Небесна даність і константа, Що біль не пустить на поріг, Неперевершена Оранта Старого міста оберіг. Живуть роки, століття гинуть, Йдуть в забуття мільйони справ, Вона трима руками стіни, Які ще бачив Ярослав. І буде далі їх тримати В години радощів та лих, Як це уміє тільки мати, Що любить всіх дітей своїх.[Приєднана картинка]

Ну скажіть, Хіба не чудо? Ходять сині-сині… Люди, Синій час, І синя хата, Сині квочка Та курчата, Сині хмари В синім літі, Синє все У синім світі, І дорога, І село Через синє-синє Скло.[Приєднана картинка]

Упало яблуко. Не втрималось на гілці, Лежить, велике, кольору зорі, Ще наливали квіти меду бджілці, Останній у осінній цій порі. Стару природа виконала мрію: Життям простим награтись досхочу… І я колись, мов яблуко дозрію, Й донизу, соковитий, полечу.[Приєднана картинка]

Закладаю півдня в ломбард (небагато, на погляд, ніби), Може доля оцінить жарт? Може дасть хоч цілушку хліба? Краще житню, щоб заздрів світ (не поділюся, хай не просить), Замість солі – звичайний піт Від роботи. Здається, досить. А як буде іще азарт, І слова без хули й омани, То закладене у ломбард Відкуповувати не стану.[Приєднана картинка]

В небі дзвенів маскарад, Йшов зодіак по колу, Зоряний падав град, Кисень ковтало воло, В захваті сум зачах, Розум забув про герці, Був феєрверк в очах Та потепління в серці. [Приєднана картинка]

Незвичайні, приємні клопоти. (як шкода, що нема щодня), В мене були сьогодні спогади. Були тістечка, чай, варення. Гомоніли. Минуле славили. Під столом калатали ніженьки. На нові нарікалось правила Та ловились у вазі вишеньки. Ще й співалось про справи зроблені І про подорожі під вітрилами… Зараз сплять на дивані, втомлені, Та тихенько тріпочуть крилами. [Приєднана картинка]

Холодний вечір ходить по траві, Червоним сонцем пагорби политі, І сниться сон, в якому всі живі І осінь дозріває соковита. Ворушить вітер пишними крильми Та вербами хитає золотими, Немає болю, пустки та зими І голосно сміються побратими. Чарує тиша, чути небеса В якомусь неповторному регістрі, І смерті десь іржавіє коса І порохом не обпікає ніздрі. Якби цей сон продовжити змогли В реальності усі, хто були з нами… Невидимі літають янголи І пестять...

Читати далі...

Даремно ти, друже, Розтрачуєш сили, Даючи утіху пустим. Роніне! Твоє бусідо Застаріло, І гідність, і відданість З ним, Бо всесвіт забув Що таке рівновага, Її таємниці і суть, Бо в ньому за гроші Купують відвагу І совість за них Продають. Допоки про тебе Цей мир не дізнався І шлях не зійшов На пунктир, Іди-но, роніне, Уже зачекався У лісі святий Монастир. [Приєднана картинка]

В долині річки Оріноко, В краю розжарених саван, Нещадно сяє сонця око І точить берег океан. Танцює вітер грізні танці Над нескінченністю боліт, І велемудрі індіанці Говорять з духами про світ, З якого в ніч піде наруга Та забере лихе усе, І час повзе, мов тартаруга*, Та вік відведений везе. * Тартаруга – вид черепахи [Приєднана картинка]

Безлюдна вулиця. Ніч. Бінго! Мачете – у мене, у Вас – гаманець, Чого Ви бурмочете, грінго? Тут не ходить Небесний Отець. Він Вас не почує, друже, Бо глухуватий у нетрях цих, Не плачте, тут мокро, тут є вже калюжі, Я Вам їх за жменю Продам золотих. Не треба? Ну, вибачте, пане, Я сидіти втомивсь на дієті, Вам гірше без грошей не стане, І не забудьте, у мене – мачете.[Приєднана картинка]