Добігає день короткозорий, Небо снігом сіється скляне, Я тихенько з вербами говорю, Верби мовчки слухають мене. Підростає снігова перука, Буде чим хвалитись уночі, І не чути у повітрі звуку, Верби – дуже вдячні слухачі. Люди ловлять десь щасливі миті, І, допоки вдача ще клює, Часу в них нема поговорити, Добре, що у мене верби є.[Приєднана картинка]

Ворожить небо на погоду, Несе ріка холодний хром, Червоний місяць йде по воду І тихо дзенькає відром, Малює тіні огорожам, Стовпам, будинкам і мені, І відчуваю я що зможу Почути спів у вишині.[Приєднана картинка]

Сіє нелюдяне Жмені свинцю, Молиться світ Золотому Тільцю, Ніби не знають Про досвід віків Свіжі адепти Кривавих богів. Ніби ніхто Не вмирав на хресті, Ніби є вічність У цьому житті.[Приєднана картинка]

Я входжу в ліс. Ніч просить слова. Мовчати їй уже несила. Шумить склепіння смерекове І місяць гострить свої вила. Вода калюж тверда мов криця – Мороз уже за кільканадцять, І чути: ходять таємниці, Але наблизитись бояться.[Приєднана картинка]

Холодний двір. Людей нема. У вікон погляди похмурі. Не тішить сніжністю зима, І ніч вовтузиться в баюрі. Шукає щось облізлий кіт, На мене дивиться сміливо, Мандрує місяць у зеніт, І засіва небесну ниву. Перетинає сон межу, Та звідси геть іде, маркітний, І я наступний стережу, Неговіркий та непомітний.[Приєднана картинка]

То був не сніг, то просто падав пух З розпоротої хмарної перини, Підморгували радісно вітрини, Красою перехоплювало дух. Заманював до себе світ забав, Дивився дім віконними жовтками, І я стояв, я сніг ловив руками, А він від мене знову утікав.[Приєднана картинка]

Зима красива? Так, красива, Для тиші в душах – саме те: Розпустить білосніжну гриву, У сни замріяні веде. А там, у снах, таких хороших, Що заздрять навіть в небесах, Не знають підступу та грошей І важать сміх на терезах.[Приєднана картинка]

А день якийсь сьогодні не гіркий, А він уміє бути щедрим досить, Сідає сніг утомлений, м’який, Та вітер в димарі своє голосить. Нема людей, гризоти і держав, Гуляє погляд світом кришталевим, І обіймати хочеться дерева, Які давно ніхто не обіймав. [Приєднана картинка]

Грудневий вечір. Тихі спомини. Зірки торкаються гілок. Танцює білий дим на комині Якийсь нечуваний танок. Порожній шлях, морозом кований, Веде до краю давніх мрій, Я граю музику римовану, Де образ твій іще живий…[Приєднана картинка]

Я роздаю талончики до раю, Оркестр грає пісню про святе, Грудневий день втомився і куняє, І хмари тихо крутять па-де-де. Блукає натовп, пахнуть мандарини, Фарбує захід небо в золоте, Слабеньких духом зваблюють вітрини Купити мотлох, дешево проте. Народ клює, бо дихає нерівно До щирої спокуси пустоти, А я стою і вірую наївно У те, що хтось захоче підійти.[Приєднана картинка]