Зііі Ґааа Зііі Ґааа Зііі Ґааа

Прогноз Щитоносця на майбутнє України

до 2018 року після рішення ФІФА.



Прожитковий мінімум в Україні складатиме 1488 грн.

Середня тривалість життя зросте до 88 років.

В 14 років дітей будуть примусово забирати в СС Галичину, 

де вони служитимуть до 88 років.

Гроші за проїзд у маршрутках передаватимуть зігою.

Табачник впровадить 14-тирічну систему навчання з 88-

бальною шкалою оцінювання.

В підручниках з біології замість мавп буде фотографія Едмара.

У ВУЗах вивчатимуть твори Шухевича 88 годин на тиждень.

Замість рапсу на полях вирощуватимуть банани.

В обмінниках долар коштуватиме 8,8 грн, а Євро - 14,88 грн.

Число Пі становитиме 3,1488.

Медведчука похоронять в Сан-Маріно.

Замість президента у всіх держустановах висітимуть портрети 

Бандери та Шухевича.

Футбольні матчі за участі українських клубів та збірної 

триватимуть 88 хвилин.

У Києві побудують 14 нових станцій метро на Троєщину.

На місці стадіону "Львів Арена" відкриється крематорій.

Календарний рік складатиметься з 14 місяців, а кількість 

хвилин у годині становитиме 88.

ФІФА буде визнана фашистською організацією, і її діяльність на 

території України буде заборонено.

Адміністрація ФБ визнає, що лайк - це зіга, затиснута в кулак.

Галицьких левів виселять з усіх зоопарків країни у спецтабори.

Пісня зі словами "Червоне - то любов, чорне - то журба, а 

разом то фашизм" стане державним гімном України.

Душа України виявилася найбільшою у світі!

Це геніальна відповідь Метра на потуги адептів Русскаво міра в Україні та його внесок у творення Українського світу. Українське може і повинне бути найкращим!

Зі свого боку уявляю собі перекошені від безсилої люті обличчя авторів безглуздих опусів (ляпсусів) на кшталт Конец суверенитета Ukraine.

Так тримати, Метре! З нетерпінням очікуємо презентації анонсованого альбому "Україна".


Free Speech. Свобода Слова. Сайт Сергєя Мельнікофф. Українські артисти на генеральній репетиції шикування для найбільшої в світі світлини Душа України. Фото Володимира Каткова (© MFF Europe)

Душа України виявилася найбільшою у світі!


MFF виконав найбільшу фотографію в світі у Києві. Фотопанорама "Душа України " присвячується майбутній асоціації України з Євросоюзом - кульмінаційній точці чотирьох століть української боротьби за гідний статус у Європі!

З офіційного прес-релізу компанії-власника всесвітньої мережі готелів Інтерконтиненталь: 28, вересня з території Михайлівського Золотоверхого Собору підніметься в небо тепловий аеростат , щоб закарбувати унікальний знімок Михайлівській площі, де поруч із пам'ятником княгині Ользі збереться більше 500 співаків і музикантів, що представляють національне українське мистецтво: Академічний народний хор ім. Григорія Верьовки; Національний академічний ансамбль танцю ім. Вірського , Капела бандуристів України та Національний академічний оркестр народних інструментів.

З нагоди святкування свого п'ятиріччя, готель InterContinental Kiev підтримав ініціативу відомого американського фотографа Сергєя Мельнікофф створити найбільшу світлину в світі. Неприборкана творча натура дозволила майстру високохудожньої фотографії набрати півтисячному масовку провідних українських артистів у національних українських костюмах з музичними інструментами для єдиного історичного кадру.

Панорама «Душа України» буде надрукована на артистичному полотні розміром 8 х 2,7 м з одиничного слайда. Це дає право заявити таку художню роботу, як найбільшу за розмірами не тільки в Україні, а й у всьому світі. У такому форматі буде створений єдиний екземпляр світлини, що дає право її власнику звернутися за реєстрацією до Книги рекордів Гіннеса.

Проект «Душа України» виходить далеко за рамки згадки у всесвітній книзі рекордів. InterContinental покаже унікальну панораму у всіх 170 готелях мережі InterContinental на п'яти континентах. Також з оригінального діапозитива буде віддруковано лімітовану кількість номерних копій меншого розміру для VIP-гостей. Вже наприкінці цього року панорама «Душа України» буде виставлена в Раді Європи на персональній виставці фотографа і відкривати унікальний фотоальбом « Україна ».

Роботу Метра фотомистецтва висвітлюють найбільші світові агентства, в тому числі Discavery, CNN, BBC World і національне телебачення України.

"Душа України" ФОТОРЕПОРТАЖ зі знімального майданчика У ЦЕНТРІ КИЄВА Ви бачите роботу MFF зі створення найбільшої в світі фотографії


Політ до Книги Рекордів Гіннесса!

http://tsn.ua/kyiv/unikalne-foto-dusha-ukrayini-mozhe-potrapiti-do-knigi-rekordiv-ginnesa-313364.html

Репортаж телевізійної служби новин

Бюджет для зйомок одиничного кадру "Душа України" склав 15000 Євро. Компанія, яка володіє мережею готелів Інтерконтиненталь, офіційно оголосила, що викупить Full Copyright на панораму MFF "Душа України", зробивши авторську роботу американського Майстра одним із найдорожчих фотографічних творів світу.

Переклав за http://ipvnews.org/ Юрко Антоняк

Ноги ФІФА тепер ростуть від Газпрому.


Російська компанія "Газпром" стала офіційним спонсором ФІФА на 2015-2018 роки.Угода була підписана між головою правління Газпрому Міллером і президентом ФІФА Йозефом Блаттером в присутності президента Росії Володимира Путіна ще 14 вересня.Сума контракту не оприлюднюється , але Міллер зазначив, що вона відповідає масштабам міроприємства.Таким чином для мене усі питання стосовно так званої "боротьби" ФІФА з "украинскими фашистами" зняті.


5 книг українських авторів за останній рік, які варто прочитати

книгозбірка "Варти"

Останній рік порадував літературними новинками як від знаних та досвідчених авторів, так і від здібних новачків. Пропоную 5 найпомітніших, на думку Inspired, видань для всіх, хто любить читати українською та про українське.

 Юрій Винничук “Танго смерті”

Ця книжка сучасного класика української літератури заслужила право розпочати список хоча б тому, що отримала премію “Книга року BBC 2012” . Думки щодо того, наскільки цей титул є заслуженим, або наскільки роман виправдав очікування, можуть бути різними, але одне є безсумнівним: книжку просто необхідно прочитати. Особливо вона має сподобатись закоханим у Львів, любителям історії, містики, драми… Власне, особливістю цього тексту є те, що кожен знайде для себе щось своє. А ще книжка точно не розчарує прихильників вишуканої української мови, а також добірних галицизмів, адже Винничук відомий як неперевершений стиліст.

Надійка Гербіш “Теплі історії до кави”

Книжка Надійки Гербіш наприкінці минулого року стала справжньою сенсацією. Ще б пак: збірка нікому не відомої донедавна авторки розходиться величезними накладами. Формула успіху доволі проста: непереможний оптимізм, прості сюжети, легка мова, а для уважних ця книжка відкриє рецепт простого і справжнього щастя. Вийшло легке чтиво для тих, хто шукає острівець затишку серед повсякденних марнот, прагне усамітнитись із горнятком кави та м’яким котиком на колінах і зарядитися порцією позитиву. А оскільки книжка складається з невеличких замальовок, які неодмінно припадуть до душі ніжним та романтичним натурам, для неї легко знайти час навіть у найнапруженіший день.

Макс Кідрук “Бот”

Макс Кідрук, добре знаний в Україні як перший автор жанру тревелог в Україні, і, відповідно, автор циклу книжок про подорожі (які, до речі, буде не лише цікаво, а й корисно почитати всім, хто захоплюється подорожами), вирішив здивувати читачів гостросюжетною повістю. В одному він залишився вірним собі: став абсолютним новатором в обраному жанрі технотрилер. Щоб написати повість, автору знадобилося перелопатити купи наукової літератури та задіяти кількох фахівців новітніх технологій. Чи не дарма було витрачено стільки зусиль — судіть самі, але тим, для кого слова “бот”, “наноробот”, “фрактал” та “кіборг” — не пустий звук, а також любителям всього сучасного та незвичайного просто необхідно пошукати роман “Бот” на полицях книжкових крамниць.

Юрко Іздрик “Ю”

Хоча останній рік і був багатим на поетичні збірки, та ми виділили одну, яка стала найочікуванішою: від гуру української літератури Юрка Іздрика. Хоча автору нещодавно виповнився 51 рік, незмінна тема його віршів — кохання в усіх його проявах, але кохання не легковажне, а усвідомлене та глибоке. Поезія Іздрика припаде до душі романтичним, але водночас сильним натурам. Усі поезії можна знайти в авторському ЖЖ або на сторінці у facebook, тож ця книжка — для тих, хто крім самої поезії насолоджується ще й затишним шурхотінням сторінок та оригінальним дизайном (розробленим, до речі, самим автором).

Сашко Ушкалов “Жесть”

Сашко Ушкалов став відомим завдяки своєму першому роману “БЖД”, а протягом наступних п’яти років створювалась збірка оповідань “Жесть”. В одному з інтерв’ю автор сказав про неї так: “Я намагаюсь писати так, щоб не було нічого зайвого. Мені залежить на динаміці і в будові речень, і в будові сюжету”. Родзинкою книги став дотепний гумор, але за жартами та дотепами тут часто криється справжня життєва мудрість. Ця книжка цікава та ненав’язлива, а отже, стане у нагоді, щоб приємно згаяти час у метро або в черзі.

                                                                    inspired

А ще кажуть що СРСР не воював проти Польщі.

1939 г., СЕНТЯБРЯ 14, МОСКВА. — ДИРЕКТИВА № 16634 К. Е. ВОРОШИЛОВА И Б. М. ШАПОШНИКОВА ВОЕННОМУ СОВЕТУ КИЕВСКОГО ОСОБОГО ВОЕННОГО ОКРУГА О НАЧАЛЕ НАСТУПЛЕНИЯ ПРОТИВ ПОЛЬШИ

Народный комиссар обороны
Союза ССР
14 сентября 1939 г.


** № 16634 
** Военному совету Киевского особого военного округа

Сов. секретно
Особой важности
Лично
*Экз. № 2*

 

П р и к а з ы в а ю:

1. К исходу *"16"* сентября скрытно сосредоточить и быть готовым к решительному наступлению с целью молниеносным ударом разгромить противостоящие войска противника:

а) Каменец-Подольская группа — командующий группой командарм 2-го рангатов.Тюленев [дивись біографічну довідку нижче - ІП], в составе 16-й, 9-й, 32-й и 34-й кав. дивизий, 72-й и 99-й стр. дивизий, 25-го танк[ового] корпуса, 26-й и 23-й танк[овых] бригад, 283-го и 274-го корп[усных] артполков — в районе Гусятин, Каменец-Подольск, Ярмолинцы.

 Задача — нанести мощный и молниеносный удар по польским войскам, надежно прикрывая свой левый фланг и отрезая польские войска от румынской границы, решительно и быстро наступать в направлении на Чортков, Станиславов и к исходу "17" сентября выйти на р. Стрыпа; к исходу "18" сентября овладеть районом Станиславов, имея дальнейшей задачей действия в направлении Стрый, Дрогобыч.

б) Волочиская группа — командующий группой — командующий Винницкой армейской группой комкор тов. Голиков, в составе 3-й, 5-й и 14-й кав. дивизий, 96-й и 97-й стр. дивизий, 24-й, 38-й танк[овых] бригад, 269-го корп[усного] артполка — в районе Волочиск, Соломна, Черный остров.

 Задача — нанести мощный и решительный удар по польским войскам и быстро наступать на м. Трембовля, г. Тарнополь, г. Львов и к исходу "17" сентября выйти в район Езерна; к исходу "18" сентября овладеть районом Буск, Перемышляны, Бобрка, имея дальнейшей задачей овладение г. Львов.

в) Шепетовская группа — командующий группой — командующий Житомирской армейской группой комдив тов. Советников, в составе 44--й, 45-й и 81-й стр. дивизий, 36-ой танк[овой] ***бригады***, 236-го и 233-го корп[усных] артполков — в районе Новоград-Волынск, Славута, Шепетовка.

 Задача — наступать в направлении на Ровно, Луцк и к исходу "17" сентября овладеть районом Ровно, Дубно; к исходу "18" сентября овладеть районом Луцк, имея в виду в дальнейшем наступление на Владимир-Волынск.

г) для обеспечения правого фланга сосредоточить в районе Олевск, Городница, Белокоровичи 15-й стр. корпус в составе 60-й и 87-й стр. дивизий и вести активные действия на Сарны.

2.  Действия групп должны быть быстры и решительны, поэтому они не должны ввязываться во фронтальные бои на укрепленных позициях противника, а, оставляя заслоны с фронта, обходить фланги и заходить в тыл, продолжая выполнять поставленную задачу.

3.  Разграничительная линия с войсками Белорусского особого военного округа — устье р. Словечна, Домбровица, Влодава, Коцк и далее по р. Вепрш до ее устья, все для Киевского особого военного округа включительно.

4.  Граница наших действий по глубине устанавливается — правый берег р. Висла от устья р. Вепрш до устья р. Сан, правый берег р. Сан от устья до ее истоков, далее новая граница Венгрии (бывш. граница Чехословакии с Польшей), вся граница с Румынией. Нашим войскам через эту линию отнюдь не продвигаться.

5.  Войскам групп решительное наступление с переходом государственной границы начать на рассвете "17" сентября.

Авиационные части округа рассосредоточить на оперативные аэродромы в полной боевой готовности. По действиям авиации задачи ставятся командованием округа.

7.   Сосредоточение групп прикрыть сильной истребительной авиацией и зенитной артиллерией. Наступление вести под прикрытием истребителей во взаимодействии с бомбардировочной, штурмовой авиацией. Избегать бомбардировки открытых городов и местечек, не занятых крупными силами противника.

8.   Вслед за Волочиской группой направить 137-й артполк РГК, который должен следовать в готовности оказать поддержку группе в случае атаки укрепленных позиций.

9.   Организовать бесперебойное снабжение групп КОВО всеми видами довольствия, не допуская никаких реквизиций и самовольных заготовок продовольствия и фуража в занятых районах.

10. Получение директивы подтвердить и план действий представить нарочным к утру ****" "**** сентября.

 

Народный комиссар обороны СССР
Маршал Советского Союза К. Ворошилов

Начальник Генерального штаба
РККА — командарм I ранга Б. Шапошников

***** Напечатано 2 экз. Б.Шапошникову. Экз[емпляр] №1-й (Первый) получил 14.9.39 18 часов.*****

****** Кулик. 14.9.39 г.*****

Пометы:

1.   В верхней части 1-го листа над текстом имеется штамп входящей регистрации 1-го отделения 1-го отдела штаба РККА: "Вход[ящий]№182. 9.10.1939г.".

2.   На обороте последнего листа имеется помета от руки чернилами: "Материал первой редакции экз[емпляры] №1, №2 по 3 листа каждый уничтожен сожжением 20 марта 1941 г. Генерал-майор В. Иванов. Полковник Громов, майор Ант[онченко]. 20.3.41".

ЦАМО, ф. 148а, оп. 3763, д. 69, лл. 4-6. Подлинник.

________________________

*-* Здесь, а также далее все даты вписаны Б. Шапошниковым от руки красными чернилами.

**-** Подчеркнуто красным карандашом.

***-*** Буква "ы" зачеркнута Б. Шапошниковым ошибочно, имеется в виду одна бригада.

****-**** Дата в документе отсутствует.

*****-***** Вписано Б. Шапошниковым от руки красными чернилами.

******-****** подлинная подпись Г. Кулика [координував дії Українського фронту і Білоруського, який входив на територію Західної Білорусі - ІП] красными чернилами.

Джерело: архів бібліотеки Катинської справи

---------

КОМЕНТАРІ:

Київський особливий військовий округ створено в липні 1938 р. на базі Київського військового округу. 11 вересня КОВО перетворено в Український фронт. До складу Військової ради КОВО (Українського фронту) входили командувач військами округу Семен Тимошенко, перший секретар Центрального комітету Компартії України Микита Хрущов, начальник штабу Микола Ватутін.

Семен Тимошенко - українець з Одещини (народився в 1895-му), тричі Георгіївський кавалер за Першу світову (кулеметник), з 1918 року в Червоній армії, командир кавалерійської дивізії в Першій кінній армії Будьонного, тричі кавалер ордена Червоного прапора, маршал СРСР (1940), народний комісар (міністр) оборони СРСР (1940-41).

Двічі Герой СРСР (1940 за прорив фронту під час радянсько-фінської війни і 1964), командував Західним і Південно-Західним фронтами ЧА під час Другої світової, керував провальною Харківською операцією (1942). Після війни командував Білоруським військовим округом, був кандидатом у члени ЦК КПРС, депутат ВР СРСР. Помер у 1970 році.

Іван Тюлєнєв - росіянин з Поволжжя (народився в 1892-му), повний Георгіївський кавалер за Першу світову (драгун), брав участь у придушенні анархістського повстання у Кронштадті (1920), заступник інспектора кавалерії РСЧА  (1931-38), генерал армії (1940), помер у 1978 році, за кілька місяців до смерті отримав Героя СРСР (за оборону Кавказу у 1942-му і "підвищення боєготовності" Радянської армії після війни).

Пилип Голіков - росіянин з Уралу (народився в 1900-му), з 1918 року в Червоній армії (на агітаторсько-політичних посадах), з 1931-го - на командирських посадах, 1937-40 - служба в Українській РСР. Начальник Головного розвідувального управління Генштабу РСЧА (1940). З 1944 року керував репатріацією громадян СРСР з території Німеччини і окупованих нею країн. Маршал СРСР (1961). З 1958 року - начальник Головного політичного управління Червоної армії, член ЦК КПРС (1961-1966), помер у 1980-му.

Іван Совєтніков - росіянин із Пензенської губернії (народився у 1897-му), з 1918 року - в Червної армії, в 1926-36 служив у Білоруській РСР, брав участь уГромадянській війні в Іспанії (1936-37), брав участь у приєднанні до Української РСР Буковини і Бессарабії. Депутат ВР УРСР від Ківерцівського району Волині (1940). Під час німецько-радянської війни - замком по тилу на різних фронтах. З 1950 - заступник командуючого Прикарпатського військового округу. Помер у 1957 у Львові.

Григорій Кулик - українець з Полтавщини (народився в 1890-му), член РСДРП із 1917 року, у Червоній армії з 1918-го, артилерист. Начальник артилерії Першої кінної армії Будьонного (1920), начальник Головного артилерійського управління РСЧА (1926), командарм (1939), маршал Радянського Союзу (1940), Герой СРСР (1940, за підготовку радянської артилерії до війни з Фінляндією). Репресований і розстріляний у 1950 році.

Населення Волині й Галичини спершу вітало "визволителів", але нова влада розпочала репресії, ще гірші від "польських окупантів".

Події вересня-жовтня 1939 року історики називають по-різному - "анексією", "визволенням", "окупацією", "приєднанням". Факт у тому, що вперше після Акту злуки УНР та ЗУНР 1919 року українські землі знову возз'єдналися в одній державі - квазі-незалежній Українській РСР.

Межі УРСР з незначними змінами були підтверджені після Другої світової. І зараз є кордонами незалежної України, визнаними світовою спільнотою, включно з нашими сусідами.


Японія з другої спроби запустила "розумну" ракету-носій Epsilon

Запуск Epsilon

В Японії відбувся успішний запуск "революційною" ракети-носія Epsilon, оснащеної приладами з функцією штучного інтелекту.

Ракета Epsilon стартувала 14 вересня з космодрому Утиноура в префектурі Кагосіма. Японське аерокосмічне агентство JAXA транслювало запуск в прямому ефірі через Інтернет. Фахівці відзначили, поки що політ проходить нормально.

Epsilon повинна вивести на орбіту супутник SPRINT-А - перший орбітальний телескоп для дистанційного спостереження за такими планетами, як Венера, Макс і Юпітер, з орбіти Землі. Він також буде збирати дані про ультрафіолетові промені, які поглинаються атмосферою Землі і не досягають її поверхні.

Раніше запуск цієї ракети в космос переносився з-за технічних несправностей. 27 серпня пуск був скасований всього за кілька секунд до завершення зворотного відліку.

В основу розробки ракети Epsilon, яку в Японії називають революційною, лягли три принципу - "економія часу", "економія людських ресурсів", "економія обладнання".

Витрати на розробку, яка посіла 12 років, і перший запуск становлять близько 205 мільйонів доларів.

Триступенева Epsilon у два рази компактніше використовуваної зараз ракети Н2А (її довжина - 24,4 метра, діаметр - 2,6 метра, вага - 91 тонна) і значно економічніше з фінансових, часових і людських витрат.

За рахунок оснащення приладами з функцією штучного інтелекту, перевірка і контроль готовності Epsilon до запуску відбуваються автоматично і майже не вимагають участі людини. 

Запуск ракети можна контролювати з двох комп'ютерів, у той час як керуванням Н2А займалося кілька десятків людей. З моменту установки на стартовий майданчик до запуску ракети Н2А потрібен місяць, а Epsilon достатньо одного тижня.

В результаті вдалося добитися майже трикратного скорочення витрат на запуск - він коштує зараз близько 38 мільйонів доларів, а через кілька років опуститься нижче 30 мільйонів, це майже в три рази менше витрат на запуск Н2А, які перевищували 100 мільйонів доларів. За матеріалами: РИА 

59 років тому СРСР провів операцію "Сніжок".

   

14 вересня відзначається 59-а річниця трагічних подій на Тоцькому полігоні. Те, що сталося 14 вересня 1954 в Оренбурзькій області, довгі роки оточувала щільна завіса секретності.


О 9 годині 33 хвилини над степом прогримів вибух однієї з найпотужніших на ті часи ядерних бомб.


Вслід у наступ - повз палаючі в атомній пожежі ліси, знесені з лиця землі села - кинулися в атаку "східні" війська.


Літаки, завдаючи удару по наземних цілях, перетинали ніжку ядерного гриба. У 10 км від епіцентру вибуху в радіоактивному пилу, серед розплавленого піску, тримали оборону "західники". Снарядів і бомб в той день було випущено більше, ніж при штурмі Берліна.


З усіх учасників навчань було взято підписку про нерозголошення державної та військової таємниці строком на 25 років. Вмираючи від ранніх інфарктів, інсультів і раку, вони навіть лікуючим лікарям не могли розповісти про своє опромінення. Небагатьом учасникам Тоцьких навчань вдалося дожити до сьогоднішнього дня. Через півстоліття вони розповіли "Московському комсомольцю" про події 54-го року в Оренбурзькому степу.


Підготовка до операції " Сніжок "

" Весь кінець літа на маленьку станцію Тоцьке з усього Союзу йшли військові ешелони . Ніхто з прибульців - навіть командування військових частин - поняття не мали , навіщо вони тут опинилися. Наш ешелон на кожній станції зустрічали жінки і діти. Вручаючи нам сметану і яйця , баби голосили : " Рідні , либонь у Китай воювати їдете " , - розповідає голова Комітету ветеранів підрозділів особливого ризику Володимир Бенціанов .

На початку 50- х всерйоз готувалися до третьої світової війни . Після проведених у США випробувань в СРСР також вирішили випробувати ядерну бомбу на відкритій місцевості. Місце навчань - в оренбурзької степу - вибрали через схожість з західноєвропейським ландшафтом.

"Спочатку загальновійськові навчання з реальним ядерним вибухом планувалося провести на ракетному полігоні Капустін Яр , але навесні 1954 - го була проведена оцінка Тоцького полігону , він і був визнаний кращим за умовами забезпечення безпеки " , - згадував свого часу генерал -лейтенант Осін .

Учасники Тоцьких навчань розповідають інше . Поле , де планувалося скинути ядерну бомбу , було видно як на долоні.

"Для навчань з відділень у нас відібрали найміцніших хлопців. Нам видали приватне табельну зброю - модернізовані автомати Калашникова , скорострільні десятизарядні автоматичні гвинтівки і радіостанції Р -9" , - згадує Микола Пильщиків .

Наметовий табір розтягнувся на 42 кілометри. На навчання прибули представники 212 частин - 45 тисяч військовослужбовців: 39 тисяч солдатів , сержантів і старшин , 6 тисяч офіцерів , генералів і маршалів .

Підготовка до навчань під кодовою назвою " Сніжок " тривала три місяці. До кінця літа величезне бойове поле було буквально поцятковано десятками тисяч кілометрів окопів , траншей і протитанкових ровів . Побудували сотні дотів , дзотів , бліндажів .

Напередодні навчань офіцерам показали секретний фільм про дію ядерної зброї. "Для цього був побудований спеціальний кінопавільйон , в який пропускали лише за списком і посвідченням особи у присутності командира полку і представника КДБ. Тоді ж ми почули: " Вам випала велика честь - вперше у світі діяти в реальних умовах застосування ядерної бомби " . Стало зрозуміло , для чого окопи та бліндажі ми накривали колодами в декілька накатів , ретельно обмазуючи виступаючі дерев'яні частини жовтою глиною . "Вони не повинні були зайнятися від світлового випромінювання" , - згадував Іван Путивльський .

" Жителям сіл Богданівка і Федорівка , які перебували в 5-6 км від епіцентру вибуху , було запропоновано тимчасово евакуюватися за 50 км від місця проведення навчань . Їх організовано вивозили війська , брати з собою дозволялося все. Весь період навчань евакуйованим жителям платили добові " , - розповідає Микола Пильщиков .

" Підготовка до навчань велася під артилерійську канонаду . Сотні літаків бомбили задані ділянки . За місяць до початку щоденно літак Ту-4 скидав в епіцентр " болванку " - макет бомби масою 250 кг " , - згадував учасник навчань Путивльський .

За спогадами підполковника Даниленко , в старім дубовому гаю , оточеній змішаним лісом , було нанесено білий вапняний хрест розміром 100х100 м. У нього -то і мітили на тренуваннях льотчики . Відхилення від цілі не повинно було перевищувати 500 метрів. Довкола розташовувалися війська.

Тренувалося два екіпажі : майора Кутирчева і капітана Лясникова . До самого останнього моменту льотчики не знали , хто піде основним , а хто буде дублером . Перевага була у екіпажа Кутирчева , який вже мав досвід льотних випробувань атомної бомби на Семипалатинському полігоні.

Для запобігання уражень ударною хвилею військам , розташованим на віддалі 5-7,5 км від епіцентру вибуху , було наказано перебувати в укриттях , а далі 7,5 км - у траншеях в положенні сидячи або лежачи.

" На одній з височин , в 15 км від запланованого епіцентру вибуху побудували урядову трибуну для спостереження за навчаннями , - розповідає Іван Путивльський . - Напередодні її пофарбували олійними фарбами в зелений і білий кольори. На трибуні були встановлені прилади спостереження . Збоку до неї від залізничної станції по глибоких пісках проклали асфальтовану дорогу. Ніякі сторонні автомашини військова автоінспекція на цю дорогу не пускала " .

"За три доби до початку навчання на польовий аеродром в районі Тоцька стали прибувати вищі воєначальники : маршали Радянського Союзу Василевський , Рокоссовський , Конєв , Малиновський , - згадує Пильщиков . - Прибули навіть міністри оборони країн народної демократії , генерали Маріан Спихальський , Людвіг Свобода , маршал Чжу- Де і Пен -Де - Хуай . Всі вони розміщувалися в заздалегідь побудованому в районі табору - урядовому містечку. За добу до навчань у Тоцькому з'явився Хрущов , Булганін і творець ядерної зброї Курчатов " .

Керівником навчань був призначений маршал Жуков. Навколо епіцентру вибуху , позначеного білим хрестом , була розставлена бойова техніка : танки , літаки , бронетранспортери , до яких у траншеях і на землі прив'язали " десант " : овець , собак , коней і телят.

З 8000 метрів бомбардувальник Ту-4 скинув на полігон ядерну бомбу


У день вильоту на навчання обидва екіпажі Ту-4 готувалися в повному обсязі : на кожному з літаків були підвішені ядерні бомби , льотчики одночасно запустили двигуни , доповіли про готовність виконати завдання. Команду на зліт отримав екіпаж Кутирчева , де бомбардиром був капітан Кокорін , другим льотчиком - Роменський , штурманом - Бабець . Ту-4 супроводжували два винищувачі МіГ -17 і бомбардувальник Іл -28 , які повинні були вести розвідку погоди і кінозйомку , а також здійснювати охорону носія в польоті.

"14 вересня нас підняли по тривозі в 4:00 ранку. Було ясне небо і тихий ранок , - розповідає Іван Путивльський . - На небосхилі - ні хмаринки . На машинах доставили до підніжжя урядової трибуни. Ми сіли щільніше в яру і сфотографувалися . Перший сигнал через гучномовці урядової трибуни пролунав за 15 хвилин до ядерного вибуху : " Крига скресла ! " за 10 хвилин до вибуху ми почули другий сигнал : " Лід йде ! " Ми , як нас і інструктували , вибігли з машин і кинулися до заздалегідь підготовленим укриттів в яру збоку від трибуни. Полягали на живіт , головою - у бік вибуху , як вчили , з закритими очима , підклавши під голову долоні і відкривши рот. пролунав останній, третій , сигнал: " Блискавка ! " Далеко пролунав пекельний гуркіт. Годинники зупинилися на позначці 9:00 33 хвилини " .

Атомну бомбу літак- носій скинув з висоти 8 тис. метрів з другого заходу на ціль . Потужність плутонієвої бомби під кодовим словом " Тетянка " склала 40 кілотонн у тротиловому еквіваленті - у кілька разів більше тієї , що підірвали над Хіросімою . За спогадами генерал -лейтенанта Осика , подібна бомба попередньо була випробувана на Семипалатинському полігоні в 1951 році. Тоцкая " Тетянка " вибухнула на висоті 350 м від землі. Відхилення від наміченого епіцентру склало 280 м у північно -західному напрямку.

В останній момент вітер змінився : він відніс радіоактивна хмару не в безлюдний степ , як чекали , а прямо на Оренбург і далі , у бік Красноярська.

Через 5 хвилин після ядерного вибуху почалася артилерійська підготовка , потім був нанесений удар бомбардувальною авіацією. Заговорили зброя і міномети різних калібрів , " катюші " , самохідні артилерійські установки , танки , закопані в землю. Командир батальйону розповідав нам пізніше , що щільність вогню на кілометр площі була більше , ніж при взятті Берліна , згадує Казанов .

"Під час вибуху , незважаючи на закриті траншеї і бліндажі , де ми перебували , туди проникло яскраве світло , через кілька секунд ми почули звук у формі різкого грозового розряду , - розповідає Микола Пильщиків . - Через 3 години був отриманий сигнал атаки. Літаки , завдаючи удару по наземних цілях через 21-22 хв після ядерного вибуху , перетинали ніжку ядерного гриба - стовбур радіоактивної хмари . Я зі своїм батальйоном на бронетранспортері проїхав до 600 м від епіцентру вибуху на швидкості 16-18 км / ч. Побачив спалений від кореня до верхівки ліс , покручені колони техніки , обгорілих тварин " . У самому епіцентрі - в радіусі 300 м - не залишилося жодного столітнього дуба , все згоріло ... Техніка в кілометрі від вибуху була втиснула в землю ... "

" Долину , в півтора кілометрах від якої знаходився епіцентр вибуху , ми перетинали в протигазах , - згадує Казанов . - Краєм ока встигли помітити , як горять поршневі літаки , автомобілі та штабні машини , скрізь валялися рештки корів і овець. Земля нагадувала шлак і якусь жахливо збиту консистенцію. Місцевість після вибуху важко було впізнати : диміла трава , бігали обпалені перепілки , чагарник і переліски зникли. Мене оточували голі , димлячі пагорби . Стояла суцільна чорна стіна з диму і пилу , смороду і гару. сохло і дерло в горлі , у вухах стояв дзвін і шум ... генерал -майор наказав мені виміряти дозиметричним приладом рівень радіації у догораючого поруч багаття. Я підбіг , відкрив заслінку на днище приладу , і ... стрілка зашкалила . " У машину ! " - скомандував генерал , і ми від'їхали з цього місця , яке опинилося поруч з безпосереднім епіцентром вибуху ... "

Два дні потому - 17 вересень 1954 року - в газеті "Правда" було надруковано повідомлення ТАРС : "Відповідно до плану науково -дослідних і експериментальних робіт в останні дні в Радянському Союзі було проведено випробування одного з видів атомної зброї. Метою випробування було вивчення дії атомного вибуху . При випробуванні отримані цінні результати , які допоможуть радянським ученим та інженерам успішно вирішити завдання щодо захисту від атомного нападу " . Війська виконали своє завдання : ядерний щит країни був створений.

Жителі навколишніх , на дві третини згорілих сіл по колоді перетягнули збудовані для них нові будинки на старі - обжиті і вже заражені - місця , зібрали на полях радіоактивне зерно , запечену в землі картоплю ... І ще довго старожили Богданівки , Федорівки і села Сорочинського пам'ятали дивне світіння дров. Дровітні , складені з обвуглених в районі вибуху дерев , світилися в темряві зеленуватим вогнем.

Миші , щури , кролики , вівці , корови , коні і навіть комахи , що побували в "зоні " , піддавалися пильному обстеженню ... "Після навчань ми пройшли лише дозиметричний контроль , - згадує Микола Пильщиков . - Набагато більшу увагу фахівці приділили виданим нам у день навчань сухому пайку , загорнутого майже в двосантиметровий шар гуми ... Його тут же забрали на дослідження . Наступного дня всіх солдатів і офіцерів перевели на звичайний раціон харчування. Делікатеси зникли " .

Поверталися з Тоцького полігону , за спогадами Станіслава Івановича Казанова , вони не в товарняку , в якому приїхали , а в нормальному пасажирському вагоні. Причому їх ешелон пропускали без найменшої затримки . Повз пролітали станції: порожній перон , на якому стояв самотній начальник вокзалу і віддавав честь . Причина була проста. У тому ж потязі , в спецвагоні , з навчань повертався Семен Михайлович Будьонний.

"У Москві на Казанському вокзалі маршала чекала пишна зустріч , - згадує Казанов . - Наші курсанти сержантської школи не отримали ні відзнак , ні спеціальних посвідчень , ні нагород ... Подяку , яку нам оголосив міністр оборони Булганін , ми також ніде потім не отримали " .

Льотчикам , які скинули ядерну бомбу , за успішне виконання цього завдання вручили по автомашині марки " Побєда". На розборі навчань командир екіпажу Василь Кутирчев з рук Булганіна отримав орден Леніна і , достроково , звання полковника .

На результати загальновійськових навчань із застосуванням ядерної зброї наклали гриф "цілком таємно".

Третє покоління людей, які пережили випробування на Тоцькому полігоні , живе з схильністю до раку

Ніяких перевірок та обстежень учасників цього нелюдського експерименту з міркування секретності не проводилося. Все приховувалося і замовчувалося. Втрати серед цивільного населення досі невідомі. Архіви Тоцької районної лікарні з 1954 по 1980 рр. . знищені.

" У Сорочинському загсі ми зробила вибірку за діагнозами померлих за останні 50 років людей. З 1952 року від онкології в довколишніх селах померли 3209 осіб. Відразу після вибуху - всього два випадки смерті. І потім - два піки : один через 5-7 років після вибуху , другий - з початку 90- х років.

Вивчили ми і імунологію у дітей : брали онуків людей, які пережили вибух. Результати нас приголомшили : у імунограмі Сорочинських дітей практично відсутні натуральні кілери , які беруть участь у протираковому захисті . У дітей фактично не працює система інтерферон - захист організму від раку. Виходить , що третє покоління людей, які пережили атомний вибух , живе з схильністю до раку " , - розповідає професор Оренбурзької медичної академії Михайло Скачков .

Учасникам Тоцьких навчань не видали жодних документів , вони з'явилися тільки в 1990 році , коли їх прирівняли в правах до чорнобильців .

З 45 тисяч військових , які брали участь у Тоцьких навчаннях , станом на 2004рік в живих залишалося трохи більше 2 тисяч. Половина з них офіційно визнані інвалідами першої та другої групи, у 74,5 % - виявлено хвороби серцево - судинної системи , включаючи гіпертонічну хворобу і церебральний атеросклероз , ще у 20,5 % - хвороби органів травлення , у 4,5% - злоякісні новоутворення і хвороби крові.

1994року в Тоцьку - в епіцентрі вибуху - був встановлений пам'ятний знак : стела з дзвонами . 14 вересня вони будуть дзвонити в пам'ять про всіх постраждалих від радіації на Тоцькому , Семипалатинському , Новоземельському , Капустин - Ярському і Ладозькому полігонах.

Roger Waters - The Wall.Live in Berlin. 1990 рік.

The Wall.Live in Berlin - це концертний виступ Роджера Уотерса 21липня 1990 року з альбомом "The Wall" в Берліні, присвячений падінню Берлінської стіни 18 місяців тому.Альбом "The Wall" значною мірою був створений самим Уотерсом ще тоді коли він співпрацював з Ping Floyd.Шоу було поставлено на вільному місці між Бранденбургськими воротами і Постдамською площею.В часі існування Берлінського муру це місце вважалося нічийною землею..За шоу спостерігало більше ніж 350000 глядачів.Перед самим шоу були відчинені всі ворота.Це дозволило збільшити кількість глядачів ще порядка на 100000 осіб.У концерті прийняли участь багато видатних виконавців.Практично у повних складах виступили групи Scorpions, The Hooters і The Band Bleeding Heart самого Уотерса.Шинеад о’Коннор,Брайян Адамс,Рудольф Шенкер,Клаус Майне,Ван Моррисон,Джони Митчел,Маріанна Фейтфул,Джеррі Холл,Поль Каррак,Альберт Фінні ну і сам Роджер Уотерс - ось далеко неповний список акторів, музикантів і вокалістів.Ну і на додачу - чи не вперше шоу подібного рівня транслювалося нашим радянським ще тоді телебаченням правда я уже не пам'ятаю чи то був запис чи пряма трансляція.

У ролі молодшого брата. Чим загрожує Росії китайська експансія.

Китайська експансія на російському Далекому Сході створює демографічні й безпекові проблеми для Кремля


22 березня новий китайський лідер Сі Цзіньпін здійснив свій перший (після обрання на Всекитайських народних зборах) закордонний візит – у Москву. Така увага Піднебесної до відносин з РФ зумовлена як потребою енергетичних ресурсів дляекономіки КНР, що зростає, так і прагненням розширити свій вплив на Далекому Сході Росії. Причому друга причина за значенням не поступається першій.

Повернення на «втрачені землі»

Для КНР із її 1,3 млрд населення необжиті східні простори РФ, що мають величезні природні ресурси, бачаться одним із пріоритетних напрямків демографічної та економічної експансії. Тієї політики обмеження народжуваності, яку проводили в Китаї в 1980–1990-х роках, на початку ХХІ століття вже не дотримуються на практиці так суворо, як раніше, і це стимулює зростання демографічного тиску всередині Піднебесної та активний відплив її людності за кордон.

Уже сьогодні в Росії, за неофіційними даними, живе від 3,5 до 18 млн китайців і щороку їх більшає на 500 тис. (хоча, за результатами перепису 2010 року, їх там налічувалося лише 28 тис.). Іще у 2006-му заступник директора Федеральної міграційної служби РФ Вячєслав Поставнін обмовився, що потенційно близько 200 млн китайців готові виїхати в Росію.

У сучасних підручниках історії, що їх видає Пекін, Далекий Схід і Сибір (аж до Томської області включно) називають не інакше як «тимчасово утрачені землі». «Вірний союзник» Москви Мао Цзедун у 1964 році пред’явив претензії на 1,5 млн км2 територій СРСР, заявивши, що «Росія приєднала до себе Болі (Хабаровськ) і Хайшеньвей (Владивосток), а також Камчатку і що Китай за це з нею не розрахувався». 1969-го справа дійшла до кровопролиття через острів Даманський, а через 10 років нове керівництво КНР на чолі з лідером прагматиків Ден Сяопіном узагалі виступило з ініціативою створити всесвітній єдиний фронт боротьби проти СРСР. Цілі покоління китайців були виховані на ворожості до СРСР і росіян. Досі жоден політичний діяч КНР і правлячої Комуністичної партії не дезавуював заяв Мао Цзедуна стосовно претензій на російські території.

Китайські дослідники У Ґоґуан і Ван Чжаоцзюнь не без гордості заявляють, що єдиним шляхом вирішення більшості проблем Піднебесної є «демографічна експансія» і будь-якій країні світу загрожує національна катастрофа, коли бодай 10% китайців виїдуть до неї. Офіційний Пекін свої плани щодо поширення назовні навіть не намагається приховати, одначе втілює їх поки що тишком-нишком.

НЕРІВНОПРАВНИЙ ТОВАРООБМІН ІЗ КИТАЄМ РОБИТЬ РФ ФАКТИЧНО ЙОГО НАПІВКОЛОНІЄЮ

Ще 1988 року газета Головного політичного управління Народно-визвольної армії Китаю (НВАК) «Цзефанцзюнь бао» писала: «Ефективний контроль, здійснюваний упродовж тривалого часу над стратегічним районом за межами географічних кордонів, у підсумку спричинює перенесення географічних кордонів». Саме такої стратегії мирної експансії на Далекому Сході й дотримується на практиці керівництво Китаю. Під час демаркації у 2005 році КНР уже частково перенесла кордони з РФ, доточивши собі території загальною площею 337 км2 у районі річки Амур. Фактично це була добровільна здача Кремлем національних інтересів у регіоні, тоді як Піднебесна здобула чергову перемогу після отримання у 1991-му острова Даманський.

Поступки лише підтвердили слабкість позицій РФ на Далекому Сході. Російське керівництво тоді впевнено заявляло, що всі територіальні суперечки між РФ і КНР врегульовано раз і назавжди. Однак у серпні 2012 року Пекін знову заявив про свої претензії до Москви. Хоча вони стосуються лише 17 га території РФ у Республіці Алтай, показовим є сам факт відновлення суперечок за прикордонні землі.

Сировинна напівколонія

У вересні 2009 року було прийнято «Програму співробітництва між регіонами Далекого Сходу і Східного Сибіру РФ та Північного Сходу КНР (2009–2018 роки)», яка вражає своїм колоніальним характером. Практично всі заплановані проекти мають бути реалізовані на теренах Росії і пов’язані з видобутком сировини, тоді як переробні й індустріальні потужності створюватимуть у Китаї.

Завдяки згаданому документові тільки за офіційними угодами від 2009 року китайці отримали в оренду понад 500 тис. га землі в прикордонних районах російського Далекого Сходу. Зокрема, провінція Хейлунцзян (Північно-Східний Китай) уклала із владою РФ оборудку, згідно з якою дістала право використовувати частину земель для овочівництва, вирощування зерна, розведення худоби й подальшої переробки сільськогосподарської продукції. Загалом у найближчі 5–10 років заплановано реалізувати 158 проектів. Для їх здійснення Китай готовий залучити понад 10 тис. одиниць сільськогосподарської техніки і понад 50 тис. спеціалістів. Окрім цього, Росія віддала в оренду КНР 1 млн га лісу під вирубку. Скільки землі в регіоні мають неофіційно вихідці з Піднебесної, можна тільки здогадуватися.

Китайці вже давно почали за безцінь скуповувати російські ділянки сільськогосподарського призначення, обходячи офіційну заборону на їх продаж іноземцям й використовуючи для цього юридичних осіб через створення спільних підприємств із часткою закордонного капіталу. На практиці ці землі зазнають нещадної експлуатації та обробки величезною масою хімікатів, унаслідок чого продукція, вирощена на них, виявляється небезпечною для здоров’я.

А ґрунти поступово виснажуються і стають неродючими.

Активно проникає китайський капітал і на російський ринок енергетичних ресурсів. Так, банки з Піднебесної надали «Роснефти» $6 млрд для купівлі «Юганскнефтегаза», основного дочірнього підприємства ЮКОСу. У 2005 році Китай дістав частку в проекті «Сахалин-3», а потім за $3,5 млрд придбали «Удмуртнефть». Одна з їхніх компаній (CNPC) здобула 49% у спільному з «Роснефтью» підприємстві «Восток-Энерджи», яке вже виграло аукціони щодо розробки двох нафтогазових родовищ в Іркутській області.

В економічному плані Росія є для Китаю джерелом дешевої сировини й ринком збуту готових товарів. Вона великими партіями експортує йому за низькими цінами електроенергію, газ і нафту. Нерівноправний товарообмін із КНР робить РФ фактично її напівколонією. Щороку обсяги взаємної торгівлі стрімко зростають. Коли у 2002-му товарообіг Москви з Пекіном становив $20 млрд, то у 2012-му він сягнув $87,5 млрд. Піднебесна посіла перше місце серед торговельних партнерів РФ, випередивши Нідерланди ($82,7 млрд) та Німеччину ($73,9 млрд). Утім, частка інвестицій КНР у Росію – це лише 0,9% від загального показника, а на Далекому Сході ще менше – 0,7%. Це свідчить про те, що китайці розглядають свою північну сусідку лише як сировинний придаток і ринок збуту дешевих товарів.

При цьому КНР – держава украй мілітаризована, яка щороку збільшує свій військовий бюджет. 2011-го він зріс до рекордних $143 млрд (прихована його частина, за оцінками експертів, може становити ще 30–40% цієї суми), що удвічі перевищувало видатки на армію РФ. За витратами на оборону Піднебесна посіла друге місце у світі після США. Народно-визвольна армія Китаю налічує 2,25 млн осіб і у випадку бойових дій може мобілізувати до 208 млн. КНР регулярно проводить навчання НВАК, відпрацьовуючи наступальні операції з перекиданням військ на відстань до 2 тис. км.

Показово, що вздовж кордонів із Росією в КНР будують широкі дороги на бетонній основі, здатні витримати пересування значної кількості броньованої техніки та військ. Фактично шлях уздовж російського порубіжжя побудовано за принципом прифронтових доріг.

Кремль час від часу звертає увагу на Далекий Схід. Так, торік у серпні прем’єр-міністр Дмітрій Мєдвєдєв публічно заявив, що регіон необхідно захистити від надмірної експансії іноземців, і виступив проти створення мігрантами анклавів на території Росії. Однак насправді влада РФ створює сприятливі умови для поступової мирної колонізації цих своїх областей китайцями. Російським олігархам легше залучити дешеву робочу силу з Піднебесної, аніж створити нормальні умови праці для місцевого населення. Навіть мер Владивостока офіційно заявляє про необхідність здати половину свого міста в оренду КНР на 75 років, отримавши величезні кошти до місцевого бюджету.

Але така політика може обернутися втратою Далекого Сходу для Кремля вже в середньостроковій перспективі. У відносинах із Китаєм Росія поступово набуває незвичної для себе ролі «молодшого брата». Жодних реальних і ефективних кроків для того, щоб зменшити цю залежність і змінити становище у двосторонніх відносинах її керівництво не робить.

http://tyzhden.ua/World/77827