Я закохана в життя!А ще в нього, але вiн настiльки далеко, що я змушена в будь-чому знаходити частинку його очей, обiймiв, запаху i звуку його голосу. Його запах - це зволожуючий крем з Эгiпту, його звук це шорхотiння листя пiд ногами i моросящий дощик з проникливою свiжiстю вiтра. Його очi - небо! Вчора був повний мiсяць i воно було неперевершеним, я залишилася стояти як вкопана посеред двору, все роздивлялася цю вечiрню бiрюзу, аж мама за мною двiчi виходила. Незрозумiло iй було, чому я...

Читати далі...

Ти впевнено вступаєш , Листопаде,в свої права.Здавалося, нема вже правди...а ні - жива!І хоч так боязно тебе стрічати з кожним роком.Все впевненіше йду до тебе крок за кроком.І сіре небо стало більше.Такою чорною земля!Людина кожная стає мудрішою,Через той біль у серце, що немає вороттяв те славне літо, де було життя.То похорон!І кожний щось хоронитьХто безтурботність,Хто любов А той, хто не любив...як яМинулорічний залишок любові гонить ...І так наївно хоче закохатись знов.

За что гневить одиночество? Прекраснейшее из времён! Ни в чем никогда не тесно Не то что когда вдвоём. Зачем уповать на взаимность? Ты истин и правд родник! Ненужность свою в невинность Маскировать привык. И не зачем душу искать Родную на все века! Мечту прогнав, тихо спать Легче наверняка! P.S. O, скільки в слові "одна" дна.

Одиннадцята. Я в метро. Виструбнили з Олею з таксо добарана і я мчу до москаля,а потім в Депо. Зазвичай не сідаю,але..одиннадцята і простозахотілося накидати пару рядків до депо. Звісно,можу ще подзвонити Тушкану,але вечір з ним мене геть не вабить. Я закинула голову,подивила навколи... навкруги одні баби в однієї через одну від мене обручка , інші як я. Кожна по собі цікава. Ще одна зупинка - дві і один геть.зара з порахую випадкову статистику: ще геть один і дві, л шаються - 38 чоловіків...

Читати далі...

Багато років чи так собі? Є Незалежність у житті чи на папері тільки? Хто ти: українець, патріот, Герой України чи "ущемленный в правах русскоязычный"? За стільки років можна вже визначитись, скажуть країни-сусіди... А ми вкотре вляпалися глибше ніж перед цим. Кожний наступний президент гірше "попєрєдніка". Україно,я не знаю, я заплуталася... Зупинилася на думці: президента нам не треба, нам Махна давай. Шановні,не вітаю,задовбалася витягувати свято з порожнього...

Читати далі...

Я сама. Я знаю,як треба. Я не помилюся,ми призначені одне одному і я зроблю нас щасливими. Ти - мій чоловік,просто ще не усвідомів цього. З такими думками,травнево-квітневим вінком і надіями,що ти обов'язково повернеш мене до себе. Я пішла задля цього,аби ти зрозумів надала час, всипала нашу кімнату травами аби ти згадував мене... Все це правда. До цього дня я не знала,що настільки помилялася в тобі. Ти не міг бути Моїм чоловіком,бо не здатен довіритися коханню. Нікому Нічому не здатен...

Читати далі...

Коснись меня взглядом и я прощу боль рукопожатия.

Дивно чи не так ? Трави після квітіння... Як буденнощі після весілля:)

Ти прийшла,а я вже і не жду Довго ти десь швондяла,кохана І не те що більше не люблю Стан цей амнізією назвала б. Вже й забула, як воно - Чекати. Серед ночі ім'я шепотіти Як воно крізь всі шляхи стрічати Промінь у очах небес ловити. Я вже інша я тепер байдужа Ти до інших йди Я - обійдусь Я занурюсь у свої калюжи І за те на тебе не сержусь.

Понурий вечір Лютнева ніч Чергова зустріч - Тягар із пліч