Людина

Чи небо весняне,

Чи небо осіннє,

Чи інші кермують забави сезонів,

Людина – людинозалежне створіння

Від вибуху Всесвіту

Й до Всесвіту скону.

Людина людині і сонце, і зорі

В годину мажорну,

В годину мінорну,

Людина людині –

Той острів у морі,

Який захистить

Від нещадного шторму.

Людина людину

П’янить і тривожить,

Людина в людині

Блукає луною…

Людину пошли мені,

Прошу, мій Боже,

І дай їй зустрітися, Боже,

Зі мною.