Наші на телебаченні

  • 05.12.17, 11:58
Битва екстрасексів.

На майданчику з'являється ведучий Павло Костіцин.
- Отже. До нашої програми звернувся чоловік іх Харкова  Ratzinger  з проханням розібратися в його проблемі. Давайте він нам її розкаже.
- Мені 28 років і я незайманий. Я хочу зняти вєнєц бєзбабія.
До розслідування приступає перший екстрасекс німий віщун із Полісся Волинський.
  Костіцин: Що ви нам можете розказати або порадити?
  Волинский: lol
  Костіцин: Дуже несподівано. А детальніше?
  Волинский: lollol
  Костіцин: З вами все ясно. Давайте запросимо наступного екстрасекса емпата з Мелітополя професора Допменталя.
 Професор виходить в довгому плащі на голе тіло. На ногах сині кеди. Допменталь мовчки скидає один кед, підходить до Ratzingera і щосили лупить незайманого по лобі. Потім він йде з майданчика зі словами: "Я вас всєх насквозь віжу".  До емпата біжить помічниця режисера: "Какой кадр! Моя ти бубочка. Я тя лю."
  Костіцин: Невже ніхто так і не допоможе нашому герою? Може демонолог з Києва Zmeelove нарешті подолає проблему?
В клубах диму з'являється демонолог, зверхньо оглядає всіх присутніх, дістає з пазухи два трупи сірих крис, відриває у одної з крисок передню лапку і починає промовляти заклинання:
- Лети-лети лепесток через запад на восток, через север, через юг, возвращайся, сделав круг. Лишь коснёшься ты земли - быть по-моему вели! Вели, чтоб у Ratzingera был секс с живым человеком!
Потім Zmeelove ховає за пазуху залишки крис і зникає в диму.
Костіцин починає спорити з режисером.
Костіцин: А це що за балаган? Я взагалі щас піду з майданчика! Що це за неадекватні люди в студії?!
Помічниця режисера: То не балаган. То циганський клан з Броварів.
Костіцин: Добре, давайте далі. Отже,друзі, зустрічайте - тіліпат з Західної України, мольфар і чорно-білий маг одночасно....дозвольте представити - Сало.
До студії проекту заходить худорлявий мужчинка у тулупі, спортивних штанях і білих тухлях з довгим носком.
Сало: Давайте я його виїпу і він скаже, що у нього був секс з людиною.
Костіцин: Неочікуванне рішення.
Ratzinger: Та що ви всі тут за люди! Я до вас як до рідних, а ви...а ви! Я відмовляюся від поекту!
Костіцин: Рекламна пауза.
Андрій1961: Задолбали рекламщики!

Дія № 10 Сільська декомунізація

  • 03.12.17, 18:48
Біля сільради збирається натовп. Жінки щось тихо бубонять, чоловіки мовчки курять, одноокий кастрований кіт Васьок лиже те місце, де колись були яйці. Щоб якось почати бесіду Хозя дає копняка під сраку коту-інваліду, той ховається за жіночками, по дорозі залишаючи мокрий слід.
- От чого ти, Хозя, вєчно? 
- Всі кошаки хади! - зривається на вереск Хозя, - Хтось нарешті скаже, що тут за херня?
По вигляду Хозі видно, що він вже на грані нервового зриву і вся ця незрозуміла ситуація остаточно вивела його з рівноваги. Хозя шукає чергову жертву і переводить свій погляд на Допу.
- Чєго вилупілся? Я сам токо прішол. - Допа показує на ноги в кедах із синьої ізоленти, на яких білим коректором написано Converse.
Погляд Хозі ловить на горизонті фігуру банщика, той нарешті поприбирав сліди зборів по підготовці до Нового года, нарізав наодинці дрова по 19 см і вирішив теж приєднатися до натовпу. 
- Сало!!! Ну хоч ти мені скажи, якого чорта ми тут мерзнемо?
- Я їбу Бабу Ягу.
- А прі чом тут я? - Ганєчкіна виходить з компанії жіночок і встає в войовничу позу.
- А при чому тут ти? - негодує Сало.
- Ну так когось жеж їбуть? Чи мені показалось? - Ганєчкіна підходить впритул до Сала і щось шепоче.
- Та ну тебе з твоїм страпоном, - Сало задкує до чоловічого табору.
З неба починає летіти мокрий сніг. Юрба переминається з ноги на ногу і ховає руки в кішені. На голові кота Васька швидко росте снігова піраміда. Хозя не витримує і з матюками йде від сільради в напрямку жіночого гуртожитку, з якого щогодини телефонує збуджений Аскольд і спокушає його розповідями про місцевих краль.
В той самий час з приміщення сільради лунає цокіт каблучків, в дверях клацає замок, виходить секретарка Зазі у рожевій плетеній шапці з балабоном і нарешті запрошує всіх зайти. Хозя з матюками біжить назад від гуртожитку до сільради і у кабінеті сільського голови Фелікса, куди всіх запросили, опиняється позаду всіх майже в коридорі. Поряд з ним стоїть на табуретці місцевий спецфоткор Disu. Довга коса жіночки опиняється прямо перед обличчям Хозі, той від нервів починає жувати кінчик коси Disu.
Фелікс стукає ручкою по столу і натовп ненадовго затихає.
- Шановна громадо, я скликав ці збори, щоб нарешті покласти всі крапки над і та вияснити, що за падлюка срала какала під двері сільради. До нас в село приїжджала спеціальна комісія із Києва, вона взяла купу на аналізи і дійшла висновку, що то було гімно. Отже всім здати по 100 грн. за виклик спеціалістів.
- То всьо баби, - не витримує Хоббіт, - вони і мені в душу насрали.
- Доооо? - не витримує Бджола А єслі в глаз?
Тут на стіл лізе Ганєчкіна, страпоном чіпляється за гіпсовий бюст Леніна і той з глухим звуком падає на підлогу.
В кабінеті настає мертва тиша. Чутно лише як дурна муха б'ється в передзимових конвульсіях об скло. Всі дивляться на Фєлікса.
- М-да. Не думав, що так це буде, але хер з ним. 

В новинах передали, що декомунізація в країні остаточно завершена і пройшла успішно.

Благодарочка зеленью

  • 30.11.17, 09:17
Вчера мой старший ребёнок ездил на вызов к одному мопсу
 и получил от хозяев первую "благодарочку" и сразу зеленью. 



Хозяева мопса оказались веганами и угостили сынулю "вкусняшками". Что это такое проросло я не знаю, но на вкус даже ничего. Кушать это согласилась пока только я, муж сказал, что "вовк помідори не їсть". 

Котячі ніжності

  • 25.11.17, 17:29
Вже тут, мабуть, всі знають про моїх котів Кнопу і Фєню. Фєні чикнули кокі тижні два тому, а от Кнопу стерилізували позавчора. Приніс ії наш дохтор Дулітл за пазухою всю таку ніяку після операції і ми зробили гніздечно для бідної киці. Поклали Кнопу під батарею і пішли собі і тут я згадую про Фєню, бо він полюбляє гратися в "дістань Кнопу до вереску". Біжу я (ну типу швидко перебираю ногами як можу) у кухню і спостерігаю таку картину. 
Тут вибачайте, бо викинути хоч одну з фоток не можу. Придивіться на останній фотці на фостики. Вставляю її останньою, бо там вже така ніжність, що аж до сліз.
       

 
P.S. Ну що, Хозя, всі кошаки хади? podmig

Про мою старість.

Зарядка від Зазі та Помадки нагадала мені про таке. Хтось вже уявляв свою старість? Я так. 
Отже почну. На старості я буду звичайна товста бабуська на тоненьких ніжках (то у мене від моєї бабці Дусі велика дупа і тонка кістка), буду мати сиве волосся (фарбувати не буду, бо тоді виглядатиму, як стара рижа жидівка), буду жити у селі біля лісу (бо треба десь вигулювати мого басета і мого діда, а також збирати гриби), буду мати діда (бо треба комусь ганяти онуків з дерев, щоб не їли зелені яблука) і буду мати онуків (бо пісюнів я наробила, а вони нехай роблять мені онуків). Онуків я буду любити без тями, бо вся радість - це те, що ти їх просто любиш, а не виховуєш. 
В нашій команді з дідом я буду добрий поліцейський, а дід буде злий поліцейський. Я буду ліпити вареники з вишнями на веранді і дивитись у вікно за дідом і онуками, а мій дід сидітиме у кріслі-гойдалці з філіжанкою кави і голосно кричатиме: "Куди .лять, босота, по копаному, воно ще зелене... обісретеся жеж!!!" Коли малі засранці сідатимуть мені на голову, я буду їх лякати: "От скажу діду, він вам по сраках лозиною надає!" Лозиною звісно ніхто ніколи користуватися не буде, але дисципліна має бути.
Дід мій буде моднявий. До того часу його борода виросте до пупа як у ZZтопів, він носитиме окуляри як у Оззі Озборна і ходитиме у футболці зі Slayer та кепці як у Ангуса Янга з АС/DC. Я теж не буду пасти задніх у питаннях моди. Я не збираюся ходити у байовому халаті і півшалику. Я буду мати червоні спортівки з лампасами і таку саму олімпійку.  До того часу я таки навчуся в'язати носки і тому всі ходитимуть у полосатих теплих носках... тільки я у кросівках, а дід у галошах.
Діти будуть всі по роботах, але раз на місяць (я ще не вибрала день) вся кагала збиратиметься у нас. Ми будемо сідати за великий стіл у садку, пити чай з тортом і теревенити до самої ночі. Мої сини будуть ніжно обіймати своїх жінок, а потім потихеньку розходитись спати. Мій дід буде сидіти до останнього, щоб нічого не пропустити, бо він знатиме, як тільки він піде спати,  ми одразу почнемо іржати над ним і згадувати, як він загубив свої модняві окуляри, а вони висіли у нього на пузі, або як мій пес вкрав у нього капця і дід в одному ганявся за ним і матюкався, а онуки голосно сміялися і не хотіли діду допомогти.
Жити з дідом ми будемо довго, бо я підпишуся на газету ЗОЖ і збиратиму трави. 
Одного разу я прокинуся і зрозумію, що мій дід заснув навічно. Я покладу свою голову йому на груди і теж піду за ним. Це буде у п'ятницю. 
Наші діти сидітимуть в садку і будуть згадувати мої пиріжки і сміятися над дідом, як він постійно губив окуляри.
Життя триватиме...

Похожее изображение

Ода Вискариону!

  • 15.11.17, 12:59
Славься изгнанник!
Славься Сергей!
Лучший из блогеров
И из людей!
Нет тебя в ленте,
Злобный админ 
так порешил...
Но ты не один!
В этот ноябрьский
Солнечный день,
Поздравить хочу
И писать мне не лень.
Для Человека
с большой буквы Ч,
Не жалко эпитетов
Ну и вообще...
Всего тебе крепкого
и речь не о виски.
Всего тебе лучшего
и твоим близким!
Славься Серёжа!
Славься Вискарь!
Оду пою тебе...
Ну! Наливай!!!







Як не з'їм то понадкушую

  • 28.10.17, 12:54

Тут був Степан.

Таки встигла нагрИбти

Цього року я вже думала, що пролечу як хванєра над Парижем, але таки встигла отримати насолоду від цьогорічного осіннього грибного сезону. Влітку я теж кайфонула від сбору маслюків, але ця грибалка запам'ятається надовго.
Зранку у п'ятницю я написала замітку, що їду на гриби і....наготувала їсточки, зібрала сумки, дочекалася дитину зі школи, дочекалася чоловіка (бо падлюка вєчно мені плани пересере своїми ділами), завезли Степана до мами і, майже зранку у 15 з гачком, я була у лісі. 
Людей було як на Хрещатику, чого їм вдома не сидиться, я не розумію. Мене тішать наші грибники. Майже всі у камуфляжі і з лукошками (не з корзинами, а саме з лукошками), у всіх круті швейцарські ножі і модні мешти. Ми серед них були як цигани, не скажу, що як броварські цигани, бо ті ще крутіші. Ми були приблизно як бердичівські цигани. Коли ми заходили до лісу, то всі хитрі і розумні вже виходили. Але, як кажуть, твій гриб тебе дочекається. За дві години ми взяли відро поляків, шалену купу зонтів і трохи гливи. Збирали гриби до того моменту, поки у мене не почалася куряча сліпота.
 
Фото "шедевральні", бо у мого бабушкофона теж сталася куряча сліпота.


Наступного ранку я ледве дочекалася. Коли ми приїхали до лісу, то зондеркоманда вже робила свою справу. Ми знайшли вільне місце у строю і стали прочесувати територію разом з ними. Головне в цій справі, коли ти знайдеш галявину з сімейкою поляків, голосно не радіти, бо якесь чудо обов'язково ненароком опиниться поруч і почне різати твою здобич. А ще подумки тре про себе казати: "Тут грибів нема... тут грибів нема". Не повірите, але це діє! Гриботелепати з часом розсмоктуються і ти вже починаєш вголос співати: "Грибочок-грибочок, покажи бочочок". Це теж 100% діє (перевірено роками) і збираєш спокійно гриби вже без свідків і конкурентів. 

Спочатку було це.
             
    Потім це. Бо нажарити пательню свіжих грибів, то святе!


А вже потім це.

 
І наостанок, що я хочу сказати. Я вас всіх люблю і цілую, але якщо ви колись підете у ліс по гриби і у вас в голові буде лунати голос: "Тут грибів нема...тут грибів нема", то краще йдіть, бо ставати між мною і грибами не слід. lol kiss

Нет сил больше терпеть

Всё!!! Я больше не могу! Сколько можно заниматься этим мазохизмом и смотреть на чужое счастье? Весь ФБ грибами завален. Вы как хотите, а я в лес! Мужа за руль, Стёпу в рюкзак, остальных в резиновые сапоги! Ждите меня через пару дней... или счастливую с грибами, или просто, как всегда, красивую, умную... скромную, но без грибов.
Ждите отчёта.... ждите отчёта ....ждите отчёта