Звернення до парламентської опозиції

Доброго дня, дорога моя командо!

Дивлюся, як ви б'єтеся на барикадах, скільки сил віддаєте цій боротьбі і вірю, що ви здатні досягти результату.

Я переконана, що ви добре усвідомлюєте вашу відповідальність за цей історичний момент. Диктатура, як дикий звір рветься вперед та прагне крові, але тимчасово ув'язла в капканах народного повстання. Поки... Зараз ви можете або допомогти народу добитися свободи, або допустити фатальні помилки та програти разом з Україною всю нашу боротьбу.

Революційні енергії настільки високі, що можуть як підняти націю на новий рівень розвитку, так і позбавити її навіть надії на довгі роки. Зараз життєво важливо не помилитися.

Ви бачите, що Янукович обрав специфічну технологію управління країною. Він робить десять кроків вперед у розбудові диктатури, потім відступає на крок назад, щоб нейтралізувати суспільство та світ, а далі знову на повній швидкості рухається до встановлення абсолютної диктатури. Ця технологія реалізовується кожної миті і треба визнати, що вона працює. Ось ми вже не вимагаємо повного перезавантаження влади та підписання Угоди з ЄС, а торгуємося за закон про амністію для людей, які не вчиняли ніяких злочинів. Не грайте з Януковичем в його ігри. Це небезпечно.

Революція не входила в його план. Спочатку він спробував утопити її в крові. Не вийшло. Українці стоять насмерть. Тепер він поміняв тактику та спробує задушити її в своїх дружніх обіймах. Саме тому він запропонував Арсенію Яценюку посаду Прем'єр-міністра, а опозиції - формування Уряду Народної Довіри під своїм дахом.

Я попереджаю опозицію та Євромайдан — ця пропозиція — пастка! Не варто в неї наївно потрапляти! Створення Уряду Народної Довіри, який не буде спиратися на надійну проєвропейську парламентську більшість, віддану реформам у модернізації країни, не є виходом з політичної кризи. Це авантюра. Це — Уряд меншості, який не зможе виконати свою позитивну програму. Йому просто не дадуть це зробити. Його створюють, щоб легалізувати диктатуру перед президентськими виборами, змити кров мирних людей з її мундиру.

Можливо, хтось вважає, що Янукович вже втратив свою керовану парламентську більшість або втратить її вже у найближчий час? На жаль, це не так. Нам всім хотілось би в це повірити. Але не вводьте себе і суспільство в оману. Він не втратив контроль над парламентською більшістю, і не втратить поки в нього є такі абсолютні повноваження. Як тільки народ розійдеться з майданів по домівках, Янукович, разом із своєю парламентською більшістю, перемеле Уряд Народної Довіри, як гарматне м'ясо. Саме так він зробив з міністрами Ющенка та з ним самим у 2007 році.

Після формування Уряду Народної Довіри за участю опозиції, саме на опозицію буде покладена вся відповідальність за провальну економічну і соціальну ситуацію у вже розграбованій країні, за падіння гривні, за корупцію, за безправ'я, за весь цей «беспрєдєл». Опозиційному Уряду Народної Довіри не нададуть жодних владних інструментів для проведення справжніх докорінних реформ. Не нададуть, бо Янукович не збирається нічого міняти, його все влаштовує. А перекласти відповідальність на опозиційний Уряд Народної Довіри це той елемент, якого не вистачало для повного комфорту. Не дайте йому в руки потужний додатковий козир.

По-друге, в Уряду Народної Довіри, сформованному опозицією не буде жодного шансу підписати та ратифікувати Угоду про асоціацію з ЄС, поки Янукович буде займати пост Президента України. Якщо зараз хтось з опозиційних політиків обіцяє це зробити силами нового, сформованого з опозиціонерів Уряду, він є, або дилетантом, або провокатором. Поки Янукович займає посаду Президента України Угоди з ЄС не буде і бути не може. У Януковича немає і вже ніколи не буде свободи розірвати в односторонньому порядку його домовленості з Володимиром Путіним. Якщо він ризикне порушити ці конфіденційні обітниці, його перетворять на повного політичного лузера за лічені місяці. Я майже переконана, що перед наступними президентськими виборами або одразу після них Янукович введе Україну в Митний та Євразійський Союзи навіть, якщо не буде цього хотіти. Він вже собі не належить, так само, як і його рішення. Тому створення Уряду Народної Довіри силами опозиції, під патронатом Януковича не призведе до підписання Угоди з ЄС і, як наслідок, суспільство, яке повірить в добру перспективу буде сильно розчароване. Як наслідок, народ поступово перейменує Уряд Народної Довіри в Просто Уряд. А після перемоги Януковича у 2015 цей уряд швидко відправиться у небуття разом із залишками політичної опозиції та надією українців на зміни.

По-третє — треба чітко зрозуміти, що посада Прем'єр-міністра не просто так запропонована Арсенію Яценюку. Причина в тому, що на цю хвилину він єдиний з усіх опозиційних лідерів, хто має шанс у 2015 взяти участь у президентських виборах та перемогти Януковича. Віталія Кличка не допустять до участі у виборах, бо він останні десять років не проживав в Україні, Олега Тягнибока в другому турі будуть перетворювати на агресивного радикала та побудують на цьому всю виборчу кампанію. Арсеній Яценюк єдиний, проти кого режим ще не знайшов політичної отрути. Він — гарантований учасник президентских виборів і це проблема для влади. Тепер вони знайшли, як його політично знищити, а саме запропонувати стати Прем'єр-міністром у Януковича. Якщо Арсеній Яценюк прийме цю пропозицію в такій ситуації — його політична кар'єра завершиться, так само, як у Тигипка. 

Пропонуючи Арсенію Яценюку Прем'єрство, а опозиції — Уряд Народної Довіри, Янукович вирішує одномоментно всі проблеми — вбиває революцію, опозицію та єдиного реального кандидата в Президенти від опозиції, який ще залишився. Тому прошу опозицію не грати з Януковичем у піддавки і не приймати пропозицію щодо створення Уряду Народної Довіри. Інакше зробите Януковича Президентом України на другий термін ще в першому турі. Ситуація надскладна, але є, як мінімум три виходи з кризи:

Перший — найбільш надійний та ефективний допоможе Україні довести народне повстання до перемоги, до повної капітуляції Януковича, до проведення негайних президентських виборів; професійно підтримати та повести народ мирним переможним шляхом. Я передавала вам план дій. Дійте! Я вірю у те, що з диктатурою неможливо покінчити будь-яким іншим шляхом, ніж мирним, але всеохоплюючим народним повстанням. Я вірю, що цей шлях є можливим, якщо діяти професійно, сильно і впевнено разом із народом та демократичним світом. Більше того, я вважаю, що ми знаходимося в одному кроці від повної перемоги. Не вистачає лише політичної волі і режим паде. Я є очевидним прихильником саме такого плану дій. Але, якщо опозиція хоче знаходити з владою компроміси, то є ще варіанти, які можливо застосувати. Обидва, як і самі переговори з владою, можливі лише в тому випадку, якщо буде активно діяти Майдан. Якщо Майдан буде маргіналізовано, то влада припинить будь-які переговори з опозицією та проведе повну зачистку активістів по всій країні, включаючи журналістів та депутатів.

Отже другий шлях розв’язання кризи, якщо іти на переговори з владою та залишати Януковича на посту президента, - це негайне проведення парламенських виборів на пропорційній основі із скороченням всіх виборчих процедур до одного місяця. Якщо у Великій Британії парламентські вибори проходять за п’ятнадцять днів, то ми, як-небудь, вкладемся у місяць.

Не можна допустити в Україні будь-якої мажоритарної складової парламентських виборів, бо політична корупція досягла небаченого розмаху. Я думаю, що і вибори парламенту за системою відкритих списків також будуть шкідливі по причині такої самої політичної корупції, як при мажоритарній системі. Найбільшою помилкою опозиції за останні роки стало голосування за закон про вибори за частково мажоритарною системою у 2012 році. Пропорційна система виборів далеко не ідеальна, але вона єдина, яка дозволить усунути диктатуру. Для демократизації кожної авторитарної країни мусить бути обраний правильний політичний код. В Україні на цей момент таким кодом є парламентські вибори на пропорційній основі, які можуть бути інструментом розв’язання кризи. Тільки після проведення негайних, чесних та прозорих позачергових виборі можливо погодитися на формування Уряду народної довіри, навіть якщо Янукович, поки що залишиться на посаді Президента України. Такий шлях розв’язання політичної кризи може дати шанс підписати Угоду з ЄС та розпочати глибокі демократичні реформи ще до початку наступних президентських виборів.

Є третій варіант розв’язання кризи. Переконати Януковича, під вагомим тиском мирного народного повстання, все ж таки підписати і невідкладно ратифікувати в Українському парламенті Угоду з ЄС. Я переконана, що люди, які протестують, сприйняли б це, як основу для компромісу. Якщо Янукович відмовляється від цієї пропозиції це буде означати, що він навіть думки не допускає, що Угоду з ЄС може бути підписано. Це буде означати, що страх перед Москвою для нього сильніший, ніж навіть прагнення утриматися при владі. І це всі єврооптимісти повинні враховувати.

І останнє, мені зовсім не зрозуміло, чому опозиція та громадянське суспільство почали грати по плану Януковича, вимагаючи негайного повернення до Конституції 2004 року.

Мені передавали пропозиції влади обміняти голосування фракції «Батьківщина» за Конституцію 2004 року з виборами до парламенту на мажоритарній основі, на лікування за кордоном. Очевидно, що я категорично відмовила. Але я вже бачу, що влада до цієї справи підійшла з іншого боку та запропонувала цей шлях виходу з кризи, як обман. Просто Янукович розглядає два варіанти розвитку подій у 2015 році: перший — якщо йому вдасться сфальшувати президентські вибори та залишитися на другий термін, в цьому випадку він збереже існуючу Конституцію. Якщо він у 2015 році програє, він собі готує Конституцію 2004 року, яка буде спиратися на його більшість у Верховній Раді. Якщо опозиційний кандидат стане Президентом у 2015 році, то він ще не встигне пройти інавгурацію, а йому вже по Конституції 2004 року, внесуть на посаду Прем’єр-міністра кандидатуру Януковича. І тоді диктатура та корупція — Forever!

Я за парламентсько-президентську форму правління, але вона мусить бути введена після повного усунення від влади кланово-олігархічного режиму. І не в редакції Конституції 2004 року, бо вона хаотична та еклектична. Вона приймалася під час Помаранчевої революції і не шляхом знаходження гармонійного балансу влади, а під тиском інтересів ворогуючих сторін. У нас завжди приймались Конституції під інтереси та бажання правлячих осіб. Треба покласти край цій поганій традиції. Країні потрібна нова суспільна гармонія на основі нової справедливої конституції і її потрібно буде приймати після остаточного повалення режиму.

Безумовно в будь-якому демократичному суспільстві розв’язання політичної кризи мусить відбуватися шляхом мирних та чесних переговорів. Але я завжди була впевнена, що в умовах українських реалій переговорний процес потрібен Януковичу не для демократизації країни, а для того, щоб мати час «виморозити» та маргіналізувати народне повстання. Події останніх днів підтвердили мою правоту. Я переконана що, якщо Янукович піде на мирний переговорний процес то будь-які компроміси він прийме лише на умовах збереження диктатури. Я в цьому впевнена і тому вірю лише в позитивну силу народного повстання. Сподіваюся, що політична опозиція та демократичний світ не дозволить Януковичу зламати віруючий в свободу Український народ. Допоможіть народу всіма своїми силами не програти боротьбу за своє та ваше гідне майбутнє.

Завжди ваша

Юлія Тимошенко

30.01.2014 р. 

Фото Радіо "Свобода"

Понад 10 мільйонів гривень інвестували регіонали в американську політику. Таку суму соратниками Януковча було сплачено за послуги лобістських фірм у Вашингтоні. Гроші пройшли туди за посередництва сумнівної брюссельської організації.

Майже два роки тому в Брюсселі була створена організація "Європейський центр сучасної України" (European Centre for a Modern Ukraine). Вона замислювалася для просування України на рівні європейських інституцій. А насправді перетворилася в пральну машину Партії регіонів, покликану відмити їх репутацію на Заході, використовуючи кошти малозрозумілого походження.

Засновниками "Європейський центр сучасної України" виступили на той час троє депутатів від Партії регіонів, які за останні два роки значно посунулися владними сходами – нинішній міністр закордонних справ Леонід Кожара, нинішній глава бюджетного комітету парламенту Євген Геллер і нинішній глава комітету міжнародних справ Верховної Ради Віталій Калюжний.

Керівником організації стала німкеня з подвійним прізвищем Іна Кірш-Ван де Ватер, яка разом з двома європейцями також увійшла в число засновників.

Казначеєм організації був призначений регіонал Калюжний попри те, що депутатам заборонено законом обіймати керівні посади в будь-яких установах.

У розпорядженні "Української правди" є статутні документи, які підтверджують порушення нардепом закону (клікніть на малюнок для збільшення).

КЛІКНІТЬ ДЛЯ ЗБІЛЬШЕННЯ

Тому після того, як ми написала про участь Кожари, Геллера та Калюжного, а також суміщення останнім мандату з роботою в бельгійській організації, регіонали провели заміну.

Замість чинних депутатів від партії влади до складу засновників брюссельської контори завели колишніх нардепів. Так, прізвище Кожари, Геллера та Калюжного прибрали з реєстру, натомість в числі засновників з"явилися колишній депутат Олег Надоша, ще один екс-обранець Олексій Плотніков, а також невідома нам пані Ксенія Соколова 1987 року народження.

Ці документи також є в нашому розпорядженні (клікніть для збільшення).

КЛІКНІТЬ ДЛЯ ЗБІЛЬШЕННЯ

Усі перераховані депутати входять до так званої "групи Клюєва". Офіційним прикриттям для "Європейського центру сучасної України" є підготовка інформаційних бюлетенів для західної аудиторії з викладенням позиції в руслі партійної лінії регіоналів. При чому, щоб не бути запідозреним у причетності до влади в Україні, версія подій викладається обережно, лише певним замовчуванням видаючи свою підноготну.

Наприклад, ось перед вами слайд з останньої презентації цього центру. Тут описано події навколо голосування диктаторських законів 16 січня. В бюлетені для західної аудиторії починають опис ситуацію з того, що спікер і його заступник були заблоковані опозицією в своїх офісах (без пояснення причин – чому). "Віце-спікер, щоб потрипити до зали засідань, виліз через вікно та поставив на голосуваня бюджет та низку "анти-протестних" законів (насправді законами запроваджувалася диктатура, а його поширення виходило далеко за межі протестів - УП). Поправки посилювали відповідальність за певні порушення. Демократичний характер цих законів був під сильним сумнівом", - ось і все. Потім написано, що опозиція зажадала дострокових виборів, але не висунула єдиного кандидата – хоча і не повинна була, оскільки вибори так і не призначено. Подібними пересмикуваннями наповнена вся продукція, яку готує згаданий центр.

Але підготовка інформаційних матеріалів – це лише поверхня айсберга. Схоже, що головне призначення установи у Брюсселі – це винаймання лоббістів та піарників для просування регіоналів, а також перекачування коштів за ці послуги: від політиків із сумнівною репутацією - респектабельним західним компаніям.

Так, на сайті Єврокомісії "Європейський центр сучасної України" відзвітував, що їх бюджет на 2013 рік становив лише... 10 тисяч євро.

Водночас за 2013 рік вони заплатили американським лобістам у 50 (!) разів більшу суму – 720 тисяч доларів. В 2012 році бельгійський посередник переказав американцям ще більшу суму – 800 тисяч доларів. Загалом за два роки – понад 1,5 мільйона доларів, або 12 мільйонів гривень!

Відповідна інформація міститься на сайті Сенату США.

Так, "Європейський центр сучасної України" законтрактував дві лобістські компанії. Перша – це Podesta Group, заснована браттями Тоні та Джоном Подестою. Останній в 1998-2001 році був главою офісу президента Білла Клінтона, а, починаючи з грудня 2013 року, працює старшим радником президента Обами. Від контори регіоналів у Брюсселі Podesta Group отримала за два роки 1 мільйон 20 тисяч доларів.

Ось, наприклад, звіт Podesta Group до Сенату про отримання від брюссельських посередників 120 тисяч доларів за четвертий квартал 2013 року.

КЛІКНІТЬ ДЛЯ ЗБІЛЬШЕННЯ

Друга фірма, яку винайняв "Європейський центр сучасної України", називається Mercury/Clark & Weinstock, за якою стоїть колишній конгресмен-республіканець Він Вебер, що був залучений в останню виборчу кампанію кандидата-республіканця Мітта Ромні. Ця компанія отримала з Брюсселю за два роки 500 тисяч доларів.

Звідки брюссельська контора з бюджетом 10 тисяч євро взяла гроші, щоб заплатити астрономічні суми у Вашингтон? "Українська правда" звернулася до керівниці організації Іни Кірш, але не отримала прямої відповіді. "Центр фінансується з дотацій приватних осіб і приватних компаній. Деякі з цих спонсорів взяли на себе зобов'язання про фінансування діяльності піар-компаній на підтримку Центру". На уточнююче прохання назвати цих осіб вона взагалі не відповіла.

Кірш також заявила, що "американські компанії , які співпрацюють з "Європейським центром сучасної України", не мають ніякого відношення до Партії регіонів. Вони працюють виключно на підтримку Центру (...) Центр не має ніякого відношення, прямого або опосередкованого, до фонду Клюєва".

А тепер – найцікавіше.

Отже, як видно, розповіді про те, що Америка є неважливою для правлячої верхівки України, є міфом. Минулого року регіонал Сергій Клюєв – брат нинішнього глави адміністрації президента – вибив собі посаду голови групи парламентського співробітництва між Верховною Радою і Конгресом США. Він зажадав і отримав її попри те, що мав навантаження керівника аналогічної "групи дружби" з Китаєм. Домогтися цього Клюєву вдалося завдяки комітету в закордонних справах Верховної Ради, який очолює згадуваний на початку статті Віталій Калюжний.

Також минулого року Клюєв двічі, у травні та червні, відвідав Вашингтон. На зустрічах в американській столиці Клюєва супроводжував керівник лобістської фірми Mercury/Clark & Weinstock Ед Катлер (Ed Kutler). "Українська правда" звернулася до нього з проханням повідомити, в якій якості він був присутній разом з Клюєвим. Катлер не заперечив цих контактів, натомість переадресувавши до "Європейського центру сучасної України". "Ми працюємо з ними", - відповів Катлер. Тобто, з його слів випливало, що ця брюссельська контора виступала посередником не лише для переказу грошей регіоналів у Америку, але і для надання Клюєву допомоги з боку лобістів у Вашингтоні.

І ще одне. В своєму коментарі Іна Кірш заявила, що Центр не має ніякого відношення до фонду Клюєва. Вона забула лише пояснити, що її чоловік Роберт ван де Ватер віднедавна є... заступником голови наглядової ради фонду Клюєва.

У такій якості ван де Ватер виступав у грудні 2013 року на конференції з питань України, що відбувалася у Вашингтоні (клікніть для збільшення).

КЛІКНІТЬ ДЛЯ ЗБІЛЬШЕННЯ

Таким чином, вимальовується доволі брутальна схема. Гроші незрозумілого походження – але очевидно, що причетні до правлячого корумованого та антидемократичного режиму України – транзитом через бельгійську структуру, так само причетну до Януковича, вливаються у американьску політику в обмін за послуги лобістів з очищення репутації згаданого одіозного режиму.

Єдине, що викликає зрозуміле занепокоєння – так це рішення регіоналів вкласти ці гроші, зароблені для них мешканцями східної України, не в в соціальні проекти для свого електорату, а в ненависних американців. Але вони завжди знайдуть для цього якесь хитромудре пояснення – щоб і далі збагачуватися за рахунок цієї держави, рясно приправляючи вуха виборців відбірною політичної локшиною.