Одеса ніколи не була російським містом

Переписи населення 1799 року, середини ХІХ століття та 2001 року свідчать, що понад половину населення Одеси завжди становили українці

Від часів незалежності України одеситів почали переконувати, що вони живуть у російському місті. Це була реакція на посилення інтересу до української культури. Серед активних русифікаторів – нинішній мер міста Олексій Костусєв (родом із містечка Нєвєльск, Сахалінська область РФ). Ще 1993 року він активно збирав підписи за надання російській мові статусу офіційної. Подібна активність дістала хорошу фінансову підтримку від сусідньої держави. У місті з'явилися проросійські ЗМІ, екскурсоводи,«історики» та відверті шовіністи. Тому вже два десятиліття одеситам і туристам розказують альтернативну історію.

Штурм фортеці Хаджибей: як це було насправді

Щоб населення забуло про справжніх героїв Одеси, русифікатори героїзували інших історичних постатей. Тому нині більшість одеситів чула про те, що місто постало завдяки звитязі Іосіфа де Рібаса. Іспанець був фаворитом імператриці Катерини Великої і зробив стрімку військову та політичну кар'єру в Російській імперії.

Солдату удачі Іосіфу де Рібасу, на честь якого названо центральну вулицю міста, приписують успішний штурм фортеці Хаджибей 1789 року. (У фортеці над гаванню розмістилися 300 турків, які охороняли базу турецького флоту з берега.) Від часу захоплення замку одесити ведуть свою історію. За легендою звитяжний штурм здійснив мужній де Рібас на чолі з російськими солдатами. Та історичні документи, що зберігаються в одеських архівах, суперечать цій версії. Про те, яким насправді був штурм Хаджибею, розказує керівник відділу «Стара Одеса» Одеського історико-краєзнавчого музею Олег Ґава «: Заселяти території навколо нинішньої Одеси предки українців почали ще у XV столітті.

Могили перших одеситів

До місцевих лиманів із різних районів перебиралися цілі козацькі родини, щоб займатися прибутковим соляним промислом. Після ліквідації Запорізької Січі козаки, що були родом із цих районів, повернулися додому. Разом із ними прийшло багато козаків-побратимів на поселення, бо на цих землях не було кріпацтва. Поруч із Хаджибеєм стає більше українських хуторів, розростаються села. У ІІ половині XVIII століття на землях Північно-Західного Причорномор’я тривають російсько-турецькі війни. Російська імперія хоче приєднати слов'янські землі, здобути вихід до Чорного моря, побудувати портові міста та налагодити торгівлю із Європою. Потьомкін переконує Катерину знову сформувати із козаків полки і приєднати їх до російської армії. У козаків був багатий досвід штурму турецьких фортець і боротьби із турками, що передавався від батька до сина. Саме цим досвідом і хотіли скористатися. За службу козакам пообіцяли надати землі, на яких вони зможуть поселитися після війни і жити вільними. Козакам почали платити зарплату, дали офіційну назву – чорноморські».

Читайте також: Інший Донбас. Північна частина Донеччини є осередком української ідентичності в регіоні

Із донесення князя Григорія Потьомкіна Катерині ІІ відомо, що 12 вересня 1789 року де Рібас направився до фортеці Хаджибей із трьома кінними і трьома пішими полками козаків, – продовжує Олег Ігорович. – А з рапорту голови військового корпусу Івана Гудовича, при якому служив на той момент де Рібас, відомо, що у штурмі замку брали участь Чорноморські козацькі полки та піхотний Троїцький батальйон у складі двох рот.

Про штурм замку писав відомий одеський краєзнавець Олександр Дерібас (внучатий племінник Іосіфа де Рібаса). У його збірнику «Стара Одеса» читаємо, що між запорожцями (яких привів де Рібас штурмувати замок. – Ред.) та козаками, які проживали в районі Хаджибею, були приятельські стосунки. Місцеві козаки запропонували свою допомогу із штурмом замку, до якого не можна було підійти непомітно. Козак Кондратій Табанець повів військовий загін балками та ярами і вивів коло самої стіни замку. До неї приставили штурмові драбини, і за мить козаки билися із турками. Штурмом керували запорізькі старшини Чепега, Головатий, Білий, Височина та інші.

Читайте також: Інший Південний схід. Херсонщина ментально відрізняється від сусідніх областей своєю проукраїнськістю

«Бій тривав недовго і завершився капітуляцією турків. Загинуло п'ятеро козаків, четверо з яких – з вини російської батареї Меркеля. Вона дала залп по замку, коли козаки вже билися із турками на стіні фортеці», – каже Олег Гава.   

Козаки та росіяни мали різні погляди на тактику ведення бою. Козацький отаман ніс відповідальність за кожне життя. Тому план захоплення фортець продумувався дуже ретельно. Завжди обирався той варіант, що передбачав найменші людські втрати. Якщо правило порушувалось і траплялись випадки невиправданої загибелі людей, то отаман складав з себе повноваження. Інакше діяли російські військові начальники. Брали не тактикою, а кількістю солдатів.

Де насправді був Іосіф де Рібас у момент штурму фортеці Хаджибей? Відповідь дає план-схема штурму, яку детально зобразив ще один легіонер на службі російської армії, фламандець Франц де Волан – друг де Рібаса. За планом наступ на турків здійснювали три військові колони (див. фото 1). Колона де Рібаса із російськими солдатами пішла битися з турецьким гарнізоном, що охороняв склади провізії та зброї (об'єкт був на території нинішнього парку Шевченка. – Ред.). Колона секунд-майора Воєйкова, що очолював Миколаївський гренадерський батальйон, іде на військові укріплення перед замком. Колона Головатого, що складалася із козацьких полків, йде по дну балки за Табанцем і виходить під самою стіною фортеці.

Серед записів Іосіфа де Рібаса про штурм Хаджибею є натяки на те, що він штурмував саме фортецю. Крім нього ніхто з його сучасників у своїх записах не має жодних згадок про це. Звісно, як старший за військовим чином учасник штурму він отримує подяку і нагороди від імператриці. При дворі його зустрічають як героя. Тому, власне, вибору він не має, окрім як розказувати всім, як завзято дерся на стіну фортеці. Типова поведінка для успішного кар'єриста та фаворита, яким і був іспанець.

Після захоплення Хаджибею для місцевих українців життя швидко повернулось у звичне русло. Російська армія та чорноморські козаки пішли штурмувати інші турецькі фортеці. Через п'ять років на плато, де була зведена фортеця, почали будувати портове місто. Воно мало виконувати дві функції: бути військовим гарнізоном Російської імперії і торговою точкою з Європою. Будівельним матеріалом був камінь черепашник. Його випилювали місцеві українці на шахтах Шкодової гори, селах Нерубайське, Лізинка, під одеським плато тощо. Ті ж українці були головною робочою силою на будівництві міста. Вони та їхні сім'ї стали першими одеситами.

У 1889 році, через сто років після штурму Хаджибею, одеська міська дума попросила дозволу у Санкт-Петербурга встановити поблизу того місця, де був замок, монумент на честь завойовників фортеці. Дозволу на це не отримали. Пізніше зі столиці Російської імперії надійшов наказ встановити пам’ятник Катерині II. 

        

З приводу подяки, яку дістали Чорноморські козаки від імператриці за свою службу на російсько-турецькій війні. Їм веліли разом із сім'ями перебиратись на Кубань. У такий спосіб Катерина вбила двох зайців: забезпечила охорону кордону від кавказьких племен та відселила волелюбних та непокірних українців на околицю. Багато хто не витримав переходу і помер у дорозі. Інші не схотіли коритися й оселилися в районі Одеси. Місту потрібні були жителі, тому непокірним дозволили залишитись.

Привіт, етнічна пам'яте   

Наочна історична правда захована під Одесою, в селі Усатово. Це старий козацький цвинтар (могили датовані XVIII–XIX століттями), що називається «Сотниківський». Хрести та могили старші за Одесу. На цвинтар їдемо з Тетяною Бельковою, авторкою єдиної в Одесі екскурсії «Козацька Одеса». Матеріали для екскурсії збирала в архівах. Самоосвіта зайняла чотири роки.

Сідаємо у трамвай №20, що ходить від мосту Пересип. Через хвилин сім трамвай повертає до села Усатово. У ньому лише одна вулиця, що тягнеться вздовж Шкодової гори. Праворуч – непоказні будиночки зі старими перекошеними хлівами. Ліворуч – поля фільтрації (ділянка землі, на поверхні якої розподіляють каналізаційні та стічні води Одеси з метою їхнього очищення). У теплу пору року тут стоїть нестерпний сморід. Коли йде дощ, то трамвайну лінію затоплює.

На цвинтарі тихо. Яскраво світить сонце. Під його промінням – кам'яні хрести та плити. Різної форми, віку та розмірів. Побиті дощами та подекуди порослі мохом. Під плитами – склепи з похованими козаками. В душі підіймається повага до людей – справжніх героїв Одеси. З’являється відчуття, що стоїш на землі своїх предків. Що ти – вдома. Відчуття нове, бо русифікатори чимало зусиль доклали до того, щоб українець почувався в Одесі, як у гостях. Тетяна Белькова розповідає про українські поселення біля Хаджибейського та Куяльницького лиманів.

«З метою заробити на сольовому промислі до лиманів приходять козацькі родини з інших регіонів. Селяться в районі сучасних Пересипу, Усатово, Нерубайське, Крива Балка», – каже Тетяна. – «Найбільше поселення було на місці сучасного Пересипу і називалося Чорноморська Слобідка. У XV столітті воно згадується в листах кримського хана з династії Гіреїв до литовського князя. Хан просив князя, щоб той вжив хоч якісь заходи, бо на його території ці розбійники життя не дають, грабують усі обози. Зроби щось із цими бандитами».

«Запорожці взагалі любили так звані виїзди на природу», – продовжує Тетяна Белькова. – «Невеликі загони раз по раз патрулювали Чорноморські степи і нападали на села і обози турків і татар. У XVI столітті, коли сольовий промисел був дуже прибутковим, запорожці стали, так би мовити, опікуватися Куяльницьким лиманом. Конкурентів сюди не пускали».

На території Чорноморської Слобідки була Ярмаркова площа, що зберегла свою назву донині. Люди з'їжджалися на Ярмаркову обмінюватися продуктами та різними товарами. Одеський характер – завзятий та веселий, з особливим почуттям гумору та хитрістю формувався на основі тутешніх українців.

                                        Тиждень

Ще дещо про концертний тур "Мы едины"

19 жовтня в Севастополі стартував концертний тур "Мы едины", присвячений 70-річчю визволення України від фашистських загарбників.

Цитую: "Идея тура «Мы едины» — сохранение исторической памяти и правды, развитие у молодых людей чувства патриотизма и любви к Родине, реализованных по принципу народной дипломатии."

Ініціатором акції стала міжнародна громадська організація «День Крещения Руси». Що це за контора можете пересвідчитися на їхньому сайті. Також вона була організатором святкового концерту на Хрещатику, присвяченого 1025-річчю Хрещення Русі в липні цього року, в якому взяли участь такі "відомі" в Україні російські гурти, як «Ю-Пітер», «Аліса», «Воскресенье»

Але цікаве інше. Одним з членів цієї організації є такий собі Володимир Грановський - політтехнолог, якому приписують авторство ідеї поділу України на "три сорти" під час передвиборчої кампанії в 2004-му році. Про це, зокрема, говорить і Сергій Лещенко у своїй статті "Політтехнолог влади, або Секрети інформаційної політики каналу "Інтер" та Олександр Михельсон у статті "Озимий віце-прем'єр".

Автор ідеї - Володимир Грановський

А це він вже на прес-конференції в Севастополі після дебютного концерту туру "Мы едины", який відбувся 19 жовтня. Грановський прямо говорить, що він був одним з авторів ідеї створення цього "побєдоносного" туру.

На прес-конференції в Севастополі




Всі учасники як один заявляють, що політики в концертному турі "Мы едины" немає. Але в це важко віриться, коли бачиш на сайті "УкрАінского вибору" кума Путіна, Віктора Медведчука, що все це дійство відбувається за його підтримки.

Медведчук підтримує концертний тур
Також я не вірю особисто Володимиру Грановському, коли він заявляє, що в ідеї "славянского трієдінства" України-Білорусі-Росії, яка є головною темою в цьому турі, немає політики, бо саме він і є одним з лобістів приєднання України до "мУтного союзу", "русского міра", євразійського простору. Ось уривок з його інтерв'ю:



ДУЖЕ раджу переглянути випуск програми "Окрема думка" від 20.08.2013р. на каналі ТВі повністю, щоб зрозуміти, що концертний тур "Мы едины" - це і є політика, це і є засіб повернення України в орбіту впливу Кремля. А всі ці розмови про "Совмєстную побєду", про "память, которую нужно бєрєчь"-це все лише прикриття для основної мети - не дати Україні відірватися від Москви.

Ось ще одне цікаве відео, де Володимир Грановський в компанії з...ТА-ДААААМ :) Олесем Бузиною та Олександром Чаленком розмірковує на тему "русского міра" та перспектив створення новітньої православної імперії, такого собі модернізованого Радянського Союзу, в якому Київ має стати духовним центром.



Тут він заявляє, що євроінтеграція для України-це практично трагедія



А це вже його вчорашній репост на сторінці Фейсбуку від...Віктора Медведчука :) Показово, правда ж? Той жаліється, що влада на місцях фактично висунула умову організаторам туру "Мы едины": концерти відбудуться лише без участі "УкрАінского вибору".



Спільнота "Мы едины" у Фейсбуці теж поширила цей пост Медведчука



Тобто стає очевидно, що Грановський та концертний тур "Мы едины" дійсно таки пов'язані з Медведчуком. Але, скоріш за все, після того галасу, який піднявся в інтернеті, що цей тур організовує Медведчук, було прийнято рішення видалити інформацію, що саме при підтримці "УкрАінского вибору" відбудеться концертний тур. На сайті про це вже немає згадки.

підтримка кудись вже зникла :)

Bob Culbertson імпровізація на тему While My Guitar Gently Weeps

Палка Чепмена(Chapmen Steck) - музичний інструмент, винайдений Емметом Чепменом на початку 70-х.Виглядає як сильно збільшений по ширині і подовжений гриф електрогітари зі звукознімачами і 8,10 або 12 струнами.На відміну від електрогітари при грі на стіку музикант використовує обидві руки.Можна відразу виконувати партію басу, а також грати мелодію і акорди.
Bob Culbertson являється одним з найвідоміших сольних виконавців на стіку.Гру на палці також освоїли багато інших відомих музикантів, наприклад Тоні Левін(Грав з Пітером Гебріелем і Пінг Флойд), Нік Беггс(Джон Пол Джонс) і багато інших.


Етнографічна карта Європи 1918 року

Етнографічна карта Європи, 
  випущена Європейським географічним інститутом у 1918 р., 
  надає цікаву інформацію про тогочасний національний склад України. 
  Крім того, що кордони розселення українців ширші 
  за нинішні державні кордони України, 
  на її території спостерігаємо присутність кримськотатарського народу, 
  відносно невеликі "вкраплення" болгар, греків, молдован та білорусів, 
  але майже відсутній "салатовий колір", що ним замальовано східного сусіда. 
  Отже, російська нац. меншина з’явилась 
  на українській етнічній території пізніше – 
  внаслідок поразки УНР в оборонній війні проти більшовицької Росії і, 
  як наслідок, цілеспрямованої міграції населення з території РСФСР, 
  зокрема масового заселення районів винищення українців 
  в результаті геноциду - Голодомору.


Ливарник зі Севастополя виготовив фігурки воїнів УПА.Фото

Колекційний набір з шести 40- міліметрових фігурок , що зображують бійців Української повстанської армії ( УПА) , виготовили скульптор Костя Ткаченко з Дніпропетровська і ливарник Павло Гарніцин з Севастополя.

Кожен солдатик персоніфікований. У колекції є , зокрема , фігурки генерала Василя Кука , сотника Гамалії і зв'язковиї Калини .

Увіковічнити УПА в мініатюрних фігурках задумав тернопільський колекціонер Олександр Башта. Він і знайшов в Україні  і людей , які могли б зайнятися виготовленням .

" У моїй колекції - близько тисячі солдатиків з самих різних країн . Внутрішній голос якось каже мені - а чому у тебе своїх немає ? Ось я і задумав зробити цю колекцію. Вибрав персоналії воїнів УПА , підшукав їх фотографії. Знайшов скульптора і ливарника які готові були б взятися за роботу " , - розповів Башта.

Центральна фігура збірки - генерал Кук. Він зображений з американським карабіном М -2. Такі час від часу діставалися повстанцям разом з гуманітарною допомогою, яку перекидали групи підтримки із Заходу. Зв'язкова Калина - Галина Лукан , на всіх відомих фотографіях зображена по пояс , тому нижню частину скульптор робив на свій розсуд. Жінка зображена з букетом квітів у руках .

" Фігура жінки- солдата дуже рідкісна в будь-якої колекції . Переважно зображують чоловіків. Але жінки зіграли важливу роль у боротьбі УПА , тому в пам'ять про них маємо в колекції Калину " , - говорить автор ідеї.

Найважчий в колекції - кулеметник , якого відтворили з фотографії невідомого солдата. Фігурка важить 23 грами. Додатковий грам ваги , у порівнянні з іншими , додався саме завдяки кулемета МГ- 42 , який повстанець тримає на плечі.

"Я замовив колекцію солдатиків тиражем в 30 екземплярів . Кілька подарував друзям . Виставив фотографії в Фейсбуці , і відразу ж отримав замовлення від міської ради. Вони заберуть залишок тиражу. Є охочі купити ще , але ми просто не встигнемо виготовити " , - каже Башта.

Колекцію фігурок у спеціально виготовленій коробці автор планує продавати через роздрібних торговців по 300 гривень. Зазначає , що ціна істотно знизиться , якщо вдасться отримати інвестиції на великий тираж .

Олександр Башта - колишній військовий льотчик . Останні 20 років пересувається на інвалідному візку - отримав травму під час аварії на параплані . Заробляє на життя виготовленням меблів зі скла . Колекціонування солдатиків - одне з його численних хобі.

Радянський полковник, який відвернув ядерну війну

26 вересня 1983 року підполковник Станіслав Петров був на чергуванні в бункері за межами Москви, де моніторили дані супутникової системи раннього попередження «Око», якою послуговувався Радянський Союз. Після півночі раптом запрацювала система тривоги.  
 
Сателіт виявив, що США випустили по СРСР п’ять балістичних ракет. Петров розповів BBC: «Раптом монітор, напроти якого я сидів, став яскраво-червоний. Той сигнал тривоги міг би підняти мертвого з могили».
 
Лише кілька тижнів перед тим, 1 вересня, радянські військові помилково збили південнокорейське повітряне судно, яке вони прийняли за військовий літак. У результаті загинули 269 цивільних людей, включно з американським конгресменом. Напруга у відносинах була такою сильною, що Петрову пробачили б, якби він повірив цьому попередженню. 
 
Відповідно до службових інструкцій, він мав передати інформацію про попередження вищому командуванню, яке могло б ухвалити рішення про початок ядерної контратаки. Остання цілком імовірно могла б призвести до повномасштабної ядерної війни.
 
Але він цього не зробив. Пізніше він пояснить, що йому здалося дивним, як ядерний удар США міг бути нанесений лише п’ятьма ракетами. Крім того, він не довіряв повністю новій системі попередження, яку тільки встановили. До того ж наземні радари  не підтвердили атаки навіть через кілька хвилин по тому.
 
«Я мав дивне відчуття, – згадує Петров. – Я не хотів припустися помилки. Я ухвалив таке рішення – і крапка».
 
Пізніше з’ясується, що в усьому винний був супутник. Він прийняв за ракетний удар сонячний відбиток від хмар. Програма ЕОМ, яка мала б виявити цю помилку, теж не спрацювала належним чином.
 
Вище командування влаштувало 44-річному офіцеру Петрову детальний допит, після якого його за ухвалене рішення похвалили. Він розповідає, що обіцяли навіть нагородити. Але так цього й не зробили. Потім йому винесли догану, пов’язану з роботою зі службовими паперами і перевели на іншу посаду. Петров пояснює, що помилкова тривога та дефекти, виявлені в системі раннього попередження, присоромили вищий командний склад та вчених. Підполковник рано звільнився з армії та пережив після того нервовий розлад.
 
У 2006-му Петров їздив до Нью-Йорка отримати в штаб-квартирі ООН нагороду від Асоціації громадян світу за «роль, яку він відіграв у справі відвернення катастрофи». У заяві, розповсюдженій постійним представництвом Росії при ООН заперечувалося, що будь-яка окрема людина могла почати чи попередити ядерну війну.
 
«За жодних умов рішення використовувати ядерну зброю не могло б ухвалюватися чи навіть обдумуватися в Радянському Союзі чи в США на підставі даних, отриманих з одного джерела чи від однієї системи. Щоб таке рішення могло ухвалюватися, потрібне було б підтвердження від кількох систем: наземних радарів, супутників раннього попередження, звітів розвідки тощо».
 
Але інші коментатори зауважують, що за часів генсека ЦК КПРС Юрія Андропова Кремль був просто зациклений на ідеї раптового ядерного удару по США.
 
«Небезпека крилася в самому способі мислення радянського керівництва. Американці можуть напасти, а отже, ми маємо напасти першими», – згадував у 2003-му Олег Калугін, колишній очільник зовнішньої контррозвідки КДБ в інтерв’ю The Baltimore Sun.
                        На світлині Станіслав Петров

Ще одна кінопрем’єра жовтня.

    "Кінозал Варти"

Наступним, після Івана Сили хочеться представити тут фільм, який також вийшов в прокат 3 жовтня і є спільною продукцією кінематографістів України,Франції,Вірменії та Грузії.

ПАРАДЖАНОВ

Стрічку створено режисерами Оленою Фетисовою(Україна) і Сержом Аведікяном(Франція).Аведікян також зіграв головну роль(Параджанова).Інша головна роль (музи і дружини Параджанова) дісталася відомій російській актрисі Юлії Пересільд..Жанр фільму - біографічний(байопік).Він розповідає одного з найвидатніших кінорежисерів України,про життєві і професійні негаразди, які спіткали цього беззаперечно талановитого митця а також сильну і мужню людину.Бюджет стрічки склав 2 мільйони євро, половину з цієї суми внесла Державна агенція з питань кіно.Світова прем’єра фільму "Параджанов" відбулася в рамках конкурсної програми фестивалю "East of west" в рамках Карло-Варського кінофестивалю, всеукраїнська - на 4-му Одеському міжнародному кінофестивалі, де "Параджанов" був визнаний кращим українським повнометражним фільмом.Графік прокату можна переглянути  тут, натиснувши кнопку "Афіша" і вибравши своє місто.
Приємного вам перегляду! 





Kind of Zero Feat. Марвінок & Рома - Ой Там На Горі

львівський ді-джей "Kind of Zero" 
(Сергій Кіндзерський) та Фольк-гурт "Марвінок".

Ви лише послухайте, що вони разом витворяють! 

Музика у стилі dram’n’bass та progressiv у поєднанні з автентичним співом. 

На матч Україна-Польща все ж таки впустять глядачів.

Сьогодні на прес-конференції в Києві віце-президент УЄФА Григорій Суркіс заявив про призупинення дії рішення дисциплінарного комітету ФІФА по відношенню до збірної України і стадіоном "Арена Львів"

"Я радий, що сьогодні ми можемо зустрітися з радісного приводу. Потрібно подякувати ФІФА за те, що вони знайшли можливість піти нам назустріч і в Харкові буде заповнений стадіон. За кілька днів ми звернулися з цього приводу обома країнами. Добре, що МВС України оперативно включилося в розслідування щодо осіб, які порушували регламент на матчі у Львові. Потрібно відзначити, що за короткий час не змогли вирішити проблему в цілому, адже це процес, що займає не один і не два дні, це залежить від юридичних колізій, які непрості . Важливо розуміти, що санкції не зняті, а вони припинені на час дії апеляційної процедури, у нас дійсно хороші новини для десятків мільйонів людей і тих, хто прийде підтримувати збірну. Може, сьогодні всі квитки не розпродані, але у нас є час, щоб це питання вирішити .

Я як віце-президент УЄФА, багаторічний член комітетів ФІФА і як громадянин, зі свого боку, хотів би знову і знову звернутися до наших співвітчизників, які зможуть потримати команду і прийдуть на стадіон. Важливо пам'ятати, що наша перемога з розряду тендітних. Адже якщо ті дії, які були на стадіоні у Львові і неодноразово відбувалися на інших аренах, будуть повторюватися, то нічого доброго нас не чекає. Але сьогодні ми домоглися дуже важливої перемоги, з цим я вас і вітаю.

Сьогодні Блаттер почав з того, що футбол - це емоції і пристрасть, гуманітарна відповідальність. Він повинен об'єднувати людей. Але, на жаль, у Львові країна, не тільки з політичних мотивів, стала розірваною на дві частини. Хочемо, щоб ви були глашатаями, інформаторами, щоб команда в Харкові була підтримана без фаєрів і яких-небудь плакатів, які можна розцінити як расистські і т. д. Адже конгрес на Маврикії прийняв рішення про нульової терпимості до подібних проявів. І я сьогодні подякував ФІФА, це рішення - справді диво", - сказав Григорій Суркіс.

Нагадаю, що 27 вересня Дисциплінарний комітет ФІФА покарав Україну за прояви расизму, неонацизму та використання піротехніки під час матчу між збірними України і Сан -Марино. Наступний матч відбору на ЧС-2014 проти Польщі збірна України мала провести при порожніх трибунах, а стадіон "Арена Львів" був дискваліфікований до закінчення відбору на ЧС -2018.

Пізніше ФФУ разом з Григорієм Суркісом подали апеляцію на таке рішення Міжнародної федерації футболу.

Іван Сила.

                                       Кінозал "Варти"

Я вирішив відкрити нову рубрику у "Варті" і назвати її Кінозал "Варти" .Наше кіно не так часто радує нас новинками.Разом з тим грошей на кіновиробництво в цілому і на розкрутку зокрема хронічно не вистачає.А рекламні менеджери говорять що якщо рекламний бюджет фільму менший за 30% загального бюджету картини - провал фільму гарантований яким би якісним він не був.Так було, наприклад, з картиною "Той, що пройшов крізь вогонь."Загалом непогана картина залишилася непоміченою глядачами.Тому зараз робота українських інтернет-спільнот спрямована саме на підтримку вітчизняного кіно і вітчизняного кіновиробництва.Саме новинки українського кіно ми будемо анонсувати у "Варті".Згодом - якщо буде зацікавлення - створимо окреме співтовариство.
Ця осінь обіцяє багато цікавого саме українському глядачу.Виходять в прокат одразу декілька українських кінострічок.Але почати свій анонс я хочу з кінофільму, всеукраїнська прем’єра якого має відбутися завтра, 3 жовтня в Києві.Це стрічка запорізького кінорежисера Віктора Андрієнка
 Іван Сила.
Фільм створений на основі справжньої історії українського богатиря Івана Фірцака, який на початку 20 століття був найсильнішою людиною світу.Щоби допомогти родині Іван поїхав на роботу до Чехословаччини, там влаштувався на роботу до цирку.У 20-х роках про українського юнака вже знала вся Прага.А далі почалися гастролі по Європі.З рук королеви Англії Фірцак отримав шолом і пояс, оздоблений діамантами.Американська преса назвала його найсильнішою людиною століття а власники концерну "Форд" подарували іменний автомобіль.Підкоривши Європу, Фірцак у 1937 році повертається на Батьківщину - закарпатське село Білки де і помер 10 листопада 1970 року.Роль Івана Фірцака у фільмі зіграв Дмитро Халаджі, сучасний український силач і цирковий артист.Він сам виконав у фільмі усі трюки.Інші ролі виконали Василь Вірастюк, Віктор Андрієнко, Наталя Сумська,Ігор Письменний, Вячеслав Ґіндін, Іванна Сахно.Бюджет фільму склав близько 16 мільйонів гривень.Весь фільм профінансований державою, але  гроші пішли на кіновиробництво а на рекламу і розкрутку грошей не залишилося.Тому автори вітають будь-яке поширення інформації про свій фільм і іншу допомогу.
Ось приблизний графік прокату у містах України.
Київ, к-тр «Старт», Прокат: 03.10 – 23.10

Київ, «Жовтень», Прокат: 03.10 –06.11, Творча зустріч - 04.10

Київ, «Салют», Прокат: 03.10 – 16.10

Київ, к-тр «Промінь», Прокат :03.10 – 23.10

Київ, к-тр Братислава, Прокат: 03.10-09.10

Київ, Кінопанорама, Прокат: 04.10-17.10

Київ, к-тр «Факел», Прокат: 17.10 – 30.10

Київ, «Пролісок», Прокат :10.10 – 23.10 

Київ, к-тр «Алмаз», Прокат 04.10 - 17.10

Київ, Оскар, Прокат 03.10 -30.10

Київ, Алладин, Прокат 03.10 -30.10

Київ, Метрополис, Прокат 03.10 -30.10

Київ, Магеллан, Прокат 03.10 -30.10

Тернопіль Палац Кіно, Прокат: 03.10 – 23.10 Творча зустріч –09.10

Ужгород к-тр «Доміон» , Прокат: 03.10 - 30.10, Творча зустріч - 07.10

Херсон, « Ювілейний», Прокат: 03.10 - 23.10, Творча зустріч 11.10

Житомир, к-тр ім. Івана Франка, Прокат: 03.10 - 23.10

Івано-Франківськ, к-тр «Космос», Прокат: 03.10 -30.10, 
Творча зустріч: 06.10

Дніпропетровськ, к-тр «Правда», Прокат: 03.10 - 30.10, Творча зустріч: 10.10

Чернігів, к-тр. ім. Щорса, Прокат: 03.10 - 17.10 

Запоріжжя, к-тр. Ім. О.Довженка, Прокат: 19.09-09.10

Чернівці, к-тр «Ефект», Прокат: 03.10 – 09.10 Творча зустріч: 05.10 

Вінниця к-тр «Родіна», Прокат: 11.10 – 31.10

Черкаси , «Україна», Прокат 03.10 – 16.10

Львів ІМАХ Прокат 03.10-09.10

Ялта, ІМАХ, Прокат 10.10-16.10

Одесса, ІМАХ, Прокат 10.10-16.10 

Харків, ІМАХ, Прокат 03.10-09.10

Суми, ІМАХ, Прокат 10.10-16.10

Одеса, Сінема сіті, Прокат 03.10-16.10

Київ, Сінема сіті, Прокат 03.10-16.10

Тернопіль Сінема сіті, Прокат 10.10-23.10

Луганськ, «Україна», 17.10-23.10, презентація 16.10

Дніпродзержинськ, к-тр Шевченка, Прокат: 11.10 - 24.10

Чернівці, Кінопрокат, 24.10

Львів, Кінопалац, Прокат: 03.10-16.10

Рівне, Кінопалац «Рівне», Прокат: 03.10-09.10

Донецьк, Кінопалац «Зірочка», Прокат: 03.10-16.10

Чернівці, Кінопалац «Чернівці», Прокат: 03.10-16.10

Полтава, Колос, Прокат: 03.10-16.10

Полтава, к-тр ім. І.Котляревського, Прокат: 03.10-16.10

Маріуполь Перемога 03.10-09.10

Приємного вам перегляду.І не забудьте взяти на сеанс ваших дітей - фільм насамперед призначений для школярів.