Мені #невсеодно

Для мене справді є різниця, де.

Для мене є різниця, з ким, куди і звідки.

Все очевидно: хтось вперед іде,

А хтось стає навколішки й навшпиньки.

А щодо того, хто кому товариш, друг і брат,

На щастя, кожного я право поважаю,

Але не поважаю я порад,

Як через пекло проповзти до раю.

І як підставити щоку під чобіт зла,

І як закрити гідність у коптьорку,

І тих, хто молиться на голову козла,

І тих, хто всує одягає гімнастьорку.

У кожного свій погляд на життя,

Свої слова, гріхи і протиріччя.

Старіють очі і від сміху і від сліз,

Та не буває без очей обличчя.

Як не буває без облич людей,

І не буває без людей держави.

Какая разніца, под чєм под кєм і с кєм,

Коли овець зганяють вовкодави.

Коли нема зубів, вже все одно:

Жувати шоу чи смоктати серіали.

Яка різниця: сало чи попкорн.

Коли тебе на мило готували.

Ви кажете, що кожного колись

Ви кажете, що кожного колись

Потрібно врешті-решт нагодувати.

Я згоден з цим. Але навіщо всім

Солодку вату в душу заганяти.

Ми творимо державу чи колгосп?

Ми пишемо історію чи казку?

Ми хочем без наркозу перемог

Чи хочемо під опіум – поразки?

Для мене справді є різниця, де.

І хто і з ким готовий побрататься.

Не проживе держава без людей.

Людей, що вовкодавів не бояться.

                               С. Вакарчук.