И воздух дымкой трепетал, И наслаждался свет свободою, И день волнующе дышал Теплом и ясною погодою. И каждый угол, каждый дом Играли тенями и бликами. Я упивался этим днём, Его дарами многоликими. И тишиною.28.05.2016

Пустые рыцари эпох, С полуистёртой позолотой, Вас наградил забвеньем бог За бессердечность с неохотой Творить улыбки и добро В людском отыскивать тумане, И многословное перо Купать в чернильном океане. Вас не услышит больше высь, Вы для неё глухи и слепы, Ведь вы от дара отреклись – Поступок больше, чем нелепый. Вас ждёт молчания острог, Что хуже копоти презренья, Пустые рыцари эпох, Что не желали вдохновенья.28.05.2016

У нежаданому натхненні, І, не знайшовши межі віку, Я задихаюсь сьогоденням Й людьми, яких довкруж – без ліку. Всесильна втома від чекання, Ламає груди скрегіт серця. Я накриваюся мовчанням – Єдине, що мені вдається.27.05.2016

Запах адской смолы, блеск елея – Всё смешалось, что не продохнуть, Слишком многое в мире мы смеем, Даже смертью делиться умеем, Воскрешать не умея ничуть.27.05.2016

Дитя небес та океану, В своїй безмежності величних, Моя душа – фортепіано, Чарівний світ мелодій вічних. Там чистих звуків ходять орди, Беруть в полон усіх, хто хоче, Там заплітаються акорди Та серце слухача лоскочать. Там є усе – сади духмяні, Пустелі, бурі, дні погожі. Моя душа – фортепіано, Та мало хто зіграти зможе.27.05.2016

В молниях белых Пряталась страсть, Небо кипело, Грозилось упасть. Не понарошку, Сотнями сил, Ветер в окошко Вгрызался и выл. Дождик пытался Смыть вороньё, Я наслаждался, Это – моё.26.05.2016

Поки я не заріс камінням У дешевих вінках убогих, Я не буду твоєю тінню, Краще я прокладу дорогу. Краще я розірву всі пути, Що тобі заважають жити, Краще я налякаю скруту Та нові подарую миті. Краще ноги умию морем, Фарб весняних жбурну розмаєм, Краще сонце підніму вгору, Скільки зможе, хай стільки сяє. Віджену і печаль осінню, І поставлю від зла сторожу, Та не буду твоєю тінню, Так я більше зробити зможу.26.05.2016

Я в почуттях Такий хоробрий, Та не для всіх Є моє слово, Мені в минулому Так добре, Мені в придуманому Добре, Мабуть тому, що там Чудово.26.05.2016

Я не хочу в тебе ошибаться, Тех ошибок я сделал так много, Что можно было раз двадцать Меня покарать строго. Я не хочу признавать снова, Что сделал шаг не в ту сторону, Что моё дребезжащее слово Не серебром было, а оловом. Я не хочу, чтоб мои откровения Были просто волной воздуха, Чтоб они порождали сомнения, Те, что ищут подвох без продыху. Пусть голосом твоим не согреваться И звонов не слышать медь, Я не хочу в тебе ошибаться...

Читать дальше...

Примарний сад. Його ніхто не знає, Він у мені росте уже роками, Я там стежками довгими блукаю Й до сонця тягнусь чистими руками. Й тягнусь до тебе чистими думками, Якими можна всесвіт збудувати, Та навіть тінь твою в саду спіймати Не можу я ні серцем, ні словами.25.05.2016