Прикрашалась весна Зорями, Малювалась весна Тінями, Піднімалась весна Хмарами І стелилась весна Килимом. Запліталась весна Піснями І журилась весна Думами, Почуттями жила Пізніми І кружляли вірші Тлумами.27.04.2016

У відчай грався декаданс, Натхненно так, немов востаннє, Життя шукало новий шанс, Але знаходило питання. І серед вишуканих слів, І серед вічного мовчання, Я із пергаментом сидів Та лив у нього сподівання.26.04.2016

Закончилось отсчитанное дню, Один закат за горизонтом тлеет, Давай, мой друг, я что-то сочиню Такого, чтобы было веселее. Конечно, мне привычен серый слог, Который бьёт, как правило, без сдачи, Таким меня создал, зачем-то, бог, Но, если честно, я могу иначе. А я ведь знаю, что такое цвет И различаю красочные масти, Хотя, и это даже не секрет, Я радугу использую нечасто. И пусть подобна жизнь моя огню, И тоже огнедышащей тревогой, Давай, мой друг, я что...

Читать дальше...

Вот новый день, вчерашнему под стать, Как-будто был отлит по заготовке, И новый круг, который мне бежать По-новому, почти под сороковку. Наматывать по-новой целый год, И недругов с друзьями вновь обидеть, И делать вид, что счастье вновь зовёт, А нового, по-прежнему, не видеть. Быть может, мне иного не дано, Чем жизнь блуждать в не тлеющем тумане, Но верю, почему-то, всё равно, Что новое, реальное, настанет.26.04.2016

І мед гіркий, і дрібка солі В словах не нових, та живих, І понаставлено бемолі В моїх мелодіях простих. У них і відчай, і прозріння, І в пил розчавлені кліше, І ледь відчутне стукотіння… Я, мабуть, теж живий іще.25.04.2016

Прилично быть Покладистым, И в труде демонстрировать Рвение, Быть спокойным, Не разухабистым, Соглашаться с чужим Мнением. А ещё прилично За рамки Ни ногой, ни мизинцем Крохотным, И не рваться по клеткам В дамки Перед стадом Многоопытным. Прилично порыв Праведный Заменять лизоблюдства Песнею, И прилично быть Правильным. Только глупости – Интереснее.25.04.2016

У пожовклій душі Листопадне свавілля, То є хмарна пора, То судьби веремія, Я співаю дощі Та їх сіре весілля, І чаклую пером – Це усе, що я вмію. Це усе, що мені В серце вклали хороше Перед тим, як сюди На спокути погнали, Я співаю дощі Й нікого не тривожу, Навіть погляд чужий Із холодної сталі. Буде нова доба, Буде сяюче світло, І мільйони людей І живих, і байдужих, Я співаю дощі, Аби інші розквітлі, Я б того...

Читать дальше...

Взлохмаченные тени глубоки, И каждый завиток – как арабеска, Играет ночь с луною в поддавки, Ведь скоро та заснёт за перелеском. Ни шороха, ни жалящих огней, И каждый контур статуе подобный, И лишь на ветке сонный воробей Пытается усесться поудобней.24.04.2016

Земля і небо не всесильні, Коли твої бажання хворі, Найгірше рабство – добровільне, Найбільша дурість – то покора. Нехай об стіну та до крові, Нехай це вигляда як впертість, Хоча слова – вінки тернові, Найперший ворог – це інертність. Хто себе по шматкам дарує, Той від народження багатий, І хай це самого руйнує, Та гріх найбільший – все проспати.24.04.2016

Ні, я не сноб, хоча душа Моя, здається, ніби хвора, Я просто в пошуках вірша, З яким мене пробачать зорі. Я просто в пошуках мети, Для чого ми сюди приходим, Для чого трапилася ти – Бездонне море німоти У галактичнім хороводі.24.04.2016