Із дерева злітав пожовклий лист Маленьким літачком (модель кленова), На вулиці гудів саксофоніст, В моєму горлі застрягала мова. Кахикав десь невидимий мотор, Дзвенів велосипед – собача втіха, Мінялись звички, цілі і декор, Ховалася пекуча літня пиха. Новий природа бігла марафон, Миттєвості змішавши та епохи, А я стояв і слухав саксофон, І бігти не збирався анітрохи.[Приєднана картинка]

За монету купую сон, Та дзвенить на небесній таці, Ходить вітер, чудний гарсон, Вимага чайові за працю. Що ти хочеш, нудьга старий? Я уже розплатився, годі! Бачиш місяць? То грошик твій На жаданій блука свободі. Краще дай-но від сну ключі, Поки я не зламав ворота, Я уже все почув, мовчи, Я уже не твоя турбота. [Приєднана картинка]

Як ви там, Люди із іншого світу? Все у вас добре? Робота й забави? Хочете грошей, Чекаєте літа, Марите дотиком Щастя і слави? Прагнете всього, Одразу й багато? Не догодив вам Небесний Отець? Їдьте до нас, Тут щодня справжнє свято – Під фейерверки Літає свинець.[Приєднана картинка]

Погода на завтра: дощі і нудьга, Світанок, загорнутий в холод, Думки, що зірвались чомусь з ланцюга, До слова хорошого голод, Такого, що світ цікавішим стає, Та світиться небо прозоре, І слово це буде. Можливо, твоє, А може відлуння. Як вчора. [Приєднана картинка]

Ця осінь – остання спокуса, Колиска рожевих снів, Я нею ніяк не нап’юся, Я не підбираю слів. Я криком кричу у простір, Я радість в руках несу. Заходьте до мене, гості, Хіба вам шкода часу? [Приєднана картинка]

Місто. Дерева. Мости. Іскрами сиплють трамваї, Осінь не хоче іти, Міцно за серце тримає. Пестить туманом вуста, Перебирає волосся, В очі мої загляда, Ніби пробачення просить. Ніби не верне вона, Ніби ця осінь остання… Смута жовтіє земна, Вуха заклало мовчання…[Приєднана картинка]

Я ставлю місяць на ребро, Не для забави – інтересу, Ніч розклада своє таро, І так лікується від стресу. Кричав в під’їзді домофон, Тепер замовк. Не сталось чуда. Можливо то приходив сон, А може був якийсь заблуда. Сідає промінь на плече, Думки несуться в хороводі, А місяць… Місяць не пече, Він просто світиться – і годі.[Приєднана картинка]

Похмурий ліс розлігся навкруги, Застигло в хмарах небо невисоке, Мовчать в гіллях крилаті хижаки І Одін погляда кривавим оком. Десь простором заманюють степи, І кличе море хвилями крутими, А тут лежать пожовклі черепи, І посмішками шкіряться пустими. Ідуть літа, будуються міста, Загублені народи йдуть в минуле, Одного хлопця зняли вже з хреста, Але того у лісі ще не чули. Ялини тихо доживають вік, Потроху розкида на землю хвою, Та...

Читати далі...

Осіннє небо в сірім оксамиті, Вологою тече вечірня мить, Цей дощ такий, що хочеться любити Усе, що він у вікна шепотить, Усе, що світом сховано у ньому, Заплетено в прозорі ручаї, А може, він розкаже невідоме Про ту, що сни відвідує мої?[Приєднана картинка]

Помовч, мій день, у тебе є цей хист. Навіщо ти приховуєш відоме? Нехай тепер говорить падолист Про затишок чудовий та про втому. Про сине небо з клаптями хмарин Та несміливий приморозок ранній, Про сіро-голубий аквамарин У ідеально круглій калабані. Не треба знов осіннього плачу, Для цього знайдемо ми інші дати. Помовч, мій день. І я теж помовчу. За нас сьогодні є кому сказати.[Приєднана картинка]