
 Міс Марпл: Допоможіііть!!!!! Люююююди, благаааааю!!!!
На крик збігаються всі, крім Допи. 
На пальмі сидить Міс Марпл і волає про допомогу. Під деревом розтягнулася здоровецька змія.
Сало бере змію за хвоста і лупить головою об пальму. Змія відлітає до зміїного бога. Німа сцена.
 Міс Марпл тихо: Вона померла?
 Олег: Не сци. Злізай.
  Нізвідки лунає голос Допи:
- Предлагаю приготовить жаркое с бананами в кокосовой стружке.
Сало: Ну да. Як дрова збирати, то у Допи сустави болять, а як їсти, так у Допи челюсть не болить.

Табір. 
Всі сіли навколо вогнища і жарять на палках змію.
 Міс Марпл: Як романтично! Ніч. Зорі. Змія. Всі ми разом і не сваримося.
 Сало: Памадка, а як поїмо, ти покажеш цицьки? Ну хоч одну? Ліву.
 Помадка: fuck
 Олег: Зі змією херово вийшло. Не вона прийшла в наш дім, а ми прийшли до неї... і вбили.
 
Допа заснув на плечі МиЛи і навіть трохи пустив слину. МиЛа тихо і обережно кладе голову Допи собі на коліна і ніжно чеше його за вушком. Допа міцно спить і при тому похрюкує від насолоди, але мертвою хваткою тримає кеди в руках.
Всі вони ще не знають, що доля одного з них у ваших руках.
 

Голосуємо за того, хто вилітає з проекту!!!! Отже. Покидає острів:

http://blog.i.ua/user/6314888/2052550/  Тут я трішки дописала.

22%, 7 голосов

19%, 6 голосов

6%, 2 голоса

6%, 2 голоса

3%, 1 голос

28%, 9 голосов

3%, 1 голос

13%, 4 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Наші на телебаченні

  • 05.12.17, 11:58
Битва екстрасексів.

На майданчику з'являється ведучий Павло Костіцин.
- Отже. До нашої програми звернувся чоловік іх Харкова  Ratzinger  з проханням розібратися в його проблемі. Давайте він нам її розкаже.
- Мені 28 років і я незайманий. Я хочу зняти вєнєц бєзбабія.
До розслідування приступає перший екстрасекс німий віщун із Полісся Волинський.
  Костіцин: Що ви нам можете розказати або порадити?
  Волинский: lol
  Костіцин: Дуже несподівано. А детальніше?
  Волинский: lollol
  Костіцин: З вами все ясно. Давайте запросимо наступного екстрасекса емпата з Мелітополя професора Допменталя.
 Професор виходить в довгому плащі на голе тіло. На ногах сині кеди. Допменталь мовчки скидає один кед, підходить до Ratzingera і щосили лупить незайманого по лобі. Потім він йде з майданчика зі словами: "Я вас всєх насквозь віжу".  До емпата біжить помічниця режисера: "Какой кадр! Моя ти бубочка. Я тя лю."
  Костіцин: Невже ніхто так і не допоможе нашому герою? Може демонолог з Києва Zmeelove нарешті подолає проблему?
В клубах диму з'являється демонолог, зверхньо оглядає всіх присутніх, дістає з пазухи два трупи сірих крис, відриває у одної з крисок передню лапку і починає промовляти заклинання:
- Лети-лети лепесток через запад на восток, через север, через юг, возвращайся, сделав круг. Лишь коснёшься ты земли - быть по-моему вели! Вели, чтоб у Ratzingera был секс с живым человеком!
Потім Zmeelove ховає за пазуху залишки крис і зникає в диму.
Костіцин починає спорити з режисером.
Костіцин: А це що за балаган? Я взагалі щас піду з майданчика! Що це за неадекватні люди в студії?!
Помічниця режисера: То не балаган. То циганський клан з Броварів.
Костіцин: Добре, давайте далі. Отже,друзі, зустрічайте - тіліпат з Західної України, мольфар і чорно-білий маг одночасно....дозвольте представити - Сало.
До студії проекту заходить худорлявий мужчинка у тулупі, спортивних штанях і білих тухлях з довгим носком.
Сало: Давайте я його виїпу і він скаже, що у нього був секс з людиною.
Костіцин: Неочікуванне рішення.
Ratzinger: Та що ви всі тут за люди! Я до вас як до рідних, а ви...а ви! Я відмовляюся від поекту!
Костіцин: Рекламна пауза.
Андрій1961: Задолбали рекламщики!

Дія № 10 Сільська декомунізація

  • 03.12.17, 18:48
Біля сільради збирається натовп. Жінки щось тихо бубонять, чоловіки мовчки курять, одноокий кастрований кіт Васьок лиже те місце, де колись були яйці. Щоб якось почати бесіду Хозя дає копняка під сраку коту-інваліду, той ховається за жіночками, по дорозі залишаючи мокрий слід.
- От чого ти, Хозя, вєчно? 
- Всі кошаки хади! - зривається на вереск Хозя, - Хтось нарешті скаже, що тут за херня?
По вигляду Хозі видно, що він вже на грані нервового зриву і вся ця незрозуміла ситуація остаточно вивела його з рівноваги. Хозя шукає чергову жертву і переводить свій погляд на Допу.
- Чєго вилупілся? Я сам токо прішол. - Допа показує на ноги в кедах із синьої ізоленти, на яких білим коректором написано Converse.
Погляд Хозі ловить на горизонті фігуру банщика, той нарешті поприбирав сліди зборів по підготовці до Нового года, нарізав наодинці дрова по 19 см і вирішив теж приєднатися до натовпу. 
- Сало!!! Ну хоч ти мені скажи, якого чорта ми тут мерзнемо?
- Я їбу Бабу Ягу.
- А прі чом тут я? - Ганєчкіна виходить з компанії жіночок і встає в войовничу позу.
- А при чому тут ти? - негодує Сало.
- Ну так когось жеж їбуть? Чи мені показалось? - Ганєчкіна підходить впритул до Сала і щось шепоче.
- Та ну тебе з твоїм страпоном, - Сало задкує до чоловічого табору.
З неба починає летіти мокрий сніг. Юрба переминається з ноги на ногу і ховає руки в кішені. На голові кота Васька швидко росте снігова піраміда. Хозя не витримує і з матюками йде від сільради в напрямку жіночого гуртожитку, з якого щогодини телефонує збуджений Аскольд і спокушає його розповідями про місцевих краль.
В той самий час з приміщення сільради лунає цокіт каблучків, в дверях клацає замок, виходить секретарка Зазі у рожевій плетеній шапці з балабоном і нарешті запрошує всіх зайти. Хозя з матюками біжить назад від гуртожитку до сільради і у кабінеті сільського голови Фелікса, куди всіх запросили, опиняється позаду всіх майже в коридорі. Поряд з ним стоїть на табуретці місцевий спецфоткор Disu. Довга коса жіночки опиняється прямо перед обличчям Хозі, той від нервів починає жувати кінчик коси Disu.
Фелікс стукає ручкою по столу і натовп ненадовго затихає.
- Шановна громадо, я скликав ці збори, щоб нарешті покласти всі крапки над і та вияснити, що за падлюка срала какала під двері сільради. До нас в село приїжджала спеціальна комісія із Києва, вона взяла купу на аналізи і дійшла висновку, що то було гімно. Отже всім здати по 100 грн. за виклик спеціалістів.
- То всьо баби, - не витримує Хоббіт, - вони і мені в душу насрали.
- Доооо? - не витримує Бджола А єслі в глаз?
Тут на стіл лізе Ганєчкіна, страпоном чіпляється за гіпсовий бюст Леніна і той з глухим звуком падає на підлогу.
В кабінеті настає мертва тиша. Чутно лише як дурна муха б'ється в передзимових конвульсіях об скло. Всі дивляться на Фєлікса.
- М-да. Не думав, що так це буде, але хер з ним. 

В новинах передали, що декомунізація в країні остаточно завершена і пройшла успішно.

Благодарочка зеленью

  • 30.11.17, 09:17
Вчера мой старший ребёнок ездил на вызов к одному мопсу
 и получил от хозяев первую "благодарочку" и сразу зеленью. 



Хозяева мопса оказались веганами и угостили сынулю "вкусняшками". Что это такое проросло я не знаю, но на вкус даже ничего. Кушать это согласилась пока только я, муж сказал, что "вовк помідори не їсть". 

Котячі ніжності

  • 25.11.17, 17:29
Вже тут, мабуть, всі знають про моїх котів Кнопу і Фєню. Фєні чикнули кокі тижні два тому, а от Кнопу стерилізували позавчора. Приніс ії наш дохтор Дулітл за пазухою всю таку ніяку після операції і ми зробили гніздечно для бідної киці. Поклали Кнопу під батарею і пішли собі і тут я згадую про Фєню, бо він полюбляє гратися в "дістань Кнопу до вереску". Біжу я (ну типу швидко перебираю ногами як можу) у кухню і спостерігаю таку картину. 
Тут вибачайте, бо викинути хоч одну з фоток не можу. Придивіться на останній фотці на фостики. Вставляю її останньою, бо там вже така ніжність, що аж до сліз.
       

 
P.S. Ну що, Хозя, всі кошаки хади? podmig

Про мою старість.

Зарядка від Зазі та Помадки нагадала мені про таке. Хтось вже уявляв свою старість? Я так. 
Отже почну. На старості я буду звичайна товста бабуська на тоненьких ніжках (то у мене від моєї бабці Дусі велика дупа і тонка кістка), буду мати сиве волосся (фарбувати не буду, бо тоді виглядатиму, як стара рижа жидівка), буду жити у селі біля лісу (бо треба десь вигулювати мого басета і мого діда, а також збирати гриби), буду мати діда (бо треба комусь ганяти онуків з дерев, щоб не їли зелені яблука) і буду мати онуків (бо пісюнів я наробила, а вони нехай роблять мені онуків). Онуків я буду любити без тями, бо вся радість - це те, що ти їх просто любиш, а не виховуєш. 
В нашій команді з дідом я буду добрий поліцейський, а дід буде злий поліцейський. Я буду ліпити вареники з вишнями на веранді і дивитись у вікно за дідом і онуками, а мій дід сидітиме у кріслі-гойдалці з філіжанкою кави і голосно кричатиме: "Куди .лять, босота, по копаному, воно ще зелене... обісретеся жеж!!!" Коли малі засранці сідатимуть мені на голову, я буду їх лякати: "От скажу діду, він вам по сраках лозиною надає!" Лозиною звісно ніхто ніколи користуватися не буде, але дисципліна має бути.
Дід мій буде моднявий. До того часу його борода виросте до пупа як у ZZтопів, він носитиме окуляри як у Оззі Озборна і ходитиме у футболці зі Slayer та кепці як у Ангуса Янга з АС/DC. Я теж не буду пасти задніх у питаннях моди. Я не збираюся ходити у байовому халаті і півшалику. Я буду мати червоні спортівки з лампасами і таку саму олімпійку.  До того часу я таки навчуся в'язати носки і тому всі ходитимуть у полосатих теплих носках... тільки я у кросівках, а дід у галошах.
Діти будуть всі по роботах, але раз на місяць (я ще не вибрала день) вся кагала збиратиметься у нас. Ми будемо сідати за великий стіл у садку, пити чай з тортом і теревенити до самої ночі. Мої сини будуть ніжно обіймати своїх жінок, а потім потихеньку розходитись спати. Мій дід буде сидіти до останнього, щоб нічого не пропустити, бо він знатиме, як тільки він піде спати,  ми одразу почнемо іржати над ним і згадувати, як він загубив свої модняві окуляри, а вони висіли у нього на пузі, або як мій пес вкрав у нього капця і дід в одному ганявся за ним і матюкався, а онуки голосно сміялися і не хотіли діду допомогти.
Жити з дідом ми будемо довго, бо я підпишуся на газету ЗОЖ і збиратиму трави. 
Одного разу я прокинуся і зрозумію, що мій дід заснув навічно. Я покладу свою голову йому на груди і теж піду за ним. Це буде у п'ятницю. 
Наші діти сидітимуть в садку і будуть згадувати мої пиріжки і сміятися над дідом, як він постійно губив окуляри.
Життя триватиме...

Похожее изображение