Профиль

УПА живе !

УПА живе !

Украина, Николаев

Рейтинг в разделе:

Последние статьи

Звідки пішло і чи потрібне нам жіноче свято 8 Березня?

  • 08.03.12, 13:09
Союз українок вже не раз пояснював на конференціях, у пресі (ґаз. «Час», „Буковина»), чому ця жіноча неурядова громадсько-просвітницька організація не святкує 8 Березня, а святкує День Матері. Та дарма. Нас, на жаль, не чують і не хочуть чути перш за все самі жінки. Кажуть, що їм не завадить ще один неробочий день і приємно отримувати подарунки на роботі, дома.

         Отакою мізерною ціною розраховується наша влада в Україні сьогодні, як і колишня в Союзі, з жінками за їхнє ганебне, принизливе становище в державі.          Так, 8 Березня - Міжнародний жіночий день. Цікаво, ким запроваджений цей день і для чого?          Німецька політична діячка Клара Цеткін (1857-1933, похована в Москві, на Червоній площі) була освіченою, розумною і мудрою жінкою. Вона добре знала історію і релігію єврейського народу. Тому організована нею II Міжнародна конференція соціалісток у Копенґаґені в 1910 році (випадково чи ні) співпала зі Старозавітнім єврей-ським святом Пурімом.          Біблійна книга „Естер» повідомляє, як молода, гарна, мудра жінка Естер врятувала свій юдейський народ від загибелі. Вона зуміла стати царицею, і завдяки їй юдеї не тільки не були знищені в тій державі, а навпаки — отримали право повісити свого головного ворога Гамана з десятьма його синами та ще й знищили 75 тисяч своїх ворогів. Після такої перемоги вони зробили собі відпочинок — день гостини, радості та подарунків один одному - свято Пурім (щось подібне до того, що подобається нашим жінкам сьогодні). Ці дні „мають святкувати у кожному поколінні, у кожному роді з їхнім часом». Так розпорядився цар тієї держави, виконуючи волю цариці Естер. Виходить, що ми святкуємо перемогу Естер, вірніше, Пурім.           За рішенням Міжнародної конференції соціалісток, 8 Березня стало днем боротьби жінок за свої політичні права, за рівність з чоловіками.           То нехай собі політичні діячі чи ді-ячки святкують, захищають права жінок. А до чого тут широкий загал населення України, наші сім’ї, дитячі садочки, школи?           Жінки, школярі, діти, родини в Европі, Америці, Канаді нічого не знають про це свято, їхні права захищені їхніми державами, урядами, владою. Такого ажіотажу, як у нас, у цей день ніде в цивілізованому світі нема, і такими незахищеними, упослідженими жінки не почувають себе ніде.          Хтось скаже, що жінкам добре було в Союзі, бо вони мали роботу. Так, у колгоспах чоловіки керували і механізаторами були, а жінки компенсували відсталість сільськогосподарської техніки і гнули спини на полях з сапами, копачами, косами, серпами в руках. Це відбито в тодішньому фольклорі:          У колгоспі «8 Марта»          Уважають женскій труд.          Жінки сіють, жінки жнуть,          Мужики учот ведуть.          А де ще в світі, крім Союзу, можна було побачити жінку на залізниці з кайлом в руках? Це ті, оспівані поетами ніжні жіночі руки прокладали і прокладають шпали і рейки. Не на порожньому ж місці з’являлась така народна творчість:          Я і лошадь, я і бик,          Я і баба, і мужик.          Можливо, святкування 8 Березня додало нашим жінкам більше політичних прав, ніж мають їхні подруги за кордоном?          - Скільки жінок було в політбюро ЦК КП Союзу?          - Нуль.          - Скільки їх було в колишньому уряді?          - Нуль.          - Скільки жінок в українському уряді?          - Нуль.          - А у верховній раді України?          - 5 відсотків. Тоді як у парламентах скандинавських держав жінок до 50 відсотків. Зате в Україні серед безробітного населення 80 % жінок. А чи порахував хтось, скільки наших жінок з вищою освітою тиняється по світах у пошуках праці, щоб заробити на прожиток, на навчання дітей, на придбання житла? Закордонні пані, у котрих наймичкують наші жінки, сміються з нашого жіночого дня, що, мовляв, надто мало один тільки день на цілий рік. У цих поважних пань жіночих днів значно більше - 360.          Що ж це відбувається з нами? Коли ми прозріємо і перестанемо втягувати в це безглуздя своїх дітей, онуків - нові покоління нової держави?          8 Березня як свято ніяк не пов’язане ні з нашою історією, ні з релігією, ні з культурою. Воно нам чуже, привезене, нав’язане. Наші пращури про нього нічого не знали. Правда, коли когось дуже за щось били, то в народі казали: „Били, як того Гамана». Але ж ніхто не міг подумати, що побиття якогось Гамана стане всенародним жіночим святом. Якщо правду сказати, то воно не стільки свято, скільки зайвий привід чергової випивки для чоловіків, котрих обслуговують жінки. У кращому випадку може перепасти квіточка дружині від п’яного чоловіка.          Пора нам схаменутись і припинити, нарешті, робити те, що не підносить нас духовно, не додає нам ні людської, ні національної гідності та щей робить пустішими кишені батьків, діти, яких вчаться в школі.          Є ж у на День Матері. Святкуймо його! Шануймо матерів, бо без них не буде ні хліборобів, ні поетів, ні депутатів, ні президентів. Піднесімо престиж материнства, жінки-матері, берегині родинного вогнища. Це свято збагатить нашу духовність, додасть людяності.          Кажуть, що жіноче свято 8 Березня пустило таке глибоке коріння, що його вже неможливо викинути. Не треба нічого викидати, нехай воно буде для політики, для святкуючих Пурім.          Згадаймо, що запроваджувалось воно в нас зверху, штучно і теж нелегко. Люди протестували, обурювались і не хотіли йти на урочистості, які влаштовувала влада на місцях: „Що за жіноче свято, коли, в марті, як....?». Але партія сказала: „Надо!» - народ відповів: „Єсть!». Важливу роль в усьому цьому відіграла школа.          Шкода, що нинішня влада в Україні по духу майже нічим не відрізняється від колишньої, атеїстичної, українофобської. Тому так важко в Україні йдуть економічні і духовні перетворення. Скоро зберуться найвищі урядовці зі своїми „жонами» (їхні дружини не поїхали на заробітки за кордон) і покажуть по телебаченню урочистості з нагоди міжнародного жіночого дня.          Тому Союз українок звертається з проханням до освітян. Шановні освітяни, колєґи, дорогі посестри! Розкажіть учням і їхнім батькам, що це за свято, доведіть, що воно позбавлене здорових народних чи релігійних ритуалів, обрядів. А головне, відмовтесь від отих дратуючих всіх подарунків. Які б вони не були, ці подарунки ніколи не зможуть компенсувати борги бездарних керівників нашої держави вчителям, доведеним до межі виживання.          Повірте і батькам (ви теж батьки), що вони стомились від шкільних поборів.          Світ сміється з наших жінок і нашого жіночого дня. Вимагаймо не один, а 360 днів гідного життя в Україні і перш за все — для жінок і дітей.          А політики нехай собі святкують 8 Березня.

http://nation.org.ua

Внимание розыск !

"Херсонських студентів затримали через листівки з Януковичем - інкримінують ст. 296 ч. 2 "Групове хуліганство"
За розклеювання “анти-президентських” листівок в Херсоні наряд міліції затримав двох студентів четвертого і п’ятого курсу Херсонського національного технічного університету (ХНТУ). Про це повідомив херсонський журналіст Сергій Яновський.



За його інформацією, щодо студентів порушено кримінальну справу за ст. 296 ч. 2. (Групове хуліганство) Запобіжний захід – підписка про невиїзд.

За словами ректора цього ВНЗ Юрія Бардачева, студентам загрожує відрахування в разі прийняття судом рішення про протиправність їх дій.

За попередніми даними, студенти були затримані міліцією і передані співробітникам СБУ.

Происхождение народов Восточной Европы

Склад крові українців є незаперечним свідком автохтонності українського
народу на теренах України. А.Ф.Мурант писав : "Українці виявляють
помітно високу частоту резус-негативних , до 20,6 % . Це вище ніж
будь-яке дотепер перевірене населення за винятком басків,деяких
берберів, ірландців та голандців. Різниця щодо іншого європейського
населення статистично багатозначна. Обмеженні дані з Росії показують
частоту резус-негативних від 11 до 17,5 %."

Як бачимо склад крові
українців свідчить про їхню належність до найдавніших у Європі народів і
вказує на їх прямий генетичний зв'язок з людністю , що першою заселила
теріторію України.

Антропологічна однорідність населення усіх
регіонів України та відсутність азійських впливів (отже,автохтонність
українців) виявляється у найрізноманітніших антропологічних
дослідженнях.

Відомий російський антрополог В.П.Алексєєв на
підставі численних краніологичних досліджень приходить до висновку про 
відсутність відмінностей у краніологичному типі українців різних
теріторіальних груп.Відсутні помітні відмінності мііж краніологичними
типами сучасних українців і їхніх викопних предків , чого не можна
сказати про населення Росії.

Найбільше різняться між собою
сучасні росіяні та їхні предки - кривичі,в'ятичи та словени. Менша
різниця між драговичами ,радимичами та білорусами , і зовсім не помітна
між українцями та древлянами ,полянами,сіверянами.

"Таке попарне 
зіставляння сучасного і середньовічного населення для трьох великіх
ареалів східнослов'янських народів - Російської рівнини ,Білорусі та
України - показує , що антропологічні відмінності , які можна трактувати
як наявність фінського субстрату ,чітко виражені на Російський рівнині
,менш чіткі у Білорусі і сходять на ніщо на теріторії України.Іншими
словами , середньовічне населення України тому і не відрізняється від
сучасних українців у тому , в чому відрізняються середньовічні слов'яни
від росіян , і меншою мірою від білорусів , що середньовічні слов'яни
України не ввели до свого складу чужорідних етнічних груп з
монголоїдними домішками "

Отже ,попри всі біди і лихоліття ,
населення України не залишало своєї землі і продовжувало розвивати на
ній свою матеріальну і духовну культуру. І не назви етносу , а його
антропологичний тип,культура ,традиції,звичаї та фольклор є тим
показником ,який дає змогу надійно ідентифікувати його минуле , його
історичний процес.

Самозахист це злочин ?

23 серпня 2011 року на офіс Харківського обласного об'єднання Всеукраїнського Товариства “Просвіта” ім.Т.Г.Шевчанка було вчинено збройний напад. Нападник — відомий в мережі Інтернет українофоб і радянський шовініст Сергій Колесник. Напад було вчинено з мотивів ненависті до України та українців. По приходу до офісу «Просвіти» С.Колесник вихопив травматичну зброю і силоміць, з криками про те, що він готовий перестріляти всіх «хахлов» заштовхав активіста «Просвіти» Ігоря Михайленка у двір (це не було йому особливо складно, адже 49-річний Колесник важив близько 120 кг, в той час як 23-річний Михайленко — лише 65). Там нападник намагався залякати Ігоря, вистріливши йому під ноги.

В цей час ще один патріот — Віталій Княжеський, що був у той час на подвір'ї і займався ремонтними роботами, побачив дану ситуацію і намагався зупинити Колесника словами. Але той його не слухав, а просто підняв пістолет і кілька разів вистрелив у Віталія. Ігор спробував зупинити нападника, поваливши його на землю, але натомість отримав вистріл упритул в шию. В цей час вже поранений Віталій підбіг і вдарив Колесника молотком, що лежав серед ремонтних інструментів. Але навіть це нападника не зупинило: його довелося зв'язати. Лише зв'язаному Колеснику змогли надати першу медичну допомогу його ж жертви і просвітяни, що вибігли у двір на звук пострілів. Міліцію і швидку допомогу викликав Головний Провідник ХОГО “Патріот України” і член Ради ХОО ВУТ “Просвіта” Андрій Білецький. По приїзду міліціонери, окрім пістолета і рації, вилучили у С.Колесника кілька пачок грошей у американській, європейській та українській валютах на загальну суму у кілька тисяч доларів США.

У лікарні Ігор Михайленко і Віталій Княжеський провели більше тижня, а на денному стаціонарі лікувалися майже місяць. Їм були проведені операції по вилученню з тіла куль. Всі ушкодження були небезпечними для життя у момент нанесення: у Ігоря — поранення шиї впритул, що супроводжувалося значним опіком; у Віталія — три поранення в область серця і прострелена долоня правої руки. Якби пістолет був заряджений бойовими кулями, вони обидва загинули б на місці.

Оригінал статті тут :
bilozerska.livejournal.com

Київ-1941рік Комуністи знищили 324 споруди в центрі Києва

Київ -- єдине європейське місто, яке потерпіло від своїх "захисників".
Радянська історіографія, звичайно ж, стверджувала, що центр міста спалили війська Вермахту після їхнього вступу до Києва 19 вересня 1941 року. Проте офіційні архівні документи спростовують це і свідчать, що ще влітку 1941 року був створений штаб оборони Києва, під керівництвом якого і відбувалося масштабне мінування промислових підприємств, урядових і житлових будинків.
Збереглася копія довідки начальника інженерної служби штабу оборони майора Чукарєва, де повідомляється, що «мінування проводилося силами взводу армійського інженерного батальйону і все здійснювалося в тісному контакті з міським комітетом партії. М майже всі споруди в центрі міста. Розрахунок виправдався. Зайшовши у місто 19 вересня 1941 року, німці дійсно розташувалися у найвишуканіших будинках на Хрещатику, Прорізній, Інститутській та Пушкінській.
А вже 24 вересня 1941 року пролунав перший потужний вибух, який розколов навпіл великий чотириповерховий будинок із мансардами і вежами, споруджений 1903 року за проектом архітектора Городецького. Ця монументальна споруда за своїми пропорціями і якістю виконання не поступалася найкращим зразкам архітектури європейських столиць.
Слідом за цим у повітря злетіли споруди поштамту, Радіотеатру, «Гранд-готелю», біржі, кількох особняків (серед яких зведений у мавританському стилі унікальної краси будинок Зайцева) і розкішна будівля найбільшого цирку в Європі -- цирку Крутикова. Страшної сили вибух зруйнував найпрестижніший житловий будинок Києва -- так званий дім Гінзбурга. Це був перший київський хмарочос -- 12-поверхова споруда на 90 квартир і 500 кімнат.
Вибухи спричинили пожежі, які тривали в центрі міста від 24 по 29 вересня і понищили майже всю забудову Хрещатика, наполовину вулиці Прорізної, Городецького і частково Лютеранської, Інститутської, Заньковецької та Грушевського. ТЦентр міста було перетворено на суцільне згарище з руїнами будівель, які до цього представляли найкращі зразки модерну, неоренесансу, класицизму і необароко-рококо.
Загалом восени 1941 року вибухами та пожежами було знищено 324 споруди Собор Успіння Пресвятої Богородиці. Це була українська святиня світового культурного значення, під руїнами котрої загинуло безліч безцінних мистецьких скарбів. Потужним вибухом також було повністю знищено пантеон найбільших достойників української землі -- київських князів, митрополитів та архімандритів, похованих у соборі

Виселення татар

13 квітня 1944 року НКВС і НКДБ СРСР ухвлили спільну постанову "Про очищення теріторії Кримської АРСР" від антирадянських елементів. Офіційно причиною депортації вказувалася співпраця деяких кримських татар з нацистською Німеччиною під час Другої світової війни. У 1989 році депортація була визнана Верховною Радою СРСР незаконною і злочинною. Кримські татари вимагають визнати депортацію геноцидом.

О та Око

Мешканець Маріуполя вирішив змінити своє призвище на Око , а ім'я одному зі своїх синів дав О , саме так , просто О  На питання , хто підказав йому таку ідею , він відповідає що іншопланетяні з літаючої тарелки і він має навіть її креслення.

Руйнування Січі

Куйчук-Кайнарджійська угода Росії з Туреччиною 1774 року стала для царизму поштовхом у практичній реалізації смертного вироку Запорізькой Січі. За наказом Катерини Другої, російські війська оточили батьківщину козацтва та зрівняли її з землею. 12 тисяч козаків були примусово мобілізовані до регулярної армії, багато з них загинули, не витримавши жорстокої системи покарань у російських військах. Троє найбільш шанованих козацьких кошових на чолі з Петром Калнишевським були заслані у монастирі. Ще 5 тисяч запорожців обрали добровільне вигнання.

Іван Мазепа

Коли польський союзник Карла XII Станіслав Лещинський став погрожувати нападом на Україну, Мазепа звернувся по допомогу до Петра I. Цар, чекаючи наступу шведів, відповів: «Я не можу дати навіть десяти чоловік; боронися, як знаєш». Після того, як Мазепа переконався в тому, що Петро І нищить основи української державності, він вирішив використати умови, створені Північною війною (1700—1721 рр.) для розв'язання державницьких проблем іншим шляхом. Петро І порушив зобов'язання обороняти Україну від ненависних поляків, що являло собою основу угоди 1654 р., і український гетьман перестав вважати себе зобов'язаним зберігати вірність цареві. 7 листопада (28 жовтня) 1708 р., коли Карл XII, який ішов на Москву, завернув в Україну, Мазепа, в надії запобігти спустошенню свого краю, перейшов на бік шведів. За ним пішло близько 3 тис. козаків і провідних членів старшини. "Отрывки и заметки" Кіндрат Федорович пише: "Для Мазепы кажется ничего не было священым ,кроме цели к которой он стремился : ни уважение оказываемое им Петром ,ни самые благодеяния , излитые на него сим великим монархом, ничего не могло отвратить его от измены. Хитрость в высочайшей степени , даже самое коварство почитал он средствами , дозволенными на пути к оной..." А метою Івана Мазепи була Незалежність України