Ми рушили до краю, у якому Як не крути, нас досі не було, Побитість ніг патякала про втому, І вітер піднімався на крило. Гуляв пісок у зморшках одежини, Ревіли в небо вперті віслюки, Ховалися обличчя у хустини, Та в доганялки гралися думки. У м’язах причаїлися скрижалі, Ніхто не знав, чи змилується час, Та ми ішли, і днів не помічали, Бо рабство не влаштовувало нас. Роняло сонце з подиву корону, Вночі кривилось місячне більмо, І...

Читати далі...

Закриваю тривозі очі. Все, відмучилась. Більш нема. Тиха ніч погуляти хоче (хай іде, я хіба трима?) Місяць в небі скарби шукає І примножує сум собак. Може кави? Не варто? Знаю, Та без неї усе не так. Пам'ять, нащо слова пророчі? Ти притримай оті слова… Закриваю тривозі очі, Бо раненько буде нова.[Приєднана картинка]

Все відбувається востаннє: Світанок, вечір, сміх та гнів, Відверта ненависть, кохання, І теплий дотик літніх днів, Багряно-жовті падолисти, Морозні вікна, довгий сон, Години без людей і змісту, Розмови доброї полон. Приходять хмари, сяють грози, За горло спекою бере, Наївна щирість сіє сльози, Поваги вимага старе, Душа лікується вустами, Ламає між людьми стіну… Все відбувається востаннє Й життю підвищує ціну.[Приєднана картинка]

Я в землю вріс, маленький пагінець Людського нестаріючого дуба, Зубами смерть скрегоче білочуба І хитро мружить очі Праотець. Збігають сни з небесної гори, Течуть неквапно судження і соки, Свої навперегін рахують кроки Непосидючі дні та вечори. А я гадаю, може є мета У тому, що встромляю в небо віти? Чи стану я опорою для світу, Чи просто з мене витешуть хреста?[Приєднана картинка]

А вчора обіцяли прохолоду, Красивий сніг на заспанім гіллі, Якусь неординарну насолоду, Крихкі морозні дотики на склі, Кришталь калюж, великі кучугури, Небесний синій погляд вдалині, Та інші чудеса температури, А зустрічались люди крижані…[Приєднана картинка]

Між прокльонами І подяками, Між ненавистю Й розумінням, Рукотворний існує Вакуум, І зоветься він Онімінням.[Приєднана картинка]

Я ріжу слова, Розбиваю на пари, Ще трохи емоцій – І страва буде, У небі застигла Хмаринок отара, А пастись за обрій Чомусь не іде. Великі, малі, Та усі безіменні Скуйовджені вівці З краплинок води, Вже досить в гордині Дивитись на мене, Полили б якісь Почорнілі сади. А може нап’ються? А може розквітнуть? А може засяють Плодами не раз? Я ріжу слова, Розкладаю на блюдцях, І ходить довкола Збентежений час...

Читати далі...

А десь на недосяжних Філіппінах, В кокосовому й пряному раю, Палає в небі цедра апельсина Й кричать папуги в мангровім гаю. Де землю в давнину поцілували Колючі жовті промені зірок, Перетирає хвилями корали У білий, наче борошно, пісок. Там по лісах розбіглись дивні квіти, Казки самі злітають на сувій, Там навіть зараз ходить тепле літо, А тут – зима, мороз та сніговій.[Приєднана картинка]

Серце гуде соло, Вікна уже сині, Хоче душа волі, І до небес лине, А в небесах тихих, Без балачок грому, Чути лише видих – В янголів теж втома.[Приєднана картинка]

Я тобі подарую сон, Я тобі подарую спокій, Розпочнеться новий сезон, І не стане тоді мороки, І буденність прискорить хід, Зарубцюються давні рани, Стане тепло й розтане лід, Бо мене в тому сні не стане.[Приєднана картинка]