юашники, у вас тоже сайт сиииильно тормозит?

  • 21.02.18, 13:03
  или только у меня?unsmile

  у вас картинка движется или нет?))



73%, 16 голосов

27%, 6 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

тут вопросик возник...)

  • 20.02.18, 11:35
кто нибудь разбирается в ...как прально сказать, клеймо или печать
вот чийо оно?)))




кароче, гуглила, но только нашла одно, что bone china - это костяной фарфор, а вот в сочетании с остальным словами , никак не найду...
может, кто в курси, что за  клеймо  и фирма)))
гранд мерси за помощь)

фэйсбучное позитивное..від ТатусіБо))

  • 13.02.18, 10:33
(с)
Я наполягаю на встановленні державного свята з вихідним, п'янками і шашликом. Робоча міжнародна назва YBTVMT DAY, наша домашня назва ЙБТВМТ День. 
Цей день має бути наповнений отим глибинним і безглуздим піздєцом... як от сьогодні.
...
- Доця, ти так гарно малюєш, помалюй тут, я піду вечерю приготую...
Ага. За 10 хвилин, коли ти розумієш, що сир придбаний вчора як сильно екологіческий і дуже вкусний продукт - біологіческа зброя, заходить доця. Вона розмальована з усіх боків своїми прекрасними новими акварельками. Разом з нею розмальована кімната, пол в коридорі і трохи покривало на ліжку. Поки ти миєш цього юного імпресіоніста. Понімаєш, шо сині п'яти лишають на білосніжному акрилі вічні сині плями. Миєш ванну. Ховаєш ті акварельки так щоб їх і археологи за сотні років не найшли.
Повертаєшся до сиру. Дивишся і понімаєш шо з тієї субстанції можна приготувати хіба що дуже красиве екологічне сильно говно. Але ж твоя жадібність не здається... Ти намагаєшся перетворити ту субстанцію на сирник в процесі розхерачуєш половину посуду і з криком, "Да шо ж воно за йоппоють такий", викидаєш все в мусорку. 
Ставиш варити пельмені, дада ті магазинні які покав в морозилку на случай голодного года. Откриваєш пачку і понімаєш, шо якогось хера в пачці один гіганцький пєльмєнь. Я упущу процес його варіння. Хіба шо скажу, шо в мусорку він теж помістився.
Ага... а потом по свіжо відмитому полу, кіт з розгону розтрусив всі опилки зі свого тубзіка, пилососиш і чуєш звук, який означає, шо той шерстяний мудак вивернув свій корм, і летить той корм по всій кухні. 
На цьому я таки проорала в кухонну стелю ще раз мантру, "Та шо ж це за йптвюмть такий?" і рішила шо все - в мене обєт молчанія і лежанія.
ПС: і іще тут вопріс, от єсть двокімнатна квартира, шо там із дня на день мона перфоратором разйобувать уже 4 місяці?

PS особенно порадовали комменты)))rofl




 ох уж ці коти))))..но гарні ж такі)))))
catlol

понимание... возрастное)))

...не помню откуда (с)тырено)) Лучше учиться понимать, чем копить знания. Знать надо необходимый минимум, понимать же надо максимально много. Знание пассивно. Понимание активно. Знание — то, что добыто другими. Понимание — то, что ты добываешь сам.






hello..юашники)

  • 01.02.18, 10:30
 і нехай лютий буде до нас добрим))...хеллоу, юашники)))  хорошего всем дня!cvetok


когда деЦтво было зимним))

Детсво было зимним. Помню очищенный двор, и сугробы выше меня ростом. Меня одевали тАк, что двигаться и дышать было трудно))) здесь я с мамой, такой себе шарообразный робот)))



К садику была равнодушна, не помню себя ни в какой роли, помню только, что было очень обидно, когда выбирали деток для танцевального номера, которые не умели и не хотели танцевать , а меня - нет, хотя я подвижная была и ритмичная, но ...толстая... помню двух мальчишек - моих обидчиков, которые меня всегда обзывали толстухой и очкариком...вот откуда зарождались комплексы, в садике, а не в семье))
..и помню санки, сделанные папиными руками, хоть и тяжёлые, но крепкие...мы с братом на них в парке с горки с трамплинами катались...синяков было, мама не горюй)))) помню, как нас ставили к батарее сушиться)))
В детстве очень не хватало родителей, они всегда были заняты, папа на двух работах, а мама после работы занималась бытом - стирка, готовка, уборка...хотя папа ей очень помогал, приходя с работы, брал нас с братом и мы шли на улицу, чтобы маме не мешали...
Но все равно там было весело)) и там были мама с папой...

лещ...тоисть лЯщ под сыром))))

Мої вітаннячко, юашники!!! З Рождеством! вас!! Бувайте здорові і хай щастить!!!
цьомкою і апнімаю!!!

привет паштет #2...ммммм)))))

Начало здесь
Пасибааааа!!)))

а туточки продолжение..


разница только в том, что у меня без сливок, а с оливковым и сливочным маслом....очень вкусно!
всем смачного!

знов ридаю...Вона...від ТатусіБо

стирено
ТатусяБо

Вона
... Вона каже, що їй сумно, а я не знаю що мені зробити, щоб їй стало весело. Може мені треба в такому випадку співати, а може навіть дати гопака, щоб їй стало веселіше. Я ніколи не знаю, що мені робити з нею. Тому цілую її в тім’я, бурмочу, щось непритомне, обіймаю, а вона вкладається калачиком у мене на колінах і тихо плаче. А в мене ж серце може луснути від оцих її тихих сліз. Ну навіщо ви плачете? Га? І не можете пояснити, звідки у вас ті сльози, і де народилося ваше «сумно», не кажете що зробити. Вам раптово стає сумно, навіть якщо ви тільки-но сміялися з якогось фільму, а тоді отак «хоп» і сумно. А мені ж треба щось робити, щось вирішувати кудись бігти.
Або от каже мені, «Так сіро, що хочеться хурми, і щоб пахло апельсинами, а навколо абрикоси, ті що мурелі, такі як у бабусі, давай переклеємо шпалери в коридорі». І я думаю, що це ж тільки зачепи ті шпалери, там двері нові потрібні, шафу нову, світильник, треба переносити розетки, а це шукай електрика, і оці всі грунтовки, штукатурки, переклеювання, кілотонни пилюки і бруду – хіба ж це весело? І де тут мурелі? Йду купую хурму, а вона не пахне апельсинами, хоч ти лусни, хурма пахне хурмою. І як це сіро? Як це у вас буває «сіро». Ну сіро, то й сіро. Колір такий та й усе. А вам сіііііро? І від того сіро, я не знаю спокою.
Іноді вона вночі перестає дихати. Ну як… дихає як квітка, так що навіть не чути сопіння. Я тоді схоплююся, кладу їй пальці на шию, щоб знати, що там ще тріпочецця жилка… чи ця… як її… сонна артерія. А вона прокидається і каже, що я ворочаюсь як ведмідь. Ведмідь, чуєш? Я десять років з цією жінкою, вона цілу цистерну наревіла на моїх колінях, і я скаженію від самої думки, що вона дихає як квітка, нечутно. Хай би краще хропіла як бугай, чи там кричала вночі. А то ледь-ледь шелестить у своїх снах. А мені боляче не чути її дихання. Розумієш? Боляче.
Якось вона сказала, що їй боляче. Скрутилася калачиком і дивилася якусь смішнючу комедію, а сама навіть вустами не повела, не посміхнулася і не заплакала. Я запитав її про що це кіно, а вона сказала «не знаю. Тут якісь люди бігають і все». Отак укуклилась в своє «боляче» і лежить. Сказала б уже неси мені аналгін чи нурофен, клич мені лікаря, вези мене в лікарню. Я б її на руках відніс. Але ж ні, їй боляче, і вона лежить в смішних своїх котячих шкарпетках. Я питаю, що їй зробити, чим допомогти. А вона зводить на мене свої величезні очі і каже «Нічим. Все добре. Просто трошки боляче. Я полежу тут, а ти погладь мене по голові». Хіба так лікують біль? Я глажу її волосся і намагаюся взагалі зрозуміти, що цій жінці треба. А вона тільки тихо ойкає і все, аж поки засне. Я бачив як вона переносить біль, від якого я б мабуть подерся на стіни, а вона зціпила зуби і посміхалася. Всі лікарі бігають кричать, а вона посміхається і тільки тоненька зморшка на лобі вказувала на те як їй важко.
Як же мені з нею важко. З вами усіма так важко? Ви всі такі? Я зустрічався до неї з кількома, але зустрівши її я забувся, як це бути з ними, як їм коли боляче, чи сумно, чи сіро. Таке враження, що мені пам’ять стерли і все. І що нікого не було тільки вона, і її жилка під моїми пальцями і її сіро, сумно, боляче, весело.
З нею і справді весело. Буває працюю, стоп’ята сторінка документу, я весь похований уже під тими літерами. А вона раптом стане перед монітором і каже, що терміново хоче, щоб я її поцілував, і це треба негайно, і якщо я зараз її не поцілую, то трапиться щось страшне. І я встаю і цілую її, так ніби до цього і не цілував. Ніби не цілував її вранці, і з вечора, і ніколи. А вона завжди каже що мало. Хіба може бути мало людині поцілунків? Це ж не хліб, якого мало і в тебе голод, і не вода без якої мучить спрага – це ж поцілунки. Але я їй вірю, що якщо не поцілую то станеться щось страшне.
Мені з нею страшно. Вона надто гостро усе переживає. От до прикладу, скис борщ, ну скис то і скис, біс із ним. Скільки в людей скисає борщів?! Тонни. Викинь його і забудь. А вона сердиться на себе, або може розплакатися. Або сміється голосно аж до гикавки, і каже «уявляєш, взяв і скис, падлєц». І мені смішно з нею, і сумно буває за той борщ і страшно. Колись подзвонила з такими риданнями, каже потрапила в аварію, «що мені робити, я все зіпсувала». Я поки долетів до неї, думав, що вона тим своїм жучком півміста рознесла. Приїхав, а там маленька подряпина на сусідній машині, і водій того авта бігає навколо, намагається її заспокоїти, каже, що таке у всіх буває, що він все одно планував її перефарбувати і здати в металобрухт, а вона плаче і вже збирається в тюрму і питає, чи я навідуватиму її в буцигарні. Яка буцигарня? Це ж тільки подряпина на бампері, на чортовому бампері, чортового старого ланоса…
Знаєш оту вічну байку, про чоловіків, які розкидають шкарпетки. Так от у нас її шкарпетки скрізь. І мені це здається кумедним. При тому вона завжди знає де який лежить. Так і каже «подай мені ті з ведмедиками – одна під диваном, а друга в коридорі». От як так можна?! Як у неї так виходить? А ще світло, ніколи і ніде не вимикає світло. Живемо, як в церкві. І я їй кажу, що треба вимикати, а їй завжди мало сонця.
Якось я поїхав у відрядження, на три доби. Вона складала мої речі, і казала, що це класно, ми відпочинемо один від одного. Пекла мій улюблений пиріг , примовляючи, щоб я харчувався там по-людськи, бо однієї язви в хаті досить. Язвою це вона себе називає. Я поїхав, та ще по дорозі до Харкова зрозумів, що не протримаюся там три дні, вирішив усі питання за півдня і вночі уже був під нашим підїздом. Дивлюсь, у вікні світиться, і вона балансує на купі стільців. За той день, за один день, вона зробила три перестановки, розламала комод, і перефарбовувала кухню. Каже що без мене раптом почався армагедон. І я їй вірю… без неї теж армагедон.
Я ніколи не знаю чи вона щаслива зі мною. Адже їй буває сіро, боляче, сумно, страшно… Ви всі такі? Слухай, може їй купити апельсинів? Та хрін із ним, я переклею коридор шпалерами в абрикосах, біс з тією шафою – заміню, і розетки, усе зроблю. Хай вона бурмоче, що я товчусь як ведмідь, я хочу чути, що її життя б’ється під моїми пальцями з усіма її сіро і сумно, і хай не болить…
Добраніч)
Чудесної ночі!

официант, примите заказ...вот Это фсьо в один бокал))))

...и будем мы здоровы крууууглый год....ик!
Лююююдииии, не занимайтесь самолечением, это вредно для здоровья!!!!...иик!)))

тут есси вам не видно...ик!
Хороших выходных, юашники! ..ик!..цццьоом!)))kiss
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
67
предыдущая
следующая