Нападение на воинскую часть в Харькове, два убитых, двое раненых

                                 

Сегодня около 4 часов утра в Харькове совершено нападение на воинскую часть с целью завладения оружием, в результате один солдат караула и один из нападавших были убиты.

«Двое неизвестных проникли на территорию воинской части с целью завладения оружием. Они убили одного солдата караула. Еще двоих, в том числе начальника караула, ранили. Сейчас обоим раненым оказывается медицинская помощь. Их состояние здоровья удовлетворительное», — сообщила корреспонденту агентства «Интерфакс-Украина» в четверг начальник отдела по связям с общественностью Главного управления Министерства внутренних дел Украины в Харьковской области Лариса Волкова.

«Военные одного из нападавших убили. Второй задержан. В отношении него возбуждено уголовное дело. Сейчас его допрашивают в Дзержинском райотделе милиции», — добавила она.

http://argumentua.com/novosti/napadenie-na-voinskuyu-chast-v-kharkove-dva-ubitykh-dvoe-ranenykh

============================================================================================

Путин. Проект «Украина»

                              

Что захочет получить от Украины новый президент России в самое ближайшее время

Кремль никогда не скрывал, что лишение Украины независимости и возвращение 46-миллионной страны в орбиту России — стратегическая цель руководства РФ. Достижению этой цели подчинена и внешняя политика России, и финансово-промышленные ресурсы РФ, и усилия ее спецслужб.

Без Украины на постсоветском пространстве невозможна реставрация Российской империи, иллюзорное «величие» которой до сих пор тешит гордыню кремлевских вождей. «Великая Россия» как самоцель — на фоне объективного факта: любой, самый захудалый «осколок» этой империи — Польша, Финляндия, Грузия, Литва, Латвия, Эстония — как только становился свободным от «объятий» России, так вскоре и процветал. В отличие от самой России.

                    

Утрата Украины больно бьет не только по самолюбию кремлевских обитателей. Под самым боком у Кремля живет — и не хуже России — страна, где нет цензуры, нет партии «Единой России» как «правопреемницы» КПСС, нет тотального контроля спецслужб над гражданами — точь в точь, как КГБ в СССР. Где на телевидении — политические ток-шоу в прямом эфире, где в регионах нет вооруженного противостояния власти, как на российском Кавказе. Где трудоспособная, активная часть населения гастарбайтерству в «братской» России предпочитает работу в Италии, Испании и Португалии.

Такое положение вещей в Украине не может не злить Путина и Ко. Которые прекрасно понимают: без человеческого, промышленного и территориального потенциалов Украины России не вернуть своего «величия» — в имперском его понимании Путина и его царедворцев. Поэтому наступление России на независимую Украину идет по всем фронтам: политическим, экономическим и «невидимым».

Как результат: официальное возвращение Владимира Путина «на престол» уже в самое ближайшее время повлечет активизацию давления на Украину.

Что захочет получить Россия в первую очередь?

Газо-транспортную систему Украины. Что бы там ни утверждали кремлевские спикеры и толкователи. Официальные лица России подтверждают, что ждут официального экспертного заключения о стоимости украинской ГТС. После чего стоит ожидать возвращение РФ к переговорам о создании газо-транспортного консорциума в составе Украины, ЕС и РФ.

Подряды на строительство двух атомных реакторов — на Ровенской и Хмельницкой АЭС. Россия заинтересована в поставке в Украину двух ядерных реакторов, их последующем профилактическом обслуживании. Параллельно интерес РФ в украинском рынке сбыта для тепло-выделяющих элементов (ТВЭЛов) для украинских АЭС и участие РФ в других программах ядерно-энергетического комплекса Украины.

Керченский проход. Последние 15 лет Россия фактически шантажирует Украину затягиванием процесса делимитации украино-российской границы. Ведь неурегулированность пограничных вопросов с соседями надежно перекрывает дорогу Украины в ЕС. Минимум, на что согласна Россия — совместное использование украинского Керченского пролива и проведение линии границы посередине судоходной его части. И это — на фоне непрекращающейся риторики политиков России о том, что «русский Севастополь, Крым не отдадим!»

Образовательную и гуманитарную сферу. Украину ожидает дальнейшее насаждение т.н. «русского мира», выдавливание из внутреннего обращения украинских языка и культуры, насаждение русского языка, истории России; «захват» культурного пространства Украины посредством завладения ее масс-медийного рынка «ширпотребом» российских СМИ.

Управленческую сферу. Лоббирование на любые — от высших до низших — должности в органах государственной власти Украины пророссийски настроенных кадров. Активное внедрение в исполнительную вертикаль власти в Украине своих ставленников. Классический пример — украинофоб Дмитрий Табачник на посту министра образования Украины.

Финансовую сферу. Уже сегодня Украина, якобы, из соображений целесообразности и коммерческой выгоды, частично перешла на оплату за потребленный газ российскими рублями. Очевидна и экспансия в Украину российского банковского капитала, уже составляющего серьезную конкуренцию отечественным и зарубежным банковским структурам.

Порты и перевалочные мощности.

Газовый рынок и рынок нефтепродуктов.

И так далее.

Сверхзадача руководства РФ — втягивание Украины в ЕврАзЭс и Таможенный союз. Что в случае реализации поставит крест на самой возможности вступления Украины в ЕС даже в далекой перспективе.

Об этом уже много писали и еще больше говорили. В 2012-м мы это увидим.

Сергей Федоров, «Аргумент»

Майже весна!!!

Шановні! Нарешті весна таки прийшла! Треба скидати з себе весь зимній мотлох і перевдягатися в щось зручніше. Ярило набирається сили. А чому я це власне пишу? Бо душа «пойоть»)))

              

Фото: украuнка.соm

===========================================================================================

                               

Зображення: десь поцупивsmutili

ВІТАЮ ВСІХ ЖІНОК З 8 БЕРЕЗНЯ!!!

cvetok         ura           cvetok           dance             cvetok              tost  

                    

Шановні наші жінки, дівчата, дами, пані і просто красуні!!!

      Вітаю Вас з вашим весняним святом

                          8 березня і

Щиро бажаю Вам гарного настрою, міцного здоров’я, щастя та 

             палкого кохання до нас, чоловіків!!!smutili

                                        Зі святом Вас!!!

=============================================

Держава, яка себе поважає

Це у даному разі Латвія. МЗС Латвії оголосило персонами нон-грата двох істориків з Росії — на підставі висновку про те, що їхні дії шкодять Латвії та її громадянам. Також істориків внесли у перелік осіб, в’їзд яких у Шенгенську зону небажаний.

http://www.glavred.info/archive/2012/03/03/095720-18.html

Один із них планував в кінці березня прибути до Латвії з виставкою «Угнанное детство: судьбы детей, угнанных на территорию Латвии, 1943-1944 годы». Це повний аналог всіх отих наших українофобських виставок про Волинську різню, приїздів і лекцій усіляких Ескіних чи як їх там — різноманітних українофобів з Росії, Польщі, Ізраїлю, а також наших власних регіонівських посіпак, які беруть гроші за те, щоб посварити Україну з Європою.  Останнім був гість з Німеччини, Россолінський-Лібе, який 29 і 1-го мав читати українофобські лекції про УПА і Бандеру. 1 березня під час лекції у посольстві ФРН його непогано пропікетували свободівці. З 29-м вийшло ще цікавіше. Лекція планувалася у Могилянці, але її перенесли у Торгову палату, причому дозволили вхід лише по паспортах, а фото- і відеозйомку дозволили проводити лише організаторам. Тобто — відсікли журналістів, а також потрапляння в Інтернет матеріалів про ексцеси, якби такі відбулися. Відреагувавши на звернення «свободівців» (а також, певно, не бажаючи тих самих ексцесів), керівництво Торгово-промислової палати відмовило українофобу у наданні приміщення. Наскільки я розумію, лекція відбулася лише у посольстві, в закритому режимі. Хоча й сам факт, що таке от пустили до посольства, багато каже про ставлення Німеччини до України.

У кожного народу є свої герої-символи. Як правило, це герої визвольної боротьби. Де визвольна боротьба — там неминучий якийсь відсоток звірств, з обох боків. Але чи може приїхати, приміром, український історик до Італії із лекціями про звірства Гарібальді? Це ж будуть анти-італійські акції, всі це так і зрозуміють і чемно вкажуть гостю на двері — і з Італії, і з усієї Шенгенської зони. А ми не вказуємо — ні Ескіну, ні Россолінському-Лібе, ні Кадирову. А потім ще дивуємося, що іноземні посли читають нам нотації.

Олена Білозерська.

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

                                  

Расея от Волги до Енисея

Митинг в Лужниках в поддержку Путина был показательным. Все вышедшие на сцену идеально представили полный срез российского общества: грузинский певец и интеллигент-краснодеревщик, дагестанец-регбист и шансонье-иподьякон. Центром митинга стала Кааба из чёрных экранов. Рейтинг председателя Путина, согласно официальным сводкам, уже зашкаливает за 60%. Кто все эти люди, удивляется либеральная интеллигенция и «креативный класс»? На этот вопрос им был дан ответ на митинге в Лужниках в поддержку Путина. Выходившие на сцену ораторы-запутинцы практически на 100% представили одновременно и низовую Россию, и основных выгодоприобретателей вертикали власти, мироточащей нефтью. На вершине этой вертикали, как и положено, Владимир Путин. Блог Толкователя уже писал, что основу власти в стране составляет самый концентрат служило-карательного сословия – КГБэшники-экспаты, отсидевшееся в советское врем по заграницам. Вот что из себя представляет пятёрка высших должностных лиц России: «Из пяти человек трое – открытые сотрудники спецслужб, четверо – в советское время работали и жили (или учились) за границей. При этом все пятеро либо с рождения, либо значительную часть жизни прожили в Ленинграде (Петербурге)». Ну а подножье этой вертикали очень точно и кратко описал в своей речи в Лужниках председатель Путин: «Главное – чтобы мы были вместе. Мы – это многонациональный, но единый и могучий российский народ. Я хочу вам сказать, что мы никого не отталкиваем, никого не шельмуем и не цепляем».

Сцена в Лужниках была сделана в виде татами. И на него и выходил могучий российский народ, собирательный образ путинского электората. Давайте же посмотрим, кто сегодня выступал на татами. Певец с говорящей фамилией – Денис Майданов (кажется, должен был бы выйти человек с фамилией Тяньаньменев; но это был символический знак – «мы великодушны»). Майданов известен тем, что в фильме «Медвежий угол» играл зэка, к фильмам «Зона» и «Воротилы» написал саундтреки. С учётом того, что треть мужского населения страны сидела на зонах – этот певец однозначно идёт в плюс путинскому штабу. Казахская группа «А-Студио». Приоритетом внешней политики России сейчас является построение великой Евразийской империи (ЕвразЭС). Надо было показать, что и в степях есть жизнь, и кочевники нам братья. Показали, убедили. Шансон-певец Сергей Трофимов по кличке «Трофим». В 1990-е годы «Трофим» служил в церкви певчим регентом иподьконом, потом стал петь про зону, пацанов и «правильный путь». «И в церкви есть правильные пацаны, а не только бородатые безбрачники». Однозначно зачёт. Ведущие представления Дмитрий Губерниев и Ольга Баталина. Первый родился в рабочей семье, выучился на тренера, попал в телевизор. Прославился тем, что в прямом телеэфире обрушился с грязной, нецензурной бранью в адрес погибшей в автокатастрофе жены вратаря «Зенита» Малофеева, Марины. Хороший пример для людей из простого народа, что и они способны пройти такой путь Ольга Баталина родилась в Саратове, окончила Поволжскую академию государственной службы по специальности «Государственное и муниципальное управление», квалификация – «Менеджер». Идеальный образ чиновника – человек без специальности и без трудовых навыков, коими сейчас переполнена молодёжная среда, заканчивающая такие же шарашкины конторы. Но умудрилась дорасти до заммэра Саратова, теперь стала депутатом Госдумы. Возможно, ей повезло, что она жила и трудилась в вотчине «майонезного короля» – Вячеслава Володина (кстати, симптоматично, что внутренней политикой в стране заведует человек, производящий главную еду россиян – майонез). Володин пошёл на повышение, за ним – и Баталина.

Певец Григорий Лепсверидзе, по кличке «Лепс». В 1980-90-е наркоманил, но сумел завязать. Сумел сделать карьеру и заработать много денег пением. Хороший пример для россиян, сидящих сейчас на каком-нибудь «крокодиле» – ребята, хватит колоться, вас ждёт успех! «Лепс» важен ещё и тем, что показывает: и у Владимира Путина есть свой грузин «Акунин» (Чхартешвили), а не только у оппозиции. Интернационализм. +1. Дагестанец (аварец), Герой России Магомед Толбоев. С 2011 года президент Федерации Регбилиг России. Просто мужественный человек. Прославился не только как лётчик-испытатель, но и пострадавший от рук милиционеров-скинхедов. В 2004 году фашисты в погонах побили Героя, а напоследок пригрозили: «Проваливай отсюда, черномазый. И передай своим соплеменникам: все равно мы вас передушим!» Но Толбоев и тут поступил мужественно, заявив: «Я русский офицер, полковник, возиться с этим мусором не хочу». Хороший пример не только для кавказской, но и прочей молодёжи – что в человеке всегда должна быть гордость. Игорь Рюрикович Холманских. Начальник цеха «Уралвагонзавода». Если бы такого человека не было, его всё равно стоило бы выдумать: Игорь Рюрикович – князь киевский, начал княжить в 912 году, прославился своими походами на Византию. Конечно, круче было бы найти рабочего с именем-отчеством Иосиф Виссарионович. Но уж кого нашли…

Михаил Леонтьев, телеведущий. Яркий пример интеллигента-рабочего, хорошо говорящий укор либеральной интеллигенции, способной только языком чесать. После окончания «Плехановки» Михаил Леонтьев немного поизучал в НИИ советское народное хозяйство, а потом пошёл учиться в ПТУ. Работал краснодеревщиком, разнорабочим, кочегаром, сторожем на даче Бориса Пастернака. «Мои университеты» не хуже, чем у Горького. Знает народ изнутри. Мэр Москвы Сергей Собянин, старообрядец часовенного согласия. Представлял гонимый при царях и генсеках большой пласт Антисистемы. Блог Толкователя уже писал, что своим кумиром он избрал Григория Распутина. Старец ведь не только совершал чудеса – лечил и предсказывал, но и был видным затаённым государственным деятелем. Будучи губернатором Тюменской области, Собянин поспособствовал открытию в родном селе старца, в Покровском, музея. Собянин работал на заводе, в 1983 году жил в Лондоне – а потому знает весь пласт человеческих взаимоотношений: от самого низа до самого верха. Певец группы «Любэ» Николай Расторгуев. Работал слесарем (знает простой народ), большой поклонник группы «Битлз» – как и Владимир Путин. Но Расторгуев не только певец, но и инвалид: в 2009 году ему была пересажена донорская почка. А в России от 12 до 20 млн. инвалидов только среди взрослого населения (т.е.каждый пятый россиянин – инвалид). Т.е. и этот пласт простых россиян охвачен. Кстати, символично, что главной песней этого запутинского собрания стал хит «Любэ» со строчками «Расея – от Волги до Енисея». Этот гимн в честь Путина очень чётко указал, где находится сакральный центр России – на месте существования Золотой Орды (Поволжье), Синей Орды (Западная Сибирь) и Белой Орды (Приуралье и Казахстан). Оттуда пошла российская государственность, и песня «Любэ» однозначно говорит, что народ положит кости за устои Орды.

Сегодня ( 23 февраля- Пробиотик) на митинге в Лужниках были ещё два важных символа. Первый, нематериальный – он проводился в день Защитника Отечества. Но при этом ни сам Путин, ни подавляющее большинство, выходивших сегодня выступать на татами, в армии не служили. Путин вообще уже четвёртый правитель СССР/России, не служивший в армии (Горбачёв, Ельцын, Медведев), а потому являет собой закат российской милитократии.

(Кааба в Лужниках – слева, чёрный куб)

Второй символ, материальный. На поле Лужников, сбоку от татами был установлен чёрный куб из экранов. Он явно символизировал священный для мусульман камень Каабу, находящийся в Мекке. Дословно слово «Кааба» в арабском языке означает «высокое место, окруженное почётом и уважением». И в некотором смысле это «высокое место» – сама должность президента России. В общем, сегодня в Лужниках сам Владимир Владимирович Путин и его приближённые лица всё нам явно и подсознательно рассказали и о прошлом России, и о её будущем. Ну, а как дальше будут развиваться события – покажет программа «Время».

Блог "Толкователь".

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

еще фото:

фото: "Московские новости".

--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

«Извини, мать мы отпустим, а брата нет, мне группа нужна»

  Cправа «запорізьких паламарів»: «Извини, мать мы отпустим, а брата нет, мне группа нужна»

22 лютого 2012 р. у Києві, в агентстві УНІАН відбулася прес-конференція, присвячена справі «запорізьких паламарів» і одночасно – новому Кримінально-процесуальному кодексу. У ній взяли участь мати підсудних Антона Харитонова і Сергія Дьоміна Ольга Дьоміна, правозахисник Володимир Лесик і адвокат Микола Бірюк.

Суть справи: 28 липня 2010 р. у Свято-Покровському храмі м.Запоріжжя (УПЦ МП) прогримів вибух. Загинула 80-річна черниця. Президент наказав тодішньому голові МВС Могильову знайти винних протягом тижня. І їх «знайшли». У підриві звинуватили паламаря храму Антона Харитонова (хлопця, що відстав у розумовому розвитку), іншого паламаря Євгена Федорченка та Сергія Дьоміна, брата Антона. Вони вже майже два роки сидять у СІЗО. Найближчий суд – 28 лютого, 10:00 у Жовтневому суді Запоріжжя.

Після затримання з хлопців катуванням (побиття, плюс три доби не давали їсти, спати і пити при сорокаградусній спеці) вибили явки з повинною. Причому, Антон написав таких явок чотири, і всі вони протирічать одна одній. За версією слідства, мотивом була помста. Паламарю Антону за дрібну провинність (освятив кільце замість священика) було заборонено на деякий час входити у вівтарну частину храму. І він вирішив помститися, для чого став організатором злочину. Брат Сергій нібито виготовив вибухівку (за більш пізньою версією, коли стало ясно, що Сергію бракує для цього знань – придбав її у невстановленої особи), а Євген Федорченко, хлопець із дуже слабким здоров’ям і поганим зором, перелізши у 40-градусну спеку через двометровий паркан, підклав її на місце злочину. Не варто і коментувати, наскільки ця версія є маячнею. Зараз над хлопцями тривають суди. Процес вже близький до завершальної стадії.

Розповідає мати, Ольга ДЬОМІНА: «Єдині «докази» проти мого сина Антона, якому зараз «світить» 15 років – 4 явки з повинною, які повністю різні, і покази психічно хворої людини. Це жінка, близький друг Антона. Під час допиту у слідчого їй ставили питання, які вже передбачали готові відповіді. На всі питання вона відповідала: «Да, да», бо їй було погано, вона дуже боялася слідчого і хотіла скоріше піти додому. Про все це вона розповіла на суді. Казала, що Антон і Сергій ні в чому не винні, вона їх добре знає, тепер почуває себе добре і хотіла б дати правдиві покази. І суддя повів себе дивно: спитав, який у неї діагноз, які таблетки вона регулярно приймає, і врешті-решт прийняв рішення її не допитувати. Хоча коли цю жінку привезли у райвідділ, вона показала посвідчення, що вона інвалід і має психічне захворювання. Її треба було або у присутності лікаря допитувати, або вже тепер вислухати на суді». «Навіть у часи інквізиції у Європі психічно хвора людина не мала право свідчити, — додає правозахисник Володимир ЛЕСИК. – 1 лютого ми пікетували офіс омбудсмена, надали їй відео з матеріалами справи, на яких видно безліч порушень. В результаті Карпачова направила звернення на ім’я голови Жовтневого суду Запоріжжя. У таких випадках голова суду передає його судді, що розглядає справу, а той ставить на обговорення, приєднати чи ні цей документ до матеріалів справи. Зараз звернення омбудсмена просто приховується, невідомо на рівні якого судді воно «зникло».

Адвокат Микола БІРЮК: «Матеріали справи почали фальсифікуватися ще на стадії перших допитів свідків і підозрюваних. Їх допитують вночі, і вони про це потім кажуть у суді – а в протоколі вказується, що допитували наступного дня. Ольга ДЬОМІНА розповідає про своїх синів: - Антон з 12 років паламарив у церкві. Коли вийде з тюрми, хоче піти у монастир. Він присвятив своє життя Богу, Біблію знає напам’ять. Крім церкви, у нього нічого не було. Цікавився лише історією і релігією. А Сергій – спортсмен, член збірної України з легкої атлетики. Має нагороди від Януковича, «коли той ще не був Януковичем». Має вищу освіту, як спортсмен і тренер, перед арештом його запросили викладати у юридичній академії. Жодного відношення до церкви Сергій не має. Ну, ходив на свята, як більшість. Збирався викладати і ще продовжувати виступати, він тренувався, збирався за кордон з’їздити… У Антошки був конфлікт, з якого роздули цілу історію, мотив злочину. У кожного з нас бувають конфлікти. Люди дуже поспішали, просили освятити кільця. Антон бігав з цими кільцями, батюшку не знайшов. Його звинуватили, що він начебто освятив сам, на що не має права, і відсторонили на місяць-півтори від входу у вівтар. Коли стався вибух і треба було негайно розкрити злочин, слідчим «підвернувся» Антон. Він дуже добрий, «гипервнушаемый». І у нього такий страх… Коли його били і принижували у міліції… Є такий Рябуха, він зараз терміново на пенсію пішов, так він йому казав: «Ти, Антоне, допомагаєш президенту. Маєш зробити так-то і так-то». У суді Антон сказав: «Як я міг не допомогти президенту, якщо весь райвідділ мені сказав, що треба допомогти президенту?».

Коли вони зрозуміли, що такий хлопець нічого сам зробити не може, знайшли його брата. Подзвонили йому, і Сергій добровільно приїхав давати покази. Так досі їх і дає… На місці Сергія мала бути я. Я ж теж сиділа, мене закрили на 3 доби в Орджонікідзевському райвідділі, хотіли зробити з мене організатора, вимагали явку з повинною, погрожували, але я сказала: «Хоч мене, хоч моїх синів убийте – я цього не напишу». Коли Сергій був уже побитий, і йому сказали: «Твоя мати у райвідділі, підписуй, а то її посадимо», і приїхав заступник міністра Зима, Сергій сказав: «Я все підпишу, але відпустіть маму і брата». І Зима йому сказав: «Извини, мы мать отпустим, а брата нет, мне группа нужна». І зробили «групу». Один «виготовив», а другий «заніс». Так у справі з’явився Женя Федорченко. Його теж били. Грамотний тихий хлопчик, цікавився лише літературою, слабкого здоров’я, дуже погано бачив. Начебто він у 40-градусну спеку переліз через двометровий паркан і підклав бомбу. Сергій дістав бомбу, Женя підклав, а Антон – організатор… Володимир ЛЕСИК: «Головна причина фабрикації справи – це Янукович, який віддав наказ Могильову в тижневий термін розслідувати цю справу. До цього наказу справу розслідували, як належить, у матеріалах навіть є фоторобот молодої жінки у яскравому шалику, яка занесла вибухівку. Але коли слідчі зрозуміли, що за тиждень їм не знайти цю жінку і не розкрити справу, знайшли цапів-відбувайлів». Ольга ДЬОМІНА: «На останньому засіданні був запрошений ще один свідок – експерт, який робив вибухотехнічну експертизу. Висновок експертизи був об’єктивним: що даний пристрій Харитонов, Дьомін і Федорченко самі зібрати не могли, бо вони в цьому повний нуль. Дроти були скручені у формі жгута, тобто, це робила людина, що має певний рівень знань в електротехніці. І що схему такого пристрою неможливо знайти в Інтернеті і з першої спроби зібрати. Але, даючи покази в суді, цей експерт зробив акцент на тому, що цей пристрій міг зібрати будь-хто з середнім рівнем освіти. Тобто, сказав не те, що було в експертизі – вочевидь, щоб бодай щось дати стороні обвинувачення. Бо у них же нічого немає проти дітей, під час обшуків теж нічого не знайшли. Знайшли лише звичайні плоскогубці, і сказали, що вони були потрібні, щоб перекусувати дроти.

28-го числа ще має бути допитана мадам Половнікова, експерт з Києва, яка допитувала дітей на поліграфі. Ми вже скільки засідань не можемо її викликати до суду. Суддя вже доручив доставити її приводом, щоб пояснила, як вона без дозволу синів у ці перші три дні, коли їм не давали їсти і спати, допитувала їх вночі, і коли вони відповідали не так, як потрібно їй, до них застосовували фізичну силу. Це ще одна сфальсифікована експертиза. Допитані вже всі свідки, всі охарактеризували дітей позитивно, жодних доказів нема, справа наближається до кінця. Міліціонери за розкриття цієї справи отримали нагороди і підвищення, а троє невинних людей вже скоро 2 роки як сидять у СІЗО. Відповідаючи на питання журналістів, кому могла бути вигідною фабрикація справи і взагалі підрив храму, Ольга ДЬОМІНА розповіла: - Коли Антону задавали питання, там була дуже довірча бесіда, і це є на відео, Антон розказує, що навколо храму був земельний конфлікт. Приїздило КРУ з Києва, було багато перевірок, комісій і інвентаризацій. І все, ця тема закрилася. Коли у справі з’явилися київські адвокати, зокрема, Олег Веремієнко, вони вийшли на земельний слід. Там ішла земельна війна, у якій був замішаний супермаркет «Амстор». Земля поруч з територією храму була продана, був внесений завдаток у мільйон, який кудись зник. Питання із землею і з цими грішми так і не вирішилося. Є рішення донецького суду, що церква має повернути цей мільйон. А якщо відбувся вибух, то вже не перевіриш, де дівся мільйон на реконструкцію. Коли допитували священика, він нічого про це не сказав. Вважаю, що в цьому вибуху замішані не останні люди у місті. І, вочевидь, хтось із священнослужителів. По цій справі проходив свідком працівник церкви Антон Афанасьєв. Коли його допитували в суді, були видно, що він бреше. Моя і адвокатів думка: він або причетний до цієї справи, або знає, хто причетний. Бо якщо людина не бреше, вона не стане міняти свої покази в суді 6-7 разів. Священики, коли їх у перші дні допитували у райвідділі, як під копірку давали негативну характеристику Антону і Жені. В суді вже стали казати напівправду, обходячи гострі кути. А в багатьох церквах в Україні і Росії вже моляться за Антона, Сергія і Женю, і навіть називають їх новомучениками. Один священик мені навіть сказав: «Гордитесь, что на детей надет венец мученичества, пускай они его поносят». Ще один сказав: «Що ви лізете, хочете, щоб знову невинних схопили і посадили?» А я їм кажу: «А ви не хочете запропонувати вашим дітям поносити цей вінець? Мої вже відносилися, досить».

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Також під час прес-конференції йшла мова про новий Кримінально-процесуальний кодекс, прийнятий у першому читанні Верховною Радою. За словами адвоката Миколи Бірюка, він абсолютно не змінить існуючу систему. Слідчі як вибивали докази, так і вибиватимуть. Необхідна повна реформа усіх правоохоронних органів. Згідно нового КПК, до захисту допускаються лише кваліфіковані адвокати. Просто громадяни з юридичною освітою не допускаються, і мати, наприклад, не матиме змоги захищати свою дитину. У новому КПК захист теж може здійснювати збір інформації і проводити слідчі дії (не конфіденційно). І виходить, що з боку обвинувачення – ціла державна машина. А зі сторони захисту лише одна особа – адвокат, який збиратиме ці докази (якщо підсудний не може найняти більше одного адвоката), а один може не впоратись. Тобто, наявний дисбаланс прав і можливостей. Цього можна було б уникнути, якби до захисту допустили рідних та близьких. Інше питання, що докази, зібрані рідними і захисниками, ще мають бути оцінені судом, чи можуть вони бути доказами. Наприклад, якщо докази були зібрані щодо іншої особи, причетної до особи обвинуваченого, суд може визнати їх неприпустимими, і ці докази стають незаконно набутими, і людина, щодо якої збирали докази, може звернутися до правоохоронних органів, щоб проти тієї людини, яка їх збирала, порушили кримінальну справу. Є й позитивний момент: скасування інституту додаткового розслідування. Тепер справу не можна повертати на додаткове розслідування. Але суд може додатково вживати оперативно-розшукові заходи, даючи вказівки органам дізнання. Кажуть, що права прокурорів були урізані – але це насправді ті самі повноваження, тільки трошки по-іншому виписані. Будь-яка дія може бути прокурором загальмована. Прокурори можуть звертатися про передачу справи іншому слідчому, якщо слідчий не виконує вказівки прокурора. До цього КПК вже запропоновано біля 1000 поправок. Бо в цьому вигляді він ще гірший, ніж попередній.

Ситуацію підсумував Володимир ЛЕСИК: «Нещодавно Портнов у Верховній Раді сказав, що тепер працівники міліції не будуть вибивати явки з повинною, бо вони в суді вже не є доказом. Але насправді вибивали і будуть вибивати, і жоден КПК не змінить цю ситуацію. Бо явки з повинною вибиваються не для доказів у суді, бо усім зрозуміло, що на суді людина відмовиться від явки з повинною і заявить, що написала її під тиском. Явки з повинною вибиваються для того, щоб ця явка була підставою закрити людину на 2 місяці у СІЗО і за цей час сфабрикувати докази для суду. Жоден КПК не змінить ситуацію в системі кримінального судочинства, бо щоб змінити її, потрібно змінити свідомість суспільства. В Україні щомісяця вбивають людину у міліції, а суспільству байдуже. Коли у Греції поліцейські вбили людину, стотисячний натовп розносив Грецію на друзки. А наших співгромадян цікавить, яку білизну носить Світлана Лобода. При такій свідомості суспільства провести якісь реформи нереально. Що у нас погана Конституція? І старий КПК не такий вже страшний. Але закони не виконуються. Людей катують і саджають, бо закони не працюють, бо моральний рівень працівників міліції дуже низький. Треба змінити свідомість суспільства і тих людей, які працюватимуть у міліції і прокуратурі. І щоб ці закони писалися не владою, яка створює їх під себе, а комісіями з правозахисників і адвокатів, за участі представників влади. Додам від себе: у зміну свідомості суспільства я не вірю, це, по-перше, занадто абстрактно, по-друге, для цього має змінитися покоління. І поки ми будемо 40 років блукати пустелею, нас можуть завоювати ті, хто пустелями не блукають. У зміну свідомості працівників міліції я теж не вірю. А от у зміну всіх працівників міліції – цілком.

Олена Білозерська, ІА «Поряд з вами»

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

                          

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

ДАР.

                                                                      Художественный рассказ.

                                

    Я вижу смерть. Смерть в лицах. Я не помню с чего это началось и не знаю когда это закончится. Или чем. Смерть безлика. И в то же время смерть принимает лик каждого, в кого вселяется. Я это вижу. Чувствую. Понимаю. Здравствуй прохожий. Я тебя не знаю. Ты меня тоже. Но я знаю, что в тебе уже сидит ОНА. Безликая. Словно тень. Затаилась... Наши взгляды встретились. Что увидел в моих ты, закрыто. Возможно скорбь. Я увидел в твоих обреченность. О да, только я ее вижу. Для других твой взгляд просто озабочен, рассеян или даже подозрителен. Скорбный дар. Странный и бесполезный. Остановить судьбу я не могу. Бессмысленно. Это только в модных американских фильмах добрый герой останавливает чью-то смерть своевременным таким вмешательством, ценой невероятных приключений, вкупе с командой единомышленников - спасает жизнь бедолаги. Но на самом деле все не так. Знание говорит о том, что остановить это невозможно. Бесполезно. Пришел час. Нужно уйти. Прохожий удаляется и я иду своей дорогой. Погружен в себя. Сперва меня эта способность даже радовала. Чувствовал себя эдакой новоявленной Кассандрой. Правда где-то в потемках души всегда дребезжала тревога. И даже маячил страх. Шутка ли предсказывать смерть человека? Хотя разве я ее предсказываю? Нет. Я ее просто вижу, о чем бывало говорил несколькими людям заслуживающим доверия. Однако я никогда не говорил об этом носителю. Стоит ли? Имею ли я вообще такое право встревать в законы мироздания? Думаю нет. Эх, философия. Любомудрие, как говаривал в свое время, первый украинский философ Григорий Сковорода. Тщетные размышления никчемного человечка о величии своего Создателя. Глупая обида на несправедливость всего мира или смешное сотрясание кулачками перед Исполином. Пыль все. А чем дальше человек развивается, тем сильнее он понимает мудрость устройства Вселенной. Это только дарвинисты и махровые коммунисты произошли от обезьяны. Прочие есть продукт Высшего Разума. Спорить с Ним бесполезно. Нет, в принципе-то можно и это даже является некоей формой интерактивного обучения, вот только результат всегда будет один. Спорящий согласится с мудростью его породившего. Часто это угнетает. Позже приносит осознание недостающей гармонии… Иногда меня мучает вопрос: увижу ли я лик собственной смерти? И хочу ли? Наверное хочу. Люди с такими способностями уже не воспринимают кончину человека как полное забвение. Скорее они видят переход на следующий виток эволюции. О Боже! Зачем мне это? Что я должен осознать? Семнадцать лет твой дар (или проклятие) молчал, чтобы сегодня напомнить о себе, мелькнув тусклой тенью в лице прохожего… Мне вспомнилось, как теплой летней ночью, семнадцать лет назад, мне захотелось передать свой дар другу. Некоторые вещи заразны или имеют свойство распространятся на окружающих. Работающие с энергетикой меня поймут. Это как закон гидростатики о сообщающихся сосудах. Главное - чтоб сосуды, то бишь люди, настроились на одну волну. Да и передать, не совсем точное определение. Скорее я хотел одарить им временно. Друг посмотрел на мир моими глазами и мы вместе, сидя под звездами, смотрели будущее наших общих знакомых. Нам было интересно кто из них доживет до старости. Так вот. Друг тогда не увидел меня в седине. Я помню это. В тот час нам было очень весело. Сейчас уже нет. Боюсь ли я? В конце концов мы все умрем, да и друг всего лишь пользовался частью моей Силы и вполне мог ошибаться. Нужно хотя бы надеяться. Надежда это хорошее чувство. Такое как вера и любовь. Без них нам тяжело… В чашке дымится крепкий чай. Я вывожу свой ноутбук из виртуального сна и достаю пачку бумаг. Думаю нужно написать про этот дар. Бумага - не просто традиция. Рукописи несут частичку нашей души, а файлы лишь пустые комбинации бездушных единиц и нулей.

                                                                              *    *    * В последнее время я начал учиться подключаться разумом к киберпространству. Оказывается там тоже есть какая-то энергетика. Время у меня пока есть…

Пробиотик© 2012

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

p.s Annastezie посвящаетсяsmile.

Швейцарские спутники-уборщики очистят космос от мусора

Группа швейцарских ученых из Федерального технологического института Лозанны (EPFL) приступила к разработке программы по очистке околоземного пространства от космического мусора. В рамках проекта CleanSpace One ученые планируют создать миниатюрный спутник, снабженный ионными двигателями, манипулятором и высокоточной системой позиционирования.

                                

Описание последовательности действий спутника-уборщика умещается в одно предложение: аппарат выходит на орбиту заданного объекта, приближается к нему и захватывает манипулятором; в случае, если фрагмент сильно вращается, ионные двигатели помогают его стабилизировать; на завершающем этапе связка сходит с орбиты и сгорает в плотных слоях атмосферы. Общая стоимость проекта оценивается в $11 млн, а первый запуск спутника-уборщика намечен на 2015-2017 год. В качестве первой цели выбран швейцарский спутник SwissCube, запущенный в 2009 году.

На сегодняшний день Объединенное стратегическое командование США (STRATCOM) наблюдает за более чем 19 тыс. кусков космического мусора, размеры которых превышают 10 см. При этом количество объектов размером свыше 1 см может превышать 600 тыс. Несмотря на относительно небольшие размеры, мусор опасен из-за высокой скорости. Системы очистки космического пространства от мусора разрабатываются и в других странах. К примеру, около года назад Япония заявила о намерении приступить к очистке при помощи металлических сетей. Для этой цели Космическое агентство страны восходящего солнца договорилось с крупнейшим производителем рыболовных сетей Nitto Seimo о создании металлических сетей с подходящими характеристиками.

http://www.3dnews.ru/news/624684

----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Радует, что есть в мире люди, которые занимаються не только "космическими гонками" или их подобием, а и  экологией космосаbravo.

Здесь по теме: http://blog.i.ua/user/2741333/781208/

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Определен самый быстрый браузер

                                          

Практически все браузеры недавно обновились до новых версий, и почти все разработчики успели отметить, что их творения стали работать гораздо быстрее. Журналисты сайта lifehacker.com решили исследовать, который из новых веб-обозревателей покажет самые лучшие результаты по скорости работы. Для этого они подготовили целый список тестов на производительность, с результатами которых мы предлагаем вам ознакомиться. В соревновании участвовали Chrome 17, Firefox 10, Internet Explorer 9 и Opera 11.61. Лидер «холодной загрузки»Chrome.

«Холодная загрузка» – это первая загрузка браузера после старта системы. В этой категории замерялось время, когда пользователь получает возможность использовать функции веб-обозревателя. Быстрее всех включился в работу Chrome. Дольше всего загружался Firefox – от лидера его отделяет почти секунда времени. Лидер по загрузке вкладок Opera.

Каждому веб-обозревателю предстояло загрузить девять вкладок с различными сайтами, и в этом тестировании всех обошла Opera, показав удивительный результат в 6 секунд. Дольше всех «думал» Chrome – у него ушло на загрузку 22 секунды. Лидер по скорости загрузки адреса – Chrome.

Разработчики браузера от Google заявили о новой функции, которая позволит их веб-обозревателю подгружать страницы еще до того времени, когда пользователь допечатает название сайта в адресной строке. Журналисты решили протестировать эту функцию и замеряли время, которое необходимо для ввода URL одного и того же сайта в разных веб-обозревателях. Chrome действительно показал хороший результат. На полсекунды от лидера отстал Internet Explorer, а у Firefox и Opera процесс занял 1.35 секунды. Лучшая работа JavaScript – Chrome.

Веб-обозреватель от Google бьет все рекорды продуктивности при работе с JavaScript. Лучшая работа с CSS Opera.

Самые лучшие результаты при работе с каскадными таблицами стиля (CSS), используемыми в оформлении веб-страниц, показал норвежский браузер от Opera Software. Далеко позади остались обладатели второго места – Firefox и третьего – Chrome. Лидер по объемам использованной памяти (при девяти открытых вкладках) – Firefox.

Браузер от Mozilla часто обвиняли в том, что он очень «прожорлив», когда дело касается памяти. Но результаты тестирования доказали обратное – Firefox оказался скромнее всех в запросах системных ресурсов. А вот без девяти вкладок самый лучший результат показывал Chrome – всего 42 Мб. Ему наступала на пятки Opera – 46 Мб, а Firefox и IE понадобилось около 63 Мб памяти. Лидер по объемам использованной памяти (при девяти открытых вкладках и пяти работающих приложениях) – Firefox.

Добавление еще пяти приложений мало что изменило рейтинге производительности – браузер от Mozilla по-прежнему справляется лучше остальных. Opera - на втором месте, а хуже других с заданием справился Chrome. Результаты Первое место в вопросах скорости досталось Chrome благодаря его новой функции предварительной загрузки и всегда отличительной работе с JavaScript (а также быстрому «холодному старту»). Второе место разделили Firefox (за экономию системных ресурсов) и Opera (за показательную работу с CSS), хотя журналисты отметили, что результаты Opera были более впечатляющими. Последнее место досталось Internet Explorer: он хорошо показал себя практически во всех тестах, но нигде не продемонстрировал особых умений. Скорость работы – далеко не единственный, хотя и существенный, показатель для браузера, поэтому не стоит опираться исключительно на результаты этого тестирования при выборе веб-обозревателя. Индивидуальны также и характеристики, определяющие удобство браузера для конкретного человека: одному нужна быстрая загрузка страниц, другому может понадобится веб-обозреватель, который тратит меньше системных ресурсов. Которыми из критериев при выборе браузера руководствуетесь вы?

http://blog.vegatele.com/2012/02/15/opredelen-samyj-bystryj-brauzer/ ===========================================================================================

А для мене найкращим є:


29%, 10 голосів

43%, 15 голосів

14%, 5 голосів

6%, 2 голоси

9%, 3 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.