I.UA

Профиль

ФЕСТ

ФЕСТ

Украина, Хмельницкий

Рейтинг в разделе:

Свежие фотографии

"Сучасне Українське козацтво

  • 09.05.12, 10:56
"Сучасне Українське козацтво та його проблеми."



"Пропали пани гетьмани,

а кобила порох з'їла."

Народне прислів'я.


Чим є сучасне козацтво в Україну, кому служить і яку мету ставить перед собою? Щоб відповісти на ці питання, варто зробити хоч короткий екскурс в недавнє минуле.

Найстаршою громадською організацією Україна козацького напряму є "Українське козацтво", яка була створена в жовтні 1991 року і зареєстрована в березні 1992 року.

Першим її гетьманом обрали В'ячеслава Чорновола.

Володимир Мулява, очолював українське козацтво з 1992 по 1998 роки.

У 1998 році гетьманом Українського козацтва було обрано Івана Біласа, а в 2005 році Віктора Ющенка.

Ющенко не залишився у боргу, його указом була створена Рада Українського козацтва, в яку увійшли всі керівники міжнародних і всеукраїнських козацьких організацій і яку цього разу він очолив особисто.

Однак підвищення статусу ради дозволило хитромудрим верховним отаманам продовжити облаштовувати свої ділові та суспільні інфраструктури – маючи на робочому столі фото з Президентом, а також посвідчення з його підписом, в нашій державі можна багато чого зробити корисного. І не тільки для країни.

Рада Українського козацтва створювали з благою метою – надати козацьким організаціям Україні позитивний імпульс для розвитку і використання знання і досвіду десятків тисяч фізично здорових і по-справжньому релігійних чоловіків у справі захисту батьківщини. Плани інтеграції козацтва в силові структури, створення загонів для прикриття кордонів, використання козацького досвіду в підготовці призовників і виховання підростаючого покоління, існують давно, однак всі вони припадають пилом у довгих шухлядах міністерств і відомств, не проходячи погоджень.

А який чиновник погодиться поділитися хоч малою часткою своїх повноважень і хоч копійкою виділених на його міністерство бюджетних коштів?

На розвиток і становлення козацтва негативно впливають і постійні штучні спроби "згори" об'єднати їх. На мій погляд об'єднання має визріти всередині козацьких організацій.

Специфіка козацтва в Україну ще й в тому, що козацькі організації орієнтуються на певні конфесії та завзято відстоюють їхню виняткову правоту, нерідко за допомогою кулаків. Спроби злити всіх козаків в одну велику балію можуть призвести до того, що багато зволіють залишити рух, ніж почнуть слухати проповіді священиків інших конфесій.

В історії розвитку сучасного українського козацтва, можна виділити наступні етапи:

• 1989 -1992 рік – виникнення на території України місцевих козацьких товариств і об'єднання їх під юрисдикцією Міжнародної організації "Українське козацтво".

• 1992 – 1995 рік – розвиток і адаптація традицій козацьких товариств в сучасних умовах.

• 1995 – 2008 року – вихід зі складу Міжнародної організації "Українське козацтво" окремих груп козаків і реєстрація ними незалежних козацьких товариств із всеукраїнським та міжнародним статусом.

• 2009 рік – початок об'єднання діючих козацьких товариств в об'єднання різних рівнів, такі як "Рада козацьких отаманів Україна", "Дике Поле" і "Фонд ім. І. Сірка".

На жаль, наші чиновники і політики продовжують ремствувати на нестачу патріотизму в молодіжному середовищі, на "загрозливе" поширення впливу нетрадиційних конфесій на молодь.

Насправді все просто – їх прикладом для наслідування повинні бути власні герої наприклад Б. Хмельницький, І. Богун та ін..., А не як у сьогоднішній ситуації підлітки можуть успадковувати тільки термінаторів і бравих ковбоїв. У кращому випадку вони захоплювалися героями фільму "Вогнем і мечем", які так славно та швидко перемогли козаків Б. Хмельницького, тільки за дві серії.

В колективній свідомості кожного народу живуть та розвиваються свої власні образи і герої, завдяки їм народ ідентифікує себе, свою роль у розвитку планети, відчуває свою особливість...

На сьогодні Козацтво – це один з найближчих святих героїчних етапів української історії.

До недавнього часу, головними проблемами українського козацтва були: його роздробленість, відсутність контролю і єдиних регулятивних норм. В деяких козацьких організаціях досі вибирають власних гетьманів, присвоюють козацькі звання, вручаються нагороди, довільно трактують козацькі традиції, формують власну ідеологію і систему виховання і т.д... Всі ці особливості козацьких організацій відрізняють їх за своєю природою від звичайних об'єднань громадян.

Втім, зазначені факти є загальновідомими і я привожу їх тут тільки з метою порівняння. Сьогодні виникають нові проблеми: втрата громадського авторитету і ослаблення впливу козацьких організацій, і втрата керівництвом країни інтересу до розвитку козацького руху в Україні.

Так як козацтво намагалося триматися осторонь від політики, то на нього просто перестали звертати увагу і з ним перестали рахуватися.

Я хочу привести слова геніального письменника Миколи Гоголя

"Українське козацтво – гордість української нації, це – джерело духовної сили, благородства, народжує безкорисливу участь у спільній справі, виконання свого обов'язку, навіть якщо цей борг вимагав участі в заколоті."

Його слова і сьогодні актуальні, сьогодні козацтво та сила яка може гідно захистити інтереси свого народу і свого етносу і козацька громада повинна постати як традиційна опора суспільства. Головне патріотичне призначення козацтва – захист Батьківщини від зовнішніх і внутрішніх ворогів, в тому числі і казнокрадів, які змушують народ терпіти знущання, спрямовані на збагачення тільки певного прошарку суспільства, насаджують в країні злидні і страждання, беззаконня і безчинства при повній бездіяльності громадськості.

Курінний отаман

Сергій Скоробогатий

Приєднатися до події

Знахідки археологів викрили історію.

  • 25.06.11, 11:41

Знахідки археологів викрили історію, складену ними про
власне походження



 



 



 «Сенсаційна знахідка російських
археологів. У Посадському районі Івановської області під час розкопок вчені
виявили фінський могильник, який датують приблизно 4 століттям. Всередині
бронзові речі і останки. Тепер вченим, можливо, доведеться переписувати історію
виникнення староруської культури».



 



 Таких паралелей вітчизняна
археологія не пам'ятає. 13 фінських поховань, поряд староруські намиста. Вчені
пояснюють: ці фінни жили тут в четвертому столітті, а вже в десятому поряд з
могильником стояли хати жителів Ростово-Суздальскої землі. Місце називається
«Суздальське опілля». І досі вважалося, що першими землеробами на межі
Володимирської й Івановської областей були міфічні слов'яни.



 



 «Саме фінни були піонерами
землеробства на цій території, — пояснює Микола Макаров. — Крім того, вони були
хорошими ювелірами і багато прикрас прийшли до нас з фінської культури». По
суті, археологічні розкопки, тут в «суздальскому опіллі — це така спроба знайти
місце виникнення нашої культури.



 



 «У дев'ятому — дванадцятому століттях
тут відбувалася грандіозна історична робота. На території у 120 кілометрів від
Покрову на Нерлі до Переславля стародавні слов'яни почали рубати ліс, обробляти
поля і головне — почали будувати міста: Володимир. Суздаль. Це було нове
суспільство, що склало серйозну конкуренцію Київській Русі, і поклало початок
Московській державі».



 



 Так закінчують сюжет журналісти
Вєстєй. Але все більше і більше фактів говорить за те, що саме фінно-угорські
автохтони цих територій, а зовсім не міфічні слов'янські переселенці, були
будівничими Ростово-Суздальскої землі, а пізніше й Московської держави.



 



 



 



Джерело: http://www.kavkazcenter.com/ukr/content/2011/06/24/19434.shtml

Смінар "Бойовий Спас"

  • 20.06.11, 16:51

Семінар по



«БОЙОВОМУ
СПАСУ»



 



 



Семінар
проводиться під керівництвом



Засновника
школи «Бойового Спасу»



осавула
Українського козацтва Полюха Сергія



 



Час
проведення семінару: з 25 червня по 2 липня 2001 року.



 



Місце
проведення: Україна, Закарпатська область,



Межигірський
район, с. Майдан.



 



Програма
семінару:



- вивчення
прийомів самозахисту від різних видів нападу;



- вивчення
прийомів фехтування ножем та палкою;



- вивчення
методів природного зцілення.



 



Умови
проживання: в приміщеннях садиби



«У козака
Сергія» або в палатках на території садиби.



Між
тренуваннями запланована культурна програма: купання в річці, походи по горам, екскурсії
по музеям та природним місцинам Карпат.



 



Детальна
інформація



про місце
та умови проведення семінару:



тел.
0974794611 (Сергій Миколайович)



http://vkontakte.ru/club20776818



http://combatspas.com.ua/nash-dosug/mesta-nashego-otdyixa/karpatyi/usadba-u-kazaka-sergeya/


0%, 0 голосов

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Влада у заборонила виступ ГАЙДАМАКАМ

  • 19.06.11, 10:46

         18 червня 2011 року у місті
Вінниця на півострові «Бригантина» було відкрито третій фестиваль етнічної
культури  «Живий вогонь». Організатором
цього фесту був Вінницький  Козацький
полк ім. І.Богуна, отаманом якого є Володимир Воловодюк.      



      На гостину до вінницьких
побратимі з’їхались козаки з усіх куточків України, не кажучи про те що самих
вінничан теж було досить багато, це було дійсно гарне козацьке свято. Фестиваль
розпочався урочисто і святково. Виступи козаків, та різних відомих Вінницьких і
не тільки виконавців, але на завершення першого дня фесту перед гостями свята
мав виступити гурт «Гайдамаки».Не буду розповідати про сам фестиваль, а просто
пропоную всім бажаючим на наступний рік самим в цьому переконатись.



      Отже мав виступити гурт «Гайдамаки»,
і не знаю з яких причин мужновладці зсилаючись на Закон, що загальні заходи
мають проводитись до 10 години вечора взяли і руками міліції, виключили
генератор яки подавав струм  для сцени. Так
козаки могли взяти в коло генератор і запустивши його надати можливість
виступити Гайдамакам. Але ж наслідки для організаторів фестивалю були б після
цього,  ви надіюсь  розумієте.



       Цікаво на мою думку, що у
Львові, рішенням суду було заборонено  9
травня проводити будь які акції, але декілька тисяч міліціонерів не збирались
виконувати його. А тут у Вінниці на приватній території, місці від якого
житлові будинки знаходяться за добрячих два кілометри, заборонили виступ гурту
«Гайдамаки». Але я пригадую останні президентські перегони  у нас в м. Хмельницький на майдані
Незалежності за майбутнього президента 
Януковича, горлали різні вокалісти до 12 ночі. Хоча житлові будинки,
межують прямо з майданом. Шановні де справедливість я запитую Вас ? Чому за
рішенням якогось чиновника, Вінницька молодь не змогла послухати гурт
«Гайдамаки», чи той чиновник вважає що ця молодь краще в під’їздах сидять чи ще
чимось іншим недостойним займаються.



    Приємно було подивитись на ту
молодь яка прийшла в українських вишиванках і гарним настроєм провести гарно і
корисно час, на півострів «Бригантина» який на період фесту був об
явлений зоною без алкоголю. Невже наша сьогоднішня влада
тільки і думає як свої особисті речі залагодити, та набити бездонні кишені, і
лише контролювати, щоб все робились тільки під її жорстким контролем, і її
дозволу ?



          І взагалі я не розумію, що сталось …
? Чи можливо вже настав час щоб ми, сьогоднішній владі 2004 рік згадали ?



 



Курінний отаман



Сергій Скоробогатий



10 червня 2011 року.

Приєднатися до події

Семінар

  • 14.06.11, 18:36

Положення



про Всеукраїнський
навчально -
вишкільний


семінар із  Бойового Гопака

 

 

 

 

     

1. Загальні
положення.



 



1.1. Всеукраїнський навчально - вишкільний семінар із Бойового Гопака є
одним із важливих способів вивчення українського лицарського мистецтва –
Бойовий Гопак.



1.2. Навчальний семінар проводиться Міжнародною Федерацією Бойового Гопака
спільно з Хмельницькою обласною федерацією Бойового Гопака.



1.3. Семінар проводиться з 16 по 30 липня 2011  року  у
місті  Хмельницькому  за адресою: вул. Проскурівського підпілля,
139, на базі Хмельницької гумантірано - педагогічної академії.



 



2.  Мета і завдання.



 



2.1. Вивчення історії бойової культури українського народу.



2.2. Залучення молоді до вивчення Бойового Гопака як в Україні так і за її
межами.



2.3. Підготовка до здачі технічних іспитів на рівень майстерності „Жовтяк”
та „Сокіл”.



2.4. Вивчення світоглядних засад українського козацтва.



 



3. Організація і
проведення семінару.



 



3.1. Загальне керівництво по організації та проведенню Всеукраїнського
навчально - вишкільного семінару із Бойового Гопака здійснює Засновник стилю,
Верховний Учитель Бойового Гопака 
Пилат Володимир Степанович та голова правління Хмельницької обласної федерації
Бойового Гопака – Куць Іван Олексійович.



3.2. Семінар працює за режимом і планом роботи, затвердженим Головою
Наглядової Ради Учителів Бойового Гопака.



3.3. До участі в семінарі допускаються особи, що:



- подали заявку;



- сплатили внесок за участь у семінарі;



- мають довідку від лікаря про стан здоров’я.



3.4. Функціонування семінару визначається даним Положенням, засадами
козацького Звичаєвого Права та Уставу Центральної Школи Бойового Гопака.



 



4. Фінансування
навчального семінару.



 



4.1. Фінансування семінару відбувається за рахунок членських внесків,
спонсорських та бюджетних коштів.



 



 



5. Заявка на
участь у семінарі.



 



5.1. Попередні заявки встановленого зразка або листи-повідомлення про
участь в семінарі подаються в оргкомітет семінару до 1 липня 2011 р., що діє
при ЦШБГ,



за адресою:



 79000, м. Львів,



 вул. Стефаника, 8/10,



Центральна Школа Бойового Гопака,



 або на електронну пошту: devaraka@ukr.net



чи факсом на тел. (032) 243-02-09,



моб.( 067) 975-93-00 – Пилат В. С.;



( 067) 303-82-42 Куць І.О.



 

Приєднатися до події

Семінар

  • 14.06.11, 18:28



Положення



про Всеукраїнський
навчально -
вишкільний


семінар із  Бойового Гопака


1. Загальні
положення.


 



1.1. Всеукраїнський навчально - вишкільний семінар із Бойового Гопака є
одним із важливих способів вивчення українського лицарського мистецтва –
Бойовий Гопак.



1.2. Навчальний семінар проводиться Міжнародною Федерацією Бойового Гопака
спільно з Хмельницькою обласною федерацією Бойового Гопака.



1.3. Семінар проводиться з 16 по 30 липня 2011  року  у
місті  Хмельницькому  за адресою: вул. Проскурівського підпілля,
139, на базі Хмельницької гумантірано - педагогічної академії.



 



2.  Мета і завдання.



 



2.1. Вивчення історії бойової культури українського народу.



2.2. Залучення молоді до вивчення Бойового Гопака як в Україні так і за її
межами.



2.3. Підготовка до здачі технічних іспитів на рівень майстерності „Жовтяк”
та „Сокіл”.



2.4. Вивчення світоглядних засад українського козацтва.



 



3. Організація і
проведення семінару.



 



3.1. Загальне керівництво по організації та проведенню Всеукраїнського
навчально - вишкільного семінару із Бойового Гопака здійснює Засновник стилю,
Верховний Учитель Бойового Гопака 
Пилат Володимир Степанович та голова правління Хмельницької обласної федерації
Бойового Гопака – Куць Іван Олексійович.



3.2. Семінар працює за режимом і планом роботи, затвердженим Головою
Наглядової Ради Учителів Бойового Гопака.



3.3. До участі в семінарі допускаються особи, що:



- подали заявку;



- сплатили внесок за участь у семінарі;



- мають довідку від лікаря про стан здоров’я.



3.4. Функціонування семінару визначається даним Положенням, засадами
козацького Звичаєвого Права та Уставу Центральної Школи Бойового Гопака.



 



4. Фінансування
навчального семінару.



 



4.1. Фінансування семінару відбувається за рахунок членських внесків,
спонсорських та бюджетних коштів.



 



 



5. Заявка на
участь у семінарі.



 



5.1. Попередні заявки встановленого зразка або листи-повідомлення про
участь в семінарі подаються в оргкомітет семінару до 1 липня 2011 р., що діє
при ЦШБГ,



за адресою:



 79000, м. Львів,



 вул. Стефаника, 8/10,



Центральна Школа Бойового Гопака,



 або на електронну пошту: devaraka@ukr.net



чи факсом на тел. (032) 243-02-09,



моб.( 067) 975-93-00 – Пилат В. С.;



( 067) 303-82-42 Куць І.О.



 

Приєднатися до події

Моя мова

  • 08.02.11, 15:29

« Моя мова
»



 



« Поки жива мова народна в устах народу,



 до того часу живий і народ. »



   Костянтин УШИНСЬКИЙ



 



 



 



              Індифікація народу, та найбільший
його  скарб  – це його мова.
Саме мова, яка віками,
тисячоліттями складалася, шліфувалася на землі предків, передавалася з
покоління в покоління, дедалі точніше і повніше відображаючи душу народу й
водночас формуючи її. Досвід людства упродовж тисячоліть переконливо доводить,
що мова об’єднує народи в нації.



   Українська мова - державна мова України.
Вона також є рідною мовою українців, які проживають за межами України: у Росії,
Білорусі, Казахстані, Польщі, Словаччині, Румунії, Канаді, США, Австралії та
інших країнах. Українською мовою розмовляє близько 60 мільйонів людей і вона
входить до другого десятка найпоширеніших мов світу.



    Генеалогічно українська мова належить до
індоєвропейської мовної сім’ї. Спільно з російською і білоруською мовами вона
входить до східнослов'янської підгрупи слов'янської групи мов.



    Історію української мови починають від
праслов’янської (спільнослов'янської) мовної єдності, яка виділилася з
індоєвропейської прамови приблизно в ІІІ тис. до н. е. Праслов'янська доба
тривала близько 2000 років.



З XIV по XVIII
ст. на теренах України побутувала староукраїнська мова, яка активно
використовувалася як писемна. Поява новоукраїнської мови, яка згодом стала
сучасною літературною, датується ХІХ ст. Її зачинателем вважається письменник
І.Котляревський, а основоположником – Т.Шевченко. В основі сучасної
літературної мови лежить система полтавсько-наддніпрянських говірок.



         На мою думку  слова відомого мовознавця, публіциста і
викладача Львівського Національного Університету ім. І. Франка Ольги Федик (
нині на жаль покійної ) є цьому яскраве підтвердження :



«Мова — найважливіший
національний ідентифікатор, завдяки якому кожна нація вирізняється з-поміж інших,
усвідомлюючи себе самодостатнім та самочинним суб'єктом історії.»



         Ще великий український історик, вчений
і громадський діяч Михайло Грушевський у своїх працях наголошував про історичне
значення рідної мови й рідної школи, без яких немислиме ні політичне, ні
економічне, ані духовне відродження України.



     Хай вельмишановний читач вибачить мене за цей
лірично-історичний вступ, але я не зміг щоб трішечки не зробити це маленький
вступ.



       Сьогоднішня Українська влада яка знищує
свободу слова, вдається до політичних репресій хоче ще й знищити Українську
мову в нашій державі. Призначений на посаду міністра освіти та науки Д.
Табачник є відомим українофобом та україно ненависником, якого Борис Колесніков
називає « дешовым клоуном, казнокрадом»
і  «Что
он вообще делать умеет, кроме того, как книжки и картины из, и так небогатых,
украинских музеев тырить?»
. А чергове творіння  міністерства освіти  під керівництвом цього ж Табачника це "Концепції
мовної освіти в Україні"
. І не в концепції справа, можливо її і
потрібно було б прийняти, але як це робиться. Не встигла громадськість
обуритися з того приводу, що проект важливого документу чиновники винесли на
обговорення у передноворічну ніч, як з’явилася чергова приголомшлива новина від
Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. Виявляється, обговорення
Концепції мовної освіти в Україні вже ведеться зі « серпня 2010 р. ». Саме таке формулювання подає сайт МОНМС.



У ніч з 23 на 24
січня 2011 р. з Інтернет - сторінки відомства прибрали офіційне повідомлення
про те, що обговорення згаданого проекту Концепції розпочалося 27 грудня 2010
р. Натомість з’явилася нова інформація: “У Міністерстві з серпня 2010 року до
20 січня 2011 року, тривав прийом пропозицій та зауважень від громадськості
щодо проекту Концепції мовної освіти, який було розміщено на офіційному веб - сайті
у рубриці “Громадське обговорення”.



У розпорядженні
багатьох ЗМІ є старі скріншоти сторінки МОНМС від 23 січня 2011 р. (розташовані
під новиною), з яких можна прочитати, що обговорення почалось 27 грудня, а не
колись «у серпні».



Щойно громадяни
вкрай критично висловились з приводу чергового “прожекта” Дмитра Табачника, як
громадське обговорення було відкрито заднім числом. Ц є факт коли



 «
дешовый клоун »
- ( слова Б.Колеснікова ), 
вже фабрикує факт обговорення концепції. Я не є професіоналом у
створенні якихось занадто мудрих документів я простий громадянин України якому
образливо, що моя рідна  співоча Українська
мова знищується 



« казнокрадом » - ( слова
Б.Колеснікова ), і людиною яка про Українців вислолюється
  «Отколотая
Галиция, которую Александр I просто не позаботился вернуть в Россию (?!),
Австрия отдала бы ее охотно — там в течение полутора столетия насаждался
антимосковский, антирусский характер. Он сегодня владеет украинскими
шовинистами, которые терроризируют и заглушили украинское население, провели
весьма фальшивый референдум 1991 года».
А в своїй книзі “Утиный суп” по украински” на ст. 35
Табачник стверджує: “Современное
украинское государство – во многом историческая случайность, рожденная разломом
цивилизаций. Судьба независимости решалась не упорной борьбой народа (кровавой,
как в Ирландии, или ненасильственной, как в Индии)”
яка доречі надрукована
російською мовою. Це вислови людини яка керує тими хто навчає моїх дітей і
будуть навчати моїх внуків.



     Але
повернемось до "Концепції мовної освіти в Україні", повторюсь я не є
професіоналом щоб аналізувати дану концепцію тому дозволю собі процитувати
професіоналів.



      У Львівському національному університеті імені Івана
Франка вважають, що прийняття запропонованої Міносвіти "Концепції мовної
освіти в Україні" призведе до русифікації української освіти.



Про це йдеться у відкритому листі університету із
зауваженнями та пропозиціями щодо тексту окремих розділів проекту
"Концепції мовної освіти в Україні".



     Як зазначається у листі, проект
"Концепції мовної освіти в Україні" у запропонованому для
громадського обговорення Міністерством освіти варіанті не можна ухвалювати,
через його суперечність з нормами чинного закону про мови та положеннями
"Європейської хартії регіональних мов або мов меншин", згідно з якою
будь-які заходи щодо розвитку територіальних мов мають здійснюватися "без
шкоди для викладання офіційної мови держави".



     У Львівському національному університеті
вважають, що концептуальні засади зазначеного проекту скеровані першочергово на
створення привілейованого стану однієї, а саме російської мови, та суттєво
обмежують сфери вживання української мови як державної.



     При цьому, наголошується у листі, зміст
задекларованої "Концепції мовної освіти в Україні" є спробою
реанімувати імперську мовну політику, яку більшовицька система силоміць
впроваджувала в Україні. Про це свідчить намагання авторів проекту реанімувати
анахронічне поняття "мова міжнаціонального спілкування", існування
якого в державах унітарного типу є абсолютно безпідставним, бо всі сфери
міжнаціональної комунікації забезпечує державна мова.



     Також у листі зазначається, що окремі
положення проекту є голослівними, необґрунтованими, а у деяких випадках
елементарно безграмотними.



     "Закладене в основу концепції
твердження, що російською мовою "вільно володіє більшість мешканців нашої
країни", ані фактично, ані змістовно не відображає реальної
соціолінгвістичної ситуації. Варто нагадати, що в Україні з 1991 року російська
мова не є обов’язковим навчальним предметом для всіх шкіл, а тому рівень
«вільного володіння" з цього часу забезпечують лише російськомовна
естрадна та мас-медійна продукція здебільшого сумнівної якості", - йдеться
у листі.



     Загалом проект "Концепції мовної
освіти в Україні", як і законопроект "Про мови в Україні"
№1015-3, не передбачає врегулювання мовного питання, а поглиблює поділ у
суспільстві та збільшує штучно створену напругу між носіями різних мов,
підкреслюється у зверненні Львівського національного університету.



      На мою думку, та вважаю що багато хто
думає як і я, українська мова – мова української нації. В ній тисячолітня
історія нашого народу – історія тяжка, кривава, із злетами і падіннями, осяяна
духом свободи та незалежності Української держави, бо ж український народ
віками змушений був із зброєю в руках оборонятися і відстоювати своє право на
вільне життя, а іноді і на право спілкуватись на рідній співочій українській
мові.           



        Українська мова це брязкіт схрещених
шабель уславлених на весь світ козаків запорожців, незламних опришків і
гайдамаків, заповзятих січових стрільців, феноменально мужніх юнаків-лицарів,
які смертю хоробрих загинули під Крутами, відчайдушних воїнів УПА. Рідна мова це твоя колискова яку
ніжно наспівує твоя ненька, це журкіт карпатських річок, та сиві хвилі
могутнього Дніпра, це гуркіт Донецьких шахт, та ласкаві пляжі Чорного моря.
Хіба не прекрасна наша Україна, хіба не співоча наша українська мова. Любов до
батьківщини, до своєї мови це любов до своїх батьків, своїх дітей, до своєї
історії до того без чого не може існувати нація.



 



« Яка мова, такі й
наші думки будуть —



 московська мова — московські
думки
»



   Борис ГРІНЧЕНКО



Сергій Скоробогатий


0%, 0 голосов

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.