Обрій пекла заграва, Різала тіло ночі, Тихо літала слава І закривала очі. Туга шукала слово, Хтось заробляв копійку, Сироти та удови Ставили Богу двійку. Віри було замало, І забагато солі, Обрій пекла заграва, А обпікала долі.[Приєднана картинка]

В моєму коконі так тихо, В моєму світі добре так, Немає заздрощів і пихи, І на прокльони вічний брак. Там злого умислу немає, Там не бажає жити страх, Там тільки осінь, що минає, І тінь твоя по всіх кутках.[Приєднана картинка]

Коли утечу я із міста, З полону бетонних глиб Туди, де повітря чисте, Немає хвилин і діб, Туди, де річки прозорі, Де сяє молочний путь, Тоді посміхнуться зорі, Та братом своїм назвуть.[Приєднана картинка]

Вперед, туди де тепле море Туманів носить світлий пух, Де сріблом сяють мідні гори – Мета великих відчайдух. Де величаві галеони До здобичі торують путь, І запрацьовані пеони На пасовиська лам ведуть. Де кожна тішиться клітинка, Душа не має берегів, І у печері древній Інка Чека повернення богів.[Приєднана картинка]

Стиглий жовтень ніби занімів, Хмарами фарбує небо набіло, Літо орендує пару днів І воно чомусь зоветься бабиним. Але ж в нього сива борода З павутинням на гіллі бурштиновим, Некваплива стареча хода І воно повинно зватись дідовим.[Приєднана картинка]

Осінь кричить журавлями, Сіє туман в саду, Журиться до нестями, Все їй не до ладу. Хоче вона розради, Хоче вона тепла, Але усе позаду, Ніби і не жила, Наче пора світами Вештатись досхочу… Осінь кричить журавлями… Начебто я кричу…[Приєднана картинка]

Стиглий вечір. Мліють крони. Осінь котить жовтий віз. В кронах сваряться ворони, І летять каштани вниз. В небеса додали меду, Сяйвом тішиться трава, І дзвінкі велосипеди Славень простору співа. Айстри світяться червоним, Гасне сонячний маяк. Добре так. Лише ворони Не вгомоняться ніяк.[Приєднана картинка]

Ранок осінній. Слизько. Заспані мерзнуть кури. Кіт заглянув до миски, Мовчки пішов похмурий. Гупає десь сокира, Бризкає світло в шибку, Хмарка жовтаво-сіра Сонця ховає скибку. У горобців інтрижка Сварить маленьку зграю… Світ – неповторна книжка. Тихо дивлюсь. Читаю.[Приєднана картинка]

Блукає пам’ять у тумані… А де ж та слава, що була? Куди її поділи, пане? Чого вона від Вас пішла? Де Ваш палац? Де пані Ваша, Така ж шляхетна, як і Ви? Чом чоботи благають каші, І бруд в копиці голови? Де гоноровість, пиха, сила? Де той азарт кривавих мрій? Де загубились Ваші крила, З якими Ви летіли в бій?.. Біжіть тепер, мов антилопа, Просіть для себе в Бога див, Бо зневажали надто хлопа, І він ганьбою відплатив.[Приєднана картинка]

Який у жовтня бізнес-план? Побільше золота і туги, На ранок – затишний туман, Під вечір – знов туман, вже вдруге. Незвичний спокій у лісах, Похмуре небо в сірій масці, В очах волога, у словах, І чай – гарячий рай у чашці. Куди не підеш, все таке Доречне, миле і ошатне, Хороше, добре та п’янке, Безцінне й зовсім безоплатне.[Приєднана картинка]