Солдати вічності

Солдати вічності

         Сьогодні над Львовом чисте блакитне небо, немов берети у хлопців з 80 окремої аеромобільної бригади. Кришталево-прозоре небо, як сльози матері десантника Миколи Кльоб - Українського захисника, якій віддав життя захищаючи Батьківщину від московсько-сепаратистської пошесті, що прийшла на нашу землю.

         Ще восьмого березня 2014 року, коли не було такого поняття, як антитерористична операція, Микола разом з іншими десантниками вже вийшов, захищати державу. Його згадують, як надзвичайно мужню людину. Разом зі своїм підрозділом, він в числі перших пішов на розблокування Луганського аеропорту, де стояла основна частина особового складу 80 окремої аеромобільної бригади. Під час маршу, вони потрапили в засідку. В бронетранспортер за кермом якого був Микола потрапила ворожа граната. Машина загорілась. Завдяки діям цього мужнього хлопця, тоді вдалось врятувати всіх, хто їхав цією машиною. Після того, як хлопці пробили «коридор» крізь оточення і зайшли на територію аеропорту, йому довірили іншу машину.  Микола Кльоб загинув прикриваючи вихід своїх побратимів з пекельного оточення. Сепаратисти довго не віддавали тіло нашого героя. Незважаючи на всі домовленості, вони не дозволяли забрати його з поля бою. А коли хтось з бандитів знайшов телефон Миколи то почались дзвінки з шантажем.

         З своїм бойовим побратимом прийшли проститись всі військовослужбовці 80 окремої аеромобільної бригади, які сьогодні були у Львові. Кожен підійшов до труни і віддав шану загиблому герою. І було чутно, як крізь стиснуті від розпачу зуби, мужні десантники повторювали лише одну фразу «не забудемо, не пробачимо».

Тарас Грень.